Постанова

від 06.05.2024 по справі 5023/090/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року м. Харків Справа №5023/090/12

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

прокуратури не з`явився;

позивача (в режимі відеоконференції) Гнатенко О.М. (адвокат), свідоцтво ПТ№2187 від 19.06.2018 року, довіреність №ДП 24701/23-0221;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вх.№721Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 року у справі №5023/090/12,

за позовом Прокурора Київського району м.Харкова,

в інтересах Акціонерного товариства «Укрексімбанк»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські будматеріали», м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Залізобетоних конструкцій» м.Харків (юридична особа ліквідована, ухвала Господарського суду Харківської області від 25.08.2016 року у справі №5023/3687/11),

про стягнення 39217595,89 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 року до Господарського суду Харківської області від АТ «Укрексімбанк» надійшла заява про поновлення строків пред`явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа, відповідно до якої заявник просив суд прийняти дану заяву до розгляду; визнати поважними і поновити строки пред`явлення до виконання наказу по справі №5023/090/12 для примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та видати дублікат наказу по справі №5023/090/12 для примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 року у справі №5023/090/12 (повний текст складено та підписано 04.03.2024 року, суддя Яризько В.О.) відмовлено в задоволенні заяви АТ «Укрексімбанк» про поновлення строків пред`явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа по справі №5023/090/12 для примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 року;

- прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.03.2012 року та видачу дублікату наказу від 14.03.2012 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що широкомасштабна агресія Російської Федерації проти України, яка супроводжувалась вторгненням збройних формувань до Київської області та передмістя міста Києва, артилерійськими та ракетними обстрілами міста Києва, зумовила зміни в організації роботи, в тому числі документообігу, усіх підприємств установ та організацій, включно з органами державної влади та вплинули на роботу АТ «Укрексімбанк». Вказане на думку скаржника є істотною обставиною, що вплинула на строки пред`явлення наказу до виконання. Також скаржник посилається на приписи Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» та Закону України від 18.06.2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)».

Апелянт вказує, що суд може поновити процесуальний строк як до запровадження, так і після закінчення карантину, якщо визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями. Натомість при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд на вказане уваги не звернув. Наполягає скаржник на тому, що необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 року у справі №5023/090/12. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання на 22.04.2024 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №5023/090/12.

Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 28.03.2024 року.

28.03.2024 року матеріали справи №5023/090/12 надійшли до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 22.04.2024 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року, з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи до 06.05.2024 року.

Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 22.04.2024 року.

Колегія суддів вважає, що судом було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Нез`явлення в судове засідання представників учасників справи є свідченням їх суб`єктивної поведінки, яка не може бути підґрунтям для затягування розгляду справи відповідної апеляційної скарги. До того ж суд повідомляв учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 06.05.2024 року представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» (юридична адреса: 61002 м.Харків, вул. Артема, 2, фактична адреса: 61102 м.Харків, вул. Достоєвського, 1, код 33608945) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150 м.Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.Харкові (61057 м.Харків, вул. Чернишевська, 11, код 19362160) заборгованість у сумі 39217595,89 грн.

14.03.2012 року на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, в якому було зазначено, що наказ дійсний до пред`явлення до виконання до 15.03.2013 року, що на той час відповідало приписами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 року, відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

30.03.2012 року наказ Господарського суду Харківської області від 14.02.2012 року по справі №5023/090/12 направлено на примусове виконання вперше, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 30.03.2012 року вих.№068-03/1675.

09.05.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №32542245.

17.06.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві №32542245, в п.2 якої зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 17.06.2016 року.

05.08.2015 року виконавчий документ повторно пред`явлено до виконання про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 05.08.2015 року вих.№068-33/3243.

07.09.2015 року в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого документа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48653607.

23.05.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в п.2 якої зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 23.05.2017 року.

01.06.2016 року виконавчий документ було пред`явлено втретє, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 01.06.2016 року вих.№068-03/1737.

14.07.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51660354.

05.12.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в п.2 якої зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання у строки встановлені ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

02.06.2016 року в Україні набула чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

За ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. При цьому, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п.5 розділу ХIII прикінцеві та перехідні Положення).

Отже, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року строки пред`явлення на примусове виконання виконавчих документів, у тому числі тих, що видані до набрання чинності закону, становлять три роки. Саме тому в п.2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві №51660354 зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання у строки встановлені ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

14.12.2016 року виконавчий документ було пред`явлено до виконання вчетверте, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 14.12.2016 року вих.№068-33/3986.

05.01.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53228958.

11.05.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в п.3 якої зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання у строки встановлені ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

12.06.2019 року виконавчий документ пред`явлено до виконання вп`яте, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 12.06.2019 року. Як зазначає заявник, виконавчий документ був направлений, як і всі попередні, до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Городецького,13.

07.10.2019 року на адресу АТ «Укрексімбанк» надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 05.09.2019 року на підставі п.10 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що змінилась підвідомчість відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

05.09.2022 року АТ «Укрексімбанк» направило на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) за адресою: м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, заяву від 05.09.2022 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 від 14.03.2012 року.

Проте, постанова про відкриття виконавчого провадження не надходила та відсутня будь-яка інформація про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження. Будь-яка кореспонденція на адресу АТ «Укрексімбанк» від виконавчої служби не надходила.

Так, як вже було зазначено, 12.06.2019 року виконавчий документ було пред`явлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ. 07.10.2019 на адресу АТ «Укрексімбанк» надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 05.09.2019 року на підставі п.10 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що змінилась підвідомчість відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26.10.2022 року по справі №201/13239/15-ц дійшла наступного висновку:

«Приписи законодавства для ефективності їхнього застосування слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості). У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначеній вимозі не відповідає. Вочевидь, нерозумно застосовувати інститут переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, коли виконавчий документ був повернутий стягувачеві без прийняття до виконання, зокрема, через пропуск встановленого законом строку пред`явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону №1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Отже, приписи частини четвертої статті 4 та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання не передбачають можливості застосування приписів статті 12 цього Закону стосовно переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання».

Таким чином, факт звернення АТ «Укрексімбанк» до Відділу Примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 року, з урахуванням винесеної державним виконавцем 05.09.2019 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», не перериває строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, з огляду на попередню постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.05.2017 року та п.3 зазначеної постанови, в якій зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання у строки встановлені ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (протягом трьох років з дати останнього повернення), строк пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області по справі №5023/090/12 від 14.03.2021 року до виконання становить 11.05.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, Суд звертає увагу, що ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Водночас суд зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд зазначає, що саме скаржник є ініціатором судового провадження, виконавчого провадження та, власне, стягувачем. А тому саме на нього, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату наказу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

При цьому, сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Встановлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання необхідний для забезпечення рівності процесуального становища сторін, оскільки боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тому закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Як вбачається з матеріалів заяви та доданих до неї документів, з моменту закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (11.05.2020 року) до моменту повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання 05.09.2022 минуло більше двох років. Також суд звертає увагу, що з моменту повернення 07.10.2019 року на адресу АТ «Укрексімбанк» повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 05.09.2019 року та до моменту повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання 05.09.2022 року минуло три роки. За цей час банком не здійснено дій/заходів щодо пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 до виконання протягом строку, встановленого законом. АТ «Укрексімбанк» не наведено поважних причин та непереборних обставин, які б перешкоджали йому пред`явити наказ до виконання вчасно, а саме до 11.05.2020 року.

Поширення пандемії короновірусу та введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 року не можуть слугувати об`єктивними та поважними підставами пропуску строку пред`явлення виконавчого документа в даній справі заявником до виконання, оскільки доказів того, що під час пандемії короновірусу було зупинено роботу виконавчої служби заявником не надано так само як і не надано пояснень та доказів яким чином пандемія короновірусу не дала змоги пред`явити наказ до виконання (надіслати його поштою чи електронною поштою). Воєнний стан в Україні взагалі введений після закінчення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Після двох років пропуску пред`явлення наказу до виконання, а саме 05.09.2022 року АТ «Укрексімбанк» направив на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) за адресою: м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 від 14.03.2012 року, разом із наказом суду.

У зв`язку із відсутністю будь-якої інформації від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), а також відсутністю інформації щодо виконавчого провадження в АСВП, АТ «Укрексімбанк» лише 24.03.2023 року було направлено запит до ВПВР УЗПВР у Харківській області про причини затягування дій щодо відкриття виконавчого провадження примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 від 14.03.2012 року.

Отже, стягувач більше ніж півроку не цікавився та не слідкував, чи була прийнята заява про відкриття виконавчого провадження до виконання або повернута без виконання, що свідчить про бездіяльність з боку АТ «Укрексімбанк».

АТ «Укрексімбанк» зазначає, що під час карантину в органах виконавчої служби були скасовані всі приймальні години і справи виконавчого провадження не надавалися до ознайомлення всі ці роки.

Разом із тим, АТ «Укрексімбанк» не надано доказів на підтвердження того, що банком за період з 05.09.2022 року по 24.03.2023 року були здійснені якісь заходи з метою отримання інформації стосовно поданої ним заяви про відкриття виконавчого провадження, а саме направлені повторні запити на пошту або електрону адресу виконавчої служби або інше. Крім того, у разі незгоди із діями/бездіяльністю органів ДВС, зволіканням проведення виконавчих дій, АТ «Укрексімбанк» мав право їх оскаржити, чого зроблено не було.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Окрім цього, згідно із відповіддю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.04.2023 року, на запит АТ «Укрексімбанк», згідно журналу вхідної кореспонденції у поштове відправлення 0315078364492 документи (заява про відкриття виконавчого провадження та наказ наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 від 14.03.2012 року) до вищезазначеного відділу не надходили та відділ, в якій саме були направлені банком документи, не знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16.

Отже направлення наказу Господарського суду Харківської області від 14.03.2012 року по справі №5023/090/12 за неналежною адресою, відсутність контролю за ходом його виконання, свідчить про недбалу поведінку АТ «Укрексімбанк».

Крім цього, у зв`язку із тим, що АТ «Укрексімбанк» більше шести місяців не цікавився долею наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 від 14.03.2012 року, АТ «Укрпошта» була позбавлена в подальшому надати інформацію про вручення поштового відправлення 0315078364492, оскільки воно було прийняте до пересилання більше ніж півроку.

Позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, у тому числі на її завершальній стадії, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, мала об`єктивну можливість вчиняти дії щодо пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 до виконання протягом строку, встановленого законом.

У матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин. Більше того, з моменту повернення 07.10.2019 року на адресу АТ «Укрексімбанк» повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та до 11.05.2020 року стягувач мав реальну можливість вчасно пред`явити відповідний наказ до виконання, однак своїм правом не скористався. З огляду на вищевикладене, заява АТ «Укрексімбанк» в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №5023/090/12 правомірно не задоволена судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на приписи Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» та Закону України від 18.06.2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», оскільки вони вчинені при довільному тлумаченні норм вказаних законів.

Що стосується заяви АТ «Укрексімбанк» в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №№5023/090/12 суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №24/234, від 10.09.2018 року у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 року у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 року у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 року у справі №5/229-04, від 01.04.2020 року у справі №916/924/16, від 18.06.2020 року у справі №24/262, від 03.08.2020 року у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 року у справі №19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19).

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення такого строку відмовлено, то заява про видачу дубліката наказу від 14.03.2012 року у справі №5023/090/12 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 «Перехідних положень» Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, тому як вірно вказав суд першої інстанції не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 26.02.2022 року у справі №5023/090/12 слід залишити без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284, 328 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 року у справі №5023/090/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.05.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук