Постанова
від 09.04.2024 по справі 908/2388/21
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2388/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури: Карпенко О.І., прокурор;

від відповідача-2: Никоненко О.О., адвокат ( в залі суду);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Арт 2005 на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 (повне рішення складено 09.12.2022, колегія суддів у складі головуючого судді Дроздової С.С., суддів Корсун В.Л., Науменко А.О.) та Приватного підприємства Терра Віта V на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 (повне додаткове рішення складено 20.01.2023)

за позовом: Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, м. Запоріжжя

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Арт 2005, м. Запоріжжя

відповідача-3: Приватного підприємства Терра Віта V, м. Запоріжжя

про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005», Приватного підприємства «Терра Віта V», в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.08.2021, просив:

1. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю А-1, загальною площею 295,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора №33669934 від 01.02.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1161502123101);

2. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора №35916304 від 29.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288031923101);

2. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2092 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288031923101);

4. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 2, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора № 35921029 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288287823101);

5. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2094 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 2, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288287823101);

6. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 3 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора №35921528 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288311823101);

7. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2096 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 3, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288311823101);

8. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 4, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі», проведену на підставі рішення державного реєстратора №35921844 від30.06.2017 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288332823101);

9. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2098 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 4, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288332823101);

10. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 5, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора №35922254 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288377823101);

11. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2100 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 5, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288377823101);

12. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 6, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі», проведену на підставі рішення державного реєстратора № 35922955 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288396423101);

13. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2102 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 6, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288396423101);

14. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 7, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора № 35923225 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288416923101);

15. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2104 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 7, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288416923101);

16. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 8, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора № 35923670 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288440623101);

17. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2108 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 8, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288440623101);

18. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 9, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора № 35924150 від 30.06.2017 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288468423101);

19. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2110 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 9, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288468423101);

20. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 10, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора №35924525 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288490823101);

21. Визнати недійсним договір від 16.08.2017 № 2112 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 10, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005», посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ 2005» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288490823101);

22. Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 354,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 11, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на підставі рішення державного реєстратора №36289499 від 25.07.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1308760223101);

23. Зобов`язати Приватне підприємство «Терра Віта V» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень літера А-1, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1-11, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/2388/21 позов задоволено повністю згідно заявлених позовних вимог.

1. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю А-1, загальною площею 295,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №33669934 від 01.02.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1161502123101).

2. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35916304 від 29.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288031923101).

3. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2092 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288031923101).

4. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 2 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35921029 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288287823101).

5. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2094 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 2, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288287823101);

6. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 3 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35921528 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288311823101).

7. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2096 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 3, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288311823101).

8. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 4 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі (код ЄДРПОУ - 39623335), проведену на підставі рішення державного реєстратора №35921844 від30.06.2017 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288332823101).

9. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2098 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 4, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288332823101).

10. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 5 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35922254 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288377823101).

11. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2100 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 5, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288377823101).

12. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 6 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35922955 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288396423101).

13. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2102 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 6, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005, посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288396423101).

14. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 7 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35923225 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288416923101);

15. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2104 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 7, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005, посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288416923101).

16. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 8 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35923670 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288440623101).

17. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2108 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 8, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005, посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288440623101).

18. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 9 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора №35924150 від 30.06.2017 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288468423101).

19. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2110 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 9, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288468423101).

20. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 10 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі, проведену на підставі рішення державного реєстратора № 35924525 від 30.06.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288490823101).

21. Визнано недійсним договір від 16.08.2017 № 2112 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 10, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005, посвідчений та зареєстрований 16.08.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1288490823101).

22. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 354,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, приміщення 11 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі (код ЄДРПОУ - 39623335), проведену на підставі рішення державного реєстратора №36289499 від 25.07.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1308760223101).

23. Зобов`язано Приватне підприємство Терра Віта V (код ЄДРПОУ - 33836997, юридична адреса: 69123, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Будівельників, 23) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень літера А-1, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1-11, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056.

Стягнуто з Приватного підприємства «Терра Віта V», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005» на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, по 17 403,33 грн з кожного.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 у справі №908/2388/21 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005» про закриття провадження у справі в частині вимог щодо зобов`язання знести самочинне будівництво відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 30.11.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю Арт 2005 звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/2388/21 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд задовольнив 23 вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень державного реєстратора, та одну вимогу зобов`язати Приватне підприємство Терра Віта V усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що «визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом».».

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній господарській справі суд 1-ї інстанції зобов`язаний був врахувати наведені вище висновки Верховного Суду, з яких випливає, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способам захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Суд першої інстанції у рішенні зробив висновок, що підставою для реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна став договір оренди від 06.07.2007 земельної ділянки площею 0,5722 га, кадастровий номер 2310100000:06:001:0056, строк дії договору 10 років, який на момент первинної реєстрації права власності рішенням суду вже було розірвано.

У Рішенні суд не зазначив того, коли рішення про розірвання Договору оренди земельної ділянки набрало законної сили, та не вказав аргументів ТОВ «АРТ 2005», наведених у відзиві на позов, щодо моменту розірвання цього договору, які є наступними.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 ст. 85 ГПК України, у редакції на момент розгляду господарської справи № 908/2336/16 про розірвання Договору оренди, було передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Такі самі положення передбачені і у діючий редакції ГПК України.

Рішення про розірвання договору оренди набрало законної сили 01.03.2017, після розгляду справи № 908/2336/16 Донецьким апеляційним господарським судом.

Лише після 01.03.2017 - набрання законної сили рішенням про розірвання договору оренди, почалося його виконання, а саме постановою Хортицького ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.03.2017 відкрито виконавче провадження № 53619460 щодо примусового виконання Рішення про розірвання договору оренди про зобов`язання ПП «Терра Віта V» повернути на користь Запорізької міської ради Земельну ділянку.

При цьому, первинна державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна відбулася 01.02.2017, до набрання законної сили зазначеним рішенням про розірвання договору оренди землі.

Крім того, слід зазначити, що у ч. 1 ст. 376 ЦК України мова йде про те, що нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. У даному ж випадку земельна ділянка (кадастровий номер 2310100000:06:001:0056), на якій був збудований спірний об`єкт нерухомості, була відведена для цієї мети (на строк 10 років).

У рішенні суд 1-ї інстанції уникнув питання про те, що Декларація про готовність об`єкту до експлуатації так і не була скасована ДАБІ, до адміністративного суду не подавався позов про скасування (визнання незаконною, тощо) цієї декларації. Тобто, суд «приховав» цей факт шляхом «замовчення» та не надав йому оцінки.

Щодо доказів, на підставі яких суд дійшов висновку, що декларація підроблена, зазначив наступне:

- Акт приватного виконавця 19.04.2017 не може встановити, що декларація підроблена;

- документи досудового розслідування не встановлювати, що декларація підроблена, у розумінні господарського процесуального законодавства;

- експертиза проведена у досудовому розслідуванні, не є висновком експерта у розумінні господарського процесуального законодавства, адже відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Ніщо не перешкоджало позивачу замовити висновок експерта або суду 1-ї інстанції постановити ухвалу про призначення експертизи у межах даної господарської справи;

- перевірка ДАБІ та припис про зупинення будівельних робіт від 28.04.2017, проведена через декілька місяців після реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації. ДАБІ не повертала Декларацію про готовність до експлуатації спірного об`єкту, не скасовувала цю декларацію. За наслідками перевірки від 28.04.2017 ДАБІ лише винесла припис про усунення порушень. Отже, ця перевірка та припис не є доказом того, що декларація підроблена;

- ухвала про закриття кримінального провадження не встановила преюдиційний факт підробки декларації, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 75 ГК України тільки обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, а не ухвала про закриття кримінального провадження є обов`язковими для господарського суду.

Зареєструвавши Декларацію про готовність до експлуатації об`єкту № ЗП 142163643071 від 06.01.2917, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків та повноважень мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Таким чином, ДАБІ здійснена передбачена законодавством України процедура, яка запроваджена для посилення прозорості та ясності дій державних органів, для мінімізації ризику помилок, і сприяє юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Прокурор та Запорізька міська Рада у відзивах на апеляційну скаргу вважають доводи апеляційної скарги безпідставними, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зазначають, що оскільки право власності на об`єкти самочинного будівництва проведено усупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурором у даній справі був обраний належний спосіб захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя, який полягає у скасуванні рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на об`єкт самочинного будівництва та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом їх знесення.

Дійсно, рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 908/2336/16 задоволено позовну заяву Запорізької місцевої прокуратури № 3 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007, укладеного між Запорізькою міською радою та ПП «Терра Віта V», зобов`язано останнє повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, площею 0,5722 га на користь Запорізької міської ради.

З рішення суду вбачається, що його вступна та резолютивна частина оголошені у судовому засіданні, яке проведено за участі представника ПП «Терра Віта V», через що останнє було обізнано про наявність рішення суду про розірвання договору оренди земельної ділянки. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.11.2016.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження сплинув 02.12.2016.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 ПП «Терра Віта V» поновлено пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 908/2336/16.

За наслідками апеляційного перегляду справи, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2017 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Враховуючи викладене, положення ч. 5 ст. 85, ч. 1 ст. 93 ГПК України, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 908/2336/16 набрало законної сили 02.12.2016, відтак, доводи апелянта з приводу дії договору оренди до 01.03.2017 є хибними.

Наявність не скасованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації не є підставою для відмови у позові, оскільки остання вичерпала свою дію за наслідками проведення державної реєстрації права власності.

В апеляційній скарзі представником ТОВ «АРТ 2005» зазначено, що останнє не може нести відповідальності за допущені під час проведення законодавчо встановлених процедур із будівництва та реєстрації спірних об`єктів нерухомості, оскільки розраховувало на їх належність і легітимність. Відтак, право власності на майно набуто в межах та у спосіб визначені законом (нотаріальне посвідчення договорів купівлі- продажу, реєстрації права власності тощо).

Тобто представником ТОВ «АРТ 2005» фактично зазначено, що товариство не було обізнаним про порушення законодавства під час будівництва спірних об`єктів нерухомості.

Проте, такі твердження представника ТОВ «АРТ 2005» спрямованні на введення суду в оману. Так, ПП «Терра Віта V», ТОВ «Люкс Комфі» та ТОВ «АРТ 2005» пов`язані між собою. Зокрема, ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Люкс Комфі» та ТОВ «АРТ 2005», а ОСОБА_2 значиться керівником ПП «Терра Віта V» і ТОВ «Люкс Комфі».

Крім того, не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду від 12.01.2023, Приватне підприємство Терра Віта V звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 у справі №908/2388/21 скасувати, прийняти нове рішення про закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання Приватного підприємства Терра Віта V усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна».

Крім того, факт самочинного будівництва не встановлено, адже декларації про готовність об`єкта до експлуатації не скасовані і є чинними, тобто відсутній факт саме самочинного будівництва.

Вважає, що спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно- правову природу таких правовідносин.

Запорізька міська Рада у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, додаткове рішення без змін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.01.2023 у справі №908/2388/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023 апеляційну скаргу залишено без руху; апелянту наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги: надання доказів сплати судового збору в сумі 78 315,00 грн.

28.02.2023 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим доказом сплати судового збору в сумі 78 315,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2023 (колегія суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Терра Віта V на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 у справі № 908/2388/21; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 16.05.2023. Об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства Терра Віта V на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 у справі №908/2388/21 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/2388/21.

У судовому засіданні 16.05.2023 оголошено перерву до 25.07.2023.

У зв`язку з відпустками суддів Березкіної О.В., Кощеєва І.М. членів колегії суддів, розгляд справи, призначений на 25.07.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 08.08.2023 розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 07.11.2023.

Розпорядженнями керівника апарату суду від 11.09.2023, у зв`язку зі звільненням Орєшкіної Е.В. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., якою ухвалою від 18.09.2023 справу прийнято до свого провадження, розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 20.11.2023.

В судовому засіданні 20.11.2023 для проведення засідання в режимі відеоконференції представники Товариства з обмеженою відповідальністю Арт 2005 та Запорізької міської ради, які заявили відповідні клопотання, не приєдналися, з урахуванням чого розгляд справи відкладений на 07.02.2024.

В судовому засіданні 07.02.2024 оголошено перерву до 09.04.2024

В судовому засіданні 09.04.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

На підставі рішення Запорізької міської ради № 55/281 від 28.03.2007 між Запорізькою міською радою та Приватним підприємством Терра Віта V 06.07.2007 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5722 га, розташованої в районі існуючого житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:06:001:0056 (строк дії договору 10 років).

Згідно пункту 1 вказаного договору, земельну ділянку надано у користування для розташування 14-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудинковим громадського-торговельним центром.

Пунктом 4 Договору визначено, що земельна ділянка вільна від забудови та інші об`єкти інфраструктури відсутні.

Згідно акту приймання-передачі від 11.06.2007, Запорізька міська рада передала, а ПП Терра Віта V прийняло вищевказану земельну ділянку у користування.

У зв`язку із порушенням договору оренди щодо систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 908/2336/16 задоволено позовну заяву Запорізької місцевої прокуратури № 3 про розірвання договору оренди з ПП Терра Віта V та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,5722 га з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056 на користь Запорізької міської ради.

Рішенням Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2017 рішення Господарського суду Запорізької області залишено без змін.

На виконання наказу № 908/2336/16, виданого Господарським судом Запорізької області 11.01.2017, Хортицьким відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області 19.04.2017 передано, а Запорізькою міською радою прийнято земельну ділянку площею 0,5722 га з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, розташовану в районі існуючого житлового будинку № 10А по вул. Калнишевського у міста Запоріжжя.

На момент приймання-передачі земельної ділянки, на ній знаходилась металева огорожа, металева споруда (пересувна), залізобетонні конструкції, перекриті залізним настилом. Водночас, було забезпечено вільний доступ до зазначеної земельної ділянки, та вона поверталась власнику у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому Приватне підприємство Терра Віта V одержало її в оренду, відповідно до договору оренди землі від 30.07.2007 № 040726100619.

Разом з цим, Приватне підприємство Терра Віта V, будучи обізнаним із рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 908/2336/16, яким розірвано договір оренди на вищевказану земельну ділянку та зобов`язано підприємство повернути її на користь територіальної громади, 30.11.2016 укладено з ТОВ Люкс Комфі (ЄДРПОУ 39623335) інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості, а саме нежитлової будівлі літера А-1 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, в районі існуючого житлового будинку № 10-а, загальною площею 295,0 кв.м.

У період оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 908/2336/16 укладено інвестиційний договір та зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

Згідно інвестиційного договору та додатку № 1 до нього, ПП Терра Віта V, як Забудовник, та ТОВ Люкс Комфі, як Інвестор, уклали договір про те, що за умови виконання Інвестором своїх зобов`язань щодо здійснення інвестиції шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Забудовника або підрядної організації, Забудовник не заперечує проти оформлення за інвестором права власності на 100 (сто) відсотків об`єкту інвестування: нежитлової будівлі літера А-1, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, в районі існуючого житлового будинку № 10А, загальною площею 295,0 кв.м.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01.02.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Запорізької області Горпинич С.С. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю А-1 загальною площею 295,0 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, за ТОВ Люкс Комфі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1161502123101).

Підставою для реєстрації права власності стали наступні документи:

- інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 30.11.2016 з додатком № 1 до нього;

- договір оренди землі від 06.07.2007;

- технічний паспорт від 30.12.2016;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП142163643071 від 06.01.2017.

Таким чином, підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна став договір оренди, який рішенням суду розірвано та декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП142163643071 від 06.01.2017 з ознаками підробки.

Враховуючи, що рішення Господарського суду Запорізької області 11.01.2017 фактично виконано 19.04.2017 та під час передачі земельної ділянки жодних об`єктів нерухомого майна не було, а право власності на нібито збудований об`єкт нерухомого майна зареєстровано 01.02.2017, є достатні підстави вважати, що для реєстрації права власності на вищевказаний об`єкт державному реєстратору подано недостовірні документи.

Крім того, вивченням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 1161502123101 встановлено, що об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10-А, нежитлова будівля А-1, загальною площею 295,0 кв.м. в перебуває в процесі поділу.

Державним реєстратором 25.07.2017 прийнято рішення № 36289759 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1161502123101, у зв`язку із поділом об`єкту нерухомого майна на 11 приміщень як окремих об`єктів нерухомого майна. Разом з цим, відомості щодо закриття відповідного розділу в Реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

В подальшому, 29.06.2017 державним реєстратором Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, проведено державні реєстрації права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на наступні нежитлові приміщення, літера А-1, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, площею по 28,0 кв.м. кожен, які утворились в процесі поділу об`єкта нерухомого майна №1161502123101, а саме:

приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта 1288031923101);

приміщення 2 (реєстраційний номер об`єкта 1288287823101);

приміщення 3 (реєстраційний номер об`єкта 1288311823101);

приміщення 4 (реєстраційний номер об`єкта 1288332823101);

приміщення 5 (реєстраційний номер об`єкта 1288377823101);

приміщення 6 (реєстраційний номер об`єкта 1288396423101);

приміщення 7 (реєстраційний номер об`єкта 1288416923101);

приміщення 8 (реєстраційний номер об`єкта 1288-440623101);

приміщення 9 (реєстраційний номер об`єкта 1288468423101);

приміщення 10 (реєстраційний номер об`єкта 1288490823101).

19.07.2017 державним реєстратором Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, проведено державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ Люкс Комфі (реєстраційний номер об`єкта 1308760223101) на нежитлове приміщення 11, літера А-1, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, який утворився в процесі поділу об`єкта нерухомого майна № 1161502123101.

Після проведення додаткової технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, а саме 11 нежитлових приміщень за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, 10А, які утворилися в процесі поділу, встановлено невідповідність загальної площі поділених приміщень до площі первинного об`єкту нерухомого майна. На підставі проведеної додаткової технічної інвентаризації та інформації ТОВ Укрспецекспертиза, встановлено, що площа нежитлових приміщень з 1 по 10, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, 10А, становить по 27,1 кв.м. кожне, приміщення 11 - 27,0 кв.м.

Таким чином, після проведення технічної інвентаризації, до Реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні зміни щодо площі нежитлових приміщень, зокрема уточнено площу приміщень з 1 по 10 на 27,1 кв.м. кожне, а приміщення 11 - 27,0 кв.м. (відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2017, що міститься в матеріалах реєстраційної справи).

Однак, на теперішній час згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, площа приміщення 11 складає 354,6 кв.м. Відомості щодо підстав зміни загальної площі об`єкту нерухомого майна та дати внесення до Реєстру відповідних змін, в реєстраційній справі об`єкту нерухомого майна №1308760223101 відсутні.

Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 16.08.2017 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера А-1, що розташовано за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1, загальною площею 27,1 кв.м.

Вказаний договір купівлі-продажу 16.08.2017 посвідчено та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. за № 2092.

Аналогічні договори купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 16.08.2017 укладено щодо нежитлових приміщень 2-10 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, літера А-1.

Вказані договори купівлі-продажу також посвідчено та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. за №№ 2094 (щодо приміщення 2), 2096 (приміщення 3), 2098 (приміщення 4), 2100 (приміщення 5), 2102 (приміщення 6), 2104 (приміщення 7), 2108 (приміщення 8), 2110 (приміщення 9), 2112 (приміщення 10).

Відповідні відомості щодо права власності Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на вказані приміщення внесено приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.08.2017.

Згідно договорів купівлі-продажу, нерухоме майно розташовано на земельній ділянці, площею 0,5722 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, в районі існуючого житлового будинку № 10А, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:06:001:0056.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що оскільки спірні об`єкти нерухомості збудовано на земельній ділянці по вул. Калнишевського, 10А, літера А-1 у м. Запоріжжі, що не була відведена Приватному підприємству Терра Віта V для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, тобто є самочинним, а тому в силу ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі або інших осіб на зазначений об`єкт не виникало, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема передачі третім особам.

Виносячи додаткове рішення, господарський суд виходив з того, що вимога про знесення самочинного будівництва не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язана з вирішенням питання щодо права власності на земельну ділянку. Заявлені вимоги є приватноправовим способом захисту права і їх розгляд не передбачений за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. ст. 4, 53 ГПК України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до суду в інтересах держави.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а, отже, і інших органів державної влади.

При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з врахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У пункті б ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Особливості реалізації прав територіальної громади через органи місцевого самоврядування визначено у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009.

Так, відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями ст. 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, перелік яких визначено у Конституції і законах України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звернення прокурора до суду з позовом у цій справі спрямовано саме на захист інтересів територіальної громади, як власника земельної ділянки комунальної власності, права якої порушено, внаслідок самочинного будівництва на ній та реєстрації права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна (спір про цивільне право територіальної громади на земельну ділянку, яка їй належить на праві власності).

Враховуючи, що права територіальної громади міста Запоріжжя, у тому числі і право на захист, реалізуються через її представницький орган, статус органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, має виключно Запорізька міська рада.

Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Звертаючись з даним позовом прокурор намагається захистити інтереси держави у даних правовідносинах, які полягають у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захисті такого права шляхом повернення територіальній громаді міста Запоріжжя землі, що незаконно використовується.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Користування землями комунальної власності не у спосіб передбачений Земельним кодексом України позбавляє державу можливості контролювати стан використання таких земель, що є безпосереднім порушенням її інтересів.

Крім того, суспільним, публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою повернути спірну земельну ділянку із незаконного користування ТОВ Люкс Комфі та ТОВ АРТ 2005 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час користування земельними ділянками комунальної форми власності, права власності на землю Українського народу. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки.

Повернення спірної земельної ділянки із незаконного користування під об`єктами нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми в зв`язку з порушенням низки вимог Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна ефективно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визнаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті щоб будь-який суб`єкт правовідносин міг обійти встановлений законом порядок набуття певних прав. Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права користування земельною ділянкою та будівництва об`єктів нерухомості, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур, з чіткою вимогою недопущення порушення прав інших осіб. При цьому кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону.

Таким чином, дії відповідачів безпосередньо порушують як інтереси держави, так й інтереси територіальної громади міста Запоріжжя.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 викладено правову позицію про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

З огляду на викладене, у прокурора виникло не тільки право, але й обов`язок відреагувати на існуючий факт порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з цим позовом.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави окружною прокуратурою на адресу Запорізької міської ради скеровано лист від 06.05.2021 за вих. № 761 вих-21, в якому викладено виявлені факти порушень вимог законодавства при користуванні земельною ділянкою.

Запорізька міська рада як власник та розпорядник земель комунальної форми власності, повинна була вжити заходи до усунення порушень законодавства, зокрема шляхом пред`явлення позовної заяви щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою з боку відповідачів.

Разом з тим, Запорізька міська рада листом за вих. № 06415/03-20/09, який 09.06.2021 надійшов на адресу окружної прокуратури, повідомила про невжиття заходів судово-претензійного характеру щодо усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічне право власності (ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку ст.331 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо:

1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;

2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас, згідно із ч.3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).

З контексту ч.ч.3, 4 ст.376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм ч.3 ст.376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення ч.1 ст.376 ЦК України, а саме: наявність в особи що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проєкту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Саме до таких правових висновків щодо застосування ст.ст. 331, 376 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 січня 2015 року (справа №6- 225цс14).

Таким чином, для отримання права власності саме на новозбудоване майно Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів. Такі факти регламентовано діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є:

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (ч. 2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127).

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що за фактом службового підроблення та зловживання повноваженнями проводилось досудове розслідування в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42017081050000018 від 13.05.2017 за ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування, Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Хортицькому району було надано інформацію № 01/01-30/0390 від 20.04.2017 щодо того, що районна адміністрація не присвоювала адресу об`єкту нерухомого майна - нежитлова будівля А-1 по вул. Калнишевського, будинок 10А у м. Запоріжжі.

28.04.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області було проведено позапланову перевірку об`єкту будівництва розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, біля будинку 10А.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог ч. 2, ч. 8. ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п.п. 5,11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, а саме зафіксовано початок виконання будівельних робіт за вказаною адресою з влаштування залізобетонної споруди з використанням опалубки металевих армокаркасів, бетону завдовжки більш ніж 50м, яка частково заглиблена в ґрунті. Відповідно до Єдиного реєстру дозвільних документів, документи, що дають право на виконання будівельних робіт у Приватного підприємства Терра Віта V відсутні.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 28.04.2017 складено відповідний акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.04.2017, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.05.2017, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №19/1008-23.2/1412 від 19.05.2017 та припис № 20 від 05.05.2017 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, в рамках проведення досудового розслідування проведено судову будівельно-технічну експертизу № 311-18 від 30.05.2018 згідно якої встановлено наступне:

- на момент виконання візуально-інструментального огляду об`єкта дослідження будівельна готовність нежитлової будівлі складала 62%;

- будівництво нежитлової будівлі літера А-1, приміщення 1-11, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, 10А, виконано без права на виконання будівельних робіт, що є порушенням ч. 2, ч. 8. ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п.п. 5, 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466;

- вид будівництва нежитлової будівлі літера А-1, приміщення 1-11, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, 10А, класифіковано як нове будівництво;

- функціональне призначення приміщень 1-11, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, 10А, літера А1, відносяться до приміщення гаражів.

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про відсутність доказів фальсифікації (підроблення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації з огляду на наступне.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (п. 6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18 (п. 23), від 07.06.2022 у справі № 922/605/15 (п. 40.4), від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування.

При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанова Верховного Суду 31.05.2022 у справі № 904/3242/18).

Поряд із цим, треба зауважити, що надані на підтвердження позовних вимог прокурора докази, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.04.2017;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.05.2017;

- постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.05.2017 № 19/1008-23.2/1412;

- припис від 05.05.2017 № 20 про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- судова будівельно-технічної експертиза від 30.05.2018 № 311-18,

здобуті в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017081050000018, були отримані у належний спосіб та є допустимими про розгляді та вирішенні зазначеної господарської справи.

Так, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01.02.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Запорізької області Горпинич С.С. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю А-1 загальною площею 295,0 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, за ТОВ «Люкс Комфі» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1161502123101).

Підставою для реєстрації права власності стали наступні документи: інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 30.11.2016 з додатком № 1 до нього, договір оренди землі від 06.07.2007, технічний паспорт від 30.12.2016, декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП № 142163643071 від 06.01.2017.

Таким чином, підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна фактично стали договір оренди землі (який рішенням суду розірвано) та декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП № 142163643071 від 06.01.2017.

В свою чергу, у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 13.05.2017 № 42017080070000018 за ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України було отримано:

- декларацію про початок виконання підготовчих робіт щодо будівництва 14-ти поверхового житлового будинку із вбудуванням - прибудованим громадсько-торгівельним центром у м. Запоріжжі по вул. Калнишевського. буд. 10а серії ЗП № 030163491561 від 16.12.2016;

- декларацію про початок виконання будівельних робіт - реконструкція будівлі гаражів у м. Запоріжжя по вул. Калнишевського, буд. 10а серії ЗП № 082163600080 від 27.12.2016;

- декларацію про готовність до експлуатації об`єкта у м. Запоріжжя по вул. Калнишевського, буд. 10а серії ЗП № 142163643071 від 06.01.2017.

За результатами досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 42017081050000018, внесеного до ЄРДР 13.05.2017, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, до суду скеровано обвинувальний акт.

За доводами органів досудового розслідування громадянин ОСОБА_3 підозрювався у складання завідомо неправдивих офіційних документів, а саме: декларації про початок будівництва серії ЗП № 030163491561 від 16.12.2016 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП № 142163643071 від 06.01.2017.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2020 у справі № 337/2932/18 кримінальне провадження № 42017081050000018 закрито, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, тобто кримінальне провадження закрито за нереабілітуючою підставою.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що ухвала про закриття кримінального провадження не встановила преюдиційний факт підробки декларації, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 75 ГК України тільки обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, а не ухвала про закриття кримінального провадження є обов`язковими для господарського суду.

В той же час, колегія суддів констатує, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрито за нереабілітуючою підставою. Це означає, що стосовно останнього зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, суд встановив наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, однак через певні обставини (в даному випадку - закінчення строку притягнення до кримінальної відповідальності) кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Внаслідок чого матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 та ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2020 у справі № 337/2932/18, якою кримінальне провадження № 42017081050000018 щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, оцінюються колегією суддів не як докази, які є обов`язковими для господарського суду про правові наслідки дій ОСОБА_3 , а у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

За наслідками проведення 28.04.2017 Департаментом державного архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері будівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил замовником будівництва ТОВ «Терра Віта V» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, буд. 10а було встановлено, що за вказаною адресою був зафіксований факт виконання будівельних робіт. Поряд із цим, відповідно до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання будівельних робіт, відомості щодо отримання приватним підприємством документів, що дають право на виконання будівельних робіт за вказаною адресою відсутні. Наведене є порушенням ч. 2 ст. 8, ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 5, 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

У подальшому, 05.05.2017 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області відносно ПП «Терра Віта V» був складений протокол про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про зупинення підготовчих та будівельних робі, які не відповідають законодавству.

Постановою Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області від 19.05.2017 № 19/1008-23.2/1412 ПП «Терра Віта V» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф.

Згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частина 2 с. 39-1 названого Закону передбачає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Також, п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (в редакції від 10.02.2017) було передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування. Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами, встановленими пунктом 17 цього розділу.

Пунктом 22 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681) встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Суб`єкти владних повноважень не можуть самостійно скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між суб`єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп.

Ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання.

Поряд із цим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. Вказана правова позиція викладена Верховний Суд у постановах від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16, від 07.11.2019 у справі № 916/2825/18 та від 01.10.2019 року у справі № 826/9967/18.

Окрім цього, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 по справі № 826/9967/18, від 05.06.2019 по справі № 815/3172/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16 викладено правову позицію, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом. Тобто ефективним способом захисту за даних обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

При цьому звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється ним як суб`єктом владних повноважень на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що з огляду на вказані згідно із ст. ст. 2, 4, 5, 19, 46 КАС України свідчить про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи викладене, наявність не скасованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації не є підставою для відмови у позові, оскільки остання вичерпала свою дію за наслідками проведення державної реєстрації права власності.

Крім того, в рамках проведення досудового розслідування проведено судову будівельно-технічну експертизу від 30.05.2018 № 311-18, підставою проведення якої була ухвала слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2018 по справі № 337/5046/17 (провадження 1-кс/337/548/2018), що безпосередньо зазначено у висновку експерта.

Ухвала слідчого судді про проведення експертизи надійшла на адресу Запорізького відділення Дніпропетровського НДІСЕ МЮУ 15.05.2018.

У подальшому, 23.05.2018 експертом у присутності слідчого та прокурора проведено візуально - інструментальний огляд об`єкта дослідження за місцем його фактичного розташування та 25.05.2018 заявлено клопотання про надання доступу до об`єкта дослідження. Висновок експерта складено 30.05.2018.

У постанові КГС ВС від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20 наведена наступна правова позиція:

« 83. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

84. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

85. Той факт, що висновки судових експертиз проведених в межах провадження з іншої справи оцінюються на загальних підставах як доказ зі справи, не вказує на неможливість брати до уваги їх зміст та оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, для можливості оцінки такого висновку основним є те, чи він містить відповіді на питання, які стосуються предмету спору.

86. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 914/194/17 та від 06.02.2020 у справі № 913/274/19.».

Висновок експерта № 311-18 від 30.05.2018 (який складено в межах кримінального провадження № 42017081050000018, внесеного до ЄРДР 13.05.2017) оцінюється апеляційним судом у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами та містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, а саме:

- на момент виконання візуально-інструментального огляду об`єкта дослідження будівельна готовність нежитлової будівлі складала 62% (тобто об`єкт не було побудовано, що суперечить декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП № 142163643071 від 06.01.2017, яка стала підставою для реєстрації права власності);

Крім того, на виконання наказу № 908/2336/16, виданого Господарським судом Запорізької області 11.01.2017, Хортицьким відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області 19.04.2017 передано, а Запорізькою міською радою прийнято земельну ділянку площею 0,5722 га з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, розташовану в районі існуючого житлового будинку АДРЕСА_1 .

Отже, на момент повернення земельної ділянки Запорізькій міській раді (19.04.2017), об`єкти нерухомості на ній були відсутні, чим додатково спростовується зміст декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП № 142163643071 від 06.01.2017.

Враховуючи, що у квітні 2017 року на земельній ділянці жодних капітальних будівель, у тому числі зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було, а тому реєстрація права власності на незбудовані об`єкти нерухомого майна 01.02.2017 не могла бути проведена, реєстратор, який проводив державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, якого фактично не місцевості не було, був введений в оману. За достовірність поданих документів реєстратору для проведення державної реєстрації, несе відповідальність особа, яка їх подає.

На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт вірогідності доказів та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає надані Прокурором докази на підтвердження факту самочинного будівництва нежитлових будівель за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А та первинної реєстрації на них права власності на підставі сфальсифікованої (підробленої) декларації про готовність об`єкта до експлуатації більш вірогідними, ніж докази, надані Відповідачами на спростування таких обставин, а саме саму по собі декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ЗП № 142163643071 від 06.01.2017.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про відсутність доказів, на підставі яких суд дійшов висновку, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП № 142163643071 від 06.01.2017 є підробленою.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що рішення про розірвання договору оренди набрало законної сили 01.03.2017, після розгляду справи № 908/2336/16 Донецьким апеляційним господарським судом; лише після 01.03.2017 - набрання законної сили Рішенням про розірвання договору оренди, почалося його виконання, а саме постановою Хортицького ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.03.2017 відкрито виконавче провадження № 53619460 щодо примусового виконання Рішення про розірвання договору оренди про зобов`язання ПП «Терра Віта V» повернути на користь Запорізької міської ради Земельну ділянку. При цьому, первинна державна реєстрація права власності на Об`єкти нерухомого майна відбулася 01.02.2017, до набрання законної сили зазначеним рішенням про розірвання договору оренди землі.

В той же час, оскільки спірні об`єкти нерухомості збудовано вже після розірвання в судовому порядку договору оренди (тобто після 01.03.2017), внаслідок чого їх збудовано на земельній ділянці по вул. Калнишевського, 10А, літера А-1 ум. Запоріжжі, що не була відведена Приватному підприємству Терра Віта V для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, тобто об`єкти нерухомості є самочинним будівництвом, а тому в силу ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі або інших осіб на зазначений об`єкт не виникало, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема передачі третім особам.

Викладене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості незаконно та на підставі неіснуючих документів, а тому не мало права його відчужувати шляхом укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель з Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005.

Таким чином, реєстрація та перереєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 проведено на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці територіальної громади міста Запоріжжя, чим порушено право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України судом може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнане недійсним повністю або частково господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або недійсний правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, оспорюваними договорами розпорядження майном здійснено на підставі неіснуючих документів, що відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-10 по вул. Калнишевського, 10А, літера А-1 у м. Запоріжжі, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 910/15992/16.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень 1-10 по вул. Калнишевського, 10А, літера А-1 у м. Запоріжжі укладено на підставі неіснуючих документів, вони підлягають визнанню судом недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на вказані приписи закону з урахуванням заявлення позовної вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними необхідно заявити позовну вимогу щодо припинення права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі та Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на нежитлові приміщення 11 та 1-10 по вул. Калнишевського, 10А, літера А-1 у м. Запоріжжі, відповідно.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природо охоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 123 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Від імені та в інтересах територіальних громад прав суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п. 5 ст. 16 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Самовільно зайнята земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, на якій проведено самочинне будівництво, розташована в межах населеного пункту міста Запоріжжя та є власністю територіальної громади міста Запоріжжя, тобто має статут комунальної власності.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.03.2017 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено відомості щодо реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056 площею 0,5722 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056 відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, вид використання: для розташування 14-ти поверхового житлового будинку з вбудовано прибудованим громадсько-торгівельним центром.

Таким чином, за вказаним позовом позивачем є Запорізька міська рада, яка відповідно до вимог Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Запоріжжя.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Це узгоджується зі статтею 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Разом з цим, приписи ст. 375 Цивільного кодексу України передбачають, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Нормами статті 367 Цивільного кодексу України закріплено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.п. б, в, г, д ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Системний аналіз положень ст. 376 ЦК України, ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

За змістом ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно закону є правомірними.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Запорізької міської ради від 07.05.2021 встановлено, що договір оренди зазначеної земельної ділянки із Приватним підприємством Терра Віта V розірвано на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 908/2336/16; договір оренди земельної ділянки із Приватним підприємством Терра Віта V не поновлювався; рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, 10а, Запорізькою міською радою не приймалось, а тому, в подальшому не могло й відбутись переходу такого права в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, оскільки відповідачі не є власниками спірної земельної ділянки і в користування остання Запорізькою міською радою, в т.ч. і під забудову, не передавалася, а збудовані відповідачем будівлі є самочинним будівництвом на належній на праві власності територіальній громаді земельній ділянці, тому наразі є необхідність усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056 шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості.

Щодо способу захисту порушеного права.

Так, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дораии проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 по справі № 676/58/17-ц, колегія суддів дійшла висновку, що спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Обрання конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Європейської конвенції про права людини. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

При цьому в деяких випадках, законодавець визначив особливості механізму ухвалення рішень про захист права власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (далі Закон) викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Однак, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

В свою чергу, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 23.06.2020 у справі № 906/516/19.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 58 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Отже, ТОВ «АРТ 2005», як власник спірних об`єктів нерухомості на час подання прокурором розглядуваного позову, є належним відповідачем та вирішення заявлених вимог впливатиме на його зареєстроване право власності. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, відповідно до яких новий власник, набуває усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва».

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанови від 07.04.202 у справі № 916/2791/13 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16) реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Враховуючи наведене, а також те що, право власності на об`єкти самочинного будівництва проведено всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прокурором у даній справі був обраний належний спосіб захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя, який полягає у скасуванні рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на об`єкт самочинного будівництва та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом їх знесення.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо не врахування господарським судом висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 слід зауважити наступне.

У справі № 442/302/17 розглядався позов КП «Дрогобицький ринок» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та знесення об`єкта самочинного будівництва.

На обґрунтування позовних вимог комунальне підприємство зазначило, що воно є орендарем земельної ділянки на підставі договору оренди землі укладеного з Дрогобицькою міською радою.

Відповідачами здійснено забудову земельної ділянки, а оскільки будівництво проведено без погодження із комунальним підприємством, воно є самочинним.

Разом з тим слід зауважити, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Предметом позову у справі № 442/302/17 було визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості.

У свою чергу, у даній справі предметом спору є скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва.

Підставою позову, зокрема, є здійснення самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Таким чином, правовідносини у справі № 442/302/17 не є подібними до правовідносин у справі № 908/2388/21 за предметом спору, за підставами позову та за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.

Вивченням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 1161502123101 встановлено, що об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10-А, нежитлова будівля А-1 перебуває в процесі поділу. Державним реєстратором 25.07.2017 прийнято рішення № 36289759 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1161502123101, у зв`язку із проведенням реєстрації права власності на окремі нежитлові приміщення 1-11, які утворилися в процесі поділу вказаного нежитлового приміщення.

Враховуючи викладене, заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя, який звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізької міської ради правомірно звернувся до суду з вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на об`єкт нерухомого майна: 1161502123101 - нежитлова будівля, літера А-1, загальною площею 295,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А.

Враховуючи те, що в процесі поділу зареєстрованого об`єкту нерухомого майна 1161502123101 проведено реєстрації права власності окремих приміщень з 1 по 11 за вказаною адресою, скасуванню підлягають рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ Люкс Комфі на приміщення 1-11, розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, літера А-1 за реєстраційними номерами 1288031923101, 1288287823101, 1288311823101, 1288332823101, 1288377823101, 1288396423101, 1288416923101, 1288440623101, 1288468423101, 1288490823101, 1288031923101 з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ Люкс Комфі на вказані об`єкти нерухомого майна.

Крім того, враховуючи, що ТОВ Люкс Комфі правомірно не набуло право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю по вул. Калнишевського, 10А, літера А-1 ум. Запоріжжі, Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі не мало законних підстав на продаж нежитлових приміщень 1-10, що утворились в процесі поділу об`єкту нерухомого майна загальною площею 295,0 кв.м. за вищевказаною адресою.

Враховуючи викладене, господарським судом правомірно скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ 2005 на приміщення 1-10, розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, літера А-1 за реєстраційними номерами 1288031923101, 1288287823101, 1288311823101, 1288332823101, 1288377823101, 1288396423101, 1288416923101, 1288440623101, 1288468423101, 1288490823101 з одночасним припиненням права власності ТОВ АРТ 2005 на вказані об`єкти нерухомого майна та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, літера А-1, загальною площею 354,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10А, приміщення 11 проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі (код ЄДРПОУ - 39623335), проведену на підставі рішення державного реєстратора №36289499 від 25.07.2017, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Комфі на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1308760223101).

Щодо додатково рішення.

27.12.2022 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю Арт 2005 (вх. № 16843/08-08/22 від 27.12.2022) надійшла заява, відповідно до якої заявник просить суд розглянути клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог щодо зобов`язання знести самочинне будівництво та винести відповідну ухвалу.

Заявник обґрунтовував заяву тим, що ТОВ Арт 2005 під час судового розгляду справи подавало дві заяви, у яких просило суд врахувати позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, де зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника. Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 зазначено, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Крім того, ТОВ Арт-2005 подало клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог щодо зобов`язання знести самочинне будівництво, адже відповідно до усталеної позиції Верховного Суду такі вимоги мають бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства. Дані заяви не відображені в рішенні суду, в зв`язку з чим заявник просить суд розглянути клопотання про закриття провадження в частині вимог щодо зобов`язання знести самочинне будівництво.

Згідно з ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів констатує, що 27.12.2022 відповідачем, ТОВ «АРТ 2005», до суду фактично було подано заяву щодо процесуальних питань, а саме про не розгляд судом під час розгляду вказаної справи поданого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів.

Обґрунтовуючи клопотання про закриття справи в частині позовних вимог, заявник фактично не погоджується з обраним прокурором способу захисту порушеного права та зазначає, що вимоги мають публічно - правовий характер спору, через що позов повинен був розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Отже, звертаючись до суду із заявою про не розгляд клопотань, заявлених представником відповідача під час розгляду справи, та прийняття судом додаткового, відмінного від вже прийнятого рішення, вже після розгляду справи по суті, свідчить про не згоду сторони із ухваленим судом рішенням, що відповідно, є правом на подання стороною апеляційної скарги, що передбачено ст. 254 ГПК України.

Так, відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Колегія суддів зауважує, що подана 27.12.2022 після винесення основного рішення заява ТОВ Арт 2005 з процесуальних питань, а саме про розгляд судом раніше поданого клопотання про закриття провадження, не є будь-якою позовною вимогою, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, стосовно якої судом не ухвалено рішення.

Також ця заява не містить інших передбачених ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України підстав для ухвалення додаткового рішення.

Тому, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005» про закриття провадження у справі в частині вимог щодо зобов`язання знести самочинне будівництво.

Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже, у випадку відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, виноситься саме ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення, а не додаткове рішення.

В той же час, та обставина, що процесуальний документ, винесений господарським судом за наслідком розгляду заяви ТОВ Арт 2005 від 27.12.2022, має назву «Додаткове рішення», а не «Ухвала», не є підставою для його скасування, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

А відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права (за виключенням ч. 5 ст. 244 ГПК України), що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення и додаткового рішення - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арт 2005 на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/2388/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/2388/21 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Терра Віта V на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 у справі № 908/2388/21 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 у справі № 908/2388/21 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Арт 2005 за подання апеляційної скарги на рішення суду та судові витрати Приватного підприємства Терра Віта V за оскарження додаткового рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г. та Верхогляд Т.А. 26.04.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 13.05.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	09.04.2024
Оприлюднено	15.05.2024
Номер документу	118980336
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Дроздова С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 09.04.2024 по справі 908/2388/21ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —908/2388/21

Постанова
від 09.04.2024 по справі 908/2388/21
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД