Ухвала

від 10.05.2024 по справі 904/3757/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

10.05.2024м. ДніпроСправа № 904/3757/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Приватного підприємства "Мегасервіс", м. Кривий Ріг

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 20 847,49 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 84,60 грн., 3% річних у розмірі 554,25 грн., пені у розмірі 674,36 грн., інфляційної складової у розмірі 3 985,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Мегасервіс" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 34 840,22 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 91,87 грн., 3% річних у розмірі 554,25 грн., пені у розмірі 674,36 грн., інфляційної складової у розмірі 3 985,25 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 1522/Жб/1 від 01.11.2021 зі сплати вартості спожитої теплової енергії.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3757/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заявою від 24.07.2024 позивачем зменшено розмір позовних вимог. У такій заяві позивач просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 20 847,49 грн., плату за абонентське обслуговування у розмірі 84,60 грн., 3% річних у розмірі 554,25 грн., пеню у розмірі 674,36 грн., інфляційну складову у розмірі 3 985,25 грн.

Ухвалою від 18.12.2023 зупинено провадження у справі № 904/3757/23 до закінчення розгляду справи № 904/3521/23.

Ухвалою від 15.04.2024 провадження у справі № 904/3757/23 поновлено.

На адресу суду надійшло клопотання позивача про закриття провадження у справі. Подане клопотання мотивоване відсутністю предмету спору внаслідок задоволення відповідачем позовних вимог позивача у позасудовому порядку. До такого клопотання позивачем були долучені платіжні інструкції про сплату відповідачем на користь позивача 3% річних у розмірі 94,99 грн., пені у розмірі 115,57 грн. та інфляційної складової у розмірі 198,95 грн.

Крім того, на адресу суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Подане клопотання мотивоване відсутністю предмету спору внаслідок врегулювання сторонами спору у позасудовому порядку. До такого клопотання відповідачем були долучені платіжні інструкції про сплату відповідачем на користь позивача 3% річних у розмірі 94,99 грн., пені у розмірі 115,57 грн. та інфляційної складової у розмірі 198,95 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Слід звернути увагу, що надані сторонами платіжні інструкції підтверджують оплату відповідачем позивачу заборгованості у значно меншому розмірі, аніж заборгованість, що є предметом цього спору.

Разом з цим, як було вказано вище, ухвалою від 18.12.2023 зупинено провадження у справі № 904/3757/23 до закінчення розгляду справи № 904/3521/23.

В рамках розгляду справи № 904/3521/23 судом було зобов`язано сторін здійснити коригування сторонами взаємних розрахунків за укладеними Типовими індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії № 1522/Жб/1 від 01.11.2021 та № 1522/Жб/2 від 01.11.2021.

За таких обставин, слід дійти висновку, що після здійснення сторонами взаємних розрахунків за укладеними Типовими індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії № 1522/Жб/1 від 01.11.2021 та № 1522/Жб/2 від 01.11.2021 заборгованість відповідача перед позивачем склала 409,51 грн., замість заявленої позивачем - 26 145,95 грн.

Наразі обидві сторони стверджують, що після сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 409,51 грн., заборгованість Приватного підприємства "Мегасервіс" перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 1522/Жб/1 від 01.11.2021 - відсутня.

За таких обставин, провадження у справі слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмету спору.

Щодо розподілу витрат позивача зі сплати судового збору за подання цього позову.

Відповідач просить суд повернути позивачу суму сплаченого судового збору за подання цього позову у розмірі 2 684 грн. на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору у розмірі 2 684 грн. може бути повернута позивачу тільки за його клопотанням.

Натомість, позивачем заявлено клопотання про покладення витрат зі сплати судового збору за подання цього позову у розмірі 2 684 грн. на відповідача у повному обсязі на підставі ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Пункт 1 частини другої статті 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Стаття 191 ГПК України визначає, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №180/2161/19).

Визначальним наслідком відмови позивача від позову є неможливість повторного звернення до суду до того самого відповідача з тими самими позовними вимогами.

За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.

Так, частина 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України регулює розподіл судового збору саме у випадку відмови позивача від позову.

Натомість, у даному випадку провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмету спору.

Також слід зазначити, що, з урахуванням вищевстановлених обставин та наявних у матеріалів цієї справи доказів, неможливо стверджувати про те, що цей спір виник тільки внаслідок дій відповідача.

За таких обставин, сплачений позивачем у цій справі судовий збір не може бути покладений на відповідача, а має бути повернутий позивачу на підставі його відповідного клопотання.

Щодо клопотання відповідача про покладення на позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.

Згідно з частиною 5 статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Відтак, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;

- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;

- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;

- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (зокрема, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом з тим, поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у справі №904/3757/23 не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред`явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.

Крім того, як було встановлено судом вище, за наслідками зробленого сторонами перерахунку, відповідачем було частково задоволено первісні вимоги позивача у подасудовому порядку. Що свідчить про порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем (хоч і у значно меншому розмірі, аніж первісно заявлено позивачем).

А отже, матеріали справи не підтверджують свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчать про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2024 року у cправі № 905/1840/21.

За таких обставин, витрати відповідача на правову допомогу слід покласти на Приватне підприємство "Мегасервіс".

Керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 904/3757/23 - закрити.

Ухвала набирає законної сили 10.05.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, у частині закриття провадження у справі.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.05.2024.

Суддя М.О. Ніколенко