Рішення

від 13.05.2024 по справі 904/559/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024р. Справа № 904/559/24

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібопродукт», с. Глинське

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест», м. Підгородне(пн)

Про: стягнення 292 392,12грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

СТОВ «Хлібопродукт» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Агротек-Інвест» (відповідача) про стягнення 292 392,12грн. (в т.ч.: 191 380,00грн. - заборгованість , 56 005,37 грн. інфляційні втрати за період березень 2022р. грудень 2023р.; 11 135,11грн. 3 % річних за період з 02.03.22р. по 31.12.23р.; 33 871,64 грн. пені за період 02.03.22р. по 02.09.22р.) у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі - продажу №30466РР від 23.11.21р. в частині своєчасної поставки товару .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.24р. відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в ній документами.

ТОВ «Агротек-Інвест» (відповідач) позов визнав частково в сумі 22 476,79грн. інфляційних втрат та 8 161,95грн. 3 % річних . Одночасно у відзиві на позовну заяву вказав, що на виконання умов договору заборгованість у розмірі 191 380,00грн. була сплачено відповідачем на підставі п/і №304 від 13.02.24р. Враховуючи умови п.2.1 договору товар поставляється після отримання продавцем 10% оплати, то товар повинен був бути поставленим не пізніше 01.03.22р. Крім того, умовами п.2.1 договору поставка товару повинна бути здійснена згідно правил Інкотермс в реакції 2020 року DDP за адресою: 64332, Харківський район, Ізюмський район, с. Глинське, яке з 24.02.22р. по 03.03.22р. перебувало у списку територій активних бойових дій; з 03.03.22р. по 11.09.22р. перебувало у списку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, що фактично унеможливлювало виконання обов`язків щодо поставки товару або повернення попередньої оплати. Також, вказані обставини унеможливлювали належним чином повідомити позивача за його юридичною адресою про настання обставин непереборної сили. А відтак ,відповідач вважає , що на підставі ст.617 ЦК України він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за договору купівлі-продажу №30466РР від 23.11.21р. у зв`язку з обставинами непереборної сили. Крім того, відповідачем надано контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що склав відповідно 8 083,52грн. та 22 476,79гр.

СТОВ «Хлібопродукт» (позивач) у заяві про уточнення позовних вимог просив суд прийняти відмову від позову в частині стягнення основного боргу 191 380,00 грн. та стягнути з відповідача 47 451,75грн. пені, 11 229,23грн. - 3% річних, 56 994,91грн. - інфляційних втрат та закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення заборгованості у розмірі 191 380,00грн.

У відповіді на відзив позивач вказав, що договір, який укладено сторонами , є діючим, а наявність умов договору про відстрочення виконання зобов`язання на період дії форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від виконання договірних зобов`язань. Нараховані позивачем інфляційні втрати і 3% річних мають компенсаційний, а не штрафний характер незалежно від вини боржника.

ТОВ «Агротек-Інвест» (відповідач) у додаткових поясненнях вказано на те, що є неправильним нарахування позивачем пені за період з 13.09.22р. по 12.03.23р. враховуючи норми ст. 617 ЦК України. Крім того, відповідачем повторно надано контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних та визнано позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 476,79грн. та 3% річних у розмірі 8 161,95грн.

Позивачем подано заперечення щодо зменшення стягнення розміру 3% річних на 90%.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.21р. між СТОВ «Хлібопродукт» (покупець) та ТОВ «Агротек-Інвест» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №30466РР, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити обладнання для модернізації сівалок Precision Planting, модель комплект SRM Base, обладнання для модернізації сівалок Precision Planting, модель комплект DeltaForce, обладнання для модернізації сівалок Precision Planting, модель комплект vSet 2 vDrive, обладнання для модернізації сівалок Precision Planting, модель комплект Vacuum, обладнання для модернізації сівалок Precision Planting, модель комплект 20/20 Gen 2 (п.1.1) Відомості про товар та строк його оплати вказані в додатку №1 до договору (п.1.2) Умови поставки товару згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року DDР (Франко-склад покупця: за адресою: 64332, с.Глинське, Ізюмський р-н, Харківська обл. Товар поставляється після отримання продавцем 10 % оплати, але строк поставки товару не може бути раніше 01.01.2022 та не пізніше 01.03.2022 (п.2.1) Разом з товаром продавець зобов`язаний надати покупцю видаткову накладну та акт приймання-передачі товару (п.2.2) З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі зобов`язання продавця по поставці товару вважаються

виконаними в повному обсязі (в т.ч. щодо передачі всіх супровідних документів на товар, включаючи документи, що підтверджують якість товару, а також документів, що вимагаються чинним законодавством для здійснення покупцем реєстрації товару у відповідних державних органах) (п.2.5) Ціна договору складає 1 871 100,00 грн., в тому

числі ПДВ 20 % у розмірі 311 850,00 грн., що в еквіваленті за курсом продажу долару США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг», сформованим на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладання цього договору, становить 70 000,00 доларів США.(п.3.1) Ціна товару являє собою гривневий еквівалент вартості товару в Доларах США та вказується в додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Сума оплати за товар в гривнях дорівнює сумі оплати за товар у валюті, наведеної у графіку оплаті, товару, помноженої на міжбанківський курс на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем коштів за товар (п.3.2) Оплата за nовар здійснюються в гривнях відповідно до умов договору (п.3.5) Оплата товару здійснюються у відповідності з графіком оплати товару (додаток № 1 до договору), відповідно до вимог розділу 3 договору. Перший платіж є попередньою оплатою покупця за договором.(п.4.1) Цей договір є чинним з моменту його підписання та діє до 23.11.2022 р., але до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань(п.10.1)

Сторонами укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу №30466РР від 23.11.21р. , яким вказано найменування товару, вартість товару (загальна вартість 1 871 100,00грн.) та погоджено графік оплати (7 000,00 дол. США 187 110,00грн. до 08.12.21; 63 000,00 дол. США 1 683 990,00грн до 11.03.22)

На виконання умов договору відповідачем виставлено для здійснення оплати рахунок №575196 від 07.12.21р. на суму 191 380,00грн. з ПДВ, який сплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1186 від 07.12.21р.

За умовами п.2.1 договору товар поставляється згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року DDР (Франко-склад покупця: за адресою: 64332, с. Глинське, Ізюмський р-н, Харківська обл. Товар поставляється після отримання продавцем 10 % оплати, але строк поставки товару не може бути раніше 01.01.22р. та не пізніше 01.03.22р.

Як зазначає позивач, ним належним чином виконані зобов`язання та внесено оплату за товар у розмірі 10 %, однак, станом на час звернення з позовом до суду відповідачем в порушення договірних зобов`язань не здійснено поставку товару у визначені договором строки. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення внесеної покупцем передплати у зв`язку з порушенням умов п.2.1 договору щодо поставки товару у визначені договором строки.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 663 ЦК України, положення якої застосовуються до договорів поставки, визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На час розгляду справи в суді, відповідач доказів передачі товару або повернення сплаченої суми попередньої оплати на суму 191 380,00 грн., суду не надано.

З огляду на те, що після пред`явлення позову до суду відповідачем сплачено 191 380,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №304 від 13.02.24р., враховуючи приписи п.4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 193 380,00грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф).

Згідно з п.6.1 договору у випадку порушення продавцем термінів поставки товару, передбачених цим договором, він виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми першого платежу, за кожен день прострочення поставки.

Позивачем надано розрахунок, здійснений з урахуванням п.п..7.1,7.5 договору, пені за період з 13.09.22р. по 12.03.23р. у розмірі 47 451,75грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 02.03.22р. по 13.02.24р., в сумі 11 229,23грн. та інфляційних втрат за період з березня 2022р. по січень 2024р., в сумі 56 994,91грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично визнано позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 476,79грн. та 3% річних у розмірі 8 161,95грн.

Щодо наявності обставин непереборної сили (військова агресія російської федерації, тимчасово окупована територія), які на думку відповідача є підставою для звільнення його від виконання зобов`язань за договором купівлі - продажу №30466РР від 23.11.21 на строк їх дії, суд зазначає наступне.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинено роботу у зв`язку з воєнним станом.

Також, п.7.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за договором, якщо це

невиконання стало наслідком обставин непереборної сили. Під обставинами непереборної сили маються на увазі будь-які обставини, якщо можливість протистояти їм може лише в незначному ступені зменшити шкоду, яку цими обставинами спричинено. До обставин непереборної сили відносяться: повені, пожежі, землетруси та інші подібні

природні явища, а також війни, військові дії, акти та дії державних органів, а також інші обставини за межами розумного контролю сторін. При настанні вказаних в п. 7.1. обставин, сторона, для якої вони виникли, зобов`язана в триденний термін, будь-якими доступними способами повідомити про це письмово іншу сторону (п.7.2)

Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Так, листом від 28.02.22р. Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента від 28.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану». Однак, в порушення умов п.7.2 договору, у визначені договором строки, постачальником належним чином не повідомлено виконавця.

Лист, оприлюднений ТПП України 28.02.22р., забезпечив можливість визнати за спрощеною процедурою факт форс-мажору. Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі закон № 671/97-ВР. Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України. Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Таким чином, сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: 1) подія (форс-мажорна обставина); 2) непередбачуваність обставин; 3) причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; 4) неможливість виконання і альтернативного виконання.

Однак, відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на вищенаведений лист ТПП України в якості підстави для звільнення від оплати за надані послуги є хибним.

Суд звертає увагу, що п.7.4 договору, сторонами погоджено, що виникнення обставин непереборної сили не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за даною угодою.

Відповідач просить суд зменшити суми нарахованих позивачем 3% річних на 90%.

Клопотання мотивоване тим, що відповідачем здійснено повернення грошових коштів (передплати) у повному розмірі. Крім того, враховуючи наявність обставин непереборної сили та тимчасову окупацію територій України, що ускладнило виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі - продажу №30466РР від 23.11.21р.

Згідно 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладені приписи матеріального закону, враховуючи ступень виконання відповідачем свого зобов`язання - повернення попередньої оплати лише через два календарних роки після її отримання та закінчення строків поставки та відкриття провадження у цій справі , суд не знаходить достатньо правових підстав для зменшення розміру штрфних санкцій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити .

2.Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест» (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне(пн), комплекс будівель та споруд №55-і, код ЄДРПОУ 36573198) на користь позивача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібопродукт» (64332, Харківська область, Ізюмський район, с. Глинські, код ЄДРПОУ 31003855): 47 451,75грн. пені , 11 229,23грн. - 3% річних , 56 994,91грн. - інфляційних втрат та 3 684,67 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. Провадження у справі в частині стягнення 191 380,00грн. - закрити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 13.05.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішеннясуду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.