Рішення

від 29.04.2024 по справі 908/850/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/4/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 Справа № 908/850/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (електронна пошта: sud@privatbank.ua; sergej.jakushev@privatbank.ua; вул.Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідачів:

1 - Фермерського господарства «Фортуна" (електронна пошта: SUPRUNA23@GMAIL.COM; вул. Чонгарська, буд. 153, с. Велика Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область, 71402; код ЄДРПОУ 22125133)

2 - ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

про стягнення 1 102 675,95 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Якушев С.О. (в режимі відеоконференції), довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021, свідоцтво ЗП № 001448 від 30.10.2017, адвокат;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

16.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до відповідачів: 1 - Фермерського господарства «Фортуна", 2 - ОСОБА_1 про стягнення 1 102 675,95 грн.

16.03.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/850/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 21.03.2023 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164, ст.ст. 172, 174 ГПК України вказану позовну заяву залишено без руху до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні для можливості надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків шляхом направлення на адреси відповідачів копії позовної заяви з додатками та надати докази направлення (фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення у цінний лист - в оригіналі).

30.10.2023 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду.

Ухвалою суду від 06.11.2023 № 908/850/23 витребувано у Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м.Київ, 01601; електронна пошта: infozapit@mlsp.gov.ua; info@mlsp.gov.ua) відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Супрун Анатолій Миколайович, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; відома адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області 19.03.1997.

07.12.2023 через систему "Електронний суд" ЄСІТС від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» надійшло клопотання про відкриття провадження у справі №908/850/23, в якому вказано що позивачем в обґрунтування направлення копії позовної заяви з додатками на адреси відповідача-1 та відповідача-2 зазначено, що оскільки адреса місця реєстрації відповідачів на тимчасово окупованій території у с. Велика Білозерка, Василівського району, Запорізької області, то вказаний позов разом з додатками було направлено на електронну поштову адресу відповідача-1, яка зазначена у п. А.11. Кредитного договору № 22125133-КД-1 від 22.02.2022 та на адресу відповідача-2, що зазначена п. 4.2 договору поруки, яка є єдиною для обох сторін. В підтвердження цієї обставини, Банком надана суду копію листа про направлення сторонам позову з додатками разом з описом та зазначенням дати його відправлення - 24.02.2023 о 10:29 год.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; відома адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області 19.03.1997. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/850/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.02.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

15.01.2024 та 16.01.2024 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшов лист № 825/0/2-24/3 від 11.01.2024 (вх. № 911/08-08/24 від 15.01.2024 та № 1074/08-08/24 від 16.01.2024), в якому зазначено, що станом на 09.01.2024 в ЄІБД ВПО відсутня інформація про запитуваних осіб.

23.01.2024 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшло клопотання № б/н від 23.01.2024 (вх. № 1615/08-08/24 від 23.01.2024) про долучення до матеріалів справи оригіналів електронних доказів.

Підготовчі засідання неодноразово відкладались.

Ухвалою суду від 11.03.2024 № 908/850/23 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.04.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 08.04.2024 № 908/850/23 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.04.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 29.04.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 22.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та Фермерським господарством «Фортуна» укладено кредитний договір № 22125133-КД-1 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 995 902,50 грн. із терміном повернення 01.12.2025. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 22.02.2022 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 22125133-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору. 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (Гарант) та АТ КБ «Приватбанк» укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269, відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ «Приватбанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у. т.ч. Відповідачем) своїх грошових зобов`язань перед Бенеціфіаром за кредитними договорами. Однак, відповідач - 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платіж, які передбачені Графіком платежів, у зв`язку з чим 06.12.2022 позивачем на адресу ФГ «Фортуна» направлено повідомлення про розірвання договору № 22125133-КД-1 з вимогою до 04.01.2023 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі. 09.01.2023 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «Укрексімбанк» (Агент) вимога на сплату за гарантією № 103 на суму 492 750,00 грн. та 10.01.2023 повідомлено ФГ «Фортуна» про надсилання вказаної вимоги. 03.02.2023 Міністерством фінансів України перераховано суму сплати за гарантією у розмірі 492 750,00 грн. З урахуванням викладеного, у відповідача - 1 виник борг перед Банком станом на 23.02.2023 у розмірі 609 925,95грн., з яких заборгованість за тілом кредит в сумі 492 750,00 грн. та за процентами в сумі 117 175,95грн. Заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом становить 492 750,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів загальну суму заборгованості у розмірі 1 102 675,95 грн.

Представники відповідачів - 1 та 2 як на стадії підготовчого провадження так і на стадії розгляду справи по суті у судове засідання вкотре не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення на електронні пошти та оприлюднення тексту відповідних ухвал суду на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без уповноважених представників відповідачів - 1 та 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Станом на 29.04.2024 письмових відзивів на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у Фермерського господарства «Фортуна" (код ЄДРПОУ 22125133) відсутній електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.

Згідно роздруківки з офіційного сайту "Опендатабот": https://opendatabot.ua/ місцезнаходженням Фермерського господарства «Фортуна" (код ЄДРПОУ 22125133) є: вул. Чонгарська, буд. 153, с. Велика Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область, 71402.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх права подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, тексти ухвали суду від 11.01.2024 про відкриття провадження у справі № 908/850/23 та ухвал суду від 05.02.2024, 11.03.2024 та 08.04.2024 розміщено на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет, що підтверджується відповідними роздруківками з сайту, які містяться в матеріалах справи.

Отже, відповідачі належним чином повідомлені про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропонованих ухвалами суду письмових відзивів на позовну заяву та додані до них документи, відповідачі на адресу суду не надіслали, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють суду вирішити спір по-суті.

29.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) та Фермерським господарством «Фортуна» (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 22125133-КД-1 (кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Невідновлювальна кредитна лінія надається Банком для придбання позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок постачальника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Агро ЛТД» (код ЄДРПОУ 31427962 за наступними реквізитами: р/р 26002002362401 (IBAN - НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ 31427962, МФО 300528).

Згідно з. п. А.2. кредитного договору, ліміт цього договору становить: 995 902,50грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 985 500,00грн., придбання основних засобів; - у розмірі 10 402,50 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Пунктом А.3. кредитного договору передбачено, що термін повернення кредиту 01.12.2025 року.

Відповідно до пункту А.6. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,76 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Пунктом А.6.1. кредитного договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17,76 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.

Згідно з п. А.7. кредитного договору, у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 29,52 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Умовами пункту А.8. кредитного договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Пунктом 6.2. кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

Цей договір може бути змінений або розірваний та ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку (п. 6.3. кредитного договору).

22.02.2022 між позивачем та відповідачем-1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (Додаткова угода № 1) відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди № 1, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,76 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD + 7,00 %, але не більше Індекс UIRD (12міс)+6% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 "Графік платежів".

Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної

ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала

заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7 додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок 29096000206186 (п. А.4 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.10 додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно н. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до п. 2.13 додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14 додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

З матеріалів справи також вбачається, що 22.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № 22125133-ДП-1/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань Фермерським господарством «Фортуна", місцезнаходження якого: 71402, Україна, обл. Запорізька, р-н Великобілозерський, с. Велика Білозерка, вул. Чонгарська, буд. 153, код ЄДРПОУ 22125133 далі - "Боржник" зобов`язань за Кредитним договором № 22125133-КД-1 від 22.02.2022 року далі - "Кредитний договір", Невідновлювальної кредитної лінії на суму 995 902,50 грн. (дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот два гривень 50 копійок) з терміном дії до 01.12.2025, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 985 500 (дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), придбання основних засобів, у розмірі 10 402,50 грн. (десять тисяч чотириста дві гривні 50 копійок), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Згідно з п. А.3. договору поруки, термін повернення кредиту 01.12.2025.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Договір поруки № 22125133-ДП-1/1 від 22.02.2022 підписаний представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

22.02.2022 між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 22125133-КД-1 від 22.02.2022, відповідно до підпункту "в" п. 1 якої позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Крім цього, 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (Гарант) та АТ КБ "Приватбанк" (Бенефіціар) укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 (договір гарантії), відповідно до п. 2.1 якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ "Приватбанк") безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п. 5.1 договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Пунктом 5.5 договору гарантії передбачено, що гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно з п. 6.1 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п. 6.2 договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується: - застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п. 6.2.1 договору гарантії); - здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2 договору гарантії).

Відповідно до п. 2.13 додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом.

За змістом п. 2.14 додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

Відповідно до підпункту "г" п. 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

06.12.2022 позивачем направлено до Фермерського господарства «Фортуна» повідомлення про розірвання договору № 22125133-КД-1 з вимогою до 04.01.2023 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.

09.01.2023 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "УКРЕКСІМБАНК" (Агента) вимога на сплату за гарантією № 103 на суму 492 750,00 грн.

10.01.2023 позивачем направлено повідомлення до Фермерського господарства «Фортуна» про надсилання вимоги гаранту № 103 від 06.01.2023.

03.02.2023 Міністерством фінансів України перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 492 750,00 грн.

З урахуванням виплат гарантійних виплат гаранта, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором станом на 23.02.2023 складає 609 925,95 грн., з яких: 492 750,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 117 175,95 грн. заборгованості за процентами.

Заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом становить 492 750,00 грн., що підтверджується копіями повідомлення про розірвання договору № 22125133-КД-1 від 22.02.2022 та підтвердженням про відправку повідомлення на електронну поштову адресу відповідача-1, повідомленням до відповідача-1 про надсилання вимоги гаранту та підтвердженням про відправку повідомлення на електронну поштову адресу відповідача-1, вимогою на сплату за гарантією № 103, випискою по рахунку 20631030204448, випискою по рахунку 20688020208913, випискою по рахунку 98609040200474, а також розрахунком заборгованості.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме 23.02.2022 на підставі Кредитного договору позивачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агро ЛТД» кошти у розмірі 985 500,00 грн. (призначення платежу: оплата за договором поставки СГТ та запасних часин на умовах попередньої оплати від 01.02.2022, з ПДВ), що підтверджується копіями виписки по рахунку № 20631030204448 та меморіальним ордером № 142557612 від 23.02.2022.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 припинив здійснювати щомісячні платежі та порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а відповідач-2 за договором поруки, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 заборгованість за кредитним договором № 22125133-КД-1 від 22.02.2022 на загальну суму 1 102 675,95 грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту у розмірі 492 750,00 грн., заборгованість за процентами на суму 117 175,95 грн. та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 492 750,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 22125133-КД-1 від 22.02.2022 з додатком, Додаткова угода № 1 від 22.02.2022 з додатком, Договір поруки № 22125133-ДП-1/1, Договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020 з додатком, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами-1,-2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, Додатку до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надали.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед Банком боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед Банком за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед Банком за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед Банком солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) Банк має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, відповідачем-1 порушені строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 492 750,00 грн., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому вказані вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до п. 2.13 Додаткової угоди № 1, Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

Таким чином, позивач правомірно пред`явив до відповідачів - 1 та 2 вимогу про стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 492 750,00 грн. а тому вказані вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів від суми неповернутого в строк кредиту у розмірі 117 175,95 грн., враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам договору, чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідачів - 1 та 2.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, позивач довів суду документально порушення з боку відповідачів-1,-2 своїх зобов`язань за договорами в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач-1 є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

На час вирішення даного спору, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами умов договору та погашення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс 'Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів - 1-2 у рівних частинах, а саме по 8 270,07 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Фортуна" (вул. Чонгарська, буд. 153, с. Велика Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область, 71402; код ЄДРПОУ 22125133) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 22125133-КД-1 від 22.02.2022, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 492 750 (чотириста дев`яносто дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., заборгованість за процентами на суму 117 175 (сто сімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 95 коп., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 492 750 (чотириста дев`яносто дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Фортуна" (вул. Чонгарська, буд. 153, с. Велика Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область, 71402; код ЄДРПОУ 22125133) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн 07 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн 07 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці у період з 02.05.2024 по 10.05.2024 включно у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.