Рішення

від 17.04.2024 по справі 908/3473/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/2/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 Справа № 908/3473/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (електронна пошта: 14360570@mail.gov.ua; 42072898@mail.gov.ua; вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф-Фарм" (електронна пошта: невідома; пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 36924043)

До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про солідарне стягнення 107 287,83 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Якушев С.О. (в режимі відеоконференції), довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021, свідоцтво ЗП № 001448 від 30.10.2017, адвокат;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

21.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф-Фарм" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 107 287,83 грн.

21.11.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/3473/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 № 908/3473/23 вказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та іншим сторонам письмової інформації щодо відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів відповідачів - 1,2 та направлення на адресу відповідача-1 копії позовної заяви з доданими до неї документами, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

01.12.2023 та 05.12.2023 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшли заяви про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3473/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/2/24 та підготовче засідання призначено на 05.02.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов`язковою.

Ухвалою від 30.01.2024 клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 05.02.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 06.03.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 06.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.03.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.03.2024 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 17.04.2024 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 17.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 17.04.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 01.11.2018 ТОВ "ЛАЙФ-ФАРМ" підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № Б/Н від 01.11.2018 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору. Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, наддавши Відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 180 000,00 грн. 20.06.2022 Відповідачем було подано Заяву-анкету про зміну умов договору. Банком було погоджено зміни умови договору. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 04.06.2021 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № P1622809236054707381. В порушення відповідних умов Договору Відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії. У зв`язку з чим Відповідач-1 станом на 08.11.2023 року має заборгованість - 107 287,83 грн., яка складається з наступного: 96 784,06 грн. - заборгованість за кредитом; 10 503,77 грн. - заборгованість за відсотками з користування кредитом. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 625, 1048 - 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів загальну заборгованість в сумі 107 287,83 грн.

Представники відповідачів - 1 та 2 у судове засідання 17.04.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення на їх поштові адреси відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Станом на 17.04.2024 письмових відзивів на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф-Фарм" (код ЄДРПОУ 36924043) відсутній електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Згідно інформації з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/ місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф-Фарм" (код ЄДРПОУ 36924043) є пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035.

На виконання ст. 16 Закону України "Про захист персональних даних", 11.12.2023 Господарським судом Запорізької області на адресу Департаменту реєстраційних послуг Київської міської ради надіслано запит № 908/3473/23 про надання інформації про реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо фізичної особи: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

03.01.2024 від Департаменту реєстраційних послуг Київської міської ради до суду надійшов лист № 074/06/2-14 від 02.01.2024 (вх. № 94/08-08/24 від 03.01.2024), в якому зазначено, що за відомостями Департаменту - ОСОБА_1, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал суду від 09.01.2024, від 05.02.2024, від 06.03.2024 та від 20.03.2024 були направлені на поштові адреси відповідачів - 1, 2, які повернулись на адресу суду з зазначенням АТ «Укрпошта» причини повернення - за закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропоновані ухвалою суду від 09.014.2024 письмові відзиви на позовну заяву та додані до нього документи, відповідачі на адресу суду не надіслали, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Наявні матеріали справи дозволяють суду вирішити спір по-суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2018 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАЙФ-ФАРМ" (далі - Відповідач-1) підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).

Згідно цієї Заяви Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № Б/Н від 01.11.2018 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідач-1 встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Згідно п. 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.1.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Судом встановлено, що заява про відкриття поточного рахунку підписано Відповідачем - 1 електронним підписом.

Позивачем свої зобов`язання за вказаним договором виконано в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 180 000,00 грн.

04.06.2021 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (далі - Поручитель, Відповідач-2) укладено договір поруки № P1622809236054707381 (далі - Договір поруки), згідно п.1.1. якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Позичальником зобов`язань, які випливають з Кредитного договору.

Згідно з п. 1.2. договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи плату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У пункті 1.4. договору поруки визначено, що при укладанні цього договору Поручитель дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень.

Вказаний договір поруки підписаний сторонами за допомогою електронного кваліфікованого підпису.

20.06.2022 Відповідачем - 1 подано Заяву-анкету про зміну умов договору.

Заява-анкета про зміну умов договору підписана Відповідачем -1 шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису відповідно до приписів Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Банком погоджено зміни умови договору Протоколом рішення про короткострокову реструктуризацію та Пропозицією про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 01.11.2015 року разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернетна офіційному сайті АТ КБ „ПриватБанк" за адресою https://privatbank.ua/terms.

Відповідно до Пропозиції про зміну істотних умов кредитування за договором, погоджені наступні умови:

- сума заборгованості Позичальника за неповернутими кредитними коштами по Кредитному договору становить 115 157,91 грн. (сто п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят сім гривень 91 копійка), при цьому подальше надання Банком Позичальнику кредитних коштів за Кредитним договором не здійснюється;

- кінцевий термін повернення Кредиту встановлюється до 19.06.2023 року (включно). Погашення заборгованості за Кредитом (повернення кредиту) здійснюється Позичальником відповідно до графіку наведеного в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором;

- умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема тип процентної ставки, розмір та порядок сплати незмінюються та здійснюється в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором;

- усі інші умови Кредитного договору, що не змінені в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором, залишаються чинними та діють з урахуванням особливостей, що встановлені чинним законодавством України.

В матеріалах справи також наявний протокол рішення Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про короткострокову реструктуризацію від 20.06.2022 із визначенням строку фінансування - 12 місяців.

Також до позову додано Довідку про розміри встановлених кредитних лімітів від 09.11.2023 за вих. №81101KIV1S0M3.

Відповідач-1 порушив свої зобов`язання перед позивачем за договором банківського обслуговування б/н від 01.11.2018, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком, а саме в п. 4 Пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором.

Також, в матеріалах справи міститься Виписка по рахунку ТОВ «ЛАЙФ-ФАРМ» за період з 01.11.2018 по 08.11.2023 та розрахунок заборгованості за Договором б/н від 01.11.2018, в якому відображено загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 107 287,83 грн., який складається з заборгованості за кредитом сумі 96 784,06 грн. та заборгованість за відсотками з користування кредитом в розмірі 10 503,77 грн.

Позивачем 19.06.2023 на адреси відповідачів надіслано претензію з вимогою сплатити прострочену заборгованість за кредитом та відсотками по Кредитному договору № б/н від 01.11.2018.

Однак, відповіді на вказану претензію від відповідачів позивач не отримав.

Невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 01.11.2018, а відповідачем-2 за Договором поруки № P1622809236054707381 від 04.06.2021 стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів -1, 2 заборгованості в примусовому порядку.

Оцінюючи правовідносини сторін суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів: заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок», заяву-анкету про зміну умов договору від 20.06.2022, договір поруки № P1622809236054707381 від 04.06.2021, Протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

В матеріалах справи міститься клопотання позивача від 30.01.2024 про долучення оригінали електронних доказів, які останній просить суд долучити до матеріалів справи як оригінали електронних доказів, оскільки ці документи підписані сторонами (наявні у всіх сторін правочинів) за допомогою накладання кваліфікованих електронних підписів (далі - КЕП) та електронними печатками:

1) Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі» від 30.09.2020, який підписаний уповноваженими особами з боку АТ КБ „ПРИВАТБАНК" (підпис від 30.09.2020) та ТОВ «Лайф-Фарм» (підпис від 01.10.2020);

2) Заява-анкета про зміну умов договору від 20.06.2022, яка підписана 20.06.2022 директором ТОВ «Лайф-Фарм» ОСОБА_1;

3) договір поруки № P1622809236054707381 від 04.06.2021, який підписаний КЕП саме як фізичною особою - ОСОБА_1 та уповноваженою особою АТ КБ „ПРИВАТБАНК".

Отже, вищевказані документи мають правовий статус електронних документів, оскільки підписані сторонами шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів (скорочено - КЕП) та електронних печаток.

До позовної заяви позивачем в підтвердження укладання та підписання вказаних правочинів надані згідно Закону України „Про електронні довірчі послуги" файли - протоколи перевірки накладання кваліфікованих електронних підписів (за цим Законом „перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними").

Відповідачами не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами договору кредитного обслуговування ю/н від 01.11.2018, Договору поруки № P1622809236054707381 від 04.06.2021 та подання відповідачем - 1 до банку відповідної Заяви-анкети про зміну умов договору від 20.06.2022 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір кредитного обслуговування ю/н від 01.11.2018, Договір поруки № P1622809236054707381 від 04.06.2021, Заява-анкета про зміну умов договору від 20.06.2022, укладені між сторонами в електронній формі шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів, що підтверджується відповідними Протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису до кожного документу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пункт 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за договором кредитного обслуговування б/н від 01.11.2018 виконав належним чином надавши відповідачу - 1 кредитний ліміт в розмірі 180 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «ЛАЙФ-ФАРМ».

Однак, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, кредит в обумовлений строк - 19.06.2023 не повернув.

Станом на 08.11.2023 сума заборгованості Позичальника (відповідача - 1) перед Банком за договором кредитного обслуговування б/н від 01.11.2018 становить 107 287,83 грн., яка складається з: заборгованості за кредиту в сумі 96 784,06 грн. та заборгованості за відсотками з користування кредитом в сумі 10 503,77 грн., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ «ЛАЙФ-ФАРМ» та розрахунком заборгованості.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Таким чином, у Відповідачів виникло солідарне зобов`язання щодо оплати заборгованості за простроченим кредитом та простроченими процентами.

Аналіз змісту статей 1054, 1050 і 559 ЦК України свідчить, що у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобов`язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов`язання (дострокове виконання основного зобов`язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред`явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України).

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2023 АТ КБ «Приват Банк» направив на адреси ТОВ «ЛАЙФ-ФАРМ» та ОСОБА_1 претензію з вимогою сплатити прострочену заборгованість за кредитом та відсотками по Кредитному договору № б/н від 01.11.2018, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень від 19.06.2023, описами вкладення у цінні лист від 19.06.2023.

Відповіді на вказану претензію від відповідачів матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 96 784,06 грн. станом на час прийняття цього рішення у справі відповідачами не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості за тілом кредиту в сумі 96 784,06 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

З огляду на мотивувальну частину постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким: «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Судом встановлено, що позивачем Відповідачу-1 нараховані відсотки за користування кредитом відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість у сумі 10 503,77 грн. за період з 01.11.2018 по 08.11.2023.

Відповідно до п. 2 Пропозиції про зміну істотних умов кредитування, кредитний термін повернення кредиту встановлюється до 19.06.2023 включно. Погашення заборгованості за Кредитом (повернення кредиту) здійснюється Позичальником відповідно до графіку наведеного в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.

19.06.2023 АТ КБ «Приват Банк» направив на адреси ТОВ «ЛАЙФ-ФАРМ» та ОСОБА_1 претензію з вимогою сплатити прострочену заборгованість за кредитом та відсотками по Кредитному договору № б/н від 01.11.2018.

В обґрунтування стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом позивач посилається на Умови та правил надання банківських послуг, жодних посилань на ч. 2 ст. 625 ЦК України у позові відсутні, а отже суд зазначає, що з розрахунку процентів, наданого позивачем до позову вбачається, що відсотки нараховані в період після пред`явлення позивачем вимоги відповідачам, а саме до 08.11.2023, що є неприпустимим, у зв`язку з чим вказаний розрахунок процентів є невірним та суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок процентів за користування кредитом.

Відповідачами не надано суду контррозрахунку вказаної суми, як і доводів на спростування позовних вимог в цій частині.

Відповідно до розрахунку суду проценти за користування кредитом за період з 01.11.2018 по 19.06.2023, які розраховані відповідно до Умов та правил надання банківських послуг становлять суму в розмірі 1 202,21 грн., яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів, з відмовою в сумі 9 301,56 грн., оскільки вони нараховані поза межами строку дії кредитного договору.

Також суд виходить з того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф-Фарм" (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 36924043) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором кредитного обслуговування б/н від 01.11.2018 за кредитом в сумі 96 784 (дев`яносто шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 06 коп. та за відсотками з користування кредитом в сумі 1 202 (одна тисяча двісті дві) грн. 21 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф-Фарм" (пр.Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 36924043) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) грн. 65 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) грн. 65 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.