Рішення

від 07.05.2024 по справі 910/171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/171/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра Аркітектс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроклімат 2012", м. Львів

про стягнення 148 120,71 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Лосич Т.С. (адвокат за довіреністю серії АН№1369681 від 05.03.2024 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра Аркітектс» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроклімат 2012» (відповідач) суми авансового платежу в розмірі 147 500,00 грн, суми пені в розмірі 438,86 грн, суми 3% річних в розмірі 181,85 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору на виконання комплексу проектних робіт №21-02-2022 від 21.02.2022 року в частині виконання робіт до розірвання договору.

Ухвалою від 10.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05.03.2023 року.

В судовому засіданні 05.03.2024 року судом було запропоновано позивачу повідомити відповідача про розгляд даної справи.

08.03.2024 року позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В засіданні 07.05.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір на виконання комплексу проектних робіт №21_02_2022 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов`язується за рахунок замовника на свій ризик виконати та здати йому відповідно до умов Договору та чинного законодавства України комплекс аудит та комплекс проектних робіт з розроблення проектної документації стадії: «Робоча документація» (далі - стадія «Р») по розділу «опалення, вентиляції, кондиціонування, водопостачання та каналізації» (далі - «Роботи»), «Комплекс робіт») на об`єкті, розташованому за адресою: місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 1А, літера А (надалі - об`єкт), у складі та обсязі згідно п. 1.2. Договору, відповідно до вимог чинного законодавства України та норм, стандартів і правил на підставі Завдання на проектування, що надається замовником (надалі - роботи або комплекс робіт).

Відповідно до п. 2.1. Договору підрядник виконує роботи згідно Додатку №2 «Графік робіт».

Підрядник приступає до виконання робіт не пізніше 3робочих днів з моменту підписання Договору, отримання оплати, згідно з п. 3.2. Договору, та отримання основних вихідних даних (або частини), які вказані в Додатку №3 «Перелік вихідних даних», але не обмежуючись цим. (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору загальна вартість робіт за Договором погоджена та затверджена сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору), який є невід`ємною частиною Договору та становить без ПДВ 245 833,33 грн, крім того ПДВ (20%) 49 166,67 грн, разом з урахуванням ПДВ 295 000,00 грн.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за результатом виконання підрядником робіт сторони підписують акт виконаних робіт.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до пов6ного виконання сторонами їх обов`язків. (п. 10.1. Договору).

Як зазначено позивачем, на виконання умов Договору, ним було здійснено оплату послуг згідно платіжної інструкції №1 від 21.02.2022 року на суму 147 500,00 грн.

Проте, як вказано в позові, відповідачем обов`язку, згідно умов Договору виконано не було, а лише 03.10.2023 року надіслано позивачу лист №03-10/20, в якому відповідач повідомляв, що до закінчення воєнного стану не зможе виконати зобов`язання за Договором.

10.11.2023 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору (№05/3-2960) та повернення авансових коштів у строк до 23.11.2023 року.

Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що відповідачем послуги обумовлені Договором надані позивачу не були і сума авансу не повернута, він звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми авансових коштів в розмірі 147 500,00 грн, суми 3пені в розмірі 438,86 грн та суми 3% річних в розмірі 181,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом позивачем, на виконання умов Договору, було здійснено оплату попередньої вартості послуг в розмірі 147 500,00 грн згідно платіжної інструкції №18 від 21.02.2022 року.

Проте, в подальшому, відповідачем послуги, обумовлені Договором, позивачу надані не були.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом вище, у відповідності до п. 2.2. Договору підрядник приступає до виконання робіт не пізніше 3 робочих днів з моменту підписання Договору, отримання оплати, згідно з п. 3.2. Договору, та отримання основних вихідних даних (або частини).

Листом від 03.10.2023 року №03-10/20 відповідач повідомив позивача, що до закінчення воєнного стану не зможе виконати зобов`язання за Договором.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов`язків сторін договірних зобов`язань.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було надіслано відповідачу повідомлення від 10.11.2023 року №05/3-2960 про розірвання договору та повернення авансових коштів у строк до 23.11.2023 року.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що замовник має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення підряднику письмового повідомлення про це, у наступних випадках: якщо підрядник вчасно не приступив до виконання робіт та/або прострочив виконання етапу робіт більше ніж на 7 календарних днів, у цьому разі сплачений авансовий платіж підлягає поверненню замовнику.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов Договору та виконання обумовлених сторонами робіт, оскільки відсутні, на виконання пункту 5.3. Договору, підписані між сторонами акти виконаних робіт.

Враховуючи викладене, Договір є розірваним.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, а тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 147 500,00 грн отриманих коштів.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 438,86 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що за порушення проектувальником строків виконання робіт, проектувальник на письмову вимогу сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,3% від загальної ціни, яка зазначена у п. 2.2. Договору, за кожен день прострочення, починаючи з третього дня, якщо таке прострочення відбулось з вини проектувальника.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 438,86 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 181,85 грн суми 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 181,85 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума коштів в розмірі 147 500,00 грн та сума пені в розмірі 438,86 грн та сума 3% річних в розмірі 181,85 грн.

Судовий збір, у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Крім того, позивач просив суд в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулює таке нарахування.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Однак, враховуючи обставини справи, суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв`язку з чим вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроклімат 2012" (ідентифікаційний код 41073871, місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра Аркітектс" (ідентифікаційний код 30551933, місцезнаходження: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 43/19) суму коштів в розмірі 147 500,00 грн (сто сорок сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 438,86 грн (чотириста тридцять вісім гривень 86 копійок), суму 3% річних в розмірі 181,85 грн (сто вісімдесят одна гривна 85 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 13.05.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ