Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/2005/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/2005/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/2005/24

за позовом Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЙВ ПЛЮС"

про стягнення 440 369,93 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЙВ ПЛЮС" про стягнення 440 368,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №067-505/2021 про реструктуризацію заборгованості від 30.07.2021, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 337 185,81 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в розмірі 1723,98 грн, 3% річних - 6326,66 грн та пеня - 74157,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.

29.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши матеріали позовної заяви та подані докази, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.01.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Дмитрівська, 17А, кв.11-А, м. Київ, 01054.

Втім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням строку зберігання».

За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки «за закінченням строку зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.03.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

30.07.2021 між Державною холдинговою компанією «Артем», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Статуту та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (за договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖАЙВ ПЛЮС" (за договором - Орендар) уклали Договір № 067-505/2021 про реструктуризацію заборгованості за договором оренди нерухомого майна №2ВА-15 від 23.10.2015 (далі - Договір про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець надає розстрочку у погашенні заборгованості за Договорами: Договором оренди нерухомого майна №2ВА-15 від 23 жовтня 2015 року (надалі - Договір оренди), що утворилася станом на 01.07.2021 року, на суму 97 872,50 грн, за Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна №2ВА-15/ПЗ від 02 листопада 2015 року, що утворилася станом на 01.07.2021 року, на суму 68 860,68 грн та за Договором надання комунальних послуг №435/15-ЕН від 23 жовтня 2015 року, що утворилася станом на 01.07.2021 року, на суму 148 016,28 грн. Зазначена сума боргу є безспірною, не включає штрафних санкцій, а Орендар зобов`язується її виплатити з 01 липня 2021 року до 01 липня 2022 року рівними частинами.

В подальшому між сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 01 лютого 2022 року разом з додатком №1 до Договору про реструктуризацію заборгованості.

Згідно п. 1 Додаткової угоди №1, сторони домовилися викласти п.1 Договору про реструктуризацію заборгованості в наступній редакції: «Орендодавець надає Орендарю розстрочку у погашенні заборгованості за наступними Договорами: 1. Договором оренди нерухомого майна №2ВА-15 від 23 жовтня 2015 року (надалі - Договір оренди), що утворилася станом на 31.12.2021 року, на суму 108 953,78 грн; 2. Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна №2ВА-15/ПЗ від 02 листопада 2015 року, що утворилася станом на 31.12.2021 року, на суму 113 264,52 грн; 3. Договором надання комунальних послуг №435/15-ЕН від 23.10.2015 року, що утворилася станом на 31.12.2021 року, на суму 218 855,63 грн. Загальна сума заборгованості по Договору станом на 31.12.2021 року складала 441 073, 93 грн. Сума боргу є безспірною, не включає штрафних санкцій, а Орендар зобов`язався її виплатити з 01 січня 2022 року - 01 липня 2023 року рівними частинами відповідно графіку, що зазначений в Додатку №1 до Додаткової угоди №1 до Договору реструктуризації № 067-505/2021 від 30.07.2021 року».

Пунктом 3 Договору про реструктуризацію заборгованості зазначено, що Орендар сплачує борг до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору про реструктуризацію заборгованості, Орендар зобов`язується у разі невиконання (не своєчасного виконання) умов цього Договору окрім залишку суми основного боргу, сплатити на користь Орендодавця розмір штрафних санкцій, зазначених у п. 3.1 цього Договору, розмір яких погоджений Сторонами і є безспірним.

Пунктом 3.1 Договору про реструктуризацію заборгованості визначено, що у разі несвоєчасного внесення плат за даним Договором Орендар зобов`язаний виплатити Орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення, але не більше ніж 100% загальної суми боргу визначеною в п. 1 цього Договору.

Відповідач свої зобов`язання за Договором про реструктуризацію заборгованості виконав неналежним чином.

Як убачається з розрахунку позивача, доданого до справи, за ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» на день звернення до суду з позовом обліковується наступна заборгованість за Договором про реструктуризацію заборгованості:

- за Договором оренди нерухомого майна № 2ВА-15 від 23 жовтня 2015 року (з урахуванням часткової сплати згідно платіжної інструкції №2PL420524 від 13.01.2022 на суму 8 156,05 грн.) залишок у сумі 100 797,73 грн;

- за Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна №2ВА-15/ПЗ від 02 листопада 2015 року, в сумі 113 264,52 грн;

- за Договором надання комунальних послуг № 435/15-ЕН від 23.10.2015, (з урахуванням часткової сплати згідно платіжних інструкцій, що додані до справи на загальну суму 74 756,62 грн) залишок у сумі 144 099,01 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 067-505/2021 про реструктуризацію заборгованості від 30.07.2021 щодо повної та своєчасної сплати заборгованості стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 358 161,26 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 74 157,03 грн, 3% річних - 6326,66 грн та інфляційні втрати - 1723,98 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд визнає Договір № 067-505/2021 від 30.07.2021 про реструктуризацію заборгованості за договором оренди нерухомого майна №2ВА-15 від 23.10.2015 належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 358 161,26 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЙВ ПЛЮС" пеню в сумі 74 157,03 грн, 3% річних - 6326,66 грн та інфляційні втрати - 1723,98 грн, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.1 Договору про реструктуризацію заборгованості визначено, що у разі несвоєчасного внесення плат за даним Договором Орендар зобов`язаний виплатити Орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення, але не більше ніж 100% загальної суми боргу визначеною в п. 1 цього Договору.

Водночас, згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 3.1. договору та з урахуванням положень України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.07.2023 по 31.12.2023 у загальній сумі 74 157,03 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 74 157,03 грн визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1084,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 6007,28 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні є арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЙВ ПЛЮС" (вул. Дмитрівська, 17А, кв. 11-А, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 40057419) на користь Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (вул. Юрія Іллєнка, 2/10, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 14307699) заборгованість у розмірі 358 161 грн 26 коп., пеню - 74 157 грн 03 коп., 3% річних - 6326 грн 66 коп., інфляційні втрати - 1723 грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6605 грн 53 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення складено та підписано: 13.05.2024.

Суддя А.І. Привалов