Рішення

від 01.05.2024 по справі 910/18949/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2024Справа № 910/18949/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський»

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії

Представники сторін:

від позивача: Савчак Я.О.;

від відповідача: Круковська Р.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішення загальних зборів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року, оформлене протоколом №1 та протоколом №2, було прийнято із порушенням чинного законодавства та порушує корпоративні права позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі №910/18949/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 07.02.2024.

У підготовчому засіданні 07.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 21.02.2024.

У підготовчому засіданні 21.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.03.2024.

05.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що ухвала про закриття кримінального провадження не має преюдиційного значення, а встановлені в ній обставини підлягають доказуванню в загальному порядку. При цьому, відповідач наголосив на тому, що ОСОБА_1 був присутнім на загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» 22.03.2011 та власноручно підписав Протокол №1, що підтверджується Висновком №05/14 експертного почеркознавчого дослідження від 04.02.2014.

Також, відповідач зауважив, що метою проведення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» було приведення статуту та інших документів товариства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008, в тому числі, щодо без документарної форми акцій, найменування товариства, строку повноважень директора товариства, тощо, а отже, права позивача не є порушеними внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Також, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Також, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху.

12.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просив додатково поновити строк позовної давності.

12.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 13.03.2024 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зміну позовних вимог; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.03.2024.

13.03.2024 позивачем подано заяву про письмове опитування керівника відповідача як свідка.

18.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, а також заперечення на заяву позивача про письмове опитування відповідача як свідка.

27.03.2024 позивачем подано письмову заяву свідка.

Відповідно до ч. 6 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Позивачем не було заявлено клопотання про визнання підстав для відмови надавати відповіді на запитання відсутніми.

У підготовчому засіданні 27.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.04.2024.

У судовому засіданні 10.04.204 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 24.04.2024.

24.04.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли судові дебати у письмовому вигляді.

У судовому засіданні 24.04.204 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 01.05.2024.

30.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли викладені у письмовій формі судові дебати.

30.04.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалі справи, яка була задоволена судом, а також уточнені викладені у письмовому вигляді судові дебати.

Представник позивача у судовому засіданні 01.05.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.05.2024 надав усні пояснення по смут спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 01.05.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Торговий дім Морозівський» є юридичною особою, державна реєстрація - 28.07.1997, ідентифікаційний код: 24941718.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 22.03.2011 учасниками товариства були ОСОБА_1 (48% статутного капіталу), ОСОБА_2 (2% статутного капіталу), ОСОБА_3 (48% статутного капіталу), ОСОБА_4 (2% статутного капіталу).

Позивачем долучено до позовної заяви копію Протоколу №1 реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011, в якому зазначено, що виступив Голова реєстраційної комісії ОСОБА_1 та зазначив, що для участі у загальних зборах зареєструвались ОСОБА_1 (48% статутного капіталу), ОСОБА_2 (2% статутного капіталу), ОСОБА_3 (48% статутного капіталу), ОСОБА_4 (2% статутного капіталу).

Отже, як зазначено у Протоколі №1 від 22.03.2011, зареєструвались для участі у загальних зборах 4 акціонери, які володіють часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 100%, що свідчить про наявність кворуму, а збори вважаються правомочними відповідно до ст.ст. 41, 42 Закону України «Про господарські товариства».

На вказаному Протоколі №1 від 22.03.2011 містяться підписи від імені голови реєстраційної комісії ОСОБА_1 та членів реєстраційної комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивачем долучено до позовної заяви копію Протоколу №2 позачергових загальних зборів акціонерів товариства від 22.03.2011, в якому вказано що на зборах присутні 4 акціонери, які володіють часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 100%. Таким чином, є наявність кворуму, збори вважаються правомочними та відкритими.

На вказаних позачергових загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» було одноголосно вирішено:

- перевести випуск простих іменних акцій позивача, випущених у документарній формі, в без документарну форму існування та затвердити рішення про дематеріалізацію. Визначити такий спосіб персонального повідомлення акціонерів про прийняте рішення щодо де матеріалізації: повідомлення цінним листом кожному акціонеру на протязі 10 календарних днів від дати прийняття рішення про де матеріалізацію;

- припинити дію Договору про ведення реєстру №27 р-99 від 28.04.1999 з ТОВ Компанія «Базис-Реєстр» на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, починаючи з дати припинення ведення реєстру;

- затвердити зміни в найменуванні товариства з Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» на Приватне акціонерне товариство «Торговий дім Морозівський»; затвердити юридичну адресу: 01004, м. Київ, вул. Л. Толстого/Володимирська, буд. 11/61, літера А; затвердити зміни та доповнення до Статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» в частині вимог, що стосуються приватних акціонерних товариств; доручити засвідчити своїм підписом нову редакцію Статуту голові загальних зборів ОСОБА_3 ; доручити генеральному директору подати затверджену загальними зборами нову редакцію Статуту у встановленому порядку на державну реєстрацію та здійснити всі необхідні реєстраційні дії, пов`язані зі зміною статутних документів товариств;

- затвердити Положення про загальні збори акціонерів, Положення про наглядову раду, положення про ревізора, Положення про виконавчий орган.

На вказаному Протоколі №2 від 22.03.2011 містяться підписи від імені голови загальних зборів ОСОБА_3 , секретаря ОСОБА_8 та директора ОСОБА_8

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що при проведенні загальних зборів учасників акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» 22.03.2011 був відсутній кворум, що є самостійною та достатньою підставою для визнання прийнятих рішень недійсними.

За таких обставин позивач просить суд:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011, оформлене Протоколом №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011, та Протоколом №2 позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011;

2) скасувати реєстраційну дію 10681050006002912 - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 27.04.2011 12:23:26 год Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, інші зміни, зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого), зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, реєстратор Каглянюк Л.В., Голосіївська районна в місті Києва державна адміністрація.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що ухвала про закриття кримінального провадження не має преюдиційного значення, а встановлені в ній обставини підлягають доказуванню в загальному порядку. При цьому, відповідач наголосив на тому, що ОСОБА_1 був присутнім на загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» 22.03.2011 та власноручно підписав Протокол №1, що підтверджується Висновком №05/14 експертного почеркознавчого дослідження від 04.02.2014.

Також, відповідач зауважив, що метою проведення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» було приведення статуту та інших документів товариства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008, в тому числі, щодо без документарної форми акцій, найменування товариства, строку повноважень директора товариства, тощо, а отже, права позивача не є порушеними внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Також, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів. Реєстрація акціонерів - власників акцій на пред`явника здійснюється на підставі пред`явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у цінних паперах. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про господарські товариства» рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань: а) зміна статуту товариства; б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про акціонерні товариства» письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів.

Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально (з урахуванням частини другої цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами.

Товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу, а також не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію, передбачену частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про акціонерні товариства» наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах акціонерного товариства. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про акціонерні товариства» одна голосуюча акція надає акціонеру один голос для вирішення кожного з питань, винесених на голосування на загальних зборах акціонерного товариства, крім проведення кумулятивного голосування. Право голосу на загальних зборах акціонерного товариства мають акціонери - власники простих акцій товариства, а у випадках, передбачених статтею 26 цього Закону, - також акціонери - власники привілейованих акцій товариства, які володіють акціями на дату складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення загальних зборів акціонерного товариства з питання, винесеного на голосування, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, крім випадків, встановлених цим Законом. Статутом приватного товариства може встановлюватися більша кількість голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного, крім питань:про дострокове припинення повноважень посадових осіб органів товариства; про звернення з позовом до посадових осіб органів товариства стосовно відшкодування збитків, завданих товариству; про звернення з позовом у разі недотримання вимог цього Закону при вчиненні значного правочину.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Відповідно до п. 8.1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» вищим органом управління товариства є загальні збори акціонерів.

Згідно з п. 8.2.1 Статуту загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань, пов`язаних з діяльністю товариства.

Згідно з п. 8.2.3 Статуту загальні збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (їх представники), які володіють більше ніж 60% голосів. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів. Голосування на зборах проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Згідно з п. 8.2.7 Статуту рішення загальних зборів приймаються більшістю у голосів акціонерів, які беруть участь у загальних зборах, з таких питань: а) внесення змін до Статуту, б) прийняття рішення про ліквідацію товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у загальних зборах.

Відповідно до п. 8.2.14 Статуту загальні збори відкриває генеральний директор. Після цього обираються голова і секретар зборів, які ведуть загальні збори і протокол засідання. Протокол загальних зборів підписується головою та секретарем загальних зборів та не пізніше як через три робочі дні після закінчення загальних зборів передається Генеральному директору.

У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: - невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ; - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

У постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №918/373/17 зазначено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 358 ч. 1, 190 ч. 4 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 190 ч. 4 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 ч. 2, 366 ч. 1, 27 ч. 5, 190 ч. 4 КК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України (справа №752/15709/16-к).

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона 22.03.2011, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ПрАТ «Торговий Дім Морозівський», вчинила умисний злочин при наступних обставинах.

22.03.2011 в денний час доби ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні ПрАТ «Торговий Дім Морозівський», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого/вул. Володимирська, 11/61 літ. А, діючи умисно протиправно, нехтуючи настанням негативних наслідків та ігноруючи незворотність кримінальної відповідальності, здійснила підробку офіційного документа, який посвідчується підприємством і який надає права, а саме - Протоколу №1 реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011, шляхом виконання в ньому особистого підпису в графі: «Члени реєстраційної комісії ОСОБА_5 », засвідчивши тим самим завідомо неправдиву інформацію викладену в тексті протоколу, щодо присутності на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «Торговий Дім Морозівське» від 22.03.2011 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також доповіді останнього в якості голови реєстраційної комісії ЗАТ «Торговий Дім Морозівське» на вищевказаних позачергових зборах акціонерів: «відносно наявності необхідного кворуму для проведення вказаних Зборів, тобто наявності всіх акціонерів Товариства», яка в своїй сукупності не відповідає дійсності.

При цьому, як зазначено в ухвалі від 25.09.2023 у справі №752/15709/16-к, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи акціонером ЗАТ «Торговий Дім Морозівський», володіючи 2% статутного капіталу вказаного Товариства, не був присутнім на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011, про їх проведення не повідомлявся.

Також встановлено, що ОСОБА_1 , будучи акціонером ЗАТ «Торговий Дім Морозівський», володіючи 48% статутного капіталу вказаного Товариства, не був присутнім на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011 та ніколи не виконував свій підпис в Протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011.

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 22.03.2011 в денний час доби, перебуваючи в приміщенні ПрАТ «Торговий Дім Морозівський», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого/вул. Володимирська, 11/61 літ. А, діючи умисно протиправно, за попередньою змовою з директором ПрАТ «Торговий дім Морозівський» ОСОБА_8, нехтуючи настанням негативних наслідків та ігноруючи незворотність кримінальної відповідальності, здійснив підробку офіційного документа, який посвідчується підприємством і який надає права, а саме: Протоколу №2 позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011, шляхом виконання в ньому особистого підпису в графі: «Голова загальних зборів ОСОБА_3 », засвідчивши тим самим завідомо неправдиву інформацію викладену в тексті протоколу, щодо присутності на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «Торговий Дім Морозівське» всіх чотирьох акціонерів Товариства, наявності кворуму для проведення загальних зборів Товариства, правомочності проведення таких зборів, а також щодо рішень прийнятих на вказаних загальних зборах.

При цьому досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи акціонером ЗАТ «Торговий Дім Морозівський», володіючи 2% статутного капіталу вказаного Товариства, не був присутнім на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011, про їх проведення не повідомлявся.

Також встановлено, що ОСОБА_1, будучи акціонером ЗАТ «Торговий Дім Морозівський», володіючи 48% статутного капіталу вказаного Товариства, не був присутнім на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011 та ніколи не виконував свій підпис в Протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Морозівський» від 22.03.2011.

Відповідно до Висновку експертів № 488/тдд від 27.08.2015 року встановлено: «Підпис в графі: «Голова реєстраційної комісії» в протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою».

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

У ч. 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що обставини, встановлені в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №752/15709/16-к, при розгляді даної справи не мають преюдиційного значення та підлягають доказуванню в загальному порядку.

Втім, позивачем разом з відповіддю на відзив долучено до матеріалів даної справи копію Висновку експертів № 488/тдд від 27.08.2015 року, який складено Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в місті Києві на виконання постанови про призначення комісійної почеркознавчої експертизи, в якому встановлено: «Підпис в графі: «Голова реєстраційної комісії» в протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою».

Крім того, позивачем разом з відповіддю на відзив долучено до матеріалів даної справи копію Висновку експерта від 25.10.2013 №365, який складено Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в місті Києві на виконання постанови про призначення комісійної почеркознавчої експертизи, в якому встановлено: «Підпис в графі: «Голова реєстраційної комісії» в протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року виконано не ОСОБА_1 ».

Також, позивачем разом з відповіддю на відзив долучено до матеріалів даної справи копію Висновку експертів № 1144/тдд від 20.09.2016 року, який складено Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в місті Києві на виконання постанови про призначення комісійної почеркознавчої експертизи, в якому встановлено: «Підпис в графі: «Голова реєстраційної комісії» в протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою».

В свою чергу відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію Висновку №05/14 експертного почеркознавчого дослідження від 04.02.2014, складеного ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», де зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Голова реєстраційної комісії» на оригіналі Протоколу №1 реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 виконаний рукописним способом самим ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що з огляду на те, що та обставина, що підпис в графі: «Голова реєстраційної комісії» в протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, встановлена у трьох висновках експертів, враховуючи стандарт доказування «вірогідність доказів», суд критично оцінює та відхиляє наданий відповідачем Висновок №05/14 експертного почеркознавчого дослідження від 04.02.2014.

Таким чином, оскільки підпис в графі: «Голова реєстраційної комісії» в протоколі №1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, суд дійшов висновку в обґрунтованості доводів позивача про те, що він був відсутній на загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» 22.03.2011.

Вказаних обставин відповідачем належними та допустимими доказами спростовано не було, в тому числі не надано доказів повідомлення позивача про проведення оспорюваних загальних зборів.

Отже, так як ОСОБА_1 є акціонером Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський», якому станом на 22.03.2011 належало 48% частки статутного капіталу вказаного товариства, та позивач не був присутнім на загальних зборах 22.03.2011, а відповідно до ст. ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», 41 Закону України «Про акціонерні товариства» та п. 8.2.3 Статуту загальні збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (їх представники), які володіють більше ніж 60% голосів, суд дійшов висновку, що на загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» 22.03.2011 був відсутній кворум, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону.

Що стосується заперечень відповідача про відсутність порушених прав ОСОБА_1 оскільки метою проведення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» було приведення статуту та інших документів товариства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008, в тому числі, щодо без документарної форми акцій, найменування товариства, строку повноважень директора товариства, тощо, суд оцінює їх критично, адже відсутність кворуму свідчить про те, що збори були не уповноваженими, тобто, такими що не зібрались у повноважному складі, та взагалі не могли вирішувати будь-які питання в діяльності товариства.

Крім того, встановлений у Законі України «Про акціонерні товариства» обов`язок привести статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність до норм нового закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, не нівелює обов`язку дотримання норм закону та положень Статуту щодо проведення загальних зборів акціонерів, в тому числі щодо кворуму.

За наведених обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 .

Що стосується заявленої відповідачем позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VІ (у редакції чинній на момент прийняття рішення загальними зборами) у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 909/298/21 зазначено, що нормою частини першої статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено тримісячний строк для звернення акціонерів до суду з вимогами про оскарження рішень загальних зборів акціонерних товариств. Таке регулювання свідчить про те, що норма пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, яка не містить застереження, що вона встановлює спеціальну позовну давність до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів товариств, якщо іншими законами не встановлено іншої позовної давності для юридичних осіб певної організаційно-правової форми та громадських об`єднань, не встановлює спеціальну позовну давність в один рік для визнання недійсними рішень акціонерних товариств.

Враховуючи те, що (1) зміни до Цивільного кодексу України внесені саме Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», (2) позовна давність щодо оскарження рішень акціонерних товариств визначена окремо спеціальним законом, (3) стаття 258 Цивільного кодексу України не містить тлумачення терміну «товариство», Верховний Суд дійшов висновку про те, що законодавцем диференційовано встановлено правила позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб (один рік - для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю; три місяці - для акціонерних товариств; три роки (загальна позовна давність) - для інших юридичних осіб та громадських об`єднань, зокрема для творчих спілок, як неприбуткових професійних об`єднань у формі громадських організацій).

Крім того, п. 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, який встановлює спеціальний строк обчислення позовної давності в 1 рік до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, на момент виникнення спірних правовідносин ще не був прийнятий (частину другу статті 258 доповнено пунктом 8 згідно із Законом №2275-VIII від 06.02.2018).

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для розрахування тримісячного строку позовної давності варто визначитися із початком його перебігу.

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (у редакції чинній на момент прийняття рішення загальними зборами) у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №921/566/16-г/18 звернув увагу, що визначений статтею 50 Закону України «Про акціонерні товариства» тримісячний строк для оскарження акціонером рішення загальних зборів або порядку прийняття такого рішення є за своєю правовою природою спеціальною (скороченою) позовною давністю. При цьому, частиною першою статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» також визначено інший початок перебігу позовної давності, ніж загальний порядок, встановлений частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, а саме. перебіг позовної давності починається з дати прийняття рішення загальних зборів, яке оскаржується. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №921/500/16-г/18.

Отже, враховуючи, що оскаржуване рішення загальних зборів акціонерів було прийнято 22.03.2011, то 3-місячний строк позовної давності позивачем однозначно пропущений.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Так, у позовній заяві позивач вказав на те, що він не пропустив строк позовної давності, оскільки звернувся до суду в межах 3-х місячного строку з дня отримання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 752/15709/16-к.

Втім, у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16 зазначено, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.07.2018 у справі №911/4006/16, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до пояснень відповідача, 29.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вчинено двосторонній правочин - Договір купівлі-продажу цінних паперів від 29.11.2012, згідно з яким ОСОБА_4 відчужив належні йому акції Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» у кількості 67 штук (загальна номінальна вартість 30150 грн.) на користь ОСОБА_1 .

Сторони під час вчинення даного двостороннього правочину діяли на підставі та керувались якраз нової редакцією Статуту, затвердженою на загальних зборах 22.03.2011, які є предметом оскарження, що додатково свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про загальні збори, що відбулись 22.03.2011, та про рішення, прийняті на них.

Також, про визнання рішень, що є предметом спору, та про обізнаність із ними станом на 2012 рік, в т.ч. нової редакції Статуту, затвердженої такими зборами, свідчить наступне.

Дізнавшись про двосторонній правочин із купівлі-продажу цінних паперів від 29.11.2012, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (акціонер відповідача) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про переведення прав та обов`язків покупця з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 за угодою про відчуження акцій, згідно з якою ОСОБА_4 відчужив належні йому акції Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» у кількості 67 штук на користь ОСОБА_1 .

В межах даного спору ОСОБА_1 на початку 2013 року подавав відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, та, посилаючись на нову редакцію Статуту відповідача (затверджену на загальних зборах), зазначав, що підпунктом 9.2.4 пункту 9.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» передбачено, що акціонери мають право на придбання у першочерговому порядку акцій, що продаються іншими акціонерами Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський», за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному акціонеру. Згідно з приписами чинного законодавства та у відповідності до статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» переважне право акціонерів на придбання акцій виникає лише у разі, якщо акції запропоновані до продажу третій особі. На момент укладання ОСОБА_4 та Рудніцьким (2.1. угоди про продаж акцій Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» названі особи були акціонерами Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський», тому відчуження акцій відповідача-1 здійснювалося не третій особі, а акціонеру Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський», що виключає можливість виникнення у ОСОБА_3 переважного права, передбаченого частиною другою статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства» та підпунктом 9.2.4 пункту 9.2 статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський».

Вищевказані обставини викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 у справі №910/8796/13, яке набрало законної сили 20.02.2014.

Таким чином, в основу заперечень проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було покладено положення Статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011.

Крім цього, 21.06.2013 ОСОБА_1 було подано до Прокуратури Печерського району м. Києва заяву про кримінальне правопорушення, яку останній обгрунтовує, використовуючи положення, Статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011.

До своєї заяви про кримінальне правопорушення від 21.06.2013 року ОСОБА_1 додав копію Статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» в редакції, затвердженій оскаржуваними рішеннями загальних зборів.

27.05.2014 ОСОБА_1 було подано до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві чергову заяву про кримінальні правопорушення, яку він також обґрунтовував, використовуючи положення Статуту Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011.

Крім того, позивач є членом Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» з моменту її введення в товаристві.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 24.04.2014, ОСОБА_1 підтверджує той факт, що він є членом наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський». Відтак, зважаючи на те, що Наглядова рада створена в Приватному акціонерному товаристві «Торговий дім Морозівський» на підставі рішення загальних зборів від 22.03.2011, яке є предметом спору, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду (так як, враховуючи вище викладені обставини, про порушення своїх прав позивач міг дізнатись в 2012, 2013 та 2014 роках).

При цьому, як вбачається з заяви про кримінальне правопорушення, яка була подана позивачем 29.05.2014 до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, про обставини підробки його підпису на протоколі №1 від 22.03.2011 йому було вже відомо станом на дату подання заяви (тобто, станом на 29.05.2014).

Що стосується клопотання позивача про поновлення позовної давності, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, позивачем не наведено жодних обставин, які б вказували про поважність причин пропуску ним позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.

При цьому, позивачем вже було пропущено позовну давність, подаючи заяви про вчинення кримінального правопорушення у 2013 та 2014 роках.

Крім того, у статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз зазначеної норми статті 264 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Доказів переривання строку позовної давності матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Цивільного кодексу України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в кримінальному провадженні не заявляв позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011, а заявляв позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

За наведених вище обставин, суд відхиляє доводи та посилання позивача, які викладені у письмових дебатах, на правові позиції Верховного Суду, оскільки всі наведені позивачем постанови Верховного Суду не є аналогічними даному спору, не підтверджують припущення позивача про те, що ним не було пропущено позовну давність для звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії (у зв`язку з пропуском позовної давності).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 13.05.2024.

Суддя О.М. Спичак