Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/18949/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа № 910/18949/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 (повний текст складено та підписано 20.05.2024) (суддя Спичак О.М.)

у справі № 910/18949/23 Господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Торговий дім Морозівський"

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви відповідача про долучення доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу

03.05.2024 Приватне акціонерне товариство "Торговий дім Морозівський" (далі - ПрАТ "Торговий дім Морозівський", відповідач) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про долучення доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем під час розгляду даної справи в першій інстанції, в розмірі 116 500,00 грн.

Короткий зміст заяви позивача про ухвалення додаткового рішення

06.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд винести додаткове рішення у справі щодо розподілу судових витрат, яким стягнути частково з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду даної справи в першій інстанції, в розмірі 40 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/18949/23 заяву ПрАТ "Торговий дім Морозівський" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Торговий дім Морозівський" витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині заяви ПрАТ "Торговий дім Морозівський" відмовлено. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ "Торговий дім Морозівський" витрат на правову допомогу адвоката.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/18949/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити відповідачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- позивач є фізичною особою, яка володіє 50 % акцій відповідача; директором ОСОБА_2 без погодження з акціонером та членом наглядової ради ОСОБА_1 було залучено Адвокатське об`єднання "Агард" (далі - АО "Агард"), яке доручило ведення господарської справи адвокату Круковській; однак повноваження ОСОБА_2 як керівника ПрАТ "Торговий дім Морозівський" припинились 27.03.2014; до того ж, ОСОБА_2 не мала повноважень підписувати договори з вартістю предмета вище 54 210,00 грн;

- витрати в сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру;

- з договору № 20/02-24 від 20.02.2024 та додаткової угоди не вбачається, яка саме послуга скільки коштує;

- ціна одного судового засідання 7 900,00 грн не відповідає обсягу наданої послуги, оскільки відсутнє зазначення ціни (вартості) 1 години роботи адвоката з подальшою можливістю вирахування у хвилинах тривалості кожного судового засідання;

- розмір витрат на рівні 20 000,00 грн не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням того, що спір немайновий, справа ніяк не впливає на репутацію відповідача та не викликала жодного публічного інтересу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/18949/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024 о 10:00.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/18949/23; відкладено розгляд апеляційної скарги на 01.10.2024 об 11:40.

Позиції учасників справи

ПрАТ "Торговий дім Морозівський" подало до Північного апеляційного господарського суду пояснення щодо апеляції на додаткове рішення господарського суду.

ОСОБА_1 30.09.2024 подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта та представника апелянта.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 01.10.2024 позивач або його представник та представник відповідача не з`явились. Усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Разом із тим, суд враховує заяву позивача про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта та представника апелянта, яка надійшла до Північного апеляційного господарського суду 01.10.2024 до початку судового засідання.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка позивача або його представника та представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Торговий дім Морозівський" про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії. У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

У відзиві на позов, поданому до Господарського суду міста Києва 05.03.2024, відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначивши, що загальна сума судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, складає 170 000,00 грн. Зважаючи на викладене, відповідач просив стягнути з позивача судові витрати, понесені та які будуть понесені ПрАТ "Торговий дім Морозівський" у зв`язку з розглядом справи. При цьому, відповідач повідомив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) усі належні докази понесених ним судових витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також, разом із відзивом, відповідач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення (відмову у стягненні) витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, в якій просив відмовити ОСОБА_1 у стягненні ним суми витрат на професійну правничу допомогу.

У свою чергу, позивач у відповіді на відзив, поданій до Господарського суду міста Києва 11.03.2024, повідомив, що судові витрати щодо професійних правничих послуг складання та подання даної відповіді на відзив із додатками склали 20 годин, що еквівалентно 40 000,00 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду першої інстанції 18.03.2024, відповідач учергове просив стягнути з позивача судові витрати, понесені та які будуть понесені ПрАТ "Торговий дім Морозівський" у зв`язку з розглядом справи, та повідомив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України усі належні докази понесених ним судових витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

До заперечень на відповідь на відзив відповідачем додано клопотання про зменшення (відмову у стягненні) витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому останній просив суд відмовити позивачу у стягненні заявленої ним суми витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві "Судові дебати", поданій до Господарського суду міста Києва 24.04.2024, позивач просив суд судові витрати покласти на відповідача та повідомив, що витрати щодо професійних правничих послуг та докази будуть подані додатково.

У заяві "Судові дебати (уточнені)", поданій до суду першої інстанції 29.04.2024, позивач заявив, що він із поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати відповідну заяву про судові витрати в цілому по справі, у зв`язку із чим зазначену заяву щодо наданих професійних правничих послуг буде подано після винесеного судом рішення.

Відповідач 30.04.2024 подав до Господарського суду міста Києва заяву "Судові дебати", в якій просив суд стягнути з позивача судові витрати, понесені та які будуть понесені ПрАТ "Торговий дім Морозівський" у зв`язку з розглядом даної справи, докази у підтвердження яких будуть надані протягом п`яти днів після прийняття рішення в даній справі відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі № 910/18949/23 відмовлено у позові ОСОБА_1

03.05.2024 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ "Торговий дім Морозівський" надійшла заява про долучення доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 116 500,00 грн.

07.05.2024 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (подана до суду 06.05.2024), в якій позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним під час розгляду даної справи в першій інстанції, в розмірі 40 000,00 грн.

14.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому позивач просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви відповідача про долучення доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

15.05.2024 від відповідача до суду першої інстанції надійшли письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та долучення доказів у підтвердження понесених витрат (заперечення подані до суду 14.05.2024).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо заяви відповідача про долучення доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції неодноразово робив заяви в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи, будуть подані протягом п`яти днів після прийняття судом рішення.

Суд враховує, що заява ПрАТ "Торговий дім Морозівський" про долучення доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу з доказами понесення відповідних витрат подана 03.05.2024 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ПрАТ "Торговий дім Морозівський" до заяви про долучення доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано копії:

- договору про надання правничої допомоги № 20/02-24 від 20.02.2024 між АО "Агард" (Виконавець/Об`єднання) та ПрАТ "Торговий дім Морозівський" (Замовник/Клієнт) (далі - Договір);

- додаткової угоди № 1 від 20.02.2024 до Договору;

- акта надання послуг № 1 від 02.05.2024;

- рахунків-фактур згідно з Договором № 01/20/02-28 від 29.02.2024, № 02/20/02-24 від 27.03.2024, № 03/20/02-24 від 25.04.2024, № 04/20/02-24 від 01.05.2024;

- платіжних інструкцій № 4256 від 05.03.2024, № 4277 від 29.03.2024, № 4283 від 01.04.2024, № 4297 від 01.05.2024, № 4301 від 02.05.2024;

- ордера серії АІ № 1552000 про надання правничої (правової) допомоги ПрАТ "Торговий дім Морозівський" на підставі Договору в Господарському суді міста Києва адвокатом Круковською Р.І., виданого АО "Агард" 20.02.2024.

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язався надати Замовнику визначені цим Договором юридичні та адвокатські послуги, необхідні для захисту інтересів та надання правової допомоги Замовнику в межах справи № 910/18949/23 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Торговий дім Морозівський" про визнання недійним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії в усіх судових інстанціях.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість послуг Виконавця залежить від обсягу та видів наданих послуг, складності робіт, часу, необхідного для їх виконання, та обсягу матеріалів, а також можливих негативних ризиків для Клієнта. У кожному випадку вартість надання правової допомоги визначається окремо в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до підп. 4.1.1 п. 4.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2024 вартість наданих юридичних та адвокатських послуг, що визначені в п. 1.3 Договору, окрім участі в судових засіданнях, становить 77 000,00 грн та підлягає оплаті в наступному порядку:

- 38 500,00 грн підлягає сплаті Замовником Виконавцю протягом трьох днів з дати виставлення рахунку-фактури на всю суму на розрахунковий рахунок Виконавця;

- 38 500,00 грн підлягає сплаті Замовником Виконавцю не пізніше 31.03.2024 на розрахунковий рахунок Виконавця.

Вартість участі в одному судовому засіданні складає 7 900,00 грн та підлягає сплаті в наступному порядку: вартість кожної участі у кожному судовому засіданні сплачується Замовником шляхом оплати на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку на оплату.

Відповідно до п. 6.1 Договору строк надання послуг та строк дії Договору починається з дати його укладання та підписання сторонами і закінчується 31.12.2024.

Щодо доводів відповідача про те, що ОСОБА_2 не мала повноважень на підписання Договору у зв`язку з припиненням її повноважень як керівника ПрАТ "Торговий дім Морозівський" 27.03.2014, а також у зв`язку із відсутністю у директора ОСОБА_2 повноважень на підписання значних правочинів (із вартістю вище 54 210,00 грн) без попередньої згоди загальних зборів чи наглядової ради, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Договір від імені ПрАТ "Торговий дім Морозівський" підписаний ОСОБА_2 як директором цього товариства.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є керівником ПрАТ "Торговий дім Морозівський" та особою, яка має право підпису від імені цього товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Наявність у директора ПрАТ "Торговий дім Морозівський" повноважень на підписання Договору не є предметом дослідження та оцінки під час вирішення питання щодо відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Доказів визнання Договору недійсним в установленому порядку відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідні доводи позивача є необґрунтованими.

02.05.2024 ПрАТ "Торговий дім Морозівський" та АО "Агард" склали акт надання послуг № 01, в якому наведено детальний перелік робіт (послуг), виконаних (наданих) Виконавцем.

Загальна вартість робіт (послуг) склала 116 500,00 грн без ПДВ.

В акті зазначено, що Замовник претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.

АО "Агард" виставлено відповідачу рахунки-фактури № 01/20/02-28 від 29.02.2024, № 02/20/02-24 від 27.03.2024, № 03/20/02-24 від 25.04.2024 та № 04/20/02-24 від 01.05.2024 на загальну суму 116 500,00 грн, які оплачені останнім згідно з платіжними інструкціями № 4256 від 05.03.2024, № 4277 від 29.03.2024, № 4283 від 01.04.2024, № 4297 від 01.05.2024 та № 4301 від 02.05.2024.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Апеляційний господарський суд зважає на правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові зазначено, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18420/19, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, є визначеним, а отже, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником сторони.

Відтак, оскільки умовами Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2024 визначено фіксовані розміри гонорару, в тому числі за участь у судовому засіданні (вартість участі в одному судовому засіданні складає 7 900,00 грн), доводи позивача з посиланням на відсутнє зазначення ціни (вартості) 1 години роботи адвоката з подальшою можливістю вирахування у хвилинах тривалості кожного судового засідання не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не відповідають практиці Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

У розгляді даного спору судова колегія також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Заперечуючи проти заяви відповідача, в якій останнім заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду даної справи в першій інстанції, в розмірі 116 500,00 грн, ОСОБА_1 зазначив, зокрема, про те, що розмір витрат на рівні 116 500,00 грн не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням того, що спір немайновий, справа ніяк не впливає на репутацію відповідача та не викликала жодного публічного інтересу.

При розгляді вищенаведеної заяви відповідача місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що заявлена відповідачем до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

При цьому, судом першої інстанції слушно враховано, що додані до матеріалів позовної заяви додатки не обтяжені великим обсягом документів, даний спір не є складним, а судом було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 виключно на підставі заяви відповідача про застосування позовної давності, а не з інших підстав, викладених відповідачем, які визнані судом необґрунтованими.

З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, та зважаючи на подані позивачем заперечення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України), у зв`язку із чим з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ПрАТ "Торговий дім Морозівський" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив частково відповідну заяву ПрАТ "Торговий дім Морозівський", стягнувши з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Що стосується заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

У силу приписів п. 2. ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

З огляду на відмову в позові ОСОБА_1 , місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем, у зв`язку із чим відсутні підстави для покладення понесених позивачем адвокатських витрат на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ "Торговий дім Морозівський" витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн.

Слід зазначити, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів у частині висновків суду першої інстанції щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/18949/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору за результатом розгляду апеляційної скарги позивача на додаткове рішення місцевого господарського суду.

Інші судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/18949/23 залишити без змін.

3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Демидової А.М. - з 07.10.2024 по 18.10.2024 включно, судді Ходаківської І.П. - з 09.10.2024 по 21.10.2024 включно, повний текст постанови складено та підписано у перший день після їх виходу з лікарняного - 22.10.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська