Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/17102/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/17102/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігрес" (Україна, 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Вишнева, буд. 68; ідентифікаційний код: 39318026)

до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3; ідентифікаційний код: 20344871)

про стягнення 531 599,29 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тігрес" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - відповідач) про стягнення 531 599,29 грн, з яких 253 500,00 грн страхового відшкодування, 186 739,70 грн пені, 78 250,00 грн інфляційних втрат та 13 109,59 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-0465675/01НТ від 24.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

23.11.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

19.12.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.01.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" повідомлення про зміну його найменування з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс" та заяву про намір подати докази понесення судових витрат відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, які 17.01.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

07.03.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі, які по суті є відповіддю на відзив.

15.03.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 18.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Також суд встановив, що відповідач змінив своє найменування з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс". При цьому, ідентифікаційний код 20344871 та юридична адреса: Україна, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, не змінилися.

Враховуючи зазначене, суд змінює найменування відповідача з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2021 о 21 год. 20 хв. по проспекту Перемоги, 9 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у відповідача на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортну № 006-0465675/01НТ5 від 24.05.2021 (далі - Договір).

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2022 у справі № 761/3157/22 механічні пошкодження транспортних засобів сталися внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 8.5.1, 8.4 "г" Правил дорожнього руху України, що тягне адміністративну відповідальність, передбачену статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Водночас, оскільки на момент розгляду справи судом минуло понад три місяці з дня вчинення правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

17.01.2022 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою щодо напряму виплати та/або доплати страхового відшкодування. Дата подання цієї заяви не зазначена.

14.09.2022 відповідач, на підставі підп. 16.1.7 п. 16.1 Договору, прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по Договору, оформлене листом № 938-11, яке мотивовано невиконанням позивачем обов`язків, передбачених умовами Договору та Правилами страхування, щодо використання транспортного засобу відповідно до його цільового призначення та вимог технічної експлуатації, встановлених розділом 31 Правил дорожнього руху.

Як зазначає позивач, він вказане рішення не отримав, та, зважаючи на зволікання відповідача у виплаті страхового відшкодування, звернувся до суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , направивши відповідачу повідомлення про забезпечення участі його представника при огляді автомобіля.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 19246 від 26.10.2022, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕАК "Довіра", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що сталася 16.01.2022, станом на 26.10.2022 складає 329 240,00 грн.

27.12.2022 позивач направив відповідачеві Претензію щодо невиконання умов виплати страхового відшкодування (вих № 26/12 від 26.12.2022), відповідно до якої вимагав виплатити страхове відшкодування в сумі 356 262,90 грн.

У відповідь на зазначену претензію відповідач, листом № 70-05 від 17.01.2023, відмовив у її задоволенні, пославшись на підстави, викладені у рішенні № 938-11 від 14.09.2022.

Вважаючи відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 253 500,00 грн страхового відшкодування, 186 739,70 грн пені, 78 250,00 грн інфляційних втрат та 13 109,59 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що в пункті 4 Договору сторони погодили режим експлуатації автомобіля "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якості таксі, чим збільшили ризики і відповідальність відповідача, та одночасно, обов`язки позивача, зокрема, щодо забезпечення проходження застрахованим транспортним засобом обов`язкового технічного контролю. Невиконання цього обов`язку, відповідно до підп. 16.1.7 п. 16.1 Договору, є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати. Також відповідач вказує на недоліки у розрахованому позивачем розмірі страхового відшкодування.

У відповідь на заперечення відповідача позивач зазначає, що автомобіль "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовувався у службових цілях позивача, а не в якості таксі. Також позивач посилається на те, що законодавством встановлено обов`язок проходження обов`язкового технічного контролю (в тому числі таксі), якщо строк експлуатації такого транспортного засобу становить два роки і більше, натомість перша реєстрація автомобіля "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , відбулась 25.03.2020, що свідчить про те, що станом на момент ДТП щодо вказаного транспортного засобу проходження технічного огляду не вимагалось.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування").

За змістом статті 988 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України "Про страхування" обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 991 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Частиною другою статті 991 Цивільного кодексу України, і кореспондуючою їй частиною другою статті 26 Закону України "Про страхування", встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Суд відзначає, що однією із загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 12.3.6 пункту 12.3 Договору встановлено обов`язок позивача використовувати транспортний засіб відповідно до його цільового призначення та вимог технічної експлуатації, встановлених розділом 31 Правил дорожнього руху та/або встановлених заводом-виробником застрахованого транспортного засобу.

У п. 4 Договору сторони визначили режим експлуатації/використання застрахованого транспортного засобу - таксі.

Згідно з підп. "б" пункту 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Частиною другою статті 35 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Отже таксі та автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, підлягають обов`язковому технічному контролю.

Експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, забороняється (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про дорожній рух", підпункт "г" пункту 31.3 Правил дорожнього руху).

Відтак, зважаючи на те, що відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, й звертаючись до відповідача із заявою на страхування наземного транспортного засобу, позивач самостійно визначив режим експлуатації/використання автомобіля "Hyundai Accent", реєстраційний номер НОМЕР_2 , як таксі, суд відхиляє доводи позивача, що транспортний засіб не використовувався за цим призначенням.

За приписами частини 7 статті 35 Закону України "Про дорожній рух" періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

Аналізуючи положення Закону України "Про дорожній рух", суд дійшов висновку, що попри спільну мету, цей закон розрізняє поняття "таксі" та "автомобіль, що використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку", відтак посилання позивача на вимоги щодо періодичності проходження обов`язкового технічного контролю автомобілями, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, є безпідставним.

При укладенні Договору позивач зобов`язався використовувати транспортний засіб відповідно до його цільового призначення та виконувати, виходячи із цього призначення, обов`язки, зокрема щодо проходження технічного контролю. Однак, в порушення підп. 12.3.6 п. 12.3 Договору, позивач щорічний технічний контроль не проходив, що відповідно до підп. 16.1.7 п. 16.1 Договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

В аспекті викладеного варто також зауважити, що використання позивачем транспортного засобу всупереч його призначенню, про що він неодноразово стверджує, є також порушенням умов Договору.

Враховуючи, що закріплена сторонами в Договорі умова (підп. 16.1.7 п. 16.1), що передбачає право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі невиконання страхувальником обов`язків, передбачених умовами цього Договору та Правилами страхування, не суперечить вимогам закону, то така умова є обов`язковою для сторін у силу ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 7 973,99 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 7 973,99 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.05.2024

Суддя О.В. Нечай