Рішення

від 08.02.2024 по справі 911/1350/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. м. Київ Справа №911/1350/23

За позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (20382, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Ладижинка, пров. Козацький, буд. 17)

про стягнення 6743673,04 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

Обставини справи:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (далі відповідач-2) про солідарне стягнення 6743673,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу від 02.07.2020 №КІЕ-ФЛ-9164 щодо сплати лізингових платежів у строк визначений договором, виконання якого забезпечено порукою відповідача-2, згідно з договором поруки від 02.07.2020 №КІЕ-П-9164. З наведених підстав позивачем заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 6743673,04 грн заборгованості за договором фінансового лізингу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі №911/1350/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 01.06.2023. Ухвала суду від 09.05.2023 про відкриття провадження у справі №911/1350/23 направлена сторонам поштовими відправленнями від 15.05.2023, а саме позивачу поштовим відправленням №0600026939221 (вручене 18.05.2023), відповідачу-1 поштовим відправленням №0600026939531 (вручене 23.05.2023) та відповідачу-2 поштовим відправленням №0600026940254 (вручене 25.05.2023), а також додатково направлена на електронні адреси сторін, наявні в матеріалах справи для здійснення зв`язку із сторонами.

У підготовче засідання 01.06.2023 сторони не з`явились, від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, ухвалою суду від 01.06.2023 підготовче засідання відкладено на 15.06.2023.

14.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке було призначене на 01.06.2023, для надання відповідачу-1 можливості подати відзив на позов.

У підготовче засідання 15.06.2023 з`явились позивач та відповідач-2, не з`явився відповідач-1, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 20.07.2023.

18.07.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позов разом із клопотанням про витребування доказів. У відзиві відповідач позов не визнав та пояснив, що 02.07.2020 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір лізингу №КІЕ-ФЛ-9164, надалі договір лізингу, за яким відповідач-1 отримав в лізинг 10 одиниць техніки (спеціалізовані вантажні самоскиди FORD), однак 24.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 5 одиниць вказаної техніки були вилучені у відповідача-1 в інтересах забезпечення виконання завдань з оборони України, а 13.07.2022 приватним виконавцем на підставі виконавчого напису №910 від 28.06.2022 ще 4 одиниці вказаної техніки були вилучені у відповідача-1. Посилаючись на те, що він був позбавлений можливості користуватись орендованим майном з незалежних від нього обставин, відповідач-1 на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України вважає себе звільненим від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане з незалежних від нього обставин. Також відповідач-1 посилався на введення 24.02.2022 воєнного стану внаслідок військової агресії РФ проти України як обставину непереборної сили. У клопотанні про витребуванні доказів відповідач-1 просив суд витребувати від позивача копії актів від 24.03.2022 про вилучення ІНФОРМАЦІЯ_1 5 одиниць вказаної техніки.

20.07.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання з підстав зайнятості адвоката в іншій справі.

У підготовче засідання 20.07.2023 з`явились позивач та відповідач-1, не з`явився відповідач-2, протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача-1 про витребування у позивача доказів, підготовче засідання відкладено на 03.08.2023.

02.08.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання з підстав проведення переговорів з позивачем про мирне врегулювання спору.

03.08.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо витребуваних судом за клопотанням відповідача-1 доказів, а саме копій актів від 24.03.2022 про вилучення ІНФОРМАЦІЯ_1 5-ти одиниць техніки. Позивач пояснив, що відповідно до наявних у нього документів 23.03.2022 для потреб Збройних Сил України були мобілізовані інші транспортні засоби, які не є предметом лізингу у договорі лізингу, що розглядається у справі №911/1350/23; а копії актів від 24.03.2022 про вилучення ІНФОРМАЦІЯ_1 5-ти одиниць техніки, про які стверджує відповідач-1 у цій справі, у позивача відсутні; про таке вилучення відповідач-1 позивачу не повідомляв, а тому позивач не може надати суду копії витребуваних актів від 24.03.2022 про вилучення ІНФОРМАЦІЯ_1 5-ти одиниць техніки, на які посилається відповідач-1.

Також 03.08.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач повторив свої доводи про те, що на підставі договору лізингу відповідач-1 отримав в лізинг 10 одиниць техніки (спеціалізовані вантажні самоскиди FORD, реєстраційні номери: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ). В той же час долучений до відзиву лист відповідача-1 №96 від 13.06.2022 не стосується предмету доказування у даній справі №911/1350/23, оскільки в цьому листі відповідач-1 повідомляв позивача про вилучення інших транспортних засобів (з реєстраційними номерами НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 та НОМЕР_14 ). Щодо долученого до відзиву листа відповідача-1 №98 від 18.07.2022, в якому йдеться про вилучення у відповідача-1 в тому числі 5-ти одиниць техніки (з реєстраційними номерами НОМЕР_10 , НОМЕР_8 , НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_1 ), то позивач зазначив, що цей лист він не отримував і відповідач-1 не надав суду докази надсилання позивачу такого листа. Крім того, позивач зазначив, що лист відповідача-1 №98 від 18.07.2022, на який посилається у відзиві відповідач-1, за своїм змістом суперечить більш ранньому листу відповідача-1 №96 від 13.06.2022, в якому були зазначені інші реєстраційні номери вилучених транспортних засобів, і при цьому не містить яких-небудь додатків, зокрема копій актів вилучення 5-ти одиниць техніки, про які зазначено в цьому листі відповідача-1 №98 від 18.07.2022. Тому позивач не визнає доводи відповідача-1 у відзиві про вилучення у відповідача-1 5-ти одиниць техніки для потреб Збройних Сил України. Також позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач-1 надав докази стосовно вилучення для потреб Збройних Сил України лише 1 транспортного засобу (реєстраційний номер НОМЕР_10 ), а саме копію акта від 24.03.2022 про примусове відчуження/вилучення майна, складеного ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_10 . Разом з тим позивач зазначає, що копія цього акта від 24.03.2022 не є допустимим доказом, оскільки сам відповідач-1 визнав, що ним до відзиву долучено лише фотокопію цього акта від 24.03.2022, якого в оригіналі у відповідача-1 немає. Відсутність оригіналу вказаного акта від 24.03.2022 представник відповідача-1 пояснює бойовими діями, внаслідок яких було втрачено/знищено такий акт, однак ніяких доказів знищення/втрати такого акта відповідачем-1 не надано. Разом з тим, позивач визнає факт вилучення 13.07.2022 приватним виконавцем на підставі виконавчого напису №910 від 28.06.2022 4-х одиниць техніки (реєстраційні номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_9 ). При цьому позивач зазначає, що після вилучення та повернення 18.07.2022 позивачу як лізингодавцю вказаних 4-х одиниць техніки позивач не нараховує винагороду за користування відповідачем такими 4-мя одиницями техніки, а тому така винагорода не є предметом стягнення у цій справі №911/1350/23. Позивач заперечує посилання відповідача-1 у відзиві на введення 24.02.2022 воєнного стану внаслідок військової агресії РФ проти України як на обставину непереборної сили. Позивач при цьому зазначає, що відповідач-1 не повідомляв позивача у встановлений в договорі лізингу строк про виникнення обставин непереборної сили та про те, яким саме чином вказані відповідачем-1 обставини перешкоджають виконання грошових зобов`язань за договором лізингу. Позивач також звертає увагу, що предметом спору у цій справі № 911/1350/23 є виключно стягнення лізингових платежів, тобто основного боргу (без стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат тощо).

У підготовче засідання 03.08.2023 з`явились позивач та відповідач-1, не з`явився відповідач-2, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 14.09.2023 для надання можливості усім сторонам реалізувати свої процесуальні права щодо подання заяв по суті справи на стадії підготовчого провадження.

12.09.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, у яких відповідач-1 пояснив, що отримані відповідачем-1 від позивача за договором лізингу 10 одиниць техніки (спеціалізовані вантажні самоскиди FORD) відповідач-1 за погодженням із позивачем передав в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» на підставі договору суборенди транспортних засобів від 10.02.2021 №АТМ/Д/В/2 АХО-832. Відповідач-1 при цьому також пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» повідомило відповідачу-1 помилкову інформацію щодо вилучення ІНФОРМАЦІЯ_1 п`яти одиниць техніки, яку відповідач-1, в свою чергу, повідомив суду у відзиві: в дійсності, як тепер зазначає відповідач-1 у поясненнях від 12.09.2023, ІНФОРМАЦІЯ_1 був вилучений тільки 1 транспортний засіб, що був предметом лізингу за договором лізингу, а саме вантажний самоскид FORD, реєстраційний номер НОМЕР_10 , на підставі акта від 24.03.2022 про примусове відчуження/вилучення майна. Ще 4 транспортні засоби, які також були предметом лізингу за договором лізингу (реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 ), були захоплені, як стверджує відповідач-1, 28.02.2022 невідомими особами з початком військових дій на території м.Бердянська. Ще 4 транспортні засоби, які також були предметом лізингу за договором лізингу (реєстраційні номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_9 ), як визнають позивач та відповідач-1, були вилучені у відповідача-1 13.07.2022 приватним виконавцем на підставі виконавчого напису №910 від 28.06.2022. Про долю ще 1 транспортного засобу (реєстраційний номер НОМЕР_6 ), який також був предметом лізингу за договором лізингу, відповідач-1 у поясненнях суду від 12.09.2023 нічого не зазначив.

У підготовче засідання 14.09.2023 з`явилися позивач та відповідач-2, не з`явився відповідач-1, подавши клопотання про проведення 14.09.2023 підготовчого засідання без представника відповідача-1, протокольною ухвалою в підготовчому засіданні оголошувалась перерва на 05.10.2023.

15.09.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, у яких відповідач-2 пояснив, що він підтримує правову позицію відповідача-1 у цій справі, а саме про звільнення відповідача-1 як наймача від обов`язку сплачувати плату за предмет лізингу.

05.10.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення у зв`язку із письмовими поясненнями відповідача-1 від 12.09.2022. У вказаних запереченнях позивач відхилив посилання відповідача-1 на те, що отримані відповідачем-1 від позивача за договором лізингу 10 одиниць техніки перебували у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» на підставі договору суборенди транспортних засобів від 10.02.2021 №АТМ/Д/В/2 АХО-832, з яких 1 одиниця техніки, як стверджував відповідач-1, була вилучена ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі акта від 24.03.2022 про примусове відчуження/вилучення майна та 4 одиниці техніки, як стверджував відповідач-1, були захоплені невідомими особами 28.02.2022 з початком військових дій на території м.Бердянська. Позивач при цьому визнав, що він як лізингодавець підписував договір суборенди транспортних засобів від 10.02.2021 №АТМ/Д/В/2 АХО-832, за яким відповідач-1 отримані в лізинг від позивача 10 одиниць техніки передавав в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорстрой», однак строк суборенди за умовами цього договору суборенди від 10.02.2021 №АТМ/Д/В/2 АХО-832 становив 6 місяців, в той час як відповідачем-1 не надано доказів продовження строку суборенди за цим договором суборенди після 10.08.2021. Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що транспортні засоби були в суборенді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» та що 4 з цих транспортних засобів були захоплені невідомими особами 28.02.2022 на території м.Бердянська та знаходяться на окупованій території. Крім того, позивач зазначає, що позиція відповідача-1 у письмових поясненнях від 12.09.2023 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» спочатку повідомило відповідачу-1 помилкову інформацію щодо вилучення ІНФОРМАЦІЯ_1 п`яти одиниць техніки і що як згодом з`ясував відповідач-1 в дійсності ІНФОРМАЦІЯ_1 був вилучений тільки 1 транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_10 , не узгоджується із наданою відповідачем-1 копією акта від 24.03.2022 про примусове відчуження/вилучення майна, оригінал якого відповідачем-1 суду не наданий, але в якому зазначено, що вантажний самоскид FORD, реєстраційний номер НОМЕР_10 , був вилучений у відповідача-2, а не у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой».

У підготовче засідання 05.10.2023 з`явилися позивач та відповідач-1, не з`явився відповідач-2, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 26.10.2023. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача-2, який не з`явився в підготовче засідання 05.10.2023, повідомлено ухвалою суду від 05.10.2023, яка направлена відповідачу-2 05.10.2023 на електронну адресу відповідача-2, наявну в матеріалах справи, та поштовим відправленням від 10.10.2023 №0600051884806.

У судове засідання 26.10.2023 з`явилися позивач та відповідач-1, які надали пояснення по суті справи, відповідач-2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 16.11.2023. Про перерву у судовому засіданні відповідача-2 повідомлено ухвалою суду від 26.10.2023, яка направлена відповідачу-2 01.11.2023 на електронну адресу відповідача-2, наявну в матеріалах справи, та поштовим відправленням від 01.11.2023 №0600057210980.

У судове засідання 16.11.2023 з`явилися позивач та відповідач-1, які надали пояснення по суті справи, відповідач-2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 07.12.2023. Про перерву у судовому засіданні відповідача-2 повідомлено ухвалою суду від 16.11.2023, яка направлена відповідачу-2 23.11.2023 на електронну адресу відповідача-2, наявну в матеріалах справи, та поштовим відправленням від 23.11.2023 №0600062967134.

У судове засідання 07.12.2023 з`явився позивач, не з`явились відповідач-1 та відповідач-2, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 14.12.2023. Про відкладення судового засідання відповідача-1 та відповідача-2 повідомлено ухвалою суду від 07.12.2023, яка направлена 11.12.2023 на їх електронні адреси, наявні в матеріалах справи, та відповідачу-2 в електронний кабінет.

14.12.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач пояснив, що відповідач-1 належні за договором лізингу лізингові платежі з 1-го по 18-ий періоди лізингу сплатив позивачу самостійно, а з лютого 2022 (19-ий період) відповідач-1 припинив добровільно сплачувати позивачу чергові лізинові платежі. Після введення воєнного стану в лютому 2022 позивач як лізингодавець прийняв рішення в інтересах відповідача-1 як лізингоодержувача про перенесення (продовження строку сплати) деяких лізингових платежів (за період з березня по травень 2022, періоди 20, 21 та 22 згідно з Графіком) на інші (наступні лізингові періоди), а саме: 1) лізингові платежі щодо частин вартості предмета лізингу за березень 1000,00 грн, квітень 650000,00 грн та травень 650000,00 грн перенесені на останній 36-ий період згідно з Графіком (тобто на 10.07.2023); 2) лізингові платежі щодо винагороди за отриманий у лізинг предмет лізингу за березень (172777,58 грн) та квітень (184324,07 грн) перенесено на травень 2022 (тобто на 10.05.2022). В подальшому, у зв`язку із вилученням у відповідача-1 13.07.2022 приватним виконавцем та поверненням позивачу 4 одиниць транспортних засобів, вартість яких на дату вилучення становила 3049600,00 грн (із розрахунку 762400,00 грн за 1 одиницю, що розрахована відповідно до п.6.7.2.1 договору лізингу, виходячи із залишкової вартості предмета лізингу), позивачем після постановки цих 4 одиниць 20.12.2022 на баланс було зменшено в обліку (частково погашено заборгованість відповідача-1) за лізинговими платежами в сумі 3049600,00 грн. При цьому після вилучення вказаних 4 одиниць транспортних засобів позивач як лізингодавець вже не нараховував винагороду за такими одиницями ТЗ, тому така винагорода щодо зазначених 4 одиниць ТЗ позивачем не заявлена у позові до стягнення. Таким чином, після вилучення у відповідача-1 на користь позивача зазначених 4 транспортних засобів, позивачем як лізингодавцем, починаючи з серпня 2022 і до кінця Графіку нараховувалась винагорода за користування відповідачем-2 виключно рештою 6 лізингових транспортних засобів, які не були повернуті відповідачем-1 позивачу, що відображено в розрахунку заборгованості у позовній заяві.

14.12.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, ухвалою суду від 15.12.2023 судове засідання перепризначено на 18.01.2024. Ухвала суду від 15.12.2023 про перепризначення судового засідання направлена позивачу, відповідачу-1 та відповідачу-2 на їх електронні адреси, наявні в матеріалах справи, а також доставлена 11.01.2024 в електронний кабінет позивача та відповідача-2.

08.01.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без представника відповідача-1.

18.01.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 23.01.2024 судове засідання перепризначено на 08.02.2024. Ухвала суду від 18.01.2024 про перепризначення судового засідання доставлена 24.01.2024 в електронний кабінет позивача та відповідача-2, а відповідачу-1 направлена 24.01.2024 на його електронну адресу, наявну в матеріалах справи, та поштовим відправленням від 24.01.2024 №0600081428104.

08.02.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без представника позивача.

В судове засідання 08.02.2024 позивач, відповідач-1 та відповідач-2 не з`явились, при цьому судом були вчинені усі дії для повідомлення сторін про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи сторони не подавали.

Щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач-1 та відповідач-2 були обізнані про наявність справи №911/1350/23, оскільки вони подавали пояснення по суті позовних вимог. Крім того, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Також ухвала суду від 18.01.2024 про призначення судового засідання була доставлена 24.01.2024 в електронний кабінет відповідача-2, а відповідачу-1 була направлена 24.01.2024 на його електронну адресу, наявну в матеріалах справи, та поштовим відправленням від 24.01.2024 №0600081428104, яке вручено відповідачу-1 02.02.2024.

Оскільки в даному випадку неявка сторін відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи по суті та враховуючи раніше надані усіма сторонами усні та письмові пояснення по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та пояснення позивача, а також заперечення щодо позовних вимог та пояснення відповідачів, з`ясувавши фактичні обставин справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

02.07.2020 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (позивач) в якості лізингодавця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» (відповідач-1) в якості лізингоодержувача був укладений договір фінансового лізингу №КІЕ-ФЛ-9164 (далі договір лізингу), відповідно до п. 1.1 статті 1 «Загальні умови договору» якого лізингодавець (позивач) взяв на себе зобов`язання набути у свою власність і передати лізингоодержувачу (відповідачу-1) на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу, а лізингоодержувач (відповідач-1) зобов`язався прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Копія договору лізингу міститься в матеріалах справи.

Пунктом 1.2 статті 1 «Загальні умови договору» сторони в договорі лізингу визначили, що строк користування лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору лізингу та починається з дати підписання сторонами акту, але в будь-якому випадку не може бути менше року.

Предмет лізингу був визначений в Додатку «Специфікація №1» до договору лізингу в редакції додаткової угоди від 10.07.2020 до договору лізингу, відповідно до якої предметом лізингу є 10 одиниць транспортних засобів самоскиди на шасі FORD, модель 4142D DC, надалі предмет лізингу, ціна за одиницю транспортного засобу без ПДВ 2643333,33 грн, загальна вартість усього предмету лізингу (10 одиниць техніки) разом з ПДВ 31720000,00 грн.

Розмір та графік сплати лізингових платежів був визначений в Додатку до договору лізингу «Графік сплати лізингових платежів», надалі Графік, відповідно до якого загальна сума лізингових платежів становить 39751798,20 грн, з якої 31720000,00 грн відшкодування частини вартості предмета лізингу та 8031798,20 грн винагорода лізингодавцю. В складі загальної суми лізингових платежів загальний лізинговий платіж в сумі 13163800,00 грн підлягає сплаті як авансовий платіж, а решта суми лізингових платежів - протягом 36 періодів лізингу черговими платежами відповідно до наведеного Графіку.

Порядок розрахунків та сплати лізингових платежів сторони визначили в статті 2 «Загальних умов договору», відповідно до п.2.3 якого всі чергові лізингові платежі відповідно до графіку та Загальних умов лізингоодержувач сплачує у Число сплати в кінці кожного Періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.4-2.6 Загальних умов, починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт.

В розділі «Терміни та скорочення» Загальних умов договору лізингу сторони передбачили, що «Число сплати» це число (порядковий номер дня) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акта.

Акт приймання-передачі предмета лізингу (Акт) за договором лізингу був підписаний позивачем та відповідачем-1 10.07.2020, про що в матеріалах справи №911/3150/23 міститься копія вказаного Акта. Відповідно до цього Акта предметом лізингу за договором лізингу є 10 транспортних засобів з реєстраційними номерами КА5567АО, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 .

Отже, з урахуванням п.2.3 статті 2 Загальних умов договору лізингу, відповідно до якого чергові лізингові платежі підлягають сплаті лізингоодержувачем лізингодавцю у Число сплати, чергові лізингові платежі за цим договором лізингу підлягали сплаті щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця відповідно до Графіку.

В п.5.1 статті 5 цих Загальних умов договору лізингу сторони передбачили право лізингодавця на контроль за дотриманням лізингоодержувачем умов цього договору. У зв`язку з цим відповідно до п.5.2 цієї статті 5 договору лізингу лізингоодержувач зобов`язався, зокрема:

-щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу;

-забезпечити безперешкодний доступ представникам лізингодавця до предмета лізингу для проведення перевірки предмета лізингу та його наявність за останньою адресою базування, повідомленою лізингоодержувачем лізингодавцю.

Як випливає із п.5.3 цієї статті 5 цих Загальних умов договору лізингу лізингоодержувач також зобов`язався не допускати протягом дії договору лізингу невиконання або неналежне виконання лізингоодержувачем будь-яких обов`язків за лізинговими договорами, укладеними з лізингодавцем.

В статті 6 Загальних умов договору лізингу сторони погодили, що у випадку настання будь-якої із несприятливих подій, зазначених у п.5.3 цього договору, або при настанні обставин, зазначених в п.6.1.1-6.1.7 Загальних умов договору, лізингодавець має право вимагати змін умов цього договору та/або повернення предмета лізингу лізингодавцю (окрім повернення у випадку викрадення/втрати/знищення предмета лізингу) у зазначений у відповідному повідомленні-вимозі строк. Як випливає із п.6.1.1 Загальних умов договору лізингу, до обставин, при настанні яких лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, належить, зокрема, несплата лізингоодержувачем лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку лізингових платежів.

Відповідно до п.6.2 та 6.3 Загальних умов договору лізингу у випадках, передбачених п.6.1.1-6.1.3 Загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача із зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо лізингоодержувач у встановлений згідно з пунктом 6.2 Загальних умов строк не усуне зазначені порушення, не поверне лізингодавцю предмет лізингу, а також у випадках, передбачених п.6.1.5-6.1.6 Загальних умов, строк лізингу закінчується в день сплати лізингоодержувачем нарахованого лізингодавцем Викупного лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Викупний лізинговий платіж на умовах пункту 6.4 Загальних умов.

Відповідно до п.6.4 Загальних умов лізингодавець нараховує (з урахуванням положень п.2.7 Загальних умов) Викупний платіж (Sвп), сума якого визначається за наступною формулою: Sвп= Sнв + SлпЗ+Sдз, де Sнв це сума невідшкодованої лізингоодержувачем частини Залишкової вартості Предмета лізингу на дату нарахування Викупного платежу, в т.ч. ПДВ; SлпЗ це сума комісійної винагороди за дострокове погашення, а Sдз це сума відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних із завершенням Договору. Лізингодавець припиняє нараховувати лізингові платежі відповідно до Графіку з моменту сплати лізингоодержувачем Викупного платежу. Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Викупний платіж протягом 10 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем відповідної вимоги.

В п.8.1 Загальних умов договору лізингу сторони встановили, що сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх обов`язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). В п.8.2 цих же Загальних умов договору лізингу сторони також визначили, що сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору.

В розділі «Особливі умови» преамбули до договору лізингу сторони передбачили, що забезпечення належного виконання зобов`язань лізингоодержувача за цим договором лізингу лізингоодержувач забезпечує укладення наступного договору забезпечення: договору поруки з ТОВ «Дорожнє будівництво Альтком» (код 32794511).

На виконання умов договору лізингу про забезпечення належного виконання зобов`язань лізингоодержувача за цим договором порукою зі сторони ТОВ «Дорожнє будівництво Альтком», 02.07.2020 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (позивач) в якості кредитора та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожнє будівництво Альтком» (відповідач-2) в якості поручителя був укладений договір поруки №КІЕ-П-9164 (далі договір поруки), відповідно до п. 1.1 та 2.1 якого відповідач-2 як поручитель поручився перед позивачем як кредитором в повному обсязі за виконання зобов`язань відповідачем-2 як боржником, що випливають з договору лізингу №КІЕ-ФЛ-9164 від 02.07.2020, в т.ч. зобов`язання відшкодувати кредитору вартість предмету лізингу в сумі 31720000,00 грн та сплатити винагороду лізингодавцю в сумі 8031798,20 грн.

Позивач, відповідач-1 та відповідач-2 не оспорюють факт, що відповідач-1 як лізингоодержувач у повному обсязі сплатив позивачу як лізингодавцю лізингові платежі з відшкодування (компенсації) частини вартості Предмета лізингу та винагороду лізингодавцю за договором лізингу, що були нараховані відповідно до Графіка по січень 2022 включно, а з лютого 2022 відповідач-1 (лізингоодержувач) припинив сплачувати позивачу лізингові платежі згідно з графіку.

Тобто позивач визнає, що чергові лізингові платежі з 1-го по 18 періоди лізингу включно (по 10 січня 2022 включно) сплачені відповідачем-1 позивачу повністю, а починаючи з лютого 2022 (19-ий період лізингу за Графіком) відповідач-1 припинив сплачувати позивачу чергові лізингові платежі.

Отже, враховуючи Графік сплати лізингових платежів (Додаток до договору лізингу), відповідно до якого загальна сума лізингових платежів поділена на авансовий платіж (період лізингу « 0») та 36 чергових лізингових платежів (періоди лізингу з 1 по 36) та становить 39751798,20 грн, з якої 31720000,00 грн це відшкодування частини вартості предмета лізингу (в т.ч. авансовий платіж з відшкодування вартості предмета лізингу в «нульовому» періоді лізингу 12688000,00 грн) та 8031798,20 грн це винагорода лізингодавцю (в т.ч. авансовий платіж зі сплати винагороди лізингодавцю в «нульовому» періоді лізингу 475800,00 грн), то є підстави для висновку про те, що загальна сума чергових лізингових платежів до сплати за Графіком за періоди лізингу з 1 по 36 (без урахування «нульового» періоду) становить 26587998,20 грн, з якої 19032000,00 грн це відшкодування частини вартості предмета лізингу (31720000 12688000 = 19032000) та 7555998,20 грн це винагорода лізингодавцю (8031798,20 475800=7555998,20).

Також, враховуючи Графік сплати лізингових платежів (Додаток до договору лізингу), є підстави для висновку про те, що загальна сума сплачених чергових лізингових платежів за періоди лізингу з 1 по 18 становить 16700731,83 грн (10757000+5943731,83=16700731,83), з якої 10757000,00 грн це відшкодування частини вартості предмета лізингу (800000х5 + 2000х3 + 750000 х 9 + 1000=10757000,00) та 5943731,83 грн це винагорода лізингодавцю (450966,72 +438030,16 +416527,55 +412157,06 +391489,06 +386283,97 +384869,22 +361785,87 +382039,74 +363041,90 +357610,48 +339400,68 +238511,22 +227682,46 +211951,17 +206024,92 +190992,26 +184367,39=5943731,83).

Відповідно, несплачена частина за Графіком (різниця між загальною сумою чергових лізингових платежів за періоди з 1 по 36 до сплати, передбачених Графіком, та загальною сумою сплачених чергових лізингових платежів за періоди лізингу з 1 по 18) становить 9887266,37 грн (26587998,20 -16700731,83 =9887266,37), з якої 8275000,00 грн це відшкодування частини вартості предмета лізингу (19032000 - 10757000 =8275000) та 1612266,37 грн це винагорода лізингодавцю (7555998,20 - 5943731,83 =1612266,37).

У зв`язку з припиненням відповідачем-1 після січня 2022 сплати чергових лізингових платежів, позивач виставив відповідачу-1 вимогу про погашення простроченої заборгованості від 26.05.2022 №КНО-61.1.1./43 за електронним цифровим підписом позивача, в якій просив відповідача-1 протягом 1 банківського дня погасити прострочену заборгованість, у т.ч. прострочену заборгованість в сумі 1000,00 грн з відшкодування частини вартості предмета лізингу, 712843,30 грн простроченої заборгованості за винагородою лізингодавця та 720,00 грн комісійної винагороди за договором лізингу №КІЕ-ФЛ-9164 від 02.07.2020.

Відповідач-1 вказану вимогу від 26.05.2022 №КНО-61.1.1./43 не виконав, прострочену заборгованість за договором лізингу позивачу не оплатив.

У зв`язку з простроченням відповідача-1 після січня 2022 сплати чергових лізингових платежів та невиконанням відповідачем-1 вимоги позивача від 26.05.2022 №КНО-61.1.1./43 про погашення простроченої заборгованості, позивач на підставі пункту 6.3 Загальних умов договору лізингу, яким було передбачено право позивача як лізингодавця вимагати сплати відповідачем-1 як лізингоодержувачем Викупного платежу у разі не усунення лізингоодержувачем у встановлений строк порушень умов договору, направив відповідачу-1 письмову Вимогу про сплату викупного платежу від 30.05.2022 №КНО-61.1.1./44, надалі вимога від 30.05.2022 №КНО-61.1.1./44. У вказаній вимозі від 30.05.2022 №КНО-61.1.1./44 позивач пред`явив до відповідача-1 вимогу протягом 10 робочих днів повернути предмет лізингу або сплатити викупний платіж, а також сплатити всі інші платежі, зокрема за договором лізингу №КІЕ-ФЛ-9164 від 02.07.2020 в загальній сумі 9343592,50 грн, з яких: 8275000,00 грн заборгованість з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, 712843,30 грн прострочена заборгованість за винагородою лізингодавця, 106809,20 грн строкова заборгованість за винагородою лізингодавця, 720,00 грн комісійна винагорода за адміністрування простроченої заборгованості, 248220,00 грн комісійна винагорода за дострокове погашення заборгованості.

Відповідач-1 у відповідь на вказану вимогу від 30.05.2022 №КНО-61.1.1./44 надав позивачу лист від 13.06.2022 №96, в якому відповідач-1 визнав факт несвоєчасної сплати відповідачем-1 лізингових платежів за укладеними договорами лізингу, однак відповідач-1 при цьому послався на дію обставин непереборної сили військову агресію РФ проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022. Відповідач-1 при цьому послався на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідно до якого вказані обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності, які унеможливлюють своєчасне виконання останніми зобов`язань. Також відповідач-1 у цьому листі від 13.06.2022 №96 повідомив позивача про вилучення у нього у межах виконання військо-транспортного обов`язку окремих транспортних засобів, що є предметом лізингу за іншим договором лізингу, а саме договором №КІЕ-ФЛ-10147 від 18.09.2020. Про вилучення, втрату, зникнення тощо яких-небудь транспортних засобів, які є предметом лізингу за договором лізингу №КІЕ-ФЛ-9164 від 02.07.2020, у цьому листі відповідача-1 від 13.06.2022 №96 не йдеться (копія вказаного листа відповідача-1 від 13.06.2022 №96 міститься в матеріалах справи, а саме додана до відповіді позивача на відзив відповідача-1 на позов).

В подальшому 28.06.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис №910 від 28.06.2022 про повернення від відповідача-1 на користь позивача 10 транспортних засобів, що є предметом лізингу за договором лізингу (реєстраційні номери транспортних засобів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ) за невиплачену в строк заборгованість за договором лізингу в сукупному розмірі 9343592,50 грн, з яких: 8275000,00 грн заборгованість з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, 819652,50 грн заборгованість за винагородою лізингодавця, 720,00 грн комісійна винагорода за адміністрування простроченої заборгованості, 248220,00 грн комісійна винагорода за дострокове погашення заборгованості.

На підставі вказаного виконавчого напису №910 від 28.06.2022 (про повернення від відповідача-1 на користь позивача предмета лізингу за договором лізингу) приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. винесено постанову від 12.07.2022 про відкриття виконавчого провадження №69395834 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

В процесі здійснення вказаного виконавчого провадження ВП №69395834 з примусового виконання виконавчого напису №910 від 28.06.2022 приватним виконавцем Филипівим А.М. було виявлено та вилучено у боржника (відповідача-1) та передано стягувачу (позивачу) 4 транспортні засоби (реєстраційні номери транспортних засобів НОМЕР_9 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , КА5562А). Вказане підтверджується актом вилучення та передачі майна стягувачу від 13.07.2022, складеного в с.Гребінки Київської області за участю приватного виконавця, представника стягувача (позивача) та понятих.

В подальшому приватним виконавцем Филипівим А.М. було винесено постанову від 05.08.2022 у вказаному виконавчому провадженні №69395834 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із письмовою заявою стягувача (позивача) про повернення виконавчого документа.

Листом від 14.04.2023 №КНО-61.1.1/94 позивач направив відповідачу-2 як поручителю за відповідача-1 за договором поруки №КІЕ-П-9164 від 02.07.2020 вимогу щодо виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань за вказаним договором поруки. У вказаному листі від 14.04.2023 №КНО-61.1.1/94 позивач вимагав від відповідача-2 як поручителя погасити заборгованість відповідача-1 перед позивачем за договором лізингу в строк не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги. Вказаний лист від 14.04.2023 №КНО-61.1.1/94 був направлений позивачем відповідачу-2 з описом вкладення у цінний лист поштовим відправленням №0215607099738 від 15.04.2023.

В подальшому Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про солідарне стягнення 6743673,04 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу від 02.07.2020 №КІЕ-ФЛ-9164 щодо сплати лізингових платежів у строк визначений договором, виконання якого забезпечено порукою відповідача-2, згідно з договором поруки від 02.07.2020 №КІЕ-П-9164.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1, правову позицію якого підтримує також відповідач-2 у спорі, посилається на введення 24.02.2022 воєнного стану внаслідок військової агресії РФ проти України як обставину непереборної сили, а також посилається на те, що він як лізингоодержувач був позбавлений можливості користуватись орендованим майном з незалежних від нього обставин, а тому відповідач-1 відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України вважає себе звільненим від лізингових платежів за весь час, протягом якого, як стверджує відповідач-1, майно не могло бути використане з незалежних від нього обставин.

Надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, суд виходить з того, що між позивачем та відповідачем-1 на підставі укладеного ними договору фінансового лізингу №КІЕ-ФЛ-9164 від 02.07.2020 (тут і надалі договір лізингу) виникли майнові правовідносини за договором лізингу, який є різновидом договору оренди (найму).

Так, відповідно до ст.806 параграфу 6 Глави 58 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 809 Цивільного кодексу України передбачено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодесу України лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Також відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 6 вказаного Закону України «Про фінансовий лізинг» було передбачено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Отже, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому в договорі лізингу. Порядок та розмір лізингових платежів був визначений позивачем та відповідачем-1 в Додатку (Графік сплати лізингових платежів) договору лізингу, а також в Загальних умовах договору лізингу.

Відповідачі не спростували доводи позивача про те, що після січня 2022 відповідач-1 як лізингоодержувач припинив сплачувати позивачу лізингові платежі згідно з графіку. Тобто чергові лізингові платежі з 1-го по 18 періоди лізингу включно (по 10 січня 2022 включно), передбачені договором, були сплачені відповідачем-1, а починаючи з лютого 2022 (19-ий період лізингу за Графіком) відповідач-1 припинив сплачувати позивачу чергові лізингові платежі, тобто 19-ий та наступні чергові лізингові платежі, які передбачені Графіком, відповідачем-1 не сплачені.

Доказів сплати позивачу лізингових платежів за 19-ий та наступні лізингові періоди відповідачі суду не надали, натомість відповідач-1 посилається на те, що порушення строку оплати зобов`язання сталося внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а саме військової агресії з боку Російської Федерації та введення воєнного стану.

В підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідач-1 посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Суд з цього приводу зазначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні").

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Загальновідомою є обставина того, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в Україні введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначав, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено про те, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу вказаної норми, а також умов договору фінансового лізингу вбачається, що обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а тому відповідач-1 помилково вважає, що такі обставини звільняють його від виконання самого зобов`язання, враховуючи, що позивачем у даному спорі до відповідачів заявлені вимоги не про стягнення штрафних санкцій, а про стягнення основних заборгованостей за договором лізингу (заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу, заборгованості за винагородою лізингодавця, комісійні винагороди).

Крім того, сплата вказаних заборгованостей за договором лізингу є грошовими зобов`язаннями відповідача-1 перед позивачем, в той час як відповідачами не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку саме між обставиною непереборної сили, на яку посилається відповідач-1, та неможливістю належного виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання за договором фінансового лізингу.

Також, як вбачається з умов договору лізингу, відповідач-1 мав повідомити позивача про виникнення форс-мажорних обставин протягом 10 діб днів з дня їх виникнення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 лізингові платежі за 18-ий період лізингу (строк сплати яких за Графіком був до 10.01.2022) фактично сплатив позивачу тільки 07.02.2022, а з 10.02.2022 (тобто ще до запровадження воєнного стану 24.02.2022) у відповідача-1 вже виникло прострочення по сплаті чергових лізингових платежів за 19-ий період. При чому тільки після того, як позивач направив відповідачу-1 вимогу від 30.05.2022 №КНО-61.1.1./44 про сплату Викупного платежу, відповідач-1 у листі від 13.06.2022 №96 заявив позивачу про дію обставин непереборної сили.

Отже, відповідачами не доведено, що порушення у вигляді несплати відповідачем-1 лізингових платежів сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України могло б бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, в разі якщо б таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі обставини, як військова агресія та введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідачів виконати їх грошові зобов`язання, а тому доводи відповідачів в цій частині спору суд відхиляє.

Крім того, відповідач-1 у спорі посилається на те, що він був позбавлений можливості користуватись орендованим майном з незалежних від нього обставин, а тому відповідач-1 на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України вважає себе звільненим від плати за весь час, протягом якого майно, як стверджує відповідач-1, не могло бути використане з незалежних від нього обставин.

Аналізуючи вказані заперечення відповідача-1 у спорі та позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За пунктом 1 ч.1 ст. 237 цього Кодексу при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами 1 та 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому у пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі N 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 ст.762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Отже, для застосування частини 6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21, №910/14244/20.

Відповідно до обставин справи, предметом лізингу за договором лізингу було 10 транспортних засобів. Реєстраційні номери вказаних транспортних засобів (предмета лізингу) зазначені в підписаному позивачем та відповідачем-1 Акті приймання-передачі предмета лізингу від 10.07.2020 (а саме НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 та НОМЕР_10 ).

В обґрунтування застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення відповідача-1 від плати за користування орендованим майном відповідач-1 посилається на те, що:

1) 1 транспортний засіб, який є предметом лізингу за договором лізингу, був вилучений у відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме вантажний самоскид FORD, реєстраційний номер НОМЕР_10 , на підставі акта від 24.03.2022 про примусове відчуження/вилучення майна;

2)ще 4 транспортні засоби, які також є предметом лізингу за договором лізингу, а саме вантажні самоскиди FORD, реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , були захоплені, як стверджує відповідач-1, 28.02.2022 невідомими особами з початком військових дій на території м.Бердянська,

3)ще 4 транспортні засоби, які також є предметом лізингу за договором лізингу, (реєстраційні номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_9 ) як визнають сторони спору, були вилучені у відповідача-1 13.07.2022 приватним виконавцем на підставі виконавчого напису №910 від 28.06.2022;

4)про долю ще 1 транспортного засобу (реєстраційний номер НОМЕР_6 ), який також є предметом лізингу за договором лізингу, відповідач-1 у своїх запереченнях нічого не зазначив.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодекс України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 та 3 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ч. 2 та 3 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Пунктами 3, 7 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача (ч.1 ст.13 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Отже, належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

У справі, що розглядається, відповідач-1 (лізингоодержувач) не виконував зобов`язань з оплати чергових лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором лізингу, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом відповідно до п.6.1 та п. 6.3 договору лізингу вимагати повернення предмета лізингу, а у зв`язку з неповерненням відповідачем-1 предмета лізингу вимагати викупний платіж.

За частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу (правовий висновок п.6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 № 904/5726/19).

Водночас у Загальних умовах сторони врегулювали свої відносини на випадки, якщо лізингоодержувач у встановлений згідно з пунктом 6.2 Загальних умов строк не усуне порушення договору, не поверне лізингодавцю предмет лізингу, а також у випадках, передбачених п.6.1.5-6.1.6 Загальних умов: як встановлено в п.6.3 Загальних умов, в таких випадках строк лізингу закінчується в день сплати лізингоодержувачем нарахованого лізингодавцем Викупного лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Викупний лізинговий платіж на умовах пункту 6.4 Загальних умов.

Відповідно до п.6.4 Загальних умов лізингодавець нараховує (з урахуванням положень п.2.7 Загальних умов) Викупний платіж (Sвп), сума якого визначається за наступною формулою: Sвп= Sнв + SлпЗ+Sдз, де Sнв це сума невідшкодованої лізингоодержувачем частини Залишкової вартості Предмета лізингу на дату нарахування Викупного платежу, в т.ч. ПДВ; SлпЗ це сума комісійної винагороди за дострокове погашення, а Sдз це сума відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних із завершенням Договору. Лізингодавець припиняє нараховувати лізингові платежі відповідно до Графіку з моменту сплати лізингоодержувачем Викупного платежу. Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Викупний платіж протягом 10 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем відповідної вимоги.

У зв`язку з простроченням відповідача-1 після січня 2022 сплати чергових лізингових платежів та невиконанням відповідачем-1 вимоги позивача від 26.05.2022 №КНО-61.1.1./43 про погашення простроченої заборгованості, позивач на підставі пункту 6.3 Загальних умов договору лізингу, яким було передбачено право позивача як лізингодавця вимагати сплати відповідачем-1 як лізингоодержувачем Викупного платежу у разі не усунення лізингоодержувачем у встановлений строк порушень умов договору, направив відповідачу-1 письмову Вимогу від 30.05.2022 №КНО-61.1.1./44, про сплату викупного платежу в загальній сумі 9343592,50 грн, з якої: 8275000,00 грн заборгованість з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, 712843,30 грн прострочена заборгованість за винагородою лізингодавця, 106809,20 грн строкова заборгованість за винагородою лізингодавця, 720,00 грн комісійна винагорода за адміністрування простроченої заборгованості, 248220,00 грн комісійна винагорода за дострокове погашення заборгованості.

Таким чином, посилання відповідача-1 на ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України про звільнення орендаря від плати за користування майном є нерелевантним у даному спорі, оскільки предметом позовних вимог є не стягнення плати за користування орендованим майном, а стягнення передбачених в договорі лізингу платежів внаслідок порушення лізингоодержувачем умов договору лізингу.

При цьому вилучення у відповідача-1 4-х транспортних засоби (реєстраційні номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_9 ) приватним виконавцем на підставі виконавчого напису №910 від 28.06.2022 стало наслідком обставин, за які відповідає саме відповідач-1 як лізингоодержувач, а саме внаслідок несплати відповідачем-1 чергових лізингових платежів.

Після вилучення цих 4-х транспортних засобів у відповідача-1 (повернення їх позивачу), позивачем здійснено перерахунок (зменшення) викупного платежу відповідно до умов п.6.7.2.1 договору лізингу, що відображено у розрахунку позивача до позовної заяви, а саме: вартість повернутих 4 одиниць транспортних засобів станом на дату їх вилучення розрахована відповідно до п.6.7.2.1 договору лізингу становила 3049000,00 грн (із розрахунку 7624000:10х4=3049000, виходячи із суми всіх несплачених лізингових платежів з липня 2022 до кінця графіку). Після постановки вилучених банком вказаних 4 одиниць транспортних засобів на баланс було зменшено в обліку (частково погашено) заборгованість відповідача-1 за лізинговими платежами в сумі 3049000,00 грн, що відображено в розрахунку до позовної заяви, а саме на 2017978,17 грн частково погашено прострочену заборгованість з відшкодування частини вартості предмета лізингу та на 1031621,83 грн погашено прострочену заборгованість з винагороди лізингодавцю (2017978,17+1031621,83=3049000).

Отже, після такого погашення заборгованість, про яку було зазначено у вимозі від 30.05.2022 №КНО-61.1.1./44 (8275000,00 грн заборгованість з відшкодування частини вартості предмета лізингу, 712843,30 грн заборгованість за винагородою лізингодавця) відповідно частково зменшилась, що відображено в розрахунку до позовної заяви, а саме після цього погашення кінцева заборгованість з відшкодування частини вартості предмета лізингу становить 6257021,83 грн (8275000-2017978,17=6257021,83), а кінцева заборгованість за винагородою лізингодавця становить 426243,21 грн (712843,30 грн з додаванням сум винагород за графіком за наступні періоди після 10.05.2022 та із відніманням погашеної таким чином суми 1031621,83 грн).

Щодо посилання відповідача-1 на вилучення транспортного засобу (реєстраційний номер НОМЕР_10 ) на підставі акта від 24.03.2022 про примусове відчуження/вилучення майна та захоплення 4 транспортних засобів (реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 ) 28.02.2022 невідомими особами з початком військових дій на території м.Бердянська, то суд також зауважує, по-перше, що посилання відповідача-1 на ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України є також нерелевантним для цих випадків, оскільки предметом позовних вимог є стягнення викупного платежу, а не плати за користування майном. При цьому оскільки за умовами договору лізингу ризик випадкової загибелі предмета лізингу несе лізингоодержувач, то не вбачається, щоб дії третіх осіб звільняли відповідача-1 від зобов`язання сплатити викупний платіж у разі неповернення відповідачем-1 предмета лізингу лізингодавцю.

По-друге, суд зазначає, що відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів факту вилучення транспортного засобу (реєстраційний номер НОМЕР_10 ) та факту захоплення 4 транспортних засобів (реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 ) 28.02.2022 невідомими особами, а саме:

1.акт від 24.03.2022 про примусове відчуження, на який посилається відповідач-1, в оригіналі суду не наданий і відсутній у відповідача-1 в оригіналі, при цьому відповідачем-1 також не доведено, що надана відповідачем-1 суду його копія була виготовлена з оригіналу;

2.сам цей акт від 24.03.2022 не підписаний уповноваженим представником власника транспортного засобу, а тому факт вилучення у встановленому порядку майна відповідачем-1 не доведений;

3.пояснення відповідача-1 щодо обставин вилучення транспортного засобу за актом від 24.03.2022 не узгоджуються та не підтверджуються доказами, а саме відповідач-1 посилається на те, що транспортний засіб (реєстраційний номер НОМЕР_10 ) був вилучений у відповідача-1, однак в наданій відповідачем-1 копії акта від 24.03.2022 зазначено про вилучення вказаного транспортного засобу у відповідача-2, а не у відповідача-1, доказів правомірної передачі відповідачем-1 у володіння відповідача-2 вказаного транспортного засобу відповідачем-1 також не надано;

4.доказів факту захоплення 4 транспортних засобів (реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 ) 28.02.2022 невідомими особами відповідачем-1 також не надано, рівно як і доказів правомірної передачі відповідачем-1 вказаних 4 транспортних засобів в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» на період після 10.08.2021;

5. за умовами договору лізингу (п.5.2.1) відповідач-1 повинен був щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення кварталу) повідомляти позивачу про стан та адресу базування предмета лізингу, однак відповідно до обставин справи не вбачається, щоб відповідач-1 повідомляв би позивача про обставини вилучення транспортного засобу за актом від 24.03.2022 та/або про обставини захоплення 4 транспортних засобів 28.02.2022 невідомими особами;

6.доказів направлення відповідачем-1 позивачу листа-повідомлення відповідача-1 від 18.07.2022 відповідачем-1 суду не надано, в той час як позивач не визнає факт отримання такого листа від 18.07.2022. Крім того, сам зміст цього наданого відповідачем-1 суду листа від 18.07.2022, в якому відповідач-1 повідомляє про вилучення у нього в т.ч. транспортних засобів НОМЕР_10 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , не узгоджується із поясненнями відповідача-1 суду про захоплення 4 з цих транспортних засобів 28.02.2022 невідомими особами, тобто має місце суперечлива поведінка відповідача-1 в питанні місцезнаходження транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_10 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 .

В будь-якому разі суд відмічає, що посилання відповідача-1 на ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України про звільнення орендаря від плати за користування майном є нерелевантним у даному спорі, оскільки предметом позовних вимог є не стягнення плати за користування майном, а стягнення передбачених в договорі лізингу платежів внаслідок порушення лізингоодержувачем умов договору лізингу.

Таким чином, заперечення відповідачів проти позову в цій частині суд відхиляє.

Перевіряючи розрахунок позивача щодо суми заборгованості з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, суми заборгованості за винагородою лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, комісійної винагороди за дострокове погашення заборгованості та комісійної винагороди за адміністрування простроченої заборгованості, суд відмічає, що вказаний розрахунок відповідає договору лізингу та обставинам справи та відповідачами не спростований, а саме:

1. Розрахунок суми заборгованості з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу:

Графік відшкодування частини вартості предмета лізингуФактичне погашенняЗалишок (заборгованість лізингоодержувача)ДатаСум аДатаСумаCvмaпо 10.12.202110 756 000,00погашено10 756 000,000,0010.01.20221 000,0007.02,20221 000,000,0010.02.20221 000,0020.12.20221 000,000,0010.06.2022650 000,0020.12.2022650 000,000,0010.07.2022650 000,0020.12.2022650 000,000,0010.08.2022390 000,0020.12.2022390 000,000,00I 0.09.2022390 000,0020.12.2022326 978,1763 021,8310.10.2022390 000,00не погашено 390 000,0010.11.2022390 000,00не погашено 390 000,0010.12.2022390 000,00не погашено 390 000,0010.12.20222 789 600,00не погашено 2 789 600,0010.01.2023600,00не погашено 600,0010.02.2023600,00не погашено 600,0010.03.2023600,00не погашено 600,0010.04.2023363 000,00не погашено 363 000,0030.04.20231 869 600,00не погашено 1 869 600,00Всього:19 032 000,00 12 774 978,176 257 021,83

2. Розрахунок суми заборгованості за винагородою лізингодавцю:

Графік сплати винагороди за отриманий предмет лізингуФактичне погашенняЗалишок (заборгованість лізингоодержувача)ДатаСумаДатаСумаСума10.01.2022184 367,3907.02.2022184 367,390,0010,02.2022184 352,9520.12.2022184 352,950,0010.05.2022528 490,3520.12.2022528 490,350,0010. 06.2022165 554,2120.12.2022165 554,210,0010.07.2022153 224,3220. 12.2022153 224,320,0010.08.202264 449,19не погашено 64 449,1910.09.202258 818,22не погашено 58 818,2210.10.202251 601,66не погашено 51 601,6610.11.202247 356,31не погашено 47 556,3110.12.202240 703,02не погашено 40 703,0210.01.202336 294,39не погашено 36 194,3910.02.202336 285,73не погашено 36 285,7310.03.202333 156,71не погашено 33 156.7110.04.202336 268,40не погашено 36 268,4030.04.202321 109,58не погашено 21 109,58Всього:1 642 232,43 1 215 989,22426 243,21

3. Розрахунок заборгованості за комісійною винагородою за адміністрування простроченої заборгованості відповідно до п.18 преамбули договору лізингу:

за прострочення 18 (вісімнадцяти) лізингових платежів комісійна винагорода за адміністрування простроченої заборгованості становить 240,00 х 18 = 4320,00 грн.

4. Розрахунок заборгованості за комісійною винагородою за дострокове погашення заборгованості відповідно до п.18 преамбули договору лізингу:

за дострокове погашення 1869600,00 грн заборгованості комісійна винагорода становить 1869600 х 0,03 = 56088,00 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, оскільки строк оплати заборгованостей за договором лізингу настав, і позивачем доведено, а відповідачами не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача-1 за договором лізингу в сумі 6257021,83 грн заборгованості з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в сумі 426243,21 грн заборгованості за винагородою лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, в сумі 56088,00 грн комісійної винагороди за дострокове погашення заборгованості та в сумі 4320,00 грн комісійної винагороди за адміністрування простроченої заборгованості матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідачів як солідарних боржників.

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог до відповідачів витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 101155,10 грн відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів порівну, тобто в сумі 50577,55 грн на відповідача-1 та в сумі 50577,55 грн на відповідача-2.

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про солідарне стягнення 6257021,83 грн заборгованості з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, 426243,21 грн заборгованості за винагородою лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, 56088,00 грн комісійної винагороди за дострокове погашення заборгованості та 4320,00 грн комісійної винагороди за адміністрування простроченої заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45, ідентифікаційний код 34898923) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (20382, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Ладижинка, пров. Козацький, буд. 17, ідентифікаційний код 32794511) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829) 6257021 (шість мільйонів двісті п`ятдесят сім тисяч двадцять одну) грн 83 коп. заборгованості з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, 426243 (чотириста двадцять шість тисяч двісті сорок три) грн 21 коп. заборгованості за винагородою лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, 56088 (п`ятдесят шість тисяч вісімдесят вісім) грн 00 коп. комісійної винагороди за дострокове погашення заборгованості та 4320 (чотири тисячі триста двадцять) грн 00 коп. комісійної винагороди за адміністрування простроченої заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45, ідентифікаційний код 34898923) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829) 50577 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (20382, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Ладижинка, пров. Козацький, буд. 17, ідентифікаційний код 32794511) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829) 50577 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024.

Суддя О.О. Третьякова