Рішення

від 13.05.2024 по справі 911/502/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/502/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс Україна»

про стягнення 481 529,40 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адітон» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс Україна» про стягнення 481 529,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 0808-23 від 08.08.2023 в частині оплати поставленого товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 481 529,40 грн основної заборгованості.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/502/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа ухвала про відкриття провадження у справі від 05.03.2024 була доставлена в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс Україна» 07.03.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.Відтак, в силу положення п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.03.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

11.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява в порядку ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України.

03.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у позивача оригінали усіх письмових доказів, а саме договір, видаткові накладні та рахунки, долучені позивачем до позовної заяви, а також відповідач просить суд здійснювати розгляд справи з викликом сторін.

08.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відмову у задоволенні клопотання про витребування оригіналу письмових доказів, оскільки останнє подане відповідачем з порушенням процесуальних строків, встановлених ГПК України.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Разом з тим чистиною другою ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частин 1-3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Частиною 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З аналізу вищенаведених приписів процесуального законодавства можна дійти висновку, що учасники можуть подавати докази як в оригіналі, так і в належним чином засвідчених копіях документів. При цьому, норми ГПК України наділяють як учасників справи за клопотанням, так і суд з власної ініціативи, витребувати у особи, яка подала до суду копію письмового доказ, витребувати у такої особи оригінал відповідного доказу у разі, якщо учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу.

Разом з цим, відповідно до частини 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, частиною третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як було зазначено судом вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/502/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Строк для подання відзиву на позов у спрощеному провадженні встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України і становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Водночас ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі № 911/502/24 було надано відповідачу строк на подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, але не пізніше 05.04.2024.

Отже, з урахуванням строків, встановлених ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі № 911/502/24, відповідач мав можливість подати до суду відзив на позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів у строк не пізніше 05.04.2024.

Водночас, клопотання відповідача про витребування доказів було подано до суду через підсистему «Електронний суд» 03.05.2024.

З огляду на наведене, суд встановив, що відповідачем подано до суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів із пропуском строку, встановленого ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі № 911/502/24.

В силу ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як визначено ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

При цьому обґрунтованого клопотання щодо неможливості подання клопотання про витребування доказів у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано та клопотання про витребування доказів не містить.

Як було зазначено судом вище та передбачено ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів подано до суду із пропуском строку, встановленого ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі № 911/502/24, а подане відповідачем клопотання не містить обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, господарський суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів без задоволення.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Як було зазначено судом вище, строк для подання відзиву на позов у спрощеному провадженні встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України і становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Водночас ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі № 911/502/24 було надано відповідачу строк на подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, але не пізніше 05.04.2024.

Отже, в силу ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, встановлених ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі № 911/502/24, відповідач мав можливість подати до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк не пізніше 05.04.2024.

З огляду на наведене, суд зазначає, що клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін подане відповідачем із пропуском процесуальних строків, встановлених судом. При цьому обґрунтованого клопотання щодо неможливості подання вказаного клопотання у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 6 названої статті, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом розгляду справи є вимога ТОВ «Адітон» до ТОВ «Промбудсервіс Україна» про стягнення 481 529,40 грн основної заборгованості за поставлений товар.

За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін;

Господарський суд Київської області в ухвалі від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі № 911/502/24 зазначив, що у справі ціна спору не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, у зв`язку із чим, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідність розгляду даної справи з повідомленням (викликом) сторін, як і не доведено суду, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адітон» (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс Україна» (далі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 0808-23 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна якого зазначена у накладних на отпуск товару, що додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною.

За змістом пп. 2.1, 2.2 вказаного правочину, сума договору складається з суми всіх накладних на відпуск товару. Ціна товару зазначається у накладній на отпуск та у рахунку, які є невід`ємними складовими договору. Ціни вказуються в еквіваленті відносно курсу євро на день відпуску товару. В разі, якщо в день оплати курс іноземної валюти зміниться в сторону збільшення, продавець виписує новий рахунок на відповідну суму, що підлягає оплаті.

Відповідно до пп. 3.1-3.4 договору, товар постачається партіями протягом дії договору. Датою поставки товару є дата товарної накладної. Поставка товару здійснюється продавцем на умовах франко-склад продавця. Перехід ризиків на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця.

В пункті 5.1 договору визначено, що продавець зобов`язується передати товар покупцю належної якості, в строки згідно умов договору, в асортименті згідно накладних на отпуск товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, поставив на користь відповідача товар на загальну суму 675 888,60 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних № 3316 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн, № 4641 від 17.10.2023 на суму 230 438,93 грн, № 4639 від 16.10.2023 на суму 171 670,93 грн, № 4640 від 16.10.2023 на суму 75 166,45 грн та № 4638 від 16.10.2023 на суму 4 253,09 грн.

Суд встановив, що усі видаткові накладні, окрім видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень. Видаткова накладна № 3316 від 16.08.2023 підписана електронними цифровими підписами сторін.

У пункті 4.1 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за товар в формі 100 % попередньої оплати на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.2 договору, покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах згідно укладеного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання договору, було складено та виставлено відповідачу рахунки на оплату товару, а саме: № 2991 від 08.08.2023 на суму 194 359,20 грн, № 3111 від 17.10.2023 на суму 230 438,93 грн, № 4107 від 11.10.2023 на суму 171 670,93 грн, № 4104 від 11.10.2023 на суму 75 166,45 грн та № 3671 від 11.10.2023 на суму 4 253,09 грн.

Як зазначає позивач, партія товару, поставлена відповідно до видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023, була оплачена відповідачем у формі попередньої оплати 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 253_00000/288е4157-9ade-4de6-ad09-0615a2830771 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн із призначенням платежу: «оплата за труби згідно рахунку № 2991 від 08.08.2023 р. в т.ч. ПДВ 20% 32393,20 грн», копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Проте, за ствердженням позивача, відповідач зобов`язання за договором виконав в частині оплати поставленого товару неналежним чином та не оплатив повну вартість поставленого позивачем товару, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар в загальному розмірі 481 529,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 737 від 16.11.2023, в якій зазначив, що на виконання умов укладеного договору 11.10.2023 для попередньої оплати замовленого товару боржнику було вручено рахунки № 4107 від 11.10.2023 на суму 171670,93 грн, № 4104 від 11.10.2023 на суму 75 166,45 грн, № 3671 від 11.10.2023 на суму 4 253,09 грн, всього на суму 251 090,47 грн. У вимозі також позивач зазначив, 16.10.2023 ТОВ «Промбудсервіс Україна» отримав товар згідно видаткових накладних № 4369 від 16.10.2023 на суму 171 670,93 грн, № 4640 від 16.10.2023 на суму 75 166,45 грн, № 4638 від 16.10.2023 на суму 4 253,09 грн, всього отримано товару на загальну суму 251090,47 грн разом з ПДВ. На виконання умов укладеного договору 17.10.2023 для попередньої оплати замоленого товару боржнику було вручено рахунок № 3111 від 17.10.2023 на суму 230438,93 грн. У зв`язку з не оплатою вищевказаних рахунків та отриманого товару на загальну суму 481 529,40 грн, позивач повторно направив відповідачу рахунки для оплати. У вимозі позивач просив відповідача провести оплату протягом трьох банківських днів на реквізити позивача.

На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення до цінного листа з повідомленням, поштову накладну та фіскальний чек від 16.11.2023 за № 4905123149774 відповідно до яких вимога направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Черкаська, буд. 26, офіс 1, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська обл., 08129. Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана вимога була вручена відповідачу за довіреністю 22.11.2023.

Крім того суд встановив, що позивач також направив зазначену вище вимогу на адресу відповідача, зазначену в договорі, а саме: вул. Шепелєва, 6, м. Київ, 03061, на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви опис вкладення до цінного листа з повідомленням, поштову накладну та фіскальний чек від 16.11.2023 за № 4905123149790. Відповідно до відомостей з вебсайту АТ «Укрпошта», поштове відправлення за № 4905123149790 було вручено відповідачу особисто 20.11.2023.

Проте вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення з боку відповідача.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині повної оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на загальну суму 481 529,40 грн.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 07.08.24 р. В разі відсутності заяви від однієї з сторін про припинення дії договору за 30 календарних днів до його закінчення, договір вважається подовженим на кожний наступний календарний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 0808-23 від 08.08.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та узгоджено сторонами в пп. 3.1-3.4 договору, товар постачається партіями протягом дії договору. Датою поставки товару є дата товарної накладної. Поставка товару здійснюється продавцем на умовах франко-склад продавця. Перехід ризиків на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, поставив на користь відповідача товар на загальну суму 675 888,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3316 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн, № 4641 від 17.10.2023 на суму 230 438,93 грн, № 4639 від 16.10.2023 на суму 171 670,93 грн, № 4640 від 16.10.2023 на суму 75 166,45 грн та № 4638 від 16.10.2023 на суму 4 253,09 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд встановив, що усі видаткові накладні, окрім видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Видаткова накладна № 3316 від 16.08.2023 підписана електронними цифровими підписами сторін, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про результат обробки документа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі посилений сертифікат ключа) сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Згідно вимог ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Суд враховує, що сторонами в договорі не узгоджено можливість підписання документів, складених на виконання умов договору, електронними цифровими підписами сторін.

Разом з тим заперечень відповідача щодо підписання видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023 електронними цифровими підписами сторін матеріали справи не містять, як і не містять заперечень відповідача щодо поставки партії товару відповідно до видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн.

Крім того судом було встановлено, що позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату товару № 2991 від 08.08.2023 на суму 194 359,20 грн, який містить таку ж кількість, найменування, ціну та вартість товару, що зазначена у видатковій накладній № 3316 від 16.08.2023.

Як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, партія товару, поставлена відповідно до видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023, була оплачена відповідачем у формі попередньої оплати 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 253_00000/288е4157-9ade-4de6-ad09-0615a2830771 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн із призначенням платежу: «оплата за труби згідно рахунку № 2991 від 08.08.2023 р. в т.ч. ПДВ 20% 32393,20 грн», копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо підписання видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023 електронними цифровими підписами сторін, як і не містять заперечень відповідача щодо поставки партії товару відповідно до видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн, а також враховуючи, що партія товару, поставлена відповідно до видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023, була оплачена відповідачем у формі попередньої оплати 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн, суд дійшов висновку, що товар відповідно до видаткової накладної № 3316 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн був поставлений позивачем належним чином на виконання умов договору та прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором та поставив на користь відповідача товар на загальну суму 675 888,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено раніше та узгоджено сторонами в пункті 4.1 договору, що покупець здійснює оплату за товар в формі 100 % попередньої оплати на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Позивачем, на виконання умов договору, було складено та виставлено відповідачу рахунки на оплату товару, а саме: № 2991 від 08.08.2023 на суму 194 359,20 грн, № 3111 від 17.10.2023 на суму 230 438,93 грн, № 4107 від 11.10.2023 на суму 171 670,93 грн, № 4104 від 11.10.2023 на суму 75 166,45 грн та № 3671 від 11.10.2023 на суму 4 253,09 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов`язання за договором виконав лише частково та оплатив поставлений товар на загальну суму 194 359,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 253_00000/288е4157-9ade-4de6-ad09-0615a2830771 від 16.08.2023 на суму 194 359,20 грн із призначенням платежу: «оплата за труби згідно рахунку № 2991 від 08.08.2023 р. в т.ч. ПДВ 20% 32393,20 грн», копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Проте відповідач, всупереч укладеному між сторонами договору, рахунки на оплату товару на загальну суму 481 529,40 грн не оплатив, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 481 529,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 737 від 16.11.2023, разом з якою, у зв`язку з не оплатою вищевказаних рахунків та отриманого товару на загальну суму 481 529,40 грн, позивач повторно направив відповідачу рахунки для оплати товару. У вимозі позивач просив відповідача провести оплату протягом трьох банківських днів на реквізити позивача.

Судом було встановлено, що вказана вимога була направлена як на адресу-місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і на адресу відповідача, зазначену в договорі. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав зазначену вище вимогу, однак остання залишилась без відповіді та задоволення з боку відповідача.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов п. 4.1 договору, а також з урахуванням того, що відповідач отримав вимогу про оплату товару вих. № 737 від 16.11.2023, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар в загальній сумі 481 529,40 грн є таким, що настав.

Водночас, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 481 529,40 грн не виконав належним чином, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 481 529,40 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 481 529,40 грн.

Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом, однак позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 7 222,94 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс Україна» (місцезнаходження: вул. Черкаська, буд. 26, офіс 1, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська обл., 08129; код ЄДРПОУ 39502381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» (місцезнаходження: вул. Грушевського Михайла, буд. 9, приміщ. 8, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; код ЄДРПОУ 21870366) 481 529,40 грн основного боргу та 7 222,94 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко