Рішення

від 07.05.2024 по справі 914/86/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Справа № 914/86/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача: Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина», м. Львів

про стягнення 481 648,88 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Овчарук О. О.

Від відповідача: Качмар Н. В.

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» про стягнення 578 576,77 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.02.2024.

Ухвалою від 29.01.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 22.01.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 06.02.2024 ухвалою суду, постановленою у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, суд ухвалив заяву про ознайомлення з матеріалами справи повернути відповідачу.

Ухвалою суду від 06.02.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про зменшення розміру позовних вимог від 26.01.2024 та відкладено підготовче засідання у режимі ВКЗ з позивачем на 12.03.2024.

В судовому засіданні 12.03.2024 ухвалою, постановленою у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, суд ухвалив задоволити клопотання відповідача про поновлення строку на подання уточнення до відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів.

Ухвалою від 12.03.2024 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.04.2024.

Ухвалою суду від 09.04.2024 задоволено клопотання Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» від 14.03.2024 про поновлення строку на подання доказів і долучення їх до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.05.2024.

Ухвалою від 10.04.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 07.05.2024 представник позивача з`явився в режимі відеоконференції, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, дав пояснення по суті спору. Позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат просить відмовити повністю, а також зменшити суму пені на 90%.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про неналежне виконання відповідачем, як споживачем, умов договору № 12-2631/22-БО-Т від 24.11.2022 постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як постачальнику, вартості переданого за період січня 2023 березня 2023 природного газу.

З підстав наведеного, у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 297989,91 грн, пеню у сумі 162 280,78 грн, 3% річних у сумі 12 828,38 грн та інфляційні втрати у сумі 8 549,81 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені заперечив, зазначивши, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність згідно умов договору, доказів об`єктивної неможливості виконання зобов`язання відповідачем не надано, як і не надано доказів в підтвердження наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що заборгованість Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за договором № 12-2631/22-БО-Т від 24.11.2022 становить 297 989,91 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 162 280,78 грн просить зменшити суму пені на 90 %, а в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відмовити повністю посилаючись на те, що підприємство відповідача віднесено до об`єктів критичної інфраструктури; договірні зобов`язання відповідачем виконувались добросовісно, в межах бюджетних надходжень; заборгованість виникла внаслідок відсутності належного фінансування з бюджету на комунальні платежі, а відтак, в даному випадку вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня.

Обставини справи.

24.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, за договором постачальник) та Державним некомерційним підприємством «Центр комплексної реабілітації «Галичина» укладено договір № 12-2631/22-БО-Т постачання природного газу.

Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо», а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1). Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно), в кількості 90,613 тис. куб. метрів в тому числі по місяцях: січень 2023 35,300 тис.куб.м; лютий 2023 28,913 тис.куб.м; березень 2023 26,400 тис.куб.м (п.2.1).Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п.2.3). Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4). Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5). У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.3.5.4). Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п.5.1). Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період (п.5.3). У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річник та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу (п.5.4). У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2). Даний договір набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.13.1).

На виконання умов договору, протягом січня 2023 березня 2023 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 254 437,52 грн. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2023, 28.02.2023 та від 31.03.2023.

Проте, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати отриманого природного газу, в останнього утворилась заборгованість в розмірі 297 989,91 грн. Вказана обставина сторонами не заперечувалась. Розмір основної заборгованості відповідачем визнано у відзиві на позовну заяву.

З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 297 989,91 грн основного боргу, 162 280,78 грн пені, 12 828,38 грн 3% річних та 8 549,81 грн інфляційних втрат (у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які

Положеннями ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов`язання на підставі договору № 12-2631/22-БО-Т постачання природного газу від 24.11.2022, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 254 437,52 грн. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати часткова сплата боржником основного боргу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані позивачем на їх підтвердження докази, визнання відповідачем суми основного боргу, керуючись наведеним критерієм доказування, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази в своїй сукупності відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо укладення між сторонами договору, на виконання умов якого позивачем поставлено та передано у власність відповідача природний газ, а також часткової оплати відповідачем поставленого позивачем за договором товару до подачі позову до суду.

Проте, в порушення взятих на себе за договором зобов`язань, відповідачем не виконано обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, чим було порушено право позивача на одержання коштів.

Відповідачем в процесі розгляду справи суму основного боргу визнано повністю.

За змістом ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 297 989,91 грн основного боргу підлягає до задоволення. Доказів зворотнього суду не надано.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 12 828,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 8 549,81 грн, у відповідності до розрахунку, наведеного у заяві про зменшення позовних вимог та за вказані в ньому періоди.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Суд звертає увагу відповідача, що норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене, здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до розрахунку, доданого до заяви про зменшення позовних вимог та за вказані у ньому періоди за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON», суд зазначає, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 12 828,38 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 549,81 грн відповідає умовам укладеного договору є арифметично вірною, правомірною та обґрунтованою, відтак підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Розглядаючи вимогу щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6 ст.231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Так, сторони у п.7.2 договору постачання природного газу погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідач, уклавши договір № 12-2631/22-БО-Т постачання природного газу від 24.11.2022, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що його здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/ бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (№ 911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України) так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 18.05.2023 № 164-Н «Про визначення підприємств, установ, організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» включено до переліку підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з п.5 ч.1 ст.9 ЗУ «Про критичну інфраструктуру», до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема, охорона здоров`я.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем та часткову несплату через відсvтність належного фінансування з бюджету на оплату комунальних платежів, а також приналежність відповідача державного підприємства, до об`єктів критичноі? інфраструктури у сфері охорони здоров`я.

В той же час, позивачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили про його скрутне фінансове становище чи понесення матеріальних збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання.

З огляду на викладені обставини, беручи до уваги те, що у відповідності до статуту відповідача, основною метою діяльності останнього є здійснення заходів з реабілітації /абілітації особам з інвалідністю, дітям віком до 3 років, а також те, що згідно довідки від 31.01.2024 № 32, станом на 31.01.2024 у підприємстві відповідача проживають та проходять реабілітацію воїни ЗСУ, користуючись повноваженнями, наданими йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити, визначений позивачем розмір пені в сумі 162 280,78 грн на 50% до 81 140,39 грн та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем. Останнім не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів які б довели ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Судові витрати.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 26.01.2024 позивачем подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Положеннями ЗУ "Про судовий збір" встановлено порядок сплати та розміри ставок судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою.

Згідно ст. ст. 3, 4 зазначеного Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, виходячи з позовних вимог розмір судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» через систему «Електронний суд» позовної заяви майнового характеру повинен становити 5 779,78 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції № 0000015220 від 22.12.2023, за подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 942,92 грн.

Згідно з ст.7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи подане клопотання про повернення судового збору, у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», суд дійшов висновку повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 1 163,14 грн, згідно платіжної інструкції № 0000015220 від 22.12.2023.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» (79070, м. Львів, вул. Хуторівка, 38, ідентифікаційний код 25248327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) 297 989,91 грн основного боргу, 12 828,38 грн 3% річних, 8 549,81 грн інфляційних втрат, 81 140,39 грн пені та 5 779,78 грн судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) з державного бюджету України 1 163,14 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції № 0000015220 від 22.12.2023.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення складено 13.05.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.