Рішення

від 29.04.2024 по справі 916/4659/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/4659/23(914/411/21)Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,

при секретарі судового засідання Скогутовському І.П.

дослідивши матеріали справи,

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 49, кв. 2; код ЄДРПОУ 42739750),

до відповідачів:

1). Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС +" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, буд. 32; код ЄДРПОУ: 32674231).

2). Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" (79066, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 18; код ЄДРПОУ: 38099402),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача: розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача 1: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович;

про визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 р.,

За участю:

Від Позивача: адвокат Барила К.В.

Від Відповідача 1: адвокат Дяків В.Б.

Від Відповідача 2: адвокат Патько Н.Я.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача: розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" звернулось до суду з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС +" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020р., що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріально округу Гусаком Р.Т. та зареєстрований у реєстрі за №82.

Процесуальні дії Суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2021р. (суддя Коссак С.М.) відкрито провадження у справі №914/411/21. До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача 1 залучено приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Романа Тадейовича.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р. (суддя Коссак С.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС +" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ".

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022р. рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022р. постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022р. та рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2023р. (суддя Кітаєва С.Б.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2023р. (суддя Кітаєва С.Б.), залишеною у силі Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024р., матеріали справи №914/411/21 передано на розгляд Господарському суду Одеської області у межах провадження у справі №916/4659/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. справу №914/411/21 прийнято до свого провадження суддею Господарського суду Одеської області Райчевою С.І. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження у межах справи №916/4659/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ". До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача залучено розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ".

Позивач, Відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача, розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" приймали участь у підготовчому провадженні. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача 1, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович отримував кореспонденцію Суду на офіційну електронну адресу, відтак вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

08.04.2024 р. у судовому засіданні, господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження у справі №916/4659/23(914/411/21) та призначення справи до розгляду по суті. Судові засідання для розгляду даної справи по суті призначено на "15" квітня 2024р. о 14:00 год. та "19" квітня 2024р. о 09:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

19.04.2024 р. у судовому засіданні, господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи №916/4659/23(914/411/21) по суті до "26" квітня 2024 р. до 15:30 год. та "29" квітня 2024 р. до 12:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

25.04.2024р. та 26.04.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС +" зверталось до господарського суду із заявами про відвід судді Райчевої С.І., у задоволенні яких ухвалами Господарського суду Одеської області від 26.04.2024р. було відмовлено.

29.04.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" зверталось до господарського суду із заявою про відвід судді Райчевої С.І., у задоволенні якої ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2024р. було відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін господарським судом встановлено наступне.

Позиції сторін у справі.

Узагальнені доводи та заперечення Позивача.

Позивач стверджує, що згідно договору №11/2019-4 від 22.11.2019р. купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладений між ПАТ «БГ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (продавець) та ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., має майнові права щодо майна, яке було предметом оспрюваного договору.

На підставі зазначеного договору у справі № 914/2150/18 було замінено позивача - банк в особі уповноваженої особи Фонду його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ» та рішенням від 23.03.2020р. у даній справі скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 9623076 від 27.12.2013р. щодо нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101 та всі послідуючі/пов`язані рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: індексний № 50879952 від 29.01.2020р. та індексний № 51284819 від 24.02.2020р.; скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Оптімус+» на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013р. та всі послідуючі/пов`язані записи, а саме номер запису: 35249658 від 29.01.2020р. та номер запису: 35627627 від 24.02.2020р., з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013р. про право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (вул. Лейпцизька, 3-А, вхід «Б», офіс 8, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 42739750).

Позивач просить Суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС+» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстрованим в реєстрі за № 82, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС+» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» прийнято у власність нежитлові приміщення, літ. «Б-3» загальною площею 4 571,2 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73, посилаючись на порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 658 ЦК України під час укладення оспорюваного договору.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на преюдиційність обставин, встановлених у справі №914/2150/18 щодо нікчемності договору від 27.12.2013р. , укладеного між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та відповідачем ТОВ "ОПТІМУС+", та відсутність прав останнього на відчуження об`єкту даного договору (нежитлові приміщення, літ. «Б-3» загальною площею 4 571,2 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73) за оспорюваним договором, тому що ТОВ "ОПТІМУС+" не було власником цього майна.

Враховуючи недійсність Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус+», було передано нежитлові приміщення, останнє не мало законних підстав для набуття права власності та відчуження вказаних нежитлових приміщень.

Позивач зазначає, що Відповідачем 1 невірно визначено подібність правовідносин у справі №910/11702/18 (на правовий висновок у якій він посилається в обґрунтуванні заперечень на позовну заяву) та у даній справі, у зв`язку із чим, вважає, що вказаний правовий висновок не підлягає застосуванню при розгляді даної справи.

Крім того, Позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 р. у справі №914/2150/18 було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ» про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС+», державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 4571, 2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101.

Оскільки, незважаючи на вказану судову заборону між Відповідачами було укладено оспорюваний договір, Позивач вважає, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» нежитлових приміщень не може вважатися добросовісним.

Додатково при новому розгляді справи Позивач зазначив, що з ухвали Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №870/111/20 ТОВ «МАНІ ФЛОУ» стало відомо, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з поданням у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 про звернення стягнення на Нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73 як таке, що належить ТОВ «БРРЕНТ» на праві власності, однак не зареєстроване за ним в установленому порядку.

Верховним Судом 05.03.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Білецького І.М. на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 870/111/20 і призначено розгляд цієї апеляційної скарги на 02.04.2024.

У зв`язку із зазначеним, Позивач вказує на те, що оспорюваний Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020р., укладений між ТОВ «ОПТІМУС+» та ТОВ «БРРЕНТ» не лише порушує права ТОВ «МАНІ ФЛОУ», у володінні якого знаходиться нерухоме майно, але і суперечить принципу юридичної визначеності, оскільки надає можливість ТОВ «БРРЕНТ» стверджувати про наявність у нього прав власності на нерухоме майно.

Таким чином Позивач вважає, позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору дозволить належно і ефективно захистити порушені права Позивача в цій справі з урахуванням того, що нерухоме майно знаходиться у володінні ТОВ «МАНІ ФЛОУ», і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право власності ТОВ «МАНІ ФЛОУ» на нерухоме майно.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача ТОВ "ОПТІМУС +".

ТОВ "ОПТІМУС +" заперечує стосовно задоволення позовних вимог ТОВ "МАНІ ФЛОУ", оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 року є повністю скасованим - частково згідно постанови від 16.06.2023р. Західного апеляційного господарського суду та частково згідно постанові Верховного Суду від 27.09.2023р., доводи Позивача про те, що він є власниками нежитлових приміщень загальною площею 4 571, 2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73 і таке право визнано за ними рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 р. у справі № 914/2150/18 є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач 1 зазначає, що з матеріалів справи №914/2150/18 вбачається та не заперечується самим Позивачем, що між Позивачем та ПАТ «БГ Банк» 22.11.2019 року було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності №11/2019-4.

Відповідач 1 стверджує, що на час укладення договору №11/2019-4 у ПАТ «БГ Банк» (як продавця) не виникло відповідних прав вимоги, адже спір у справі №914/2150/18 не був вирішений на його користь, що виключає можливість переходу цих прав до ТОВ «МАНІ ФЛОУ», як покупця. З даного обставин Відповідач 1 просив Суд застосувати висновки, викладені у п. 6.13. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 05.06.2020 р. у справі №920/653/18. Також Відповідач вважає, що застосуванню підлягає правовий висновок, сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 р. у справі №910/11702/18, яким судова палата відступила від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №910/15740/18, обґрунтовуючи доводи про те, що за Договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, №11/2019-4 від 22.11.2019р. під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично має місце продаж права на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини 2 статі 16 і статтями 387, 392 ЦК України, хоча з урахуванням зазначеного вище застереження щодо змісту або характеру майнових прав, вміщеного у частині 2 статті 656 цього Кодексу, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав. Крім того, Позивачем не було здійснено державну реєстрацію набутих прав.

Таким чином, Відповідач 1 вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ» відсутні будь які права (такі навіть не виникали) щодо нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73 у задоволенні їх позову про визнання недійсним спірного договору слід відмовити повністю, у зв`язку із відсутністю порушеного права позивача.

Також, Відповідач 1 не погодився з доводами Позивача стосовного того, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС +" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" підлягає визнанню недійсним у зв`язку із тим, що відчуження нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73 відбулося під час встановленої судом заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цього майна.

На думку Відповідача 1, оскільки на момент укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС+" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020р. судом не вживались заходи забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження майна чи арешту, то такий правочин не може визнаватись недійсним. Відповідач стверджує, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" на нерухоме майно виникло з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, тобто з 29.01.2020р. в силу приписів ст. 334 ЦК України, а його державна реєстрація в Реєстрі прав (навіть за наявності заборони вчинення реєстраційних дій) або відсутність такої, жодним чином не впливає на факт набуття права власності за таким договором, як і на дійсність цього правочину, адже судом не накладалась заборона на відчуження майна.

Просив Відповідач застосувати правовий висновок, сформований у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду по справі № 910/10987/18 від 24.01.2020 р. про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Враховуючи викладене вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача ТОВ «БРРЕНТ».

ТОВ «БРРЕНТ» заперечує стосовно позовних вимог у повному обсязі, оскільки рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2150/18 від 23.03.2020р., яким за ТОВ «МАНІ ФЛОУ» визнано право власності на нежитлові приміщення, а також скасовано записи про право ТОВ «ОПТІМУС+» та на підставі якого за першим здійснено державну реєстрацію права власності, - за результатами повторного розгляду справи за скаргами ТОВ «БРРЕНТ», скасовано у повному обсязі, зокрема: частково - постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023 р.) та в решті вимог - постановою Верховного Суду від 27.09.2023 р. Таким чином, на думку Відповідача 2, перестали існувати правові підстави, якими ТОВ «МАНІ ФЛОУ» обґрунтовує позовні вимоги, які розглядаються в межах даної справи.

Також, Відповідач 2 звертає увагу суду на те, що ТОВ «МАНІ ФЛОУ» залучалось до участі у справі № 914/2150/18 в якості правонаступника ПАТ «БГ Банк», тобто Позивача, на підставі укладеного між ними Договору № 11/2019-4 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 22.11.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за № 3225.

Як вбачається з п.1.1 цього Договору, його предметом є майнові права/право власності на нерухоме майно, що виникне в майбутньому на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4 571, 2 кв.м. (нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів чотириповерхової виробничої будівлі), що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73, право власності на яке у Продавця (ПАТ «БГ Банк») було припинене на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 р., укладеного між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ «ОПТІМУС+», зареєстрований у реєстрі за № 5281, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому. Згідно з положеннями п. 1.5 цього Договору за умови задоволення позовних вимог у справі № 914/2150/18 та фактичного виконання судового рішення у справі № 914/2150/18, даний Договір є самостійною підставою в розумінні ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. ст. 182, 657 ЦК України для реєстрації права власності Покупця на нерухоме майно, Майнові права на яке являється предметом цього Договору.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду справи № 914/2150/18 у позовних вимогах ТОВ «МАНІ ФЛОУ» відмовлено у повному обсязі, то в останнього не виникло жодних прав чи законних інтересів стосовно майна, що є предметом оспорюваного в межах даної справи Договору.

Більше того, з урахуванням змісту пунктів 1.1, 1.5, а також пункту 2.2 (в якому ТОВ «МАНІ ФЛОУ» як покупець підтверджує, що йому відомо про наявність судової справи №914/2150/18, яку направлено на новий розгляд, тобто в якій відсутнє рішення про задоволення позовних вимог) Договору № 11/2019-4.

Про відсутність у ТОВ «МАНІ ФЛОУ» будь-яких прав щодо спірних приміщень, а отже, й права на звернення до суду з даним позовом, на думку Відповідача, свідчить те, що всупереч вимогам ст. 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ним не здійснено державної реєстрації Договору №11/2019-4 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, відтак, не відбулось відчуження таких прав на це майно. Відповідач просить Суд застосувати правові висновки, сформовані у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2022 р. у справі № 910/20769/20, в якій у свою чергу враховано правову позицію, викладену у постанові Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021р. у справі № 910/11702/18.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення третіх осіб у справі.

04.04.2024р. до господарського суду надійшли письмові пояснення розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ», у яких арбітражний керуючий зазначив, що на його думку, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 914/2150/18 підтверджують законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «МАНІ ФЛОУ»; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020р. є недійсним, порушує право власності законного власника ТОВ «МАНІ ФЛОУ», а позовні вимоги у справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович пояснень по суті пору до господарського суду не надавав.

Обставини справи встановлені судом.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2022р., залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022р., за позовом ТОВ «Мані Флоу» визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 року, укладений між ТОВ "ОПТІМУС+" та ТОВ "БРРЕНТ", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстрований в реєстрі за № 82.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком про те, що відчуження нерухомого майна відбулося під час встановленої судом заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цього майна, а тому оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022р. скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022р. та рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р.; направлено справу № 914/411/21 на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові Верховного Суду, зокрема, зазначено, що при новому розгляді справи судам слід врахувати, що суди попередніх інстанцій ототожнили наведені вище заходи забезпечення позову (заборона вчиняти реєстраційні дії, заборона на відчуження майна, арешт майна) та не надали оцінки їх правовим наслідкам. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не зазначили, яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин; не перевірили доводи та докази, якими позивач обґрунтовував порушення прав чи законних інтересів оспорюваним договором, та не встановили наявність підстав для їх захисту.

Згідно ч.1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається із змісту позовних вимог ТОВ «МАНІ ФЛОУ» вважає, що за оспорюваним договором Відповідач 1 незаконно розпорядився на користь Відповідача 2 щодо майна, на яке Позивач має майнові права згідно договору №11/2019-4 від 22.11.2019р. купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладений між ПАТ «БГ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (продавець) та ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3225. Позивач посилається на порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 658 ЦК України під час укладення оспорюваного договору, оскільки ТОВ "ОПТІМУС+" не мало права на продаж спірного нерухомого майна, тому що не було власником цього майна. Також позивач зазначає, що оспорюваний правочин було укладено під час дії судової заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо майна, яке було предметом договору. Захист своїх прав Позивач вбачає у визнанні оспорюваного правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такий правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20.

Щодо прав, за захистом яких Позивач звернувся до Суду, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає майнові права/право власності на нерухоме майно, що виникне в майбутньому на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4 571,2 кв. м (нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів чотириповерхової будівлі), розташовані за адресою: вул. Героїв УПА (колишня вулиця І. Тургенєва), 73, м. Львів, право власності на яке виникло у продавця у результаті звернення стягнення на заставлене майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Львівського MHO Стоцком Т. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1913, право власності продавця було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2009 та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, укладеного між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ "ОПТІМУС+", посвідченого приватним нотаріусом Львівського MHO Корпало Г. В., зареєстрованого в реєстрі № 5281 (який відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним та який в силу закону не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

- визнання права власності на нерухоме майно;

-визнання правочину щодо припинення права власності Продавця недійсним;

-припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

-відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

-права та обов`язки позивача у справі № 914/2150/18;

-та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності Продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:

-витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;

-оскарження у судовому порядку недійсності правочину, за яким Продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;

-звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

-набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких Продавець набув право власності;

-отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто Продавцем;

-інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності Продавця на нерухоме майно;

-пред`явлення позову про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Покупцем.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору від 22.11.2019 покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

До покупця переходять всі цивільні права та обов`язки продавця за майновими правами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі, але не виключно, право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що випливає із основного договору, права вчинення всіх реєстраційних дій відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від імені продавця в разі винесення тих чи інших судових рішень, що набули законної сили та виконання яких пов`язано з вчиненням дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За умовами задоволення позовних вимог у справі №914/2150/18 та фактичного виконання судового рішення у справі №914/2150/18, даний договір є самостійною підставою в розумінні частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статтей 182, 657 ЦК України для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, майнові права на яке являється предметом цього договору (пункти 1.4, 1.5 Договору від 22.11.2019).

У п. 1.6. Договору від 22.11.2019 сторонами визначено, що він є підставою для заміни продавця у наявних судових процесах та/чи наявних виконавчих провадженнях, в т.ч. у справі №914/2150/18.

Визначення і обсяг поняття майно, яке використовується в ЦК України, міститься в положенні статті 190 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до цієї статті майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Разом з цим, приписи частин 1 - 3 статті 656 ЦК України (предмет договору-купівлі продажу) виділяють три групи предметів, які можуть бути передані за договорами купівлі-продажу, а саме: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; майнові права; право вимоги.

Згідно умов вказаного договору ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2019р. замінено позивача - банк в особі уповноваженої особи Фонду його правонаступником - ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (далі - ТОВ «МАНІ ФЛОУ») з підстав набуття останнім майнових прав/права власності на нерухоме майно, які можуть виникнути в майбутньому, на спірні нежитлові приміщення, включаючи права та обов`язки позивача у справі № 914/2150/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86612544 ).

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що у постанові від 16.06.2023р. Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2150/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111673875 ) з урахування ухвали про виправлення описки від 19.06.2023р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111673876 ) відносно нього та відповідачів по справі, що розглядається, Суд встановив обставини, які мають преюдиційне значення по справі №914/411/21, а саме:

«Врегульовані статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права та обов`язки сторін щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку виникли на підставі постанови правління НБУ від 27.11.2014 «Про віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних» (т. 1 а.с. 22-24) та запровадження з 28.11.2014 у банку тимчасової адміністрації (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БГ Банк" за № 131 від 27.11.2014, т. 1 а.с. 26).

Постановою Правління Національного банку України від 26.02.2015 №134 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БГ Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 27.02.2015 № 43 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БГ Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БГ Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" Новікову Марію Миколаївну строком на 1 рік з 27.02.2015 до 26.02.2016 включно.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 146 від 11.02.2016 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "БГ Банк" та делегування повноважень ліквідатора" продовжено строки здійснення ліквідації ПАТ "БГ Банк" на два роки до 26.02.2018 включно.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2214 від 31.05.2017 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" відкликано всі повноваження у Новікової М.М. та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" Луньо Іллю Вікторовича, якому делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "БГ Банк".

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 305 від 01.02.2018 продовжено строк ліквідації ПАТ "БГ Банк" до 26.02.2019 року.

06.09.2018 Комісією з перевірки договорів (інших правочинів) ПАТ «БГ Банк» складено Акт №1, згідно якого комісія рекомендувала Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» на підставі статей 203, 215, 216 ЦК України та пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визнати нікчемним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, укладений між ПАТ «Банк Перший», повним правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк» та з ТОВ "ОПТІМУС+", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., який зареєстровано в реєстрі за №5281, а також вчинити наступні дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів шляхом витребування (повернення) майна банку, переданого за вказаним договором (т. 3, а.с. 66-69).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 27.12.2013 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "ОПТІМУС+" на підставі договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 27.12.2013 за № 5281, що укладений між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ "ОПТІМУС+". Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9623076 від 27.12.2013 (т. 1 зворот а.с. 53).

06.09.2018 ліквідатор ПАТ «БГ Банк» визнав нікчемним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 (т. 3, а.с. 85).

06.09.2018 ПАТ "БГ Банк" направило на адресу відповідача та третьої особи (нотаріуса) повідомлення про нікчемність правочину в порядку ст. ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (т. 3 а.с. 86-89, 91-93) (опис вкладення в цінний лист, поштова накладна про направлення та фіскальний чек т. 3 а.с. 90, 94), за змістом якого Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» вимагала від відповідача протягом семи днів з дати отримання цього повідомлення повернути банку нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, а від третьої особи - внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав, внесеного на підставі нікчемного Договору від 27.12.2013 та поновлення запису про право власності ПАТ «БГ Банк» на вказані нежитлові приміщення…

Враховуючи наведене, не зважаючи на факт посилання позивачем в позовній заяві, письмових поясненнях до неї, а також заяві про визнання правочину нікчемним на норми пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб», при вирішенні даної справи суд самостійно і з огляду на викладені позивачем обставини буде керуватися положеннями ст. 38 цього Закону, які визначали підстави нікчемності правочинів станом на момент укладення Договору купівлі-продажу від 27.12.2013 року.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемними є договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.

У відповідності до вимог ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, проаналізований у справі договір, укладений сторонами, зареєстрований в установленому законом порядку, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені…

Таким чином, апеляційний суд до спірних правовідносин застосував положення п.1 ч. 2, ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції Закону № 245-VII від 09.06.2013 та здійснив перевірку відповідних доводів позивача та підтверджує відповідно до встановлених обставин справи про нікчемність договору та щодо застосування правових наслідків нікчемного правочину».

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (див. постанови Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020р. у справі №522/7758/14-ц).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі N 907/29/19, від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц).

Суд погоджується з доводами Позивача, що вказані обставини встановлені судовим рішенням щодо тих самих осіб (справа №914/2150/18 - ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (позивач), ТОВ «ОПІМУС+» (відповідач), ТОВ «БРРЕНТ» (третя особа https://reyestr.court.gov.ua/Review/97172323); справа №914/411/21 - ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (позивач), ТОВ «ОПІМУС+» (відповідач), ТОВ «БРРЕНТ» (відповідач).

Суд вважає не обґрунтованими заперечення Відповідачів, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2023р. у справі №914/2150/18 була скасована і не набрала законної сили.

Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.

Тобто, правочини є нікчемними відповідно до закону (частини другої статті 215 ЦК України та статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), незалежно від того, чи була взагалі проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів, і незалежно від того, на якій саме стадії виведення неплатоспроможного банку з ринку (тимчасова адміністрація або ліквідація) уповноваженою особою Фонду було виявлено такі нікчемні правочини.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав, постанова ВП Верховного Суду від 04.06.2019 рок , в справі за №916/3156/17.

Рішення суду (постанова) складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (ч.1 ст. 238 ГПК України). Постанова Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2023р. у справі №914/2150/18 набрала законної з дня її прийняття і була скасована при касаційному перегляді лише в частині з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту. Вказаний висновок у постанові Верховного Суду від 27.09.2023р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113924739) також ґрунтувався на попередньому підтверджені апеляційним судом нікчемності договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 за № 5281, що укладений між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ "ОПТІМУС+".

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх ( erga omnes ). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023р. по справі №359/12165/14-ц).

В межах даної справи досліджено питання нікчемності договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 за № 5281, що укладений між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ "ОПТІМУС+".

Договір між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ "ОПТІМУС+" був нікчемним в силу закону вже з 27.12.2013р. та не створив жодних юридичних наслідків, і це підтверджено судом у межах справи №914/2150/18.

Вказаним спростовуються твердження Відповідачів, що Банк не міг продати згідно договору №11/2019-4 від 22.11.2019р. майнові права, які йому не належали. Оскільки нікчемний правочин не припинив речового права Банку на спірне майно, майнові права, які відчужувалися за Договором від 27.12.2013р. фактично не вибували із власності ПАТ «БГ Банк» та не переходили до ТОВ "ОПТІМУС+", а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб мав право на здійснення продажу відповідних активів неплатоспроможного з метою виведення його з ринку фінансових послуг.

Вказане зумовлює правомірність звернення позивача як правонаступника Банку до суду з даним позовом.

Близька за змістом правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2024р. по справі №753/23342/21.

У постанові від 08.02.2022р. у справі №716/13017/16-ц Велика палата Верховного Суду констатувала, що одним із прав сторони у матеріальних відносинах (зокрема за договором іпотеки) є право на судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав чи інтересів (у тому числі, якщо порушення відбувається внаслідок розірвання договору іпотеки за згодою сторін). Таке право сторона може реалізувати, зокрема, у цивільних процесуальних відносинах (зокрема за позовом про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки). Інакше кажучи, якщо первісний кредитор відчужив права вимоги за договорами новому кредитору, то він передав останньому і право на судовий захист відповідних прав вимоги, у тому числі тоді, якщо щодо цих прав є оспорюваний первісним кредитором правочин.

Враховуючи зазначене, посилання Відповідачів на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021р. у справі №910/11702/18, не приймається Судом, оскільки у постанові від 08.02.2022р. у справі №716/13017/16-ц Велика палата Верховного Суду сформувала висновок з цього питання правовідносинах за подібного правого регулювання із застосуванням положень Цивільного процесуального кодексу України, що регулюють питання правонаступництва.

Щодо доводів Позивача про невідповідність оспорюваного у справі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013р. за № 5281, що укладений між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ "ОПТІМУС+" вимогам законодавства та належності способу захисту, заявленого Позивачем, Суд враховує наступне.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

29.01.2020 року між ТОВ "ОПТІМУС+" (Продавець) та ТОВ "БРРЕНТ" (Покупець) укладено оспорюваний у даній справі договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 1 договору Продавець (в особі представника) передає у власність Покупцю (в особі представника), а Покупець приймає у власність нежитлові приміщення, літ.«Б-3» загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок № 73.

Згідно із п. 2 договору нежитлові приміщення, що відчужуються, належать Продавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 5281, виданий 27.12.2013 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 27.12.2013 року. Номер запису про право власності: 4111803. Реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 258008746101.

Продаж нежитлових приміщень вчинено за ціною 2736308,29 грн., без ПДВ, які Покупець зобов`язується сплатити Продавцю не пізніше 01.09.2020 року, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Факт повного розрахунку за продані приміщення підтверджується банківським платіжним повідомленням (п. 3 договору).

Відповідно до п. п. 6 договору Продавець свідчить, що: незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначених нежитлових приміщень в цьому договорі немає; від Покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладення цього договору нежитлові приміщення іншим особам не відчужені; нежитлові приміщення, які відчужуються, під забороною (арештом) та в заставі, податковій заставі не перебувають. Факт відсутності заборони відчуження зазначених нежитлових приміщень підтверджується довідками, виданими 29.01.2020 року Гусаком Р.Т., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстровано в реєстрі за № 82.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено Судом у даній справі Договір між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та відповідачем ТОВ "ОПТІМУС+" є нікчемним в силу закону та не створив жодних юридичних наслідків, у тому числі щодо переходу права власності на нежитлові приміщення, літ.«Б-3» загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок № 73, до ТОВ «ОПТІМУС+».

Згідно приписів ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, продавцем за договором купівлі-продажу може виступати особа, яка є власником майна (товару). Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, зокрема, укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна особою, яка не є власником цього майна та не має права його відчужувати, є порушенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

З огляду на зазначене, під час розгляду справи матеріалами справи підтверджено доводи Позивача про обґрунтованість визнання оспорюваного договору недійсним з підстав порушення Відповідачем ТОВ «ОПТІМУС+» положень ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України як продавцем, який не був власником відчужуваного майна.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи зазначене, Відповідач ТОВ «БРРЕНТ» не набув права власності на відчужене за договором від 29.01.2020р. нерухоме майно.

Крім того, Суд зазначає, що доводи Позивача про відчуження нерухомого майна за оспорюваним договором під час судової заборони та заперечення Відповідачів щодо них, не впливають на висновок Суду щодо задоволення позову з підстав зазначених вище, як і доводи Позивача про те, що Відповідач ТОВ «БРРЕНТ» не є добросовісним набувачем за оспорюваним договором.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі N 916/1174/22, від 06.09.2023 у справі N 910/18489/20, від 09.02.2021 року у справі N 381/622/17, від 01.10.2019 року у справі N 910/3907/18, від 30.01.2019 року у справі N 569/17272/15-ц та від 05.06.2018 року у справі N 338/180/17.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину. Подібний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021р. у справі №910/2397/17.

У даній справі, Позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС+» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ».

З огляду на те, що сторонами у справі не заперечувалась обставина фактичного володіння Позивачем нежитловими приміщеннями, літ.«Б-3» загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок № 73, за встановлених фактичних обставин справи, Суд вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту відповідає критерію правомірності та ефективності захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності у відносинах між сторонами стосовно спірного мана.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про задоволення позову.

Судові втрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС+» (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, буд. 32; код ЄДРПОУ: 32674231) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» (79066, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 18; код ЄДРПОУ: 38099402), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстрованим в реєстрі за № 82.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС+» (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, буд. 32; код ЄДРПОУ: 32674231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 49, кв. 2; код ЄДРПОУ 42739750) 1 135, 00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. судового збору.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" (79066, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 18; код ЄДРПОУ: 38099402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 49, кв. 2; код ЄДРПОУ 42739750) 1 135, 00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10 травня 2024р.

Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ТОВ "МАНІ ФЛОУ"; ТОВ "БРРЕНТ"; ТОВ "ОПТІМУС+"; арбітражному керуючому Козирицькому А.С.

Копію рішення надіслати: приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Гусаку Роману Тадейовичу (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя С.І. Райчева