Рішення

від 09.05.2024 по справі 921/802/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 травня 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/802/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю САНБЕРРІ УКРАЇНА, м.Вінниця

до відповідача: Приватного підприємства СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ, с.Славна Тернопільського (колишнього Зборівського) району Тернопільської області

про стягнення 1176017,37грн,

за участю представників:

позивача: Вдовиченко М.І., адвокат, ордер серії АВ №1066738 від 28.11.2023 (в режимі відеоконференції)

відповідача: Лукашова О.Є., адвокат, ордер серії ВО №1075405 від 23.04.2024 (в залі суду).

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю САНБЕРРІ УКРАЇНА, м.Вінниця звернулося 01.12.2023 (згідно з накладною оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення №2103002953774) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ, с.Славна Тернопільського (колишнього Зборівського) району Тернопільської області, про стягнення 624727,45грн боргу, 234362,54грн інфляційних нарахувань, 205512,87грн 12% річних, 48941,81грн пені та 62 472,70грн штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем договору поставки №41 від 03.09.2020 в частині здійснення оплати товару.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 позовну заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 9 січня 2024 року, в якому оголошувалася перерва до 23 січня 2024 року, а в подальшому підготовче засідання відкладалося на 27 лютого 2024 року для надання відповідачу можливості провести звірку взаєморозрахунків.

Також, ухвалою суду від 23 січня 2024 року, на підставі заяви відповідача без номера від 23 січня 2024 року (вхідний №619 від 23 січня 2024 року), у відповідності до частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження у даній справі продовжувався на 30 днів, - до 11 березня 2024 року включно.

Ухвалою від 27 лютого 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 9 квітня 2024 року, в якому оголошувалася перерва до 23.04.2024 та до 07.05.2024, а згодом через технічні причини відеоконференцзв`язку до 09.05.2024.

На підставі ухвали суду від 5 січня 2024 року задоволено заяву позивача без номера від 4 січня 2024 року (вх.№128 від 5 січня 2024 року) про участь його представника в судових засіданнях по розгляду цієї господарської справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В ухвалах від 11 грудня 2023 року, 23 січня 2024 року, 27 лютого 2024 року, відповідно до ч.7 ст.42 ГПК України, відповідачу повідомлено про необхідність виконання ним обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Представником відповідача у письмових поясненнях без номера від 6 травня 2024 року (вх.№3617 від 7 травня 2024 року) та у судовому засіданні 09.05.2024 заперечено факт отримання товару згідно видаткових накладних №25 від 27 листопада 2020 року на суму 35604 грн 65 коп., №24 від 25 листопада 2020 року на суму 246 288 грн, №18 від 25 вересня 2020 року на суму 127 198 грн 80 коп., №15 від 16 вересня 2020 року на суму 424 878 грн 96 коп., оскільки видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані не встановленою особою, а отриманий на підставі видаткових накладних №30 від 20 серпня 2021 року та № 25 від 16 червня 2021 року товар на загальну суму 256 835 грн 80 коп. повністю оплачено та існує переплата в розмірі 530 241 грн 96 коп.

Також, на думку відповідача, дії по не пред`явленню досудової претензії були умисними з боку позивача з метою збільшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 09.05.2024, постановленою з виходом у нарадчу кімнату, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача без номера від 06.05.2024 (вх.№3618 від 07.05.2024) про повернення до стадії підготовчого провадження, а подані 06 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідачем клопотання без номера (вх.№3620 від 7 травня 2024 року) про витребування доказів та без номера (вх.№3621 від 7 травня 2024 року) про призначення даній справі судової почеркознавчої експертизи залишено без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки подані стороною поза межами підготовчого провадження.

Суд виходив з того, що:

- стадія підготовчого провадження є реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18;

- відповідач своєчасно отримав, зокрема ухвалу суду від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі (отримано 14.12.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення №0690215172577 від 14.12.2023 про вручення рекомендованого поштового відправлення №0600237746691 (а.с.73)), однак у встановлений судом процесуальний строк не подав відзиву на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог, а також не заявив інших заяв, окрім як неодноразово просив відкласти підготовче засідання з різних підстав.

Клопотання про витребування доказів та про призначення експертизи підлягають вирішенню судом у підготовчому провадженні, утім такі подано відповідачем на стадії судового розгляду спору.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, право учасників справи на подання заяв і клопотань, надання пояснень суду кореспондується з їх обов`язком виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 09.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

03 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНБЕРРІ УКРАЇНА" як Продавцем та Приватним підприємством "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" як Покупцем укладено договір поставки №41 (далі договір), відповідно до якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця узгодженими партіями товар у строки, за ціною, в асортименті та кількості, визначених у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар у строки, визначені умовами договору (пункти 1.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2.1, 4.1. договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору загальна кількість товару, його співвідношення, номенклатура, асортимент за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами товару, які плануються поставити Покупцеві, може бути зафіксовано сторонами цього договору у Специфікації та/або в протоколі поставок, які плануються. У разі, якщо сторони не погодили загальну кількість товару, його співвідношення, номенклатуру, асортимент за групами, підгрупами, видами, марками, типами товару у відповідному протоколі та/або Специфікації, то загальна кількість товару визначається за всіма видатковими накладними, підписаними сторонами цього договору або їх представниками.

Загальна вартість товару за цим договором становить суму вартості партії товару за всіма видатковими накладними до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пунктів 4.1 та 4.4. договору оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем протягом п`яти днів з дати отримання кожної партії товару в безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений у цьому договорі .

Покупець при оплаті товару у платіжному документі повинен вказати номер, дату і назву договору, за яким здійснюється платіж, а також послатися на рахунок, видаткову накладну або рахунок фактуру, за якими здійснюється платіж. Якщо дані відомості в платіжному документі не будуть зазначені Покупцем, то Продавець самостійно визначає документ (рахунок фактуру, Специфікацію, видаткову накладну, договір), за яким Покупець перерахував грошові кошти продавцю (пункт 4.2 договору).

Для поставки товару Покупець у письмовій або в усній формі подає Продавцю заявку на поставку товару (пункт 6.1 договору). Без будь-яких додаткових письмових погоджень сторони можуть змінити процедуру отримання товару узгодженими фактичними діями (пункт 6.3 договору).

У пункті 9.6 договору сторонами погоджено, що поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW (Україна, Вінниця, вулиця Сергія Зулінського, будинок 43) Інкотермс 2010, якщо інша адреса складу не узгоджена сторонами у відповідній специфікації. У разі суперечності умов офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2010 нормам чинного законодавства України або/та умовам цього договору, сторони (суд) застосовують виключно умови договору та/або норми чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 7.1 договору, приймання товару здійснюється Покупцем в момент його передачі Продавцем.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що документами, які підтверджують кількість та асортимент товару є видаткові накладні. Якщо кількість товару, який приймається Покупцем не відповідає кількості товару, зазначеній у відповідній видатковій накладній, то Покупець (його представник) зобов`язаний відмовитися від підписання такої видаткової накладної, вказавши у накладній на невідповідність. Дата, яка міститься у видатковій накладній є датою прийняття Покупцем відповідної партії товару.

У пункті 8.1 договору сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором вони несуть відповідальність згідно з договором, а у пункті 8.2 договору передбачено, що відповідальність, яка не встановлена цим договором і не випливає з його істотних умов, настає відповідно до законів України.

Відповідно до пунктів 8.4.1, 8.4.2 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару у строк, визначений п.4.1 цього договору (протягом п`яти днів з дати отримання кожної партії товару), Покупець сплачує Продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 12% річних від простроченої суми за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за товар за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

У пункті 8.4.3 договору сторонами погоджено збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу пені), передбаченої у пунктах 8.3.1, 8.4.1, 8.4.2 цього договору, до трьох років.

Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір є укладеним з моменту його підписання і діяв до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На виконання взятих на себе зобов`язань, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНБЕРРІ УКРАЇНА" поставило, а Приватне підприємство "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" прийняло товар мінеральні добрива, золу від згорання лушпиння соняшнику, на загальну суму 1411805,21грн, що вбачається з видаткових накладних №15 від 16 вересня 2020 року на суму 424 878 грн 96коп., №18 від 25 вересня 2020 року на суму 127198 грн 80коп., №24 від 25 листопада 2020 року на суму 246 288 грн, №25 від 27 листопада 2020 року на суму 356 604 грн 65 коп., №25 від 16 червня 2021 року на суму 181800 грн, №30 від 20 серпня 2021 року на суму 75034 грн 80 коп.

Видаткові накладні підписано сторонами та їх підписи скріплено печатками юридичних осіб без жодних зауважень чи інших застережень, зокрема щодо якості, кількості, номенклатури, ціни товару, тощо.

Поставка товару здійснювалася автомобілем марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 з причіп/напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , перевізником -підприємцем Петрук Русланом Володимировичем на замовлення позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними №250920 від 25 вересня 2020 року, №271120 від 27 листопада 2020 року, №16/06-21 від 16 червня 2021 року, а також автомобілем марки Man, державний номерний знак НОМЕР_3 з причіп/напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_4 перевізником - Фізичною особою підприємцем Миколюк А.О., що підтверджується товарно-транспортною накладної №20/08-21 від 20 серпня 2021 року.

Факт отримання покупцем товару за вказаними товарно-транспортними накладними в пункті розвантаження с. Славна Зборівського району, підтверджується шляхом їх підписання працівником ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" Вовальським В.П. з проставленням відтиску печатки підприємства.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "САНБЕРРІ УКРАЇНА" виставлено покупцю (відповідачу у справі) для оплати рахунки №16 від 16 вересня 2020 року на суму 424 878 грн 96 коп., №17 від 22 вересня 2020 року на суму 127 198 грн 80 коп., №25 від 25 листопада 2020 року на суму 246 288 грн, №26 від 26 листопада 2020 року на суму 356 604 грн 65 коп., №26 від 16 червня 2021 року на суму 181800 грн, №31 від 20 серпня 2021 року на суму 75034 грн 80 коп.

На вказані господарські операції з купівлі-продажу товару, Продавцем складено податкові накладні №2 від 16 вересня 2020 року, №5 від 25 вересня 2020 року, №2 від 25 листопада 2020 року, №3 від 27 листопада 2020 року, №1 від 16 червня 2021 року, №1 від 20 серпня 2021 року, котрі зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції про реєстрацію податкових накладних від 25 вересня 2020 року №9243812015, від 2 жовтня 2020 року №9251626556, від 27 листопада 2020 року №9314963192, від 7 липня 2021 року №9182028692, від 9 вересня 2021 року №9259880412, від 27 листопада 2020 року №9314738262 та їх отримання податковим органом.

В свою чергу, Приватним підприємством "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" свої договірні обов`язки з оплати отриманого у власність товару виконано лише частково, на загальну суму 787 077 грн 76 коп., про що свідчать копії платіжних документів: №15 від 13 листопада 2020 року на суму 127198 грн 80 коп. (призначення платежу: згідно рахунку №17 від 22 вересня 2020 року); №16 від 13 листопада 2020 року - 250,000 грн (оплата рахунку №16 від 16 вересня 2020 року); №22 від 27 листопада 2020 року на суму 100,000 грн (оплата рахунку №16 від 16 вересня 2020 року); №51 від 29 листопада 2021 року - 45000 грн (оплата рахунку від 25 листопада 2020 року); №50 від 29 листопада 2021 року - 74 878 грн 96 коп (оплата рахунку від 25 вересня 2020 року); №59 від 21 грудня 2021 року - 70000 грн (оплата рахунку від 25 листопада 2020 року), №13276651 від 3 березня 2022 року - 120000 грн (оплата за засоби захисту рослин).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наведеного позивачем у позовній заяві (сторінки 3, 4), зарахування сплачених відповідачем коштів позивачем здійснювалося відповідно до положень пункту 4.2 договору поставки №41 від 3 вересня 2020 року.

Таким чином, станом на 28 листопада 2023 року (дата складання та підписання позовної заяви) за відповідачем рахується заборгованість по оплаті переданого у власність товару на загальну суму 624 727 грн 45 коп., а саме: по оплаті товару, поставленого згідно з видатковою накладною №24 від 25 листопада 2020 року - в розмірі 11288 грн; по оплаті товару, поставленого згідно з видатковою накладною №25 від 27 листопада 2020 року - в розмірі 356 604 грн 65 коп.; по оплаті товару поставленого згідно видаткової накладної №25 від 16 червня 2021 року - в розмірі 181800 грн; по оплаті товару, поставленого згідно з видатковою накладною №30 від 20 серпня 2021 року - в розмірі 75 034 грн 80 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірного обов`язку по оплаті товару у строк, передбачений пунктом 4.1 договору поставки, позивачем, на підставі пунктів 8.3.1, 8.4.3, 8.4.1, 8.4.2, 8.4.3, 8.4.5 договору поставки, статей 549, 536, 625 ЦК України, частини четвертої статті 231 ГК України нараховано 10% штрафу від вартості неоплаченого товару в розмірі 62 472 грн 70 коп., 48941 грн 81 коп. пені, 205 512 грн 87 коп. - 12% річних, а також за період з грудня 2020 року по жовтень 2023 року інфляційні втрати в розмірі 234 362 грн 54 коп.

З метою захисту своїх порушених майнових прав позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, у якому просить стягнути з відповідача в примусовому порядку борг та нараховані штрафні санкції.

Надісланий позивачем на виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року відповідачу для розгляду та підписання Акт звірки взаємних розрахунків, за період з вересня 2020 року по січень 2024 року, складений за договором поставки №41 від 3 вересня 2020 року (супровідний лист №05/02-24 від 5 лютого 2024 року), в якому відображено кінцеве сальдо на користь ТОВ "САНБЕРРІ УКРАЇНА" станом на 31.01.2024 в розмірі 624 727 грн 45 коп. відповідачем залишено без відповіді та підписання, а заборгованість є непогашеною.

Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Встановлено, що між сторонами у справі 03 вересня 2020 року укладено договір поставки №41, відповідно до умов якого позивач як Продавець зобов`язався передати у власність відповідача (Покупця) узгоджені партії товару по видаткових накладних та/або Специфікаціях (в залежності від домовленостей та поведінки сторін), а Покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість.

Як видно з матеріалів справи, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати отриманого ним у власність товару згідно договору поставки № 41 від 03.09.2020.

Господарський суд відзначає, що викладені умови договору, права та обов`язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

До предмета доказування у даній справі входять обставини стосовно обсягу (кількості) поставки та відповідно вартості поставленого відповідачу товару згідно оформлених первинних документів.

На підтвердження факту поставки товару позивачем подано: видаткові накладні №15 від 16 вересня 2020 року на суму 424 878 грн 96коп., №18 від 25 вересня 2020 року на суму 127198 грн 80коп., №24 від 25 листопада 2020 року на суму 246 288 грн, №25 від 27 листопада 2020 року на суму 356 604 грн 65 коп., №25 від 16 червня 2021 року на суму 181800 грн, №30 від 20 серпня 2021 року на суму 75034 грн 80 коп., що містять підписи сторін договору та відтиски печаток юридичних осіб покупця та продавця; товарно-транспортні накладні №250920 від 25 вересня 2020 року, №271120 від 27 листопада 2020 року, №16/06-21 від 16 червня 2021 року, №20/08-21 від 20 серпня 2021 року, котрі свідчать про здійснення перевезення товару по вказаних накладних з пункту навантаження вул.Гонти, 39А та вул.,Сергія Зулінського, 43, м.Вінниця до пункту розвантаження с.Славна Зборівського району Тернопільської області перевізниками ФОП Петрук Р.В. (автомобіль марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп державний номерний знак НОМЕР_2 ), ФОП Миколюк А.О. (автомобіль марки Man, державний номерний знак НОМЕР_3 , причіп/напівпричіп державний номерний знак НОМЕР_4 ), котрі теж підписані представниками обох сторін, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Суд зауважує, що зі сторони ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" на адресу позивача не надходило будь-яких претензій щодо ціни, якості чи кількості отриманого товару, в тому числі в порядку, визначеному сторонами у п.7.1, 7.2 договору від 03.09.2020 №41. Більше того, дії відповідача по здійсненню часткової оплати отриманого ним у власність товару додатково підтверджують як факт поставки товару, так і факт належної якості товару, погодження сторонами кількості, номенклатури, ціни товару.

Таким чином, матеріали справи, а саме первинні документи, котрі оформлені та складені на виконання господарських операцій за договором поставки №41 від 03.09.2020 свідчать про виконання договірного обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "САНБЕРРІ УКРАЇНА" щодо поставки та передачі відповідачу товару, загальною вартістю 1411805грн 21коп. Зазначений у накладних товар по якості, кількості, ціні, асортименті, прийнято Покупцем ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" без зауважень та будь яких застережень, про що свідчить підпис відповідальної особи (керівника підприємства) про його отримання.

На підтвердження факту поставки товару, відповідно й здійснення господарських операцій, позивачем додатково долучено податкові накладні №3 від 27 листопада 2020 року, №1 від 16 червня 2021 року, №1 від 20 серпня 2021 року, №2 від 25 листопада 2020 року, №5 від 25 вересня 2020 року, №2 від 16 вересня 2020 року з квитанціями від 25 вересня 2020 року №9243812015, від 2 жовтня 2020 року №9251626556, від 27 листопада 2020 року №9314963192, від 7 липня 2021 року №9182028692, від 9 вересня 2021 року №9259880412, від 27 листопада 2020 року №9314738262 з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами в правовому полі дії Податкового кодексу України та фактичні дії щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку постачання товару, суд враховує норми підпункту «а» п.185.1 ст.185 ПК України, відповідно до якого об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

- норми ст. 187.1. Податкового кодексу України, якою визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів;

-норми ст.201.1 Податкового кодексу України, відповідно до якої на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, реєстрація податкової накладної є відображенням здійснення господарської операції.

З поданих позивачем податкових накладних вбачається, що у них в графі «Постачальник (продавець)» відображено ТОВ "САНБЕРРІ УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 39271334), а в графі «Одержувач (покупець)» - ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" (ідентифікаційний код 37943444); також відображено загальну суму коштів з ПДВ, що підлягають сплаті, у розмірі 354065,80грн, 105999грн, 205240грн, 297170,54грн, 151500грн, 62529грн, що відповідає вартості товару, поставленого відповідачу згідно з видатковими накладними, стягнення заборгованості за якими є предметом даного судового розгляду.

Водночас, слід зазначити, що пунктом 192.1 ст.192 Податкового кодексу України передбачено можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної у разі допущення помилок при її складанні, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Отже, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН, з метою виправлення помилки необхідно скласти розрахунок коригування до неї.

У даному випадку позивачем не здійснювалося коригування до податкових накладних за спірнми господарськими операціями з продажу товару, а відповідачем такого коригування не ініційовано; матеріали справи протилежного не підтверджують і такі обставини жодна із сторін спору суду не повідомила.

Окрім того, відповідачем не надано доказів того, чи формувався підприємством, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних; чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними, а тому сам факт невизнання стороною факту постачання спірного товару, не може братися судом до уваги, адже сторони не позбавлені можливості доводити постачання/непостачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару.

Зважаючи на наведене в площині існування первинних доказів, доказів фінансової звітності, податкової звітності, факту часткової оплати товару за договором, реєстрації податкових накладних та наявність печатки підприємства на видаткових накладних, дає суду підстави дійти висновку про доведеність належними доказами позивачем у спірних правовідносинах факту поставки відповідачу товару за договором від 03.09.2020 на підставі видаткових накладних №15 від 16 вересня 2020 року, №18 від 25 вересня 2020 року, №24 від 25 листопада 2020 року, №25 від 27 листопада 2020 року, №25 від 16 червня 2021 року, №30 від 20 серпня 2021 року; всього на суму 1411805,21грн.

Крім того, посилання на факт не підписання керівником ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" видаткових накладних №15 від 16.09.2020, №18 від 25.09.2020, №24 від 25.11.2020, №25 від 27.11.2020, №25 від 16.06.2021, №30 від 20.08.2021 та неотримання відповідно ним товару згідно зазначених накладних, судом відхиляються, виходячи також з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Встановивши наявність відбитку печатки приватного підприємства на первинних документах про отримання товару, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання печатки, судом досліджено питання щодо обставин, чи була печатка загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.12.2018 у справі № 915/878/16).

У судових засіданнях відповідачем зазначено, що по факту викрадення печатки службове розслідування не проводилося та до правоохоронних органів з приводу недбальства службових осіб; проставлення печатки на видаткових накладних директор не звертався.

За наведених обставин, суд вважає не доведеними твердження відповідача про неотримання підприємством товару, вказаного в видаткових накладних №15 від 16 вересня 2020 року, №18 від 25 вересня 2020 року, №24 від 25 листопада 2020 року, №25 від 27 листопада 2020 року, №25 від 16 червня 2021 року, №30 від 20 серпня 2021 року.

Також судом відхилено усне клопотання відповідача, заявлене в судовому засіданні 09.05.2024 про дослідження оригіналів вказаних видаткових накладних, з огляду на факт засвідчення копій цих документів належним чином та відсутність у суду сумніву щодо їх достовірності та враховуючи, що на даний факт відповідач не посилався (ч.4-6 ст. 91 ГПК України).

Щодо тверджень відповідача про не зазначення посади та прізвища особи, підпис якої міститься на спірних видаткових накладних, то суд відзначає таке.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1994 (далі - Положення), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до висновку Верхового Суду, викладеного у постанові від 20.12.2018 (справа №910/19702/17), відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки товариства, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

З наведених підстав в сукупності, суд ставить під сумнів твердження відповідача про неотримання товару на підставі видаткових накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом судового розгляду у даній справі, а відтак відхиляє їх як неспроможні.

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4.1 договору поставки сторони узгодили строк оплати Покупцем отриманого у власність товару, а саме протягом п`яти днів з дати отримання кожної партії товару; дата, яка міститься у видатковій накладній, є датою прийняття Покупцем відповідної партії товару (п.7.4 договору); право власності на товар переходить до Покупця в момент отримання ним товару (п.6.2 договору).

Таким чином, строк оплати товару є таким, що настав:

- по видатковій накладній від 16.09.2020 №15 на суму 424 898,86грн - 21.09.2020 (оплату проведено 13.11.2020 в сумі 250000,00грн, 27.11.2020 в сумі 100000,00грн, 29.11.2021 в сумі 74878,96грн);

- по видатковій накладній №18 від 25 вересня 2020 року на суму 127198,80грн - 30.09.2021 (оплачено 13 листопада 2020 року повністю);

- по видатковій накладній №24 від 25 листопада 2020 року на суму 246 288,00 грн- 30.11.2020 (оплату здійснено 29 листопада 2021 року в сумі 45000 грн, 29 листопада 2021 року в сумі 70,000 грн, 03 березня 2022 року 120,000 грн); заборгованість за товар склала 11288 грн;

- по видатковій накладній №25 від 27 листопада 2020 року на суму 356 604,65 грн -02.12.2020 (розрахунок не здійснено);

- по видатковій накладній №25 від 16 червня 2021 року на суму 181800 грн - 21.06.2021 (розрахунок не здійснено);

-по видатковій накладній №30 від 20 серпня 2021 року на суму 75 034,80 грн - 25.08.2021 (розрахунок не здійснено).

Таким чином, неоплаченим залишається товар на загальну суму 624727,45грн.

В силу вимог ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.2, 5 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення остаточного розрахунку за отриманий ним у власність товар на суму 624727,45грн на момент розгляду спору судом у матеріалах немає.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку товару на загальну суму 1411805,21грн, його отримання відповідачем та часткову оплату в розмірі 787077,76грн, беручи до уваги відсутність доказів проведення остаточного розрахунку за товар, суд доходить висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на 624727,45грн боргу.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18.

Як вбачається поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат такі здійснено поетапно, а саме на заборгованість, допущену відповідачем до 15 грудня 2020 року в розмірі 367 892,65 грн позивачем за період з грудня 2020 року по червень 2021 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 26856,16 грн.

Оплата товару, переданого за видатковою накладною №25 від 16 червня 2021 року на суму 181800 грн не проведена, тому на заборгованість попереднього періоду в розмірі 394 748 грн 81 коп. (367 892,65 +26856,16грн.інфляційних втрат, нарахованих за попередній період) за період з липня по серпень 2021 року нараховано інфляційні втрати з від`ємним значенням, а саме 576,55грн Відповідно, заборгованість відповідача з урахуванням нарахованих інфляційних втрат склала 575 972,26грн.

На заборгованість в розмірі 575 972,26грн (з урахуванням інфляційних втрат, нарахованих за період з липня по серпень 2021 року) та на вартість неоплаченого відповідачем товару, отриманого на підставі видаткової накладної №30 від 20 серпня 2021 року, в розмірі 7534 грн 80 коп. (всього на суму 651007 грн 06 коп.) за період з вересня 2021 року по жовтень 2023 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 234 362 грн 54 коп.

Таким чином, позивачем розрахунок інфляційних втрат кожного наступного розрахункового періоду здійснювався з урахуванням інфляційної складової попереднього періоду.

Всього позивачем, у зв`язку з простроченням відповідачем розрахунків за договором, заявлено до стягнення 234 362,54 грн інфляційних втрат.

Суд відзначає, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Установлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".

При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21.

Позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат враховано наведені правила, відтак заявлені вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення шляхом стягнення 234362,54грн інфляційних втрат як обґрунтовані та вірно обраховані.

Щодо вимог про стягнення 12% річних, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші у відповідності до ст.625 ЦК України, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.8.4.5 договору поставки сторонами погоджено та визначено інший розмір процентів, ніж той, що визначено у ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: 12% річних, що не суперечить вказаній статті закону, а також принципу свободи укладення договору (ст.627 ЦК України).

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Позивачем за період з 1 грудня 2020 року по 28 листопада 2023 року на заборгованість в сумі 11288 грн нараховано 12% річних в розмірі 456,24 грн; з 3 грудня 2020 року по 28 листопада 2023 року на заборгованість в сумі 356 604,65 грн нараховано 12% річних в розмірі 127 908,71 грн; з 22 червня 2021 року по 28 листопада 2023 року на заборгованість в сумі 181800 грн нараховано 12% річних в розмірі 53195,18грн; з 26 серпня 2021 року по 28 листопада 2023 року на заборгованість в сумі 7534,80 грн нараховано 12% річних в розмірі 20352,72грн.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення відсотків річних, судом встановлено, що такі в розмірі 12% здійснено:

-за період з 01.12.2020 по 28.11.2023, які нараховано на прострочений платіж в розмірі 11288 грн, складають 4 055,94 грн;

-за період з 03.12.2020 по 28.11.2023, які нараховано на заборгованість в розмірі 356 64,65 грн, складають 127 899,43 грн;

-за період з 26.08.2021 по 28.11.2023, які нараховано на суму заборгованості в розмірі 7534,80грн, складають 20351,90грн. Тобто позивачем безпідставно нараховано 12% річних в розмірі 10,43 грн, а тому суд визнає розрахунок 12% річних в розмірі 205502,44грн арифметично вірним та обґрунтованим, відтак доходить висновку про правомірність цих вимог.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, суд враховує наступне.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи із системного аналізу положень ст.549 ЦК України, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, проте є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов`язання понад встановлений сторонами зобов`язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов`язання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф - не залежить.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

У разі порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що, як зазначалося вище, узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить також і статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Пунктами 8.4.1, 8.4.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по оплаті за отриманий товар у строк, визначений п.4.1 цього договору (протягом п`яти днів з дати отримання кожної партії товару), Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за товар за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

У пункті 8.4.3 договору сторонами погоджено збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу пені) до трьох років.

У ч.6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що товариством на заборгованість в розмірі 11288грн (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної №24 від 25.11.2020) нараховано пеню за період з 1 грудня 2020 року по 31 травня 2021 року (за 182 дні) в розмірі 731,17грн.; на заборгованість в розмірі 356 604,65грн. (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної №25 від 27.11.2020) нараховано пеню за період з 3 грудня 2020 року по 2 червня 2021 року (за 182 дні) в розмірі 23 392,35грн; на заборгованість в розмірі 181800грн (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної №25 від 16.06.2021) за період з 22 червня 2021 року по 21 грудня 2021 року (за 183 дні) - в розмірі 15002,76грн; за період з 26 серпня 2021 року по 25 лютого 2022 року (за 184 дні) на заборгованість в розмірі 181800грн нараховано пеню в розмірі 9815,53 грн. Всього позивачем нараховано 48941,81грн пені.

З наведеного розрахунку вбачається, що позивачем здійснювалося нарахування пені по кожному з прострочених платежів згідно видаткових накладних, по яких здійснювалися поставки партій товару, окремо. Так, наприклад, на прострочену заборгованість в розмірі 181800 грн, тобто на суму неоплаченого товару, поставленого згідно з видатковою накладною №25 від 16.06.2021, позивачем нараховано пеню за період з 22 червня 2021 року по 21 грудня 2021 року в розмірі 15002,76 грн.

Між тим, здійснюючи нарахування пені за період з 26.08.2021 по 25.02.2022 на прострочений платіж в сумі 75034грн 80коп. (згідно з видатковою накладною №30 від 20.08.2021), позивачем помилково здійснено нарахування пені на заборгованість в розмірі 181 800грн та, відповідно, визначено пеню в розмірі 9815 грн 53 коп. Згідно здійсненого судом розрахунком, розмір пені за період з 26.08.2021 по 25.02.2022, розрахований на прострочену суму 75034,80грн складає 6707,91грн.

Відтак, оцінивши доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені в розмірі 48 941грн 81коп, враховуючи п.1.1, 3.1.1, 4.1, 8.4.1 договору поставки, суд встановив, що позивачем внаслідок допущення відповідачем прострочки в оплаті придбаного товару правомірно нараховано пеню, вірно визначено період її нарахування, та з огляду на арифметичну помилку, допущену при обрахуванні періоду з 26.08.2021 по 25.02.2022 вважає вимогу про стягнення пені вірною в розмірі 45586,52грн. В частині нарахованої пені в розмірі 3355,29грн то такі вимоги до задоволення не підлягають як неправомірні та безпідставні.

Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору в частині здійснення оплати товару, законною є вимога про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого згідно п.8.4.2 договору, у розмірі 62 472грн 70коп.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача частково, в розмірі1172651,65грн, а саме: в частині стягнення 624 727,45 грн боргу, 234 362,54 грн інфляційних нарахувань, 205502,44грн - 12% річних, 45 586,52 грн пені, 62 472,70 грн штрафу; вимоги в частині нарахованих 10,43грн 12% річних та 3355,29грн пені до задоволення не підлягають за необґрунтованістю та безпідставністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2684грн, згідно зі ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивачем заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подано 22.04.2024 та долучено до заяви додаткові докази, на підтвердження понесення таких витрат.

Тобто, позивачем заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подано в межах строку та в порядку, визначеному процесуальним законом, що дає підстави для ухвалення рішення про розподіл цих витрат між сторонами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Як докази понесених товариством витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги №02/11/Ю від 08.11.2023, укладеного між ТОВ САНБЕРРІ УКРАЇНА як Клієнтом та з адвокатом Вдовиченко М.І., відповідно до п. 1.1 якого, Клієнт доручив, а Адвокат прийняв доручення про надання правової допомоги з таких питань: консультації та роз`яснення з правових питань; складання і подання заяв, скарг, запитів, листів та інших документів правового характеру; складання та подання заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань; здійснення представництва клієнта в судових органах, державної виконавчої служби, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами з правом: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання, технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами; 7) засвідчувати копії документів; 8) отримувати і подавати від імені клієнта будь-які документи; 9) приймати участь в процесуальних та виконавчих діях в порядку, передбаченому законом, з усіма правами передбаченими для позивача, відповідача, третьої особи, стягувача, боржника; 10) інші види юридичної допомоги передбачені законодавством на підставі додаткової угоди до договору або нової угоди.

Відповідно до домовленостей сторін Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов`язання підготувати в інтересах Клієнта в установленому законом порядку документи, включаючи позовні заяви та інші процесуальні документи, для вирішення спірних питань з ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ", здійснювати представництво замовника на підставі ордера про надання правової допомоги або довіреності в судових і інших державних органах та перед третіми особами, здійснювати надання інших видів правової допомоги в обсягах та на умовах даного договору (п.1.2 договору).

За умовами п. 3.1, 3.2 договору вартість наданої правової допомоги за даним договором визначається в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складаються і підписуються сторонами по мірі надання послуг за договором з врахуванням обсягу наданої правової допомоги і консультацій. Сторони домовились, що розмір гонорару Адвоката визначається в додатку до цього Договору. Розрахунок розміру гонорару наводиться в Акті виконаних робіт (наданих послуг).

У разі зростання обсягу послуг за цим договором сторони узгоджують розмір додаткової оплати шляхом укладення Додаткової угоди до договору (п. 3.6 договору).

Сторони погодили, що остаточна оплата Клієнтом наданої правової допомоги проводиться з врахуванням попередньої оплати на підставі Акта прийому-передачі робіт (наданих послуг) та виставленого рахунку протягом 3-х календарних днів з моменту підписання його сторонами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 3.8 договору).

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року (п.4.3 договору).;

- Додаток №1 до договору, у якому сторони узгодили порядок розрахунку гонорару Адвоката за надання правової допомоги за договором під час вирішення спірних питань з ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" в фіксованій формі, розмір якого (гонорару) визначено 25000,00 грн (п.2 додатку №1);

- Акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 17.04.2024, складений та підписаний Адвокатом та Клієнтом, в якому зазначено, що: 1) Адвокат виконав, а Клієнт прийняв надані послуги (виконані роботи) відповідно до договору про надання правової допомоги №02/011/Ю від 08.11.2023, а саме: проведено аналіз документів Клієнта за договором поставки №41 від 03.09.2020, укладеного між ТОВ "САНБЕРРІ УКРАЇНА" та ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ"; надано консультації щодо спірних правовідносин, визначено правову позицію по захисту інтересів Клієнта, проведено розрахунки для визначення суми позовних вимог, підготовлено і надіслано позовну заяву з додатками ПП "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" та до суду; 2) 11.12.2023 Господарським судом Тернопільської області за позовною заявою ТОВ "САНБЕРРІ УКРАЇНА" відкрито провадження в господарській справі №921/802/23; 3) підготовлено і подано до суду необхідні процесуальні документи - заяви, клопотання у справі №921/802/23; 4) прийнято участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції; 5) відповідно до п.3.2 договору №02/011/Ю від 08.11.2023 розмір гонорару Адвоката визначається в додатку до цього договору. Розрахунок розміру гонорару наводиться в акті виконаних робіт (наданих послуг); 6) сторони узгодили порядок розрахунку гонорару Адвоката за надання правової допомоги за договором в фіксованій формі і визначили його в розмірі 25 000,00 грн.

Підписанням даного Акту Клієнт підтверджує, що стосовно виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатом та їх обсягу претензій до останнього не має;

- рахунок №6 від 17.04.2024 на оплату послуг (гонорару) з надання правової допомоги на загальну суму 25 000,00 грн, який позивачем оплачено на підставі платіжної інструкції №82 від 22.04.2024 (долучено до справи).

Отже, у договорі №02/011/Ю від 08.11.2023 та в додатку №1 до нього його сторонами погоджено розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги, який складає 25000,00 грн, та є фіксованим.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатом підготовлено та подано до суду позовну заяву, підготувлено розрахунок суми позовних вимог, подано клопотання та заяви з процесуальних питань, зокрема: про долучення додаткових доказів до справи (як-от: акту звірки взаєморозрахунків), про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, подано письмові заперечення на клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, про витребування доказів та про призначення судової експертизи; також адвокат брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Дослідивши подані представником позивача докази, зміст позовних вимог, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих адвокатом до суду доказів, їх значення для спору, кількість поставок товару, суд доходить висновку, що визначений у договорі №02/011/Ю від 08.11.2023 та додатку №1 до нього розмір гонорару у сумі 25 000,00 грн є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, а тому не вбачає підстав для його зменшення або відмови у їх стягненні, тому такі витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 119, 123, 129, 130, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СЛАВНА-АГРОЕКОЛОГІЯ" (с. Славна Зборівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 37943444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНБЕРРІ УКРАЇНА (вулиця Зулінського Сергія, будинок 43, м. Вінниця, ідентифікаційний код 39271334) 624 727 грн 45 коп. боргу, 234 362 грн 54 коп. інфляційних нарахувань, 205502грн 44 коп. - 12% річних, 45 586 грн 52 коп. пені, 62 472 грн 70 коп. штрафу, 25000грн 00коп. витрат на професійну правничу допомогу та 17 539 грн 43 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 13.05.2024.

Суддя Н.О. Андрусик