Рішення

від 07.05.2024 по справі 921/86/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/86/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с.Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47343

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", вул. С.Крушельницької, буд.18, офіс 908/1, м. Тернопіль, 46003

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТМА ГРУП" (юридична адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.17, літера В; адреса, зазначена у позовній заяві: вул. Павла Усенка, буд.8, м. Київ, 02105)

про переведення прав та обов`язків покупця

за участі представників:

позивача: не прибув;

відповідача-1: Теплюка В.В., ордер серія АІ №1554050;

відповідача-2: Ополонець І.В., ордер серія АІ №1297642.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп", про переведення на ДП "Зарубинський спиртовий завод" прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу №01.10-19 від 01.10.2019, укладеного між ТОВ "Українські енергетичні системи" та ТОВ "КАТМА ГРУП".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ТОВ "Українські енергетичні системи", укладаючи з ТОВ "Катма Груп" договір купівлі-продажу №01.10-19 від 01.10.2019, не повідомило Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод", як орендаря, про намір продати обладнання, що знаходилося в оренді за Договорами оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 та №29/12 від 29.12.2017, та про усі суттєві умови продажу в належній письмовій формі, що перешкодило реалізувати позивачу його переважне право, передбачене ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України, на придбання такого обладнання.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року суд прийняв позовну заяву ДП "Зарубинський спиртовий завод" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 18 березня 2024 року об 11:00 год.

27 лютого 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп", до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.02.2024 (вх.№1645), в якому товариство просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також, 27 лютого 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.02.2024 (вх.№1683), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Окрім того, у відзивах на позов відповідачі зазначають про попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат на професійну правничу допомогу, які очікують понести в зв`язку з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 07 березня 2024 року задоволено заяву представника ТОВ "Українські енергетичні системи" адвоката Теплюка Віталія Володимировича, (вх.№1942 від 07.03.2024) про його участь у підготовчому засіданні 18.03.2024 об 11:00 год. у цій справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи неявку представника позивача у підготовче засідання 18.03.2024, суд з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, відклав підготовче засідання, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 11 квітня 2024 року о 10:00 год., про що присутній представник відповідача 1 повідомлений у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а представник відповідача 2 під розписку. Позивачу надіслано відповідну ухвалу повідомлення.

Ухвалою суду від 25 березня 2024 року задоволено заяву представника ТОВ "Українські енергетичні системи" Теплюка Віталія Володимировича (вх.№2418 від 25.03.2024) про його участь у підготовчому засіданні 11.04.2024 о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 27 березня 2024 року також задоволено заяву представника ТОВ "Катма Груп" Ополонець Ірини Володимирівни (вх.№2485 від 27.03.2024) про її участь представника у підготовчому засіданні 11.04.2024 о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні 11 квітня 2024 року, заслухавши думку представників сторін, у відповідності до ст. 185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07 травня 2024 року об 11:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представник позивача у підготовчому засіданні повідомлений під розписку, а представники відповідачів - в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року задоволено заяву ТОВ "Українські енергетичні системи" (вх.№2956 від 12.04.2024) про участь його представника адвоката Теплюка Віталія Володимировича, в судовому засіданні 07.05.2024 о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В призначене на 07 травня 2024 року судове засідання прибула представниця відповідача-2, представник відповідача-1 взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача в судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши думку представників відповідачів, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення цієї справи по суті, а неявка у судове засідання належним чином повідомленого представника позивача не перешкоджає розгляду цієї справи по суті.

Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників відповідачів та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

07 травня 2024 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача викладена у позовній заяві, у якій, зокрема, вказується про те, що ТОВ "Українські енергетичні системи", укладаючи з ТОВ "Катма Груп" договір купівлі-продажу №01.10-19 від 01.10.2019, не повідомило Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод", як орендаря, про намір продати обладнання, що знаходилося в оренді підприємства за Договорами оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 та №29/12 від 29.12.2017, та про усі суттєві умови продажу в належній письмовій формі, що перешкодило реалізувати позивачу його переважне право, передбачене ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України, на придбання такого обладнання.

У зв`язку з наведеним, відповідно до частин 1, 4 ст. 362 ЦК України, позивач просить суд постановити рішення, яким перевести на ДП "Зарубинський спиртовий завод" права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу №01.10-19 від 01.10.2019, укладеним між ТОВ "Українські енергетичні системи" та ТОВ "Катма Груп".

Представник відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", який взяв участь в судовому засіданні 07.05.2024 в режимі відеоконференції, проти позову заперечив з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№1683 від 27.02.2024).

Вказує на те, що 01 жовтня 2019 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений Договір №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року, відповідно до якого відповідач-1 повинен був поставити відповідачу-2 не нове обладнання/матеріали ("Товар"), перелік якого зафіксований сторонами у Додатках №1, №2 та №3 до Договору.

В подальшому між відповідачем-1 та відповідачем-2 були внесені до Договору зміни і, як наслідок, укладено Договір про внесення змін від 30 липня 2022 року.

Відповідач-2 повністю сплатив відповідачу-1 вартість Товару, відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв Товар і, як наслідок, власником Товару є відповідач-2 всі ці факти підтверджуються рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16 січня 2023 року у справі №921/495/22.

29 грудня 2017 року між відповідачем-1 та позивачем був укладений договір оренди обладнання №29/12 від 29 грудня 2017 року, відповідно до якого відповідач-1 передає, а позивач приймає у тимчасове платне користування обладнання, перелік, комплектація, та загальна вартість якого наведена в Додатку №1 до даного Договору. Цього ж дня, 29 грудня 2017 року, відповідач-1 передав, а позивач отримав (прийняв) в оренду Обладнання за договором оренди №29/12, про що сторонами складено та підписано відповідний акт приймання-передачі обладнання.

04 липня 2018 року між відповідачем-1 та позивачем укладений договір оренди обладнання №04-07/18 від 04 липня 2018 року, відповідно до якого відповідач-1 передає, а позивач приймає у строкове платне користування обладнання, найменування, кількість та вартість якого наведена у Специфікаціях до даного Договору. Цього ж дня, 04 липня 2018 року, відповідач-1 передав, а позивач отримав (прийняв) в оренду Обладнання за договором оренди №04-07/18, про що між сторонами складені та підписані відповідні акти приймання-передачі обладнання.

Зазначає, що обладнання за договором оренди №29/12 передбачено у Додатку №1 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 (Товар, який передбачений у Специфікації №1); - обладнання за договором оренди №04-07/18 передбачено у Додатку №2 до Договору (Товар, який передбачений у Специфікації №2); - Товар, який передбачений у Додатку №3 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 не має ніякого відношення ні до Договору оренди №29/12, ні до Договору оренди №04-07/18.

Звертає увагу суду також на те, що за Договором оренди №29/12, позивач зобов`язався сплачувати орендну плату кожного місяця, на підставі Договору оренди №29/12 та на банківський рахунок, який передбачений у розділі Договору оренди №29/12 "Реквізити та підписи Сторін. За Договором оренди № 04-07/18, позивач зобов`язався сплачувати орендну плату кожного календарного кварталу, на підставі Договору оренди №04-07/18 та на банківський рахунок, який передбачений у розділі Договору оренди №04-07/18 "Реквізити та підписи Сторін.

Проте станом на дату укладення Договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року між відповідачем-1 та відповідачем-2, позивач жодного разу не заплатив орендну плату як по Договору оренди №29/12, так і по Договору оренди № 04-07/18, підтвердженням чого є довідка від 26 лютого 2024 року №114768355, видана ПАТ "БАНК ВОСТОК" та платіжні доручення про надходження грошових коштів відповідачу-1 від позивача за період з 01 грудня 2017 року по 31 жовтня 2019 року (однак по інших договорах). На даний час позивач так і не оплатив орендну плату як по Договору оренди №29/12, так і по Договору оренди №04-07/18.

До того ж, всупереч підпункту 3.2.3. Договору оренди №04-07/18 та підпункту 3.2.4. Договору оренди №29/12, починаючи із березня 2019 року, відповідач-1 (як Орендодавець) жодного разу не був допущений позивачем до огляду як Обладнання за договором оренди №29/12, так і Обладнання за договором оренди №04-07/18. Один із таких фактів встановлений Західним апеляційним господарським судом у постанові від 16 вересня 2020 року по справі №921/275/19 (постанова набрала законної сили 28 березня 2019 року).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" на адресу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" був надісланий лист/повідомлення вих.№28/03-19 від 28.03.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку та на 10-й календарний день з моменту отримання цього листа вчинити всі дії, передбачені умовами договору для повернення обладнання із оренди орендодавцю, в тому числі, але не обмежуючись оформити і зі своєї сторони підписати відповідний Акт приймання-передачі /повернення/ обладнання. Окрім того, в даному листі ТОВ "Українські енергетичні системи" відповідно до п.п.3.2.3. договору вимагало починаючи з 01.04.2019 допустити /надати доступ/ представника Товариства Герловського Є.О. до Обладнання для здійснення останнім перевірки наявності та цільового використання орендодавцем обладнання.

Наведене вказує на те, що позивач належно не виконував своїх обов`язків як за Договором оренди №29/12, так і за Договором оренди №04-07/18, і як наслідок позивач не має переважного права, яке передбачене ч. 2 ст. 777 ЦК України.

А виходячи із аналізу приписів частини першої статті 193, частини шостої статті 283 ГК України, частини другої статті 759 ЦК України слідує те, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об`єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною другою статті 777 ЦК України, так і частиною першою статті 289 ГК України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об`єкта оренди) в орендаря.

Просить суд врахувати, що Договір оренди №29/12 не містить жодної умови щодо права позивача на викуп Обладнання за договором №29/12, у зв`язку з чим право позивача не порушене, що в свою чергу передбачає відмову у задоволенні позову.

Як відомо відповідачу-1, в жовтні 2022 року Договір оренди №29/12 був розірваний в односторонньому порядку відповідачем-2. У зв`язку із неповерненням позивачем із оренди Обладнання за договором оренди № 29/12, відповідачем-2 подано до Господарського суду Тернопільської області позов про зобов`язання Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" виконати обов`язок за договором оренди обладнання № 29/12 від 29.12.2017 щодо повернення із оренди обладнання в натурі та повернути ТОВ "Катма Груп" (справа №921/677/22).

Станом на дату укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року, Договір оренди №04-07/18 вже був розірваним в односторонньому порядку. Факт такого розірвання встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07 лютого 2020 року у справі №921/275/19 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2020 року у справі №921/275/19, які набрали законної сили.

Отже, у позивача на дату укладення Договору, вже не було ніякого переважного права перед іншими особами на придбання Обладнання за договором оренди № 04-07/18.

Також, відповідач-1 вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Тобто при поданні такого позову позивач повинен внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець ( в даному випадку 23 206 497,48 грн). При цьому, оскільки документів, які б підтверджували виконання такого обов`язку позивачем не надано, вважає, що у позові слід відмовити.

Представниця відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп", в судовому засіданні 07.05.2024 проти позову також повністю заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№1645 від 27.02.2024).

Зокрема, вказує на те, що 01 жовтня 2019 року між ТОВ "Катма Груп" та ТОВ "Українські енергетичні системи" був укладений договір №01.10/19 (надалі "Договір"). Відповідно до пункту 1.1. Договору, ТОВ "Українські енергетичні системи" зобов`язується поставити та передати у власність ТОВ "Катма Груп" не нове (таке, що було у використанні) обладнання/матеріали (надалі за текстом "Товар"), згідно Специфікацій, які є Додатком №1, Додаток №2 та Додатком №3 Договору, а ТОВ "Катма Груп" зобов`язується прийняти та оплатити Товар у відповідності із умовами Договору.

Відповідно до акту №1 приймання-передачі Товару від 30 липня 2022 року до Договору, акту №2 приймання-передачі Товару від 30 липня 2022 року до Договору, акту №3 приймання-передачі Товару від 30 липня 2022 року, відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв увесь Товар за Договором. Тобто, виходячи із умов Договору та норм чинного законодавства України, починаючи із 30 липня 2022 року власником Товару є відповідач-2.

Підтверджує, що на виконання умов Договору щодо оплати Товару, відповідач-2 повністю сплатив відповідачу-1 вартість Товару, заборгованість відповідача-2 перед відповідачем-1 за Договором відсутня. Факт повної оплати відповідачем-2 вартості Товару за Договором встановлено/підтверджено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16 січня 2023 року у справі №921/495/22 (рішення набрало законної сили 14 лютого 2023 року).

Відповідно до Специфікації №3, яка є Додатком №3 до Договору, Товар, який у ній передбачений, не входить до жодного договору оренди, які надані позивачем (Договір оренди обладнання №29/12 від 29 грудня 2017 року та Договір оренди обладнання №04-07/18 від 04 липня 2018 року). Саме тому, у позивача не може бути і не було ніякого переважного права перед відповідачем-2 на його придбання.

Відповідно до Специфікації №2, яка є Додатком №2 до Договору, Товар, який у ній передбачений, є тотожним об`єкту оренди, який передбачений умовами договору оренди обладнання №04-07/18 від 04 липня 2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1. В кінці цієї специфікації зазначено: Постачальник свідчить, що зазначений у Специфікації №2 Товар, знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на те правових підстав.

На момент укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договору №01.10/19 від 01.10.2019, Договір оренди обладнання №04-07/18 від 04 липня 2018 року був розірваний відповідачем-1 в односторонньому порядку і позивач, як станом на дату укладення Договору, так і станом на сьогодні, зобов`язаний виконати обов`язок за Договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 щодо повернення із оренди обладнання в натурі.

Факт розірвання Договору оренди №04-07/18 підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07 лютого 2020 року та постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2020 року у справі №921/275/19.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Виходячи із вищезазначеного, з моменту припинення Договору оренди №04-07/18, у позивача припинилося будь-яке переважне право, яке передбачено у статті 777 Цивільного кодексу України, тобто станом на дату укладення Договору позивач не мав ніякого переважного права перед відповідачем-2 на придбання Товару, який передбачений в Додатку №2 до Договору.

Окрім того, звертає увагу суду на той факт, що позивач так і не виконав рішення Господарського суду Тернопільської області від 07 лютого 2020 року у справі №921/275/19 та не повернув об`єкт оренди. При цьому, відповідно до ухвали Господарського суду Тернопільської області від 17 листопада 2022 року у справі №921/275/19, починаючи із листопада 2022 року позивач повинен повернути об`єкт оренди саме відповідачу-2, оскільки такою ухвалою був змінений стягувач з відповідача-1 на відповідача-2.

Відповідно до Специфікації №1, яка є Додатком №1 до Договору, Товар, який у ній передбачений є тотожним об`єкту оренди, який передбачений умовами договору оренди обладнання №29/12 від 29 грудня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

В кінці цієї специфікації зазначено: Постачальник свідчить, що Товар, який передбачений в Специфікації №1, на дату укладення Сторонами Специфікації №1 та Договору, знаходиться в оренді у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" відповідно до Договору оренди обладнання №29/12 від 29 грудня 2017 року, який укладений між ДП "Зарубинський спиртовий завод" та Постачальником (надалі за текстом Договір оренди). При цьому, в п.2.4. Договору оренди зазначено, що Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" у випадку продажу Постачальником Товару не має ніякого бажання на придбання цього Товару і тому Постачальник має право продати Товар будь-якій третій особі на визначених Постачальником умовах.

Виходячи із вищезазначеного, позивач відмовився від придбання об`єкту оренди при його продажу відповідачем-1 і, як наслідок, відповідач-1 мав право продати такий об`єкт оренди будь-якій третій особі.

Тобто, стверджує, що при укладенні між відповідачами Договору №01.10/19 від 01.10.2019 не було ніяким чином порушено переважне право позивача, яке передбачено статтею 777 Цивільного кодексу України по Товару, який передбачений в Додатку №1 до Договору.

Окрім того, відповідач-2 просить суд врахувати, що станом на час подання відзиву, позивач є неплатоспроможним, а саме має надзвичайно велику заборгованість, що підтверджується навіть центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство Фондом державного майна України. Так, відповідно до інформаційного повідомлення Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про продаж об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" (код за ЄДРПОУ 00375065) - станом на 30.06.2023: Кредиторська заборгованість позивача складає - 374 681,0 (з них прострочена - 210 144,0) тис. грн. Тобто, заборгованість позивача складає більше 370 мільйонів гривень.

При цьому, враховуючи той факт, що відповідач-2 повністю сплатив вартість Товару за Договором (23 206 497,48 грн) та фінансовий стан позивача, відповідач-2 вважає, що при вирішенні цієї справи обов`язково потрібно враховувати факт невнесення позивачем на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором сплатив відповідач-2.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відповідей на відзиви не скористався, при цьому представник позивача у підготовчому засіданні 11 квітня 2024 року зазначив, що подавати такі наміру не має.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, судом встановлено наступне.

29 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (Орендодавець) та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" (як Орендарем) укладено Договір оренди обладнання №29/12, в пункті 1.1 якого вказано, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування обладнання, перелік, комплектація та загальна вартість якого наведена в Додатку №1 до даного Договору.

В п. 1.5. Договору сторони передбачили, що склад Обладнання на момент його передачі Орендарю в орендне користування фіксується сторонами в Акті приймання-передачі обладнання.

Відповідно до п. 2.1 Договору, останній набуває чинності з 29 грудня 2017 року та діє до 31 грудня 2018 року, включно.

В п. 2.4 Договору сторони передбачено, що підписуючи даний Договір, Орендар тим самим декларує, що у випадку продажу Орендодавцем Обладнання, Орендар не має ніякого бажання на придбання Обладнання і тому Орендодавець має право продати Обладнання будь-якій третій особі на визначених Орендодавцем умовах. При цьому, Орендодавець має письмово попередити Орендаря про свій намір продати Обладнання не пізніше, ніж за 7 днів до фактичного укладання договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 5.1 Договору з моменту підписання між Сторонами Акта приймання-передачі Обладнання, Орендар за один повний календарний місяць користування Об`єктом оренди сплачує Орендодавцю Орендну плату в розмірі 10000,00 грн, в тому числі ПДВ.

На виконання умов Договору №29/12 від 29.12.2017, згідно з Актом приймання-передачі майна в оренду від 29.12.2017, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) обладнання (згідно наведеного переліку), яке розміщене за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Зарубинці, вул. Заводська, 1В. Загальна балансова вартість Обладнання на дату укладення Договору становить 1 000 000,00 грн.

04 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" укладено Договір оренди обладнання №04-07/18, в п.1.1 якого зазначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування обладнання, найменування, кількість та вартість якого наведена у Специфікаціях до даного Договору (надалі Обладнання або Об`єкт оренди).

Згідно із п.1.5. Договору, Орендодавець гарантує, що обладнання не є предметом зобов`язань перед третіми особами, не перебуває в заставі, придатне до експлуатації відповідно до цільового призначення та Орендодавець є законним власником Обладнання.

В п.2.1. Договору сторони зазначили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2023 року, включно.

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що строк оренди у відповідності до умов цього Договору починається з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі обладнання і закінчується в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі (повернення) Обладнання.

В п.2.4 Договору вказано, що Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди Обладнання на новий строк.

Відповідно до п. 5.1 Договору, з моменту підписання між Сторонами Акта приймання-передачі Обладнання, Орендар сплачує Орендодавцю Орендну плату за один календарний квартал цільового користування всім Обладнанням (Орендну плату) в розмірі 660 000,00 грн, в тому числі ПДВ.

Перелік обладнання, яке передається в оренду Державному підприємству "Зарубинський спиртовий завод" наведений в Специфікаціях (Додаток №1 та Додаток №2 до Договору оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018).

04 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" був підписаний Акт приймання-передачі обладнання до договору оренди обладнання №04-0/18 від 04.07.2018 (згідно наведеного переліку в кількості 106 одиниць), що знаходиться за адресою: Збаразький район, Тернопільська область, ДП "Зарубинський спиртовий завод"; відновна вартість орендованого обладнання становить 20 166 475,68 грн.

В Акті вказано, що Сторони не мають претензій одна до одної щодо порядку передачі Орендодавцем Обладнання в оренду Орендарю.

Також, 04 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" підписано Акт приймання-передачі обладнання (до додатку №2) до Договору оренди обладнання №04-0/18 від 04.07.2018 (згідно наведеного переліку в кількості 56 одиниць), що знаходиться за адресою: Збаразький район, Тернопільська область, ДП "Зарубинський спиртовий завод"; відновна вартість орендованого обладнання становить 1 127 161,95 грн. Сторони не мають претензій одна до одної щодо порядку передачі орендодавцем обладнання в оренду орендарю.

Пунктом 2.3. Договору оренди обладнання №04-0/18 передбачено, що Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, в тому числі, але не обмежуючись, у випадку відсутності зацікавленості Орендодавця в подальшій оренді Обладнання. При цьому, даний Договір вважається розірваним на 10-тий (десятий) календарний день з моменту отримання Орендарем письмового повідомлення Орендодавця про розірвання даного Договору в односторонньому порядку та сторонами не підписуються/укладаються ніякі договори/угоди про дострокове розірвання цього договору.

01 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" (Покупець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №01.10/19 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця не нове (таке, що було у використанні) обладнання/матеріали (надалі за текстом - Товар), згідно Специфікацій, які є Додатком №1, Додатком №2 та Додатком №3 до даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його у відповідності із умовами даного Договору.

Найменування, кількість, вартість Товару узгоджується Сторонами в Специфікаціях (Додаток №1, Додаток №2 та Додаток №3 до даного Договору).

Згідно з пунктом 1.4 Договору Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами і державою. При цьому, Постачальник свідчить, що деяка частина товару знаходиться в оренді Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", який декларує, що не має бажання першочергової купівлі обладнання; деяка частина товару знаходиться у володінні та користуванні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належної на то правової підстави.

Пунктами 2.4-2.5 Договору сторони передбачили, що перехід права власності, а також ризиків випадкового знищення або пошкодження на Товар, здійснюється в момент приймання-передачі товару від Постачальника до Покупця, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками Сторін Актом приймання-передачі Товару. Обов`язок підготовки Акту приймання-передачі товару покладається на постачальника. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем в момент підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі Товару.

Відповідно до п. 3.1 - 3.2 Договору загальна вартість товару складає 28 875 750 грн, в тому числі ПДВ 20%. Оплата Покупцем товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний у даному Договорі, в наступному порядку аванс (передоплата) у розмірі 100% Договірної ціни, що складає 28875750, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, сплачується Покупцем не пізніше 31.03.2020.

Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Додатками №1 - 3 до Договору сторони визначили перелік та вартість товару.

Зокрема, згідно з Додатком №1 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 (Специфікація №1) - загальна вартість товару за складає 1 000 000,00 грн. Постачальник засвідчив, що Товар, який передбачений в даній Специфікації на дату укладення Договору та специфікації, знаходиться у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" відповідно до Договору оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017. При цьому п. 2.4 Договору оренди передбачено, що у випадку продажу Постачальником товару ДП "Зарубинський спиртовий завод" не має ніякого бажання на придбання цього товару і тому Постачальник має право продати товар будь-якій третій особі на визначених Постачальником умовах.

Згідно з Додатком №2 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 (Специфікація №2) сторони встановили, що загальна вартість товару (згідно наведеного переліку зі 162 одиниць) складає 18 293 637,63 грн, в т.ч. ПДВ. Постачальник засвідчив, що зазначений у Специфікації №2 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на то правових підстав. Весь товар, який зазначений у специфікації в сукупності складає комплекс обладнання для виробництва біоетанолу та лінії переробки барди.

Згідно з Додатком №3 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 (Специфікація №3) загальна вартість товару (згідно наведеного переліку з 48 одиниць) складає 9 582 112,37 грн, в т.ч. ПДВ. Постачальник засвідчив, що зазначений у Специфікації №3 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на те правових підстав.

Зазначений правочин та додатки до нього містять підписи повноважних представників сторін без заперечень, які скріплено печатками юридичних осіб.

30 липня 2022 року, у зв`язку із невиконанням Постачальником взятих на себе зобов`язань за Договором, зниженням вартості Товару, обумовленим постійною експлуатацією, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (Постачальник) укладено Договір про внесення змін до Договору №01.10/19 від 01.10.2019.

Так, зазначеним правочином сторони змінили редакцію пунктів 2.1, 2.2, 2.3 та 3.1 Договору, а саме:

"п. 2.1. Поставка товару здійснюється Постачальником на умовах ЕХW - Об`єкт Постачальника (відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс-2010" з урахуванням умов даного Договору) в строки, визначені в даному Договорі.

п. 2.2. Об`єкт Постачальника знаходиться за адресою: Україна, Тернопільська область, Збаразький район, с. Зарубинці (територія ДП "Зарубинський спиртовий завод").

п. 2.3. Поставка Товару повинна бути здійснена Постачальником 30 липня 2022 року.

п. 3.1. Загальна вартість Товару (надалі за текстом "Договірна ціна") складає 23206497,48 грн, в т.ч. ПДВ 20%".

Згідно з п. 2 Договору про внесення змін, сторони домовилися, що залишок сплаченого покупцем авансу у розмірі 5 669 252,52 грн, в т.ч. ПДВ, Постачальник зобов`язаний повернути покупцю не пізніше 31 серпня 2022 року на визначений банківський рахунок Покупця.

Відповідно до п. 4 Договору про внесення змін останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом строку дії Договору.

Окрім того, пунктом 1.5 вказаного вище Договору про внесення змін, сторони домовились викласти Додаток №1, Додаток №2 та Додаток №3 до Договору в новій редакції, яка фіксується сторонами у Додатку №1, Додатку №2 та Додатку №3 до цього Договору про внесення змін, відповідно.

Зокрема, згідно з Додатком №1 загальна вартість товару за Специфікацією №1 складає 610 000,00 грн. Постачальник засвідчив, що товар, який передбачений в даній Специфікації, знаходиться в оренді у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" відповідно до Договору оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017, який укладений між ДП "Зарубинський спиртовий завод" та Постачальником. При цьому, Постачальник свідчить, що відповідно до п. 2.4 Договору оренди, ДП "Зарубинський спиртовий завод" у випадку продажу Постачальником товару не має ніякого бажання на придбання цього товару і тому Постачальник має право продати товар будь-якій третій особі на визначених Постачальником умовах.

Додатком №2 до Договору сторони встановили, що загальна вартість товару за Специфікацією №2 складає 14 374 500,00 грн, в т.ч. ПДВ. При цьому, Постачальник засвідчив, що: зазначений у Специфікації №2 товар знаходиться у володінні та користуванні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без будь-якої правової підстави; згідно з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2020 у справі №921/275/16 ДП "Зарубинський спиртовий завод" зобов`язано виконати обов`язок за Договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 щодо повернення із оренди товару, який передбачений в Специфікації №2 в натурі та повернути його Постачальнику. Весь товар, який зазначений у цій Специфікації в сукупності складає комплекс обладнання для виробництва біоетанолу та лінії переробки барди.

Згідно з Додатком №3 загальна вартість товару за Специфікацією №3 складає 8221997,48 грн, в т.ч. ПДВ. Постачальник засвідчив, що зазначений у Специфікації №3 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на то правових підстав.

Зазначений правочин та додатки до нього містять підписи повноважних представників сторін без заперечень, які скріплено печатками юридичних осіб.

30.07.2022 сторонами підписано Акти приймання-передачі товару, якими засвідчено факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" обумовленого Договором від 01.10.2019, з врахуванням Договору про внесення змін від 30.07.2022, товару. Зокрема: Акт №1 приймання-передачі товару на суму 610 000,00 грн, в т.ч. ПДВ; Акт №2 приймання-передачі товару на суму 14 374 500,00 грн, в т.ч. ПДВ, та Акт №3 приймання-передачі товару на суму 8 221 997, 48 грн, в т.ч. ПДВ.

Позивач звернувся із цим позовом, стверджуючи про неповідомлення його Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" про намір продати обладнання, що знаходилося в оренді підприємства за Договорами оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 та №29/12 від 29.12.2017, та порушення, у зв`язку з цим, переважного права ДП "Зарубинський спиртовий завод", передбаченого ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України, на придбання такого обладнання, яке просить суд захистити шляхом задоволення позову про переведення на ДП "Зарубинський спиртовий завод" прав та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу №01.10-19 від 01.10.2019, укладеним між ТОВ "Українські енергетичні системи" та ТОВ "Катма Груп".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи вказують на те, що між позивачем та відповідачем-1 у цій справі склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов`язки на підставі договорів оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017 та №04-07/18 від 04.07.2018, які за своєю правовою природою є договорами оренди, та підпадають під правове регулювання глави 58 ЦК України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.2 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, вказана норма права надає відповідному суб`єкту (наймачу, орендарю) переважне право купити (придбати) річ, якою він користується на законних підставах - за договором найму (оренди), за умови належного виконання таким суб`єктом своїх обов`язків у тому разі, якщо така річ буде пропонуватися до продажу в період законного користування.

Водночас, згідно з приписами частин 1, 3 статті 289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об`єкта оренди. Приватизація єдиних майнових комплексів нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

Отже, згідно з частиною першою статті 289 ГК України право орендаря на викуп об`єкта оренди ставиться також у залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.

У постанові від 18.02.2021 у справі №920/503/19 Верховний Суд вказав, що у разі укладення між суб`єктами господарювання договору оренди, до таких відносин хоча і підлягають застосуванню норми ЦК України, однак з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відтак, встановивши, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню як приписи частини другої статті 777 ЦК України, так і приписи частини першої статті 289 ГК України, якою унормовано, що право орендаря (на викуп об`єкта оренди) ставиться у залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди, у той час як Договір не містить положень про право викупу та/або іншого переважного права орендаря на придбання орендованого майна, - суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що право позивача не є порушеним, оскільки за відсутності відповідної умови у Договорі позивач не наділений переважним правом на викуп об`єкта оренди (обладнання для приготування кави).

Таким чином, із аналізу приписів частини першої статті 193, частини шостої статті 283 ГК України, частини другої статті 759 ЦК України слідує, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об`єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною другою статті 777 ЦК України, так і частиною першою статті 289 ГК України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об`єкта оренди) в орендаря.

З матеріалів справи також вбачається, що між відповідачами у справі виникли правовідносини за Договором №01.10/19 від 01.10.2019 (з врахуванням Договору від 30.07.2022 про внесення змін до Договору №01.10/19 від 01.10.2019), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (Постачальник), зобов`язалось поставити та передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" (Покупець) не нове (таке, що було у використанні) обладнання/матеріали (Товар), згідно Специфікацій, які є Додатком №1, Додатком №2 та Додатком №3 до даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його у відповідності із умовами даного Договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Перелік обладнання, що передається (відчужується) за Договором №01.10/19 від 01.10.2019 передбачено сторонами в Додатках №1, №2 та №3 до Договору, а також у Додатках №1, №2 та №3 до Договору про внесення змін від 30 липня 2022 року до Договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року (з урахуванням зниженої вартості товару, оскільки останній постійно експлуатується).

Як вже зазначалось вище, згідно з Додатком №1 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 (Специфікація №1) - загальна вартість зазначеного товару складає 1 000 000,00 грн. Постачальник засвідчив, що Товар, який передбачений в даній Специфікації на дату укладення Договору та специфікації, знаходиться у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" відповідно до Договору оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017. При цьому п. 2.4 Договору оренди передбачено, що у випадку продажу Постачальником товару ДП "Зарубинський спиртовий завод" не має ніякого бажання на придбання цього товару і тому Постачальник має право продати товар будь-якій третій особі на визначених Постачальником умовах.

Згідно з Додатком №2 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 (Специфікація №2) сторони встановили, що загальна вартість товару (згідно наведеного переліку зі 162 одиниць) складає 18 293 637,63 грн, в т.ч. ПДВ. Постачальник засвідчив, що зазначений у Специфікації №2 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на то правових підстав. Весь товар, який зазначений у специфікації в сукупності складає комплекс обладнання для виробництва біоетанолу та лінії переробки барди.

Згідно з Додатком №3 до Договору №01.10/19 від 01.10.2019 (Специфікація №3) загальна вартість товару (згідно наведеного переліку з 48 одиниць) складає 9 582 112,37 грн, в т.ч. ПДВ. Постачальник засвідчив, що зазначений у Специфікації №3 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на те правових підстав.

Після підписання сторонами Договору про внесення змін від 30 липня 2022 року до Договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року, вартість відчужуваного товару знижено і визначено згідно з Додатком №1 до Договору про внесення змін від 30 липня 2022 року (Специфікація №1) в сумі 610 000,00 грн. При цьому, Постачальник засвідчив, що товар, який передбачений в даній Специфікації, знаходиться в оренді у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" відповідно до Договору оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017, який укладений між ДП "Зарубинський спиртовий завод" та Постачальником. Постачальник також засвідчив, що відповідно до п. 2.4 Договору оренди, ДП "Зарубинський спиртовий завод" у випадку продажу Постачальником товару не має ніякого бажання на придбання цього товару і тому Постачальник має право продати товар будь-якій третій особі на визначених Постачальником умовах.

Додатком №2 до Договору про внесення змін від 30 липня 2022 року сторони встановили, що загальна вартість товару за Специфікацією №2 складає 14 374 500,00 грн, в т.ч. ПДВ. При цьому, Постачальник засвідчив, що: зазначений у Специфікації №2 товар знаходиться у володінні та користуванні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без будь-якої правової підстави; згідно з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2020 у справі №921/275/19 ДП "Зарубинський спиртовий завод" зобов`язано виконати обов`язок за Договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 щодо повернення із оренди товару, який передбачений в Специфікації №2 в натурі та повернути його Постачальнику. Весь товар, який зазначений у цій Специфікації в сукупності складає комплекс обладнання для виробництва біоетанолу та лінії переробки барди.

Згідно з Додатком №3 до Договору про внесення змін від 30 липня 2022 року, загальна вартість товару за Специфікацією №3 складає 8 221 997,48 грн, в т.ч. ПДВ. При цьому, Постачальник засвідчив, що зазначений у Специфікації №3 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на те правових підстав.

Отже, матеріалами справи підтверджено перебування в оренді позивача лише обладнання, перелік якого зазначений у Додатку №1 (Специфікація №1) та Додатку №2 (Специфікація №2), що також визнається відповідачами у справі.

Відповідно до Специфікації №1, яка є Додатком №1 до Договору, товар, який у ній передбачений, є тотожним об`єкту оренди, який передбачений умовами договору оренди обладнання №29/12 від 29 грудня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до Специфікації №2, яка є Додатком №2 до Договору, товар, який у ній передбачений, є тотожним об`єкту оренди, який передбачений умовами договору оренди обладнання №04-07/18 від 04 липня 2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів знаходження у законному користуванні позивача, в тому числі на підставі договору оренди, товару, відчуженого за Договором №01.10/19 від 01.10.2019, перелік якого наведено у Додатку №3 (Специфікація №3).

Таким чином, твердження позивача щодо порушення його переважного права на придбання товару, зазначеного у Додатку №3 (Специфікація №3) до договору №01.10/19 від 01.10.2019, суд вважає безпідставними та жодним чином не обґрунтованими.

Щодо порушення переважного права позивача, як орендаря, за договорами оренди обладнання №29/12 від 29 грудня 2017 року та №04-07/18 від 04 липня 2018 року, суд відзначає таке.

Як вже вказувалось вище, в п.2.4 Договору №29/12 від 29 грудня 2017 року передбачено, що підписуючи даний Договір, Орендар тим самим декларує, що у випадку продажу Орендодавцем Обладнання, Орендар не має ніякого бажання на придбання Обладнання і тому Орендодавець має право продати Обладнання будь-якій третій особі на визначених Орендодавцем умовах. При цьому, Орендодавець має письмово попередити Орендаря про свій намір продати Обладнання не пізніше, ніж за 7 днів до фактичного укладання договору купівлі-продажу.

Отже, позивач у договорі задекларував відсутність свого бажання на придбання орендованого обладнання за Договором №29/12 від 29 грудня 2017 року і погодився з тим, що ТОВ "Українські енергетичні системи" має право продати обладнання будь-якій третій особі на визначених Орендодавцем умовах.

Щодо відсутності письмового попередження Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", як орендаря, про намір продати обладнання, що знаходилося у останнього в оренді за Договором оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017, то суд вважає такі твердження позивача необґрунтованими, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів перебування такого у законному користуванні позивача, зокрема станом на 01.10.2019.

Щодо договору оренди обладнання №04-07/18 від 04 липня 2018 року, то такий на момент укладення між відповідачами у цій справі Договору №01.10/19 від 01.10.2019, був розірваний відповідачем-1 в односторонньому порядку і позивач, як станом на дату укладення Договору від 01.10.2019, так і на даний час, зобов`язаний виконати обов`язок за Договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 щодо повернення із оренди обладнання в натурі.

Факт розірвання Договору оренди №04-07/18 від 04 липня 2018 року підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07 лютого 2020 року та постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2020 року у справі №921/275/19, що набрали законної сили.

Виходячи із вищезазначеного, з моменту припинення Договору оренди №04-07/18, у позивача припинилося переважне право, яке передбачено у статті 777 Цивільного кодексу України, на придбання товару, який передбачений в Додатку №2 до Договору.

Судом з`ясовано, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/275/19 (в межах провадження у справі про банкрутство №11/Б-1203) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про присудження до виконання обов`язку в натурі, а саме зобов`язання повернути із оренди обладнання в натурі за договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2020 у справі №921/275/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020, зобов`язано Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" виконати обов`язок за договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 щодо повернення із оренди обладнання в натурі та повернути його ТОВ "Українські енергетичні системи".

Ухвалюючи рішення у справі №921/275/19, судом встановлено, що 28 березня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" на адресу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" був надісланий лист (повідомлення) вих.№28/03-19 від 28.03.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку та на 10-тий календарний день з моменту отримання цього листа вчинити всі дії, передбачені умовами договору для повернення обладнання із оренди орендодавцю, в тому числі, але не обмежуючись оформити і зі своєї сторони підписати відповідний Акт приймання-передачі (повернення) обладнання. Окрім того, в даному листі ТОВ "Українські енергетичні системи" відповідно до п.п.3.2.3. договору вимагало починаючи з 01.04.2019 допустити (надати доступ) представника Товариства Герловського Є.О. до Обладнання для здійснення останнім перевірки наявності та цільового використання орендодавцем обладнання.

Факт надіслання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" на адресу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" повідомлення вих..№28/03-19 від 28.03.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку підтверджується Описом вкладення у цінний лист та поштовими квитанціями від 29.03.2019. Факт одержання відповідачем ДП "Зарубинський спиртовий завод" повідомлення про розірвання договору підтверджується роздруківкою відстеження поштових відправлень: 02.04.2019, місце виконання операції с.Зарубинці - відправлено до точки видачі доставки; 03.04.2019, місце виконання операції с.Зарубинці - о 14:43 відправлення вручено особисто.

12 квітня 2019 року представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" був складений Акт фіксації приїзду комісії ТОВ "Українські енергетичні системи" на територію знаходження майна с.Зарубинці Збаразького району Тернопільської області.

12 квітня 2019 року представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (представник Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" відмовився від участі в комісії) був складений Акт фіксації продовження користування обладнанням ДП "Зарубинський спиртовий завод" та відмови ДП "Зарубинський спиртовий завод" в його поверненні із оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи".

Встановлено, що станом на дату звернення позивача з позовом до Господарського суду Тернопільської області у справі №921/275/19, орендоване відповідачем обладнання згідно договору оренди №04-07/18 від 04.07.2018 орендодавцю не повернуто.

Надалі, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2022 у справі №921/275/19 замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (ідентифікаційний код 39389715) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" (ідентифікаційний код 41775494) у виконавчому провадженні № 63785137 з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 24.10.2020 №921/275/19. При цьому, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару (на виконання умов договору № 01.10/19 від 01.10.2019) виконало та з 30.07.2022 до нього перейшло право власності на зазначений товар відповідно до п. 2.4. договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року.

Слід також зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" подано позов до Господарського суду Тернопільської області про зобов`язання Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" виконати обов`язок за договором оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017 та повернути з оренди обладнання в натурі ТОВ "Катма Груп" (ухвалою суду від 08.02.2024 у справі №921/677/22 провадження на даний час зупинено).

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вказує відповідач-1, посилаючись на долучені ним до матеріалів справи докази, станом на дату укладення Договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року між відповідачем-1 та відповідачем-2, позивач жодного разу не заплатив орендну плату як по Договору оренди №29/12, так і по Договору оренди №04-07/18, що підтверджується довідкою від 26 лютого 2024 року №114768355, виданою ПАТ "БАНК ВОСТОК", та платіжними дорученнями про надходження грошових коштів відповідачу-1 від позивача за період з 01 грудня 2017 року по 31 жовтня 2019 року (однак по інших договорах). На даний час позивач так і не оплатив орендну плату як по Договору оренди №29/12, так і по Договору оренди №04-07/18.

Окрім того, представники сторін в судовому засіданні 07.05.2024 підтвердили, що на даний час майно, яке було предметом договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року, позивачем ДП "Зарубинський спиртовий завод", не повернуто.

Отже, позивачем у порушення умов укладених ним договорів не було своєчасно повернуто об`єкт оренди (обладнання), про що також свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних актів приймання-передачі орендованого майна. Дані обставини позивачем жодним чином не спростовані.

Як вже було зазначено вище, за частиною другою статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Тобто наймач має переважне право на придбання об`єкта оренди лише за умови належного виконання обов`язків за договором, чого позивачем у цій справі також не доведено.

Слід зазначити, що норми Цивільного кодексу України, передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині десятій статті 11 Господарського процесуального кодексу України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Частиною першою статті 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до частини четвертої статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позов про переведення прав та обов`язків, що відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) або ж зміна господарських правовідносин (абзац одинадцятий частини другої статті 20 Господарського кодексу України), застосовується для захисту переважних прав третіх осіб щодо прав на майно, яким так чи інакше розпоряджається власник (частина четверта статті 362, абзац третій частини першої статті 822 Цивільного кодексу України, частина п`ята статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства", частина п`ята статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо). Такий позов найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також найпростішим шляхом забезпечує відновлення та реалізацію відповідного переважного права.

Таким чином, якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України переважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19 (12-35гс20).

Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 522/7131/16-ц, частиною п`ятою статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Згідно із пунктом 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК України прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним із порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред`явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд враховує, що при зверненні із цим позовом позивачем не внесено на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (в даному випадку 23 206 497,48 грн) (документів, які б підтверджували виконання такого обов`язку позивачем не надано).

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є одними із фундаментальних засад цивільного права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Недотримання цього принципу призводить до порушення прав та інтересів інших осіб.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи з`ясовані судом обставини, суд прийшов до переконання, що в даному випадку позивачем не доведено наявності у нього порушеного переважного права на придбання товару (обладнання), яке було предметом договору №01.10/19 від 01 жовтня 2019 року, укладеного між ТОВ "Українські енергетичні системи", укладаючи з ТОВ "Катма Груп", за захистом якого він звернувся у обраний спосіб.

З урахуванням викладеного, позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 20, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.05.2024.

Суддя Н.В. Охотницька