Рішення

від 24.04.2024 по справі 753/18610/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18610/23

провадження № 2/753/71/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гусак О.С.,

з секретарем Володьком С.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУРСА ТРЕЙД» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності,

в с т а н о в и в:

у квітні 2023 року ТОВ «БУРСА ТРЕЙД» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності. Заява обгрунтована наступним. Позивач уклав із ТОВ «ГРАСО-ГРУП» договір поставки № БТ-ГРАСО/01, за яким позивач зобов`язався поставляти, а ТОВ «ГРАСО-ГРУП» оплачувати продукцію. На виконання забов`язань за договором поставки 8 листопада 2021 року позивач уклав чотиристоронній договір поруки № 0811 (далі - «Договір Поруки») із (1) боржником - ТОВ «ГРАСО-ГРУП» та поручителями: (2) ОСОБА_4 - директором та власником ТОВ «ГРАСО-ГРУП», та дружиною останнього (3) ОСОБА_2 .. За умовами договору поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виступили поручителями перед заявником за виконання ТОВ «ГРАСО-ГРУП» обов`язку щодо сплати боргу за поставлений товар на підставі договору поставки в межах суми, що не перевищує 10 млн. грн. Уклавши договір поруки заявник розраховував на реальне забезпечення виконання поручителями зобов`язання за договором поставки, адже ОСОБА_2 володіла ліквідним активом, за рахунок якого було б можливе стягнення, а саме: квартира, загальною площею 133,5 м. кв, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1109298780000. Дотримуючись своїх зобов`язань за договором поставки заявник поставив до ТОВ «ГРАСО-ГРУП» продукцію на суму понад 4,5 млн. грн, але не отримав оплати за неї, що призвело до заборгованості. Розмір заборгованості сторони договору доставки зафіксували в акті звірки взаєморозрахунків за період з 1 січня 2021 року по 29 грудня 2021 року. Незважаючи на досягнуті домовленості за договором поставки та договором поруки, ні ТОВ «ГРАСОГРУП», ні подружжя Мельників не сплатили заявникові вартість продукції. 19 липня 2022 року заявник звернувся до господарського суду м. Києва із позовом до: товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАСО-ГРУП», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 4 602 197,21 грн, пені у розмірі 449 431,57 грн, інфляційних втрат у розмірі 732 068,47 грн та 3% річних у розмірі 88 309,05 грн. 8 серпня 2022 року Господарський суд м. Києва відкрив провадження у справі № 910/6452/22 за позовною заявою позивача, а. 18 січня 2023 року у вказаній справі ухвалено рішення про задоволення позовних вимог. Проте, через недобросовісні дії ОСОБА_2 , позивач не зміг стягнути заборгованість на підставі вказаного рішення суду, адже ще після відкриття провадження у Господарському суді м. Києва ОСОБА_2 послідовно та систематично вчиняла дії для обтяження єдиного ліквідного активу - квартири № 237 з метою не допустити стягнення за її рахунок. Перше обтяження квартири відбулося 31 серпня 2022 року, всього лише через 23 календарні дні з моменту відкриття провадження у справі № 910/6452/22, ОСОБА_2 обтяжила квартиру № 237 іпотекою на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1019. 18 листопада 2022 року іпотеку квартири № 237 припинено на підставі заяви іпотекодержателя ОСОБА_5 , який не набув право власності на квартиру № 237 на підставі іпотечного договору, що вказує на штучний характер такого обтяження та демонструє його мету - приховати квартиру № 237 від стягнення. Друге обтяження квартири № 237 відбулося 18 листопада 2022 року, в день припинення іпотеки, ОСОБА_2 належну їй квартиру № 237 на підставі укладеного із фізичною особою ОСОБА_6 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1047. 7 липня 2023 року ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_6 договір про розірвання договору № 1047. Згідно з умов цього договору ОСОБА_6 повернув квартиру № 237 у власність до ОСОБА_2 . Таким чином, фактично ОСОБА_6 повернув у власність до ОСОБА_2 квартиру № 237 , яку начебто придбавав за значно заниженою вартістю, більше ніж у 4 рази. Правовідносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 щодо відчуження квартири № 237 із усією очевидністю показують умисне приховування ОСОБА_2 від стягнення. 7 липня 2023 року ОСОБА_2 уклала із фізичною особою ОСОБА_3 новий договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М.О. та зареєстрований в реєстрі за № 818. Таким чином, відбулося третє обтяження щодо квартири в період існування заборгованості. ОСОБА_2 відчужила майно на користь ОСОБА_3 на підставі оспорюваного правочину, була обізнана про наявність боргових зобов`язань, могла передбачати негативні наслідки для себе у випадку їх невиконання.Зважаючи на викладене, товариство, посилалось на те, що після відкриття провадження у справі № 910/6452/22 за позовом ТОВ "БУРСА ТРЕЙД" до ТОВ "ГРАСО-ГРУП", ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення 5 872 003,30 грн, ОСОБА_2 уклала фраудаторний договір, продавши належне їй нерухоме майно - квартиру за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , за зменшеною вартістю, вважає вказаний договір фіктивним, у зв`язку з чим просило задовольнити позов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Гусак О.С.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 1 листопада 2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження, та постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29 листопада 2023 року.

27 листопада 2023 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Миролюбової О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а 28 листопада 2023 року надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги вважала необгрунтованими, оскільки договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. та зареєстрований за номером 818, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_3 , не містить ознак фраудаторності або фіктивності. ОСОБА_2 зазначає, що вона не підписувала договір поруки від 8 листопада 2021 року, укладений із ТОВ «БУРСА ТРЕЙД», на підставі якого взагалі грунтуються вимоги ТОВ «БУРСА ТРЕЙД», вказаний договір поруки не відповідав її волі. На вказані обставини ОСОБА_2 посилалася і в справі № 910/6452/22 за позовом ТОВ «БУРСА ТРЕЙД» до ТОВ «ГРАСО-ГРУП», ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 4 602 197,21 грн., пені у розмірі 449 431,57 гри, інфляційних втрат у розмірі 732 068.47 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 88 309,05 грн., яка розглядалася Господарським судом міста Києва. В рамках даної справи ОСОБА_2 заявляла зустрічний позов та просила призначити судову почеркознавчу експертизу. Проте, Господарський суд м. Києва відхилив подані ОСОБА_2 клопотання у зв`язку з пропуском строків їх подання та 18 січня 2023 року ухвалив рішення у справі № 910/6452/22, яким повністю задовольнив позовні вимоги ТОВ «БУРСА ТРЕЙД». У зв`язку з цим ОСОБА_2 була вимушена звернутися до суду із відповідними позовними вимогами в загальному порядку. ОСОБА_2 . В даному випадку ОСОБА_2 продала квартиру саме з метою отримання за рахунок продажу коштів. Будь-якої іншої мети ОСОБА_2 не мала. При цьому оспорюваний договір поніс за собою всі правові наслідки, які були ним обумовлені. Квартира була продана. з урахуванням відповідної оцінки майна. ТОВ «БУРСА ТРЕЙД» не було надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що, укладаючи договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 мала намір приховання квартири від можливості звернення на неї стягнення.

Разом із відзивом представником ОСОБА_2 було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

29 листопада 2023 року до суду з`явився представник позивача адвокат Бумба О.А., судом було задоволено клопотання представника відповідача адвоката Миролюбової О.В. та відкладено розгляд справи на 25 січня 2024 року.

25 січня 2024 року до суду з`явився представник позивача адвокат Калініченко І.Б., інші учасники справи у судове засіданні не з`явились, від представника відповідача адвоката Миролюбової О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, судом було задоволено вдруге клопотання представника відповідача, та відкладено розгляд справи на 28 лютого 2024 року.

28 лютого 2024 року до суду з`явився представник позивача адвокат Бумба О.А., інші учасники справи у судове засіданні не з`явились, від представника ОСОБА_2 адвоката Миролюбової О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28 лютого 2024 року у судове засідання з`явився представник позивача адвокат Бумба О.А., інші учасники справи до суду не з`явились, від представника ОСОБА_2 - адвоката Миролюбової О.В. втретє було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вона бере участь у судовому засіданні, як представник обвинуваченого, яке призначено на 12 год у Дніпровському районному суді м. Києва, що знаходиться за адресою, м. Київ, вул. Кошиця, 5.

Оскільки це було третє клопотання від представника ОСОБА_2 - адвоката Миролюбової О.В., проміжок у часі між судовими засіданнями (12 год у Дніпровському районному суді місті Києва та 14 год 15 хв у Дарницькому районному суді міста Києва) становив більше двох годин, відстань між приміщеннями судів складає декілька метрів, на переміщення з одного суду до іншого займає 1 хв, суд визнав причини неявки представника ОСОБА_2 - адвоката Миролюбової О.В. неповажними та продовжив розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Миролюбової О.В. про зупинення провадження у справі за позовом ТОВ «БУРСА ТРЕЙД» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності,відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року зобов`язано ОСОБА_3 надати з дотриманням вимог ст. 93 ЦПК України як свідка письмові відповіді на запитання позивача.

Протокольною ухвалою суду від 28 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 27 березня 2024 року.

27 березня 2024 року до суду з`явився представник позивача адвокат Бумба О.А., інші учасники справи на розгляд справи по суті не з`явились, судом було відкладено розгляд справи та повторно повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті на 24 квітня 2024 року.

24 квітня 2024 року до суду з`явився представник позивача адвокат Бумба О.А., інші учасники справи у судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце судового зсідання повідомлялися у встановленому законом порядку від представника ОСОБА_2 адвоката Миролюбової О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Миролюбової О.В. про відкладення розгляду справи, оскільки жодного разу у судові засідання представник відповідача не з`явилася, постійно подавала клопотання про відкладення, які неодноразово задовольнялися судом. Оскільки на думку суд вказані дії представника відповідача свідчать про затягування розгляду справи, судом було розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача адвокат Бумба О.А. просив позовні вимоги задовольнити із підстав зазначених у позовній заяві.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 листопада 2021 року між ТОВ "БУРСА ТРЕЙД" та ТОВ "ГРАСО-ГРУП" укладено договір поставки № БТ-ГРАСО/01, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (тропічні олії та їх фракції рослинного походження, маргарини та жири рослинного походження), найменування якої погоджується сторонами у специфікаціях до договору, надалі іменовану «товар», на умовах, викладених в цьому договорі (а.с. 49-52 т. 1).

8 листопада 2021 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ТОВ "БУРСА ТРЕЙД" (Кредитор) та ТОВ «Грасо-Груп» (Боржник) було укладено договір поруки № 0811, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель-1 та поручитель-2 (разом надалі іменуються - «поручителі») поручаються перед кредитором за виконання боржником обов`язку щодо сплати боргу за вже поставлений товар або за товар, що буде поставлений у майбутньому, який виник або виникне у боржника перед кредитором на підставі договору, вказаного в п. 2.1 цього договору (надалі іменується «основне зобов`язання») в межах суми, що не перевищує 10 000 000,00 грн (обсяг відповідальності) (а.с. 53-55 т. 1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "БУРСА ТРЕЙД" до ТОВ "ГРАСО-ГРУП", ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати товару за договором поставки № БТ-ГРАСО/01 від 8 листопада 2021 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 січня 2023 року у справі № 910/6452/22 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 та 3 на користь позивача присуджено борг у розмірі 4 602 194,21 грн, пеню у розмірі 449 431,57 грн, інфляційні у розмірі 732 068,47 грн та 3% річних у розмірі 88 309,05 грн, до стягнення з відповідачів 1, 2 та 3 на користь позивача присуджено по 29 360,02 грн судового збору з кожного (а.с. 73-82, т. 1).

Вказане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 2 серпня 2023 року (а.с. 99-112).

Звертаючись до суду представник позивача посилався на те, що через недобросовісні дії ОСОБА_2 , позивач не зміг стягнути заборгованість на підставі вказаного рішення суду, адже ще після відкриття провадження у Господарському суді м. Києва ОСОБА_2 послідовно та систематично вчиняла дії для обтяження єдиного ліквідного активу - квартири № 237 з метою не допустити стягнення за її рахунок. Оспорюваний договір купівлі-продажу є фіктивними, оскільки сторони його уклали без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення заборгованості, оскільки після відкриття провадження у справі № 910/6253/22 про стягнення заборгованості ОСОБА_2 здійснювала дії щодо відчудження квартири, а після ухвалення рішення уклала фраудаторний договір купівлі-продажу від 7 липня 2023 року на шкоду позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_2 обтяжила квартиру № 237 іпотекою на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1019, а 18 листопада 2022 року іпотеку квартири № 237 припинено на підставі заяви іпотекодержателя ОСОБА_5 , який не набув право власності на квартиру на підставі іпотечного договору (а.с. 67 т. 1).

7 липня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір про розірвання договору № 1047, згідно з умов цього договору ОСОБА_6 повернув квартиру АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_2 (а.с. 93-94 т. 1).

7 липня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М.О. та зареєстрований в реєстрі за № 818, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує квартиру АДРЕСА_2 , яка складається із п`яти житлових кімнат, житловою площею 74,6 кв.м, загальною площею 133, 5 кв. м.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. В силу частин 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Виділяються наступні критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь у результаті проведення реституції (права, майно).

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину, судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначитися, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає порушення.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому, необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі, вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) є недійсними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) суд касаційної інстанції вказав, що «Правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства».

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

У своїх постановах Верховний Суд від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16 від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17 виснував, що «З конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом».

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Отже, на момент вчинення спірного договору купівлі-продажу від 7 липня 2023 року ОСОБА_2 була обізнана про невиконання зобов`язання за договором поставки № БТ-ГРАСО/01 від 8 листопада 2021 року, що також, підтверджується поданим нею позовом про визнання поруки припиненою. При цьому, скориставшись відсутністю заборон на нерухоме майно, тричі з моменту відкриття провадження у справі намагались відчужити належну їй на праві власності квартиру, в тому числі уклала 7 липня 2023 року спірний договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_2 відчужила належне їй на праві власності нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 7 липня 2023 року, будучи при цьому обізнана про настання строку виконання зобов`язання за договором поставки № БТ-ГРАСО/01 від 8 листопада 2021 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 18 січня 2023 року про стягнення з неї як поручителя заборгованості, тому суд доходить висновку про те, що така поведінка боржника є недобросовісною та свідчить про зловживання правом, оскільки направлена на приховання цього майна від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, що в свою чергу шкодить інтересам кредитора ТОВ «БУРСА ТРЕЙД».

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, оскільки на момент здійснення відчуження спірного майна зобов`язання за договором поставки було простроченим, його належне виконання не відбулося, вже було рішення суду про стягнення з неї як поручителя заборгованості, а тому позивач набув права вимоги до ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань.

Суд бере до уваги доводи представника позивача, що квартира, яку відчуджено ОСОБА_2 була єдиним ліквідним майном за рахунок яких можна було задовольнити вимоги позивача, на все інше майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , накладено арешт або воно передано в іпотеку.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Отже, відчужене майно на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 , маючи невиконані грошові зобов`язання перед позивачем дає підстави вважати, що ОСОБА_2 діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами стосовно позивача, оскільки відчуження останньою належного їй нерухомого майна за спірним договором купівлі-продажу зменшує платоспроможність останньої та свідчить про недопущення звернення стягнення на майно боржника, що дозволяє зробити висновок про фраудаторність оспорюваного договору купівлі-продажу, тобто таким, що вчинений на шкоду кредитору.

Зазначені обставини, свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

Таким чином, у зв`язку з визнанням оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, наявні підстави для припинення право власності ОСОБА_3 на квартиру.

При здійсненні своїх прав, особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що, у даному випадку, особа (особи) «використовувала/використовували право на зло», тому способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 7 липня 2023 року) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 7 липня 2023 року) використовувався ОСОБА_2 для унеможливлення виконання рішення суду про стягнення нею заборгованості за договором поставки, тому позовна вимога про відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочину є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог ТО «БУРСА ТРЕЙД», то з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає стягнення судовий збір по 1342 грн з кожної.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, ст. ст. 15, 203, 204, 215, 26, 234 ЦК України суд

у х в а л и в:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «БУРСА ТРЕЙД» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності, задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 7 липня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. та зареєстрований за номером 818, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру, загальною площею 133,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1109298780000; номер запису про право власності: 50919481; дата та час державної реєстрації: 07.07.2023 14:39:12; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68360775 від 07.07.2023 14:56:02.

Стягнути ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУРСА ТРЕЙД» судовий збір у розмірі 1 342 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУРСА ТРЕЙД» судовий збір у розмірі 1 342 грн.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БУРСА ТРЕЙД» (вул. Маразліївська, 1/20, офіс 233, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 41377803).

Відповідачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повнйи текст рішення складено 13 травня 2024 року.

Суддя: О.С. Гусак