Постанова

від 24.04.2024 по справі 711/6895/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 711/6895/21

провадження № 61-6695св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2023 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест» про виконання зобов`язання у натурі,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила під час розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» (далі - ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест» (далі - ТОВ «КУА «Профінвест») про виконання зобов`язання у натурі.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 18 червня 2021 року між нею як покупцем та ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт», від імені, в інтересах і за рахунок якого на підставі договору від 05 лютого 2019 року № 05022019-КУА про управління активами діяло ТОВ «КУА «Профінвест», як продавцем було укладено договір купівлі-продажу дериватива № Д2015/Б013-5.

За умовами вказаного договору продавець зобов`язався передати покупцю, а покупець - прийняти й оплатити дериватив з такими характеристиками: 1) назва дериватива - Форвардний контракт від 17 березня 2021 року № 170321-389; 2) вид дериватива - з поставкою базового активу; 3) форма існування - документарна; 4) продавець за Форвардним контрактом - ТОВ «Інтерпроект» (код ЄДРПОУ 32211457); 5) дата укладання - 17 березня 2021 року; 6) базовий актив дериватива - майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ; 7) строк дії Форвардного контракту - 26 вересня 2023 року; 8) строк виконання зобов`язань за деривативом - 30 вересня 2023 року; 9) кількість штук - 1 (один). Згідно з пунктом 5.1 цього договору продавець зобов`язався передати покупцеві дериватив за актом прийому-передачі протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати покупцем ціни договору.

Вказує, що 24 червня 2021 року вона сплатила ціну дериватива в сумі 744 266 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1293205.

Однак відповідачі не передали їй дериватив на підставі акта прийому-передачі, що є порушенням договірних зобов`язань та її прав як споживача.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт», від імені, в інтересах і за рахунок якого на підставі договору від 05 лютого 2019 року № 05022019-КУА про управління активами діяло ТОВ «КУА «Профінвест», виконати обов`язок у натурі, а саме передати їй за актом прийому-передачі дериватив з такими характеристиками: 1) назва деривативу - Форвардний контракт від 17 березня 2021 року № 170321-389; 2) вид дериватива - з поставкою базового активу; 3) форма існування - документарна; 4) продавець за Форвардним контрактом - ТОВ «Інтерпроект» (код ЄДРПОУ 32211457); 5) дата укладання - 17 березня 2021 року; 6) базовий актив дериватива - майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ; 7) строк дії Форвардного контракту - 26 вересня 2023 року; 8) строк виконання зобов`язань за деривативом - 30 вересня 2023 року; 9) кількість штук - 1 (один).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт», від імені, в інтересах і за рахунок якого на підставі договору від 05 лютого 2019 року № 05022019-КУА про управління активами діяло ТОВ «КУА «Профінвест», передати ОСОБА_1 дериватив з такими характеристиками: 1) назва дериватива - Форвардний контракт від 17 березня 2021 року № 170321-389; 2) вид дериватива - з поставкою базового активу; 3) форма існування - документарна; 4) продавець за Форвардним контрактом - ТОВ «Інтерпроект» (код ЄДРПОУ 32211457); 5) дата укладання - 17 березня 2021 року; 6) базовий актив дериватива - майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ; 7) строк дії Форвардного контракту - 26 вересня 2023 року; 8) строк виконання зобов`язань за деривативом - 30 вересня 2023 року; 9) кількість штук - 1 (один).

Стягнено з ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обов`язок продавця передати покупцю дериватив саме за актом прийому-передачі прямо передбачений умовами договору купівлі-продажу дериватива від 18 червня 2021 року № Д2015/Б013-5.

Однак усупереч взятим на себе зобов`язанням відповідачі не передали позивачу дериватив за актом прийому-передачі протягом трьох робочих днів з моменту здійснення нею повної оплати ціни договору.

Такі дії відповідачів порушують право ОСОБА_1 на отримання майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав від 18 червня 2021 року № 2015/Б013-5, оскільки цей правочин набуває чинності лише після пред`явлення позивачем до виконання дериватива - Форвардного контракту від 17 березня 2021 року № 170321-389, тоді як до моменту підписання сторонами акта прийому-передачі дериватив належить продавцю ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт».

Суд також вказав, що оскільки дериватив є товаром, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», положеннями якого регулюються відносини між споживачами товарів і послуг та продавцями товарів і надавачами послуг, визначається механізм захисту прав споживачів товарів і послуг, а при вирішенні спорів, що виникають між учасниками таких правовідносин, цей Закон підлягає застосуванню нарівні з іншими актами цивільного законодавства України, що регулюють ті самі питання.

Отже, позивач ОСОБА_1 як споживач на власний розсуд пред`явила цей позов за зареєстрованим місцем свого проживання, що належить до територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду міста Черкаси, тобто скористалася абсолютним правом, передбаченим частиною п`ятою статті 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Тому твердження сторони відповідачів щодо порушення судом правил територіальної юрисдикції є безпідставним.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2023 року - без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2023 року ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, а справу направити на новий розгляд за встановленою юрисдикцією до Печерського районного суду міста Києва.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статей 16, 620 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, судове рішення ухвалено судом з порушенням правил територіальної юрисдикції(пункт 4 частини другої статті 389, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачі не порушували прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки остання реалізувала надані їй права за деривативом (форвардним контрактом), а саме уклала на його виконання договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 18 червня 2021 року № 2015/Б013-5.

За змістом частини другої статті 620 ЦК України кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.

Крім того, оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням правил територіальної юрисдикції. ОСОБА_1 не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому цей позов не міг бути пред`явлений за місцем її проживання, тобто за положеннями статті 28 ЦПК України, які передбачають альтернативну підсудність за вибором позивача.

Отже, з огляду на те, що місцезнаходженням відповідачів є місто Київ, вулиця Болсуновська, 6 , то судам слід було направити цю справу за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, тобто за загальним правилом частини другої статті 27 ЦПК України.

Аргументи інших учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

У липні 2023 року ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» подало відповідь на відзив ОСОБА_1 на його касаційну скаргу, в якій просило відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю.

У липні 2023 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подала заперечення на відповідь ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» на її відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М. від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду міста Черкаси.

06 червня2023 року справа № 711/6895/21 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_3 призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2023 року справу № 711/6895/21 передано судді-доповідачу Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

З`ясовано, що 18 червня 2021 року між ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт», від імені, в інтересах і за рахунок якого на підставі договору від 05 лютого 2019 року № 05022019-КУА про управління активами діє ТОВ «КУА «Профінвест» як продавцем, та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу деривативу № Д2015/Б013-5 (том 1 а. с. 8-12).

Статтею 1 вказаного Договору передбачено, що:

- пункт 1.1: «Дериватив» - форвардний контракт, який визначено у пункті 2.1 цього Договору (далі також - «Форвардний контракт»), який являє собою двосторонню угоду за стандартною (типовою) формою, що засвідчує зобов`язання ТОВ «Інтерпроект» (код ЄДРПОУ 32211457) продати майнові права на квартиру у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, за визначеною ціною такого продажу під час укладення Форвардного контракту;

- пункт 1.2: «Об`єкт» - будинок з проєктним № 5 в складі Комплексної забудови в межах IV, V, 2 п. к. III, 2 п. к. VIII мікрорайонів у багатофункціональному житловому районі на АДРЕСА_3 ;

- пункт 1.3: «Квартира» - внутрішня ізольована частина в Об`єкті, що складається з комплексу взаємопов`язаних житлових приміщень (кімнат), має самостійний вихід на сходову клітку і призначена та придатна для постійного у ній проживання фізичних осіб, проєктні характеристики якої зазначені у Форвардному контракті.

Згідно зі статтею 2 договору купівлі-продажу деривативу продавець зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити дериватив з такими характеристиками: 1) назва деривативу - Форвардний контракт від 17 березня 2021 року № 170321-389; 2) вид деривативу - з поставкою базового активу; 3) форма існування - документарна; 4) продавець за Форвардним контрактом - ТОВ «Інтерпроект» (код ЄДРПОУ 32211457); 5) дата укладання - 17 березня 2021 року; 6) базовий актив деривативу - майнові права на квартиру АДРЕСА_4 у складі проєкту «Комплексна забудова в межах IV, V, 2 п. к. III, 2 п. к. VIII мікрорайонів у багатофункціональному житловому районі на АДРЕСА_3 ; 7) строк дії Форвардного контракту - 26 вересня 2023 року; 8) строк виконання зобов`язань за деривативом - 30 вересня 2023 року; 9) кількість штук - 1 (один) (пункт 2.1). На дату укладення договору дериватив належить продавцю. Всі права та обов`язки, які продавець має за деривативом, повністю, безумовно та без винятків переходять до покупця, з моменту укладення акта прийому-передачі деривативу за цим договором (пункт 2.2).

У статті 3 вказаного договору сторони визначили ціну договору у розмірі 744 266,00 грн та домовилися визнати датою оплати ціни договору дату зарахування коштів від покупця на рахунок продавця.

Пунктом 4.2 статті 4 договору купівлі-продажу деривативу передбачено, що ціна договору сплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів від дати укладання цього договору.

Згідно зі статтею 5 вказаного договору продавець зобов`язується передати покупцю дериватив за актом прийому-передачі деривативу протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту здійснення покупцем повної оплати ціни договору відповідно до умов цього договору (пункт 5.1). Підтвердженням права покупця на дериватив є акт прийому-передачі деривативу (пункт 5.2). Зобов`язання продавця щодо передачі покупцю деривативу відповідно до пункту 5.1 цього договору вважаються виконаними з моменту передачі деривативу покупцю за актом прийому-передачі деривативу (пункт 5.3).

Пунктом 6.1 статті 6 договору купівлі-продажу деривативу передбачено, що продавець, зокрема, зобов`язується: передати покупцю оригінал деривативу у вигляді документа на папері після повної оплати ціни договору відповідно до умов цього договору, шляхом підписання акта прийому-передачі деривативу (підпункт 6.1.1); дотримуватися заяв та гарантій, визначених цим договором (підпункт 6.1.4).

Згідно з підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 вказаного договору покупець має право отримати оригінал деривативу за актом прийому-передачі після повної оплати ціни договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу деривативу № Д2015/Б013-5 ОСОБА_1 сплатила на користь ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» 744 266 грн, про що свідчить платіжне доручення від 24 червня 2021 року № 1293205 (том 1 а. с. 13).

У порушення договірних зобов`язань ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» не передало покупцю (позивачу) дериватив за актом прийому-передачі ані протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту здійснення покупцем повної оплати ціни договору, ані в подальшому (сторони такий акт не підписували).

Суди також встановили, що 18 червня 2021 року, тобто до оплати позивачем ціни договору купівлі-продажу деривативу № Д2015/Б013-5 між «Інтерпроект» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2015/Б013-5, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 130-133).

У преамбулі договору купівлі-продажу майнових прав № 2015/Б013-5 зазначено, що цей договір укладено на виконання форвардного контракту від 17 березня 2021 року № 170321-389, придбаного покупцем на підставі договору купівлі-продажу деривативу від 18 червня 2021 року № Д2015/Б013-5.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору, в поряду та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити загальну вартість майнових прав та прийняти у власність майнові права.

Разом із тим договір купівлі-продажу майнових прав від 18 червня 2021 року№ 2015/Б013-5 на момент його підписання сторонами не набрав чинності, оскільки Форвардний контракт від 17 березня 2021 року № 170321-389 не був пред`явлений до виконання.

Доказів про те, що у подальшому Форвардний контракт був пред`явлений до виконання, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу майнових прав набув чинності, сторона відповідачів не надала.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 частини першої, частиною другою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції. Судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, Верховний Суд першочергово надає оцінку доводам касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, зокрема у разі, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

У касаційній скарзі ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» зазначило, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки ОСОБА_1 не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому цей позов не міг бути пред`явлений за місцем її проживання, тобто за положеннями статті 28 ЦПК України, які передбачають альтернативну підсудність за вибором позивача. Отже, з огляду на те, що місцезнаходженням відповідачів є місто Київ, вулиця Бослуновська, 6, то судам слід було направити цю справу за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, тобто за загальним правилом частини другої статті 27 ЦПК України.

Верховний Суд врахував, що під час розгляду цієї справи судом першої інстанції ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» заявляло про непідсудність справи з наведених підстав.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка на підставі положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України.

За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 ЦПК України).

Матеріалами цієї справи підтверджується, що відповідачі ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт» та ТОВ «КУА «Профінвест» розташовані на вулиці Бослуновській, 6 у місті Києві, що за адміністративно-територіальними межами належить до юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.

У статті 28 ЦПК України передбачено категорії справ, для яких установлено альтернативну підсудність. Зокрема, відповідно до частини п`ятої цієї статті позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Отже, законодавець передбачив юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом про захист прав споживачів обрати на власний розсуд, якими правилами територіальної підсудності керуватися при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про зобов`язання виконати в натурі обов`язок, передбачений договором купівлі-продажу деривативу.

У справі, яка переглядається, сторони визначили договірний характер правовідносин, що виникають з форвардного контракту (деривативу), який засвідчує зобов`язання особи продати базовий актив (майнові права на квартиру) у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни продажу під час укладення такого контракту.

Відповідно до підпункту 14.1.45 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дериватив - документ, що засвідчує право та/або зобов`язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством. До деривативів, зокрема, належить форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дериватив належить до категорії «товари».

У пункті 1 Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 року № 632, наведені терміни, які вживаються в такому значенні: дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов`язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому; базовий актив - товари, цінні папери, кошти та їх характеристики, що є предметом виконання зобов`язань за деривативом; ціна виконання - ціна базового активу, за якою під час виконання зобов`язань за деривативом здійснюються розрахунки; продавець за деривативом - особа, яка згідно з форвардним контрактом має продати базовий актив контракту; покупець за деривативом - особа, яка згідно з форвардним контрактом має купити базовий актив контракту.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір купівлі-продажу деривативу є договором про придбання товару - базового активу у вигляді майнових прав на квартиру в житловому будинку АДРЕСА_3 .

Так, відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні частини другої вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єктами нерухомого майна є житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

З огляду на аналіз чинного законодавства об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та другою статті 656 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

У частині першій статті 30 ЦПК України йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто перелік спорів цієї категорії є розширеним.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення (див. постанову Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17, провадження № 61-35697св18).

У справі, яка переглядається, позивач звернулася до суду з вимогою про зобов`язання передати їй за актом прийому-передачі дериватив (форвардний контракт), який засвідчує її право придбати базовий актив у вигляді майнових прав на квартиру в житловому будинку АДРЕСА_3 .

Предметом договору у цій справі є майнове право на об`єкт, розташований у будинку, якому присвоєно поштову адресу, переміщення цього об`єкта є неможливим без знецінення та зміни його призначення, тобто якому притаманні усі ознаки нерухомого майна.

Отже, оскільки спір у цій справі фактично виник з приводу об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , то спір щодо набуття у майбутньому майнових прав на квартиру відповідно до вимог частини першої статті 30 ЦПК України мав би розглядатися Подільським районним судом міста Києва.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).

З огляду на встановлене судом касаційної інстанції порушення судами попередніх інстанцій правил виключної територіальної підсудності розгляду справи, що тягне за собою обов`язкове скасування судових рішень, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо вирішення спору по суті.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

З урахуванням викладеного оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд за виключною підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року скасувати.

Матеріали справи № 711/6895/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест» про виконання зобов`язання у натурі передати на новий розгляд до Подільського районного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров Судді:А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко В. В. Пророк