Постанова

від 25.10.2023 по справі 597/856/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 597/856/20

провадження № 61-719св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дорогичівська об`єднана територіальна громада Заліщицького району Тернопільської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 2 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Дудяка С. В., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Сташківа Б. І., Парандюк Т. С., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дорогичівської об`єднаної територіальної громади (далі - ОТГ) Заліщицького району Тернопільської області про визнання права на отримання земельної частки.

В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він народився

у селі Хмелева Заліщицького району Тернопільської області. Із 1975 року

до 2000 року працював у колгоспі та селянській спілці.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року право на земельну частку (пай) мали всі особи, які входили до складу Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) на момент паювання землі і яких внесено до списку, що його додають до державного акта на право колективної власності на землю.

Зазначав, що на момент розпаювання майна селянської спілки імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області він працював на посаді тракториста вказаного підприємства, однак його не включили у списки осіб на отримання земельної частки (паю).

За таких обставин просив визнати за ним право на земельну частку (пай) як членом селянської спілки імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області розміром 1,30 умовних кадастрових гектарів вартістю 37 745,50 грн із земель резервного фонду Дорогичівської ОТГ Заліщицького району Тернопільської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 2 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість позову, оскільки сертифікат та державний акт на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_1 як член колгоспу не отримував; до списків громадян - членів селянської спілки імені Лесі Українки, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, - його не внесено і такі дії КСП позивач не оскаржував. Місцевий суд зазначив про недоведення позивачем факту його членства у вказаній селянській спілці та, як наслідок, набуття права на земельну частку (пай).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 2 вересня 2020 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, зазначив про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд зазначив, що зверненню з вказаним позовом має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян -членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивач у пред`явленому позові не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 2 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 10 грудня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що селянська спілка імені Лесі Українки припинила свою діяльність без правонаступників, тому залучення вказаного підприємства до участі у справі та пред`явлення до неї вимог про включення позивача до списку громадян-членів КСП є неможливим.

Вказує про помилковість посилань суду апеляційної інстанції на статті 71, 75, 76, 80 ЦК Української РСР, які регулюють позовну давність, оскільки питання щодо додержання позовної давності для звернення з цим позовом суд першої інстанції не досліджував.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:

- відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування статей 71, 75, 76, 80 ЦК Української РСР (пункт 3

частини другої статті 389 ЦПК України);

- недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів і виклик свідків (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Хмелева Заліщицького райони Тернопільської області.

Зі змісту архівної довідки Заліщинського районного трудового архіву Тернопільської області № 3-226 від 12 травня 2020 року суди встановили, що ОСОБА_1 з 1 січня 1975 року до 31 грудня 1977 року, з 1 липня 1980 року до 31 грудня 1997 року та з 1 березня 1999 року до 28 грудня 2000 року працював у колгоспі (селянській спілці) імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

З довідки № 273, виданої 5 червня 2020 року виконавчим комітетом Дорогичівської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, суди встановили, що ОСОБА_1 не видавали земельний пай із земель селянської спілки.

Зі змісту листа Відділу у Заліщицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 31-19-0.25-152/105-20 від 15 червня 2020 року суди встановили, що сертифікат на земельну частку (пай)

ОСОБА_1 не видавали.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України (в редакції Кодексу

від 22 червня 1993 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції Кодексу від 22 червня 1993 року) та відповідно до зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання;

2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду,

викладеними у постановах від 2 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 2 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20) та від 13 вересня 2023 року

у справі № 192/1822/21 (провадження № 61-5386св23).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду,

викладеним у постанові від 7 грудня 2022 року у справі № 700/728/21 (провадження № 61-5326св22).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, вказав про недоведення позивачем того, що він на час паювання землі селянської спілки імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області був членом цієї селянської спілки.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, виходячи з наступного.

Зі змісту архівної довідки Заліщинського районного трудового архіву Тернопільської області № 3-226 від 12 травня 2020 року суди встановили, що ОСОБА_1 з 1 січня 1975 року до 31 грудня 1977 року, з 1 липня 1980 року до 31 грудня 1997 року та з 1 березня 1999 року до 28 грудня 2000 року працював у колгоспі (селянській спілці) імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

Крім того, на підтвердження факту членства у селянській спілці імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області ОСОБА_1 надав копію дубліката своєї трудової книжки серія НОМЕР_1 від 3 березня 2020 року, відомості якої узгоджуються зі змістом вказаної архівної довідки.

Оскаржувані судові рішення не містять мотивів на спростування обставин, зазначених в архівній довідці Заліщинського районного трудового архіву Тернопільської області № 3-226 від 12 травня 2020 року та дублікаті трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , якими позивач доводив факт його членства у селянській спілці імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

У постанові від 30 червня 2022 року в справі № 143/849/20

(провадження № 61-1089св21) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що «факт членства позивача в КСП ім. Шевченка

с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області підтверджується копією трудової книжки та архівним витягом з протоколу № 1 загальних зборів

КСП ім. Шевченка с. Очеретня, а отже позивач був членом КСП ім. Шевченка, тому мав право на земельну частку (пай)».

Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи ОСОБА_1 про те, що він на час паювання землі селянської спілки імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області був членом цієї селянської спілки та не надав належної оцінки доказами, поданим позивачем на підтвердження цієї обставини.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою відповідні доводи апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення місцевого суду.

Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про існування у ОСОБА_1 спору з селянською спілкою імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області щодо його членства в ній з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц (провадження № 61-7892св18), оскільки у зазначеній справі суди попередніх інстанцій встановили, що на час видачі підприємству державного акта позивач був звільнений з членів КСП. У справі, яка переглядається, сторони не посилались на те, що позивач на час видачі селянській спілці державного акта був виключений з її членів та доказів на підтвердження таких обставин не подавали.

Також апеляційний суд помилково вказав про необхідність залучення до участі у справі селянської спілки імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області, оскільки позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай) у резервному фонді земель Дорогичівської ОТГ Заліщицького району Тернопільської області, а не у колективній власності вказаної селянської спілки.

Крім того, позивач зазначає, що селянська спілка імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області ліквідована та правонаступники у неї відсутні.

В постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 629/4511/16-ц

(провадження № 61-29976св18) Верховний Суд зазначив, що «Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, вказавши про неповний склад відповідачів, залишив поза увагою, що позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай), розміром 9,8 га у резервному фонді земель Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, а не у колективній власності КСП ім. Пархоменко. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції, фактично встановивши, що КСП ім. Пархоменко ліквідовано, не вирішував питання про наявність правонаступника ліквідованого підприємства. […] Дійшовши передчасного висновку про неналежний склад учасників справи та відмовивши у задоволенні позову, заявленого до органу державної влади і органу місцевого самоврядування, апеляційний суд не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог. З урахуванням наведеного, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до органу державної влади і органу місцевого самоврядування, у зв`язку із неучастю у справі в якості відповідача правонаступника ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства, що не заявляв про порушення своїх прав, не відповідає положенням статей 89, 263, 367, 376 ЦПК України».

Дійшовши передчасного висновку про недоведення позивачем факту його членства у селянській спілці імені Лесі Українки села Литячі Заліщицького району Тернопільської області, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, поданим на підтвердження такого факту, та не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою

статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки, викладені після подання касаційної скарги у постановах Верховного Суду від 16 червня

2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20), від 30 червня 2022 року у справі № 143/849/20 (провадження № 61-1089св21), від 7 грудня

2022 року у справі № 700/728/21 (провадження № 61-5326св22) та від 13 вересня 2023 року у справі № 192/1822/21 (провадження № 61-5386св23), що узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неналежного дослідження і оцінки зібраних доказів судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законні та справедливі судові рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 2 вересня

2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко І. В. Литвиненко В. В. Сердюк