Постанова

від 27.11.2007 по справі 17/382-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/382-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 листопада 2007 р.                                                                                    № 17/382-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаМазнєва С.Г. –дов. від 04.04.2006 року

відповідачаНауменко С.І. –дов. від 23.11.2007 рокуКушнір Р.Ю. –дов. від 20.11.2007 рокуШатохіна О.І. –дов. від 20.11.2007 рокуРуденко О.М. –дов. від 23.11.2007 року

третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від19.09.2007 року

у справі№ 17/382-07 господарського суду Сумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Китко"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаУправління комунальної власності Сумської міської ради

пророзірвання договору

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Китко" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління комунальної власності Сумської міської ради про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за аукціоном від 12.03.2002 року, укладеним між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96", зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Китко" будівлю загальною площею 2 476, 2 м2, розташовану за адресою м. Суми, вул. Праці, 1 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" з будівлі загальною площею 2 476, 2 м2, розташованої за адресою м. Суми, вул. Праці, 1.

Позовні   вимоги   обґрунтовані  тим, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за аукціоном від 12.03.2002 року внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, що є істотним порушенням та через істотну зміну обставин і відсутність передбаченої в ньому односторонньої відмови від договору, підлягає розірванню за рішенням суду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2007 року (суддя Коваленко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року (судді: Бондаренко В.П. –головуючий, Лакіза В.В., Шепітько І.І.) по справі № 17/382-07 господарського суду Сумської області позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за конкурсом від 12.03.2002 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96". Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" з будівлі загальною площею 2 476, 2 м2, яка  розташована за адресою м. Суми, вул. Праці, 1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Китко" 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на статті 512, 514, 515, 516, 526, 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 4, 151, 161 Цивільного кодексу УРСР зазначають про те, що позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за конкурсом від 12.03.2002 року внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року по справі № 17/382-07 господарського суду Сумської області, в якій просить постанову у справі та рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2007 року по справі № 17/382-07 господарського суду Сумської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 203, 215, 520 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що судові рішення є незаконними, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не повно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач надав доповнення до касаційної скарги, в якому просить скасувати рішення та постанову у справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник заявника уточнив вимоги касаційної скарги і просить  рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Позивач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 12.03.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" та Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за конкурсом, відповідно до якого Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради зобов'язалось передати у власність відповідача будівлю площею 2476,2 м2 , яка розташована за адресою: м. Суми, вулиця Праці,1, а відповідач зобов'язаний прийняти її у власність та сплатити визначену у договорі ціну.

Відповідно до розділу 5 договору, відповідач зобов'язаний прийняти об'єкт у встановлений цим договором термін та виконати умови продажу, відповідно до протоколу конкурсної комісії від 05.03.2002 року №3 “Про визначення остаточного переможця”.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням господарського суду.

14.03.2002 року Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради передало, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, вказане в договорі, про що складено акт №21 прийому-передачі будівлі, розташованої за адресою: м. Суми, вулиця Праці,1.

02.04.2002 року відповідач зареєстрував право власності на будівлю в Сумському обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним посвідченням.

Як встановлено судами, 13.03.2006 року між Департаментом комунальної власності Сумської міської ради та Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради був укладений договір про передання прав за правочином (відступлення права вимоги), за яким Управління взяло на себе зобов'язання забезпечити правонаступництво прав Департаменту, які випливають із договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.03.2002 року, укладеного між Управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96", шляхом передання Департаментом своїх прав відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України та в обсязі і на умовах, що існували на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу.

14.04.2006 року Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради всі права за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.03.2002 року були передані Товариству з обмеженою відповідальністю “Китко” на підставі аналогічного договору.

Таким чином, судами встановлено, що позивач, набувши право кредитора за договором має право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи питання щодо часткового задоволення позовних вимог господарські суди виходили, зокрема, з того, що відповідач не виконував свої зобов'язання за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.03.2002 року в частині забезпечення надання квартир відповідно до пункту 5.2.3 спірного договору мешканцям будинку згідно зі списком, що є додатком до договору, а також в частині забезпечення належного санітарно-технічного стану, протипожежної безпеки.

Відповідно   до   Роз'яснень   Пленуму   Верховного Суду   України,    викладених пунктах 1, 6 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення",  рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства   і   всебічно   перевіривши всі обставини справи;   вирішив   справу у відповідності з нормами  матеріального   права,   що  підлягають  застосуванню  до  даних правовідносин, а за їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судами, Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради здійснювало свою діяльність на підставі Положення про Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 20.06.2001 року в строк до створення Департаменту комунальної власності Сумської міської ради.

Департамент комунальної власності Сумської міської ради був створений відповідно до рішення Сумської міської ради “Про положення про департамент комунальної власності Сумської міської ради” від 26.11.2003 року і є правонаступником Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради.

Відповідно до рішення Сумської міської ради “Про ліквідацію департаменту комунальної власності Сумської міської ради, утворення управління комунальної власності та приватизації Сумської міської ради, управління земельних та природоохоронних ресурсів Сумської міської ради” від 30.03.2005 року та рішення Сумської міської ради “Про положення про управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради” від 27.04.2005 року Департамент комунальної власності Сумської міської ради був ліквідований, створено Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради.

Рішенням Сумської міської ради “Про положення про управління майна комунальної власності Сумської міської ради” від 27.12.2006 року назва Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради була змінена на Управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений  іншою  особою внаслідок: 1) передання   ним  своїх  прав  іншій  особі  за  правочином (відступлення права вимоги);    2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор  у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути  замінений,  якщо  це встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання щодо належності позивача у справі, господарськими судами не звернуто уваги та не надано оцінки обґрунтуванням відповідача щодо відповідності договорів про передання прав за правочином вимогам чинного законодавства України. Зокрема, не досліджено питання повноважень Управління комунальної власності та приватизації Сумської міської ради, Департаменту комунальної власності Сумської міської ради на укладання договорів відступлення права вимоги щодо об'єкта приватизації з урахуванням Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Положень про управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, Положення про департамент комунальної власності Сумської міської ради.

Згідно частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати  недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Крім того, відповідно до Положення про управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, управління утворюється Сумською міською радою і є її виконавчим органом, який в межах, визначених радою, здійснює власні (самоврядні) та делеговані повноваження управління майном, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Суми. Управління у своїй діяльності підконтрольне та підзвітне  Сумській міській раді.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Сумської міської ради, яку не було залучено до участі у справі.

Також суд посилався на частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, судами не зазначено, яким чином порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення вплинуло на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Китко".

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року по справі № 17/382-07 господарського суду Сумської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова