Рішення
від 13.05.2024 по справі 160/32616/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуСправа №160/32616/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до митного контролю та оформлення подано митну декларацію МД №23UА209230066390U8 від 22.06.2023з метою розмитнення партії товару, імпортованого за контрактом № 03-04/18РР від 03.04.2018 з компанією ERMANO ENTERPRISE LTD (Великобританія). Митна вартість визначена за ціною контракту. При поданні декларації на підтвердження митної вартості декларантом надано всі необхідні документи відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України з визначенням митної вартості товарів за ціною договору. Однак, митним органом за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів№UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із винесеним рішенням та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог статті 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані ТОВ «Престиж Полімер», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18.12.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

25.12.2023 представником позивача усунено недоліки.

Ухвалою суду від 03.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32616/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

15.01.2024 від Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. За результатами підтвердження заявленої митної вартості товару було визначено, що митна вартість не може бути визнана, оскільки подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час розгляду документів було виявлено, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2023 №282 не містить відомостей щодо всіх складових, а саме навантаження та обробку оцінюваних товарів (витрати на митне оформлення вантажу у країні відправлення, отримання сертифікатів, тощо.) СМR від 19.06.2023 №436412 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PЕ ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 19.06.2023 №282, згідно з якою виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Також, відповідно до вимог п. 2.1 контракту від 03.04.2018 №03-04/18-РР, ціна товару зазначається у рахунку-пропозиції до контракту, яка є невід`ємною частиною договору. Такий документ декларантом не надано. У п 2.1 договору перевезення від 26.04.2022 № 260422ПП передбачено надання заявки на перевезення, де у тому числі вказується вартість фрахту. Однак такий документ декларантом не надано. При цьому, було встановлено, що дата посередницької фактури №2705/23 від 19.06.2023, а дата рахунку-проформи №14/06/2023-SВ 14.06.2023. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного підтверджуючого документу, який спростовує виявлені розбіжності декларантом не надано. Наведені обставини унеможливили здійснення митного оформлення товару з митною вартістю, заявленою декларантом. Проведено консультації з декларантом та прийнято рішення про коригування митної вартості. До товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товар. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UА401020/2023/027582 від 29.05.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками №1 становить 1,298дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Відповідач окремо зазначив про не погодження з обґрунтуванням позову, оскільки вважає, що вони ґрунтуються не непідтверджених даних. Документів, які є невід`ємними частинами договору перевезення (заявка, рахунок-пропозиція), до митного оформлення не надано. Таким чином, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Крім того, відповідач вважає, що сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу, не співмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою, є завищеною та не відповідає критерію справедливої сатисфакції.

29.02.2024 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає не погодження з доводами відповідача та вказує, що рахунком-пропозицією є саме проформа-інвойс №14/06/2023-SBвід 14.06.2023, яка надавалась до митного оформлення і на відсутність якої помилково посилається відповідач. Відповідно до інвойсу №14/06/2023-SB від 14.06.2023 була погоджена умова поставки FCA. Відповідно до умов поставки FCA страхування товару не є обов`язковим. Товар не страхувався, що зазначено в довідці про транспортно-експедиційні витрати №19/06-99 від 19.06.2023. Той факт, що рахунок-проформа №14/06/23-SB датований 14.06.2023, а інвойс №2705 та інвойс №19/06/2023-SB датовані 19.06.2023 жодним чином не перешкоджає числовому значенню митної вартості, оскільки рахунок-проформа є попереднім документом розрахунку, а остаточними документами до сплати є саме інвойси, які і датовані однією датою. Крім того, оскільки рахунок-фактура№282 від 19.06.2023 та довідка №19/06-99 від 19.06.2023 містить остаточну вартість перевезення, не надання декларантом договору перевезення з PЕ ОСОБА_1 , жодним чином не може вплинути на розмір транспортних витрат. За таких обставин, зауваження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» зареєстроване 06.08.2015, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 39937783; адреса місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 1-1.

Основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» за кодом КВЕД є:38.32 Відновлення відсортованих відходів; серед інших видів: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами тощо.

03.04.2018 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» (покупець) та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Великобританія) (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 03-04/18РР (далі Контракт).

Відповідно до пункту 1.1. Контракту продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різних марок (далі товар) в кількості та асортименті згідно підписаних сторонами рахунків-пропозицій, які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 1.2 Контракту визначено, що асортимент товару, ціна за одиницю і кількість поставляємих товарів при кожній поставці мають бути узгоджені обома сторонами і вказані в рахунках-пропозиціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Вартість пакування з нанесеним маркуванням покупця включена в ціну. Вартість витрат на страхування вантажу на час його транспортування до місця призначення, у випадку обов`язкового страхування відповідно до п.3.2 цього Контракту, включена в ціну.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2Контракту метод поставки визначається в кожному рахунку-пропозиції. Окремою партією товару є кількість і асортимент товару, вказаний в рахунку-пропозиції до цього Контракту.

Умови поставки вказуються у відповідному рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки і можуть бути змінені за погодженням сторін (відповідно до Правил Інкотермс 2000).

Згідно з пунктом 4.1 Контракту оплата за товари, які постачаються за цим Контрактом, здійснюються у валюті згідно рахунку-фактури у формі передоплати у розмірі 100% від вартості товару, який підлягає поставці протягом 10 днів від дати отримання рахунку-фактури на поставку такого товару.

Строк дії даного Контракту - до 31 грудня 2021 року (пункт 11.2Контракту).

Додатковою угодою №10 до контракту купівлі-продажу № 03-04/18РР від 03.04.2018 пункт 11.2 контракту купівлі-продажу № 03-04/18РР від 03.04.2018 викладено у наступній редакції: «дія контракту продовжується до 31 грудня 2022 року».

Додатковою угодою №12 до Контакту купівлі-продажу №03-04/18-РР від 03.04.2018 сторонами погоджено зміни до пункту 11.2 Контракту в частині щодо строку дії Контракту до 31.12.2023.

Відповідно до проформи-інвойсу №14/06/2023-SB від 14.06.2023 сторонами Контракту були погоджена поставка товарів на загальну суму 126225,00Євро, в тому числі: поліетилену HIPTEN 22020 на суму 19868,75Євро, на умовах FCA Панчево, Республіка Сербія.

22.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № 23UA209230066390U8.

Так, згідно з МД №23UA209230066390U8 від 22.06.2023 її подано для здійснення митного оформлення наступного товару:

1.«Поліетиленз відносною густиною менш як 0,94, нелінійний: LDРЕ Нірtеп 22003, густина 0,922г/см3, показник текучості розплаву (ПТР) 0,30грам/10 хвилин при навантаженні 2,16кг.Див. «електронний інвойс» 2. Місць - 17 8А/17/1.».

У графі 22 МД №23UA209230066390U8заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 19868,75Євро (гр.22); умови поставки FCA Панчево, RS. (гр.20).

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем разом з декларацією№23UA209230066390U8 подано наступні документи: контракт № 03-04/18РР від 03.04.2018;додаткова угода №10 від 31.12.2022; додаткова угода №12 від 31.12.2022;додаткова угода №13 від 20.03.2023; сертифікат аналізів від 10.04.2023;проформа-інвойс №14/06/2023-SB від 14.06.2023; комерційний інвойс №19/06/2023-SB від 19.06.2023;інвойс №2705/23 від 19.06.2023; пакувальний лист №2705/23 від 19.06.2023; автотранспортна накладна СМR №436412 від 19.06.2023; договір перевезення №260422ПП від 26.04.2022; рахунок-фактура №282 від 14.06.2023;довідкатранспортно-експедиційнихвитрат №19/06-99 від 19.06.2023; експортна митна декларація.

За результатами опрацювання документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що митна вартість не може бути визнана, оскільки подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

1) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2023 №282 не містить відомостей щодо всіх складових, а саме: навантаження та обробку оцінюваних товарів (витрати на митне оформлення вантажу у країні відправлення, отримання сертифікатів, тощо.). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ;

2) згідно з наданої до митного оформлення СМR від 19.06.2023 №436412 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється PЕ ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 19.06.2023 №282, згідно з яким виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення та, відповідно, числового значення рівня митної вартості товару;

3) відповідно до вимог п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.04.2018 №03-04/18-РР, ціна товару зазначається у Рахунку-пропозиції до контракту, яка е невід`ємною частиною договору, однак такий документ декларантом не надано;

4) відповідно до вимог п 2.1 договору перевезення від 26.04.2022 № 260422ПП необхідно надання заявки на перевезення, де у тому числі вказується вартість фрахту, однак такий документ декларантом не надано;

5) дата посередницької фактури №2705/23 19.06.2023, а дата рахунку-проформи №14/06/2023-SВ 14.06.2023.

За викладених обставин, митницею зроблено висновок, що встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його змінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

-за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містят ьреквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

-виписку з бухгалтерської документації;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно із переліком, було вирішено, що метод визначення митної вартості товарів на ціною договору (контракту) не може бути застосований.

Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

22.06.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2023/100358/2 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод) на рівні 1,1881Євро.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості з МД №UA401020/2023/027582 від 29.05.2023, де вартість такого товару становить 1,298дол. США за кг (даного виду товару).

У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №23UA209230066390U8 від 22.06.2023 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2023/001707 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар випущений у вільний обіг за МД № 23UA209230066826U7 від 23.06.2023.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем прийнято рішення №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA209230066390U8 від 22.06.2023, заявленої позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості товарів в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-r резервний метод) стали висновки митного органу про те, що у поданих документах на підтвердження заявленої митної вартості є розбіжності, а також ненадання декларантом документів у спростування виявлених розбіжностей на вимогу митного органу, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 оспорюваного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зауважень митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що відповідно до вимог п.2.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.04.2018 №03-04/18-РР ціна товару зазначається в рахунку-пропозиції до контракту, однак такий документ декларантом не надано, що унеможливлює встановлення погодженої ціни товару та умов поставки, також дата посередницької фактури №2705/23 19.06.2023, а дата рахунку-проформи №14/06/2023-SВ 14.06.2023, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2018 між ТОВ «Престиж Полімер» (покупець) та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (продавець) було укладено контракт №03-04/18РР, відповідно до п.1.1.якогопродавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різних марок в кількості та асортименті згідно підписаних сторонами рахунків-пропозицій, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно із п.3.2. Контракту умови поставки зазначаються у відповідному рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за домовленістю сторін, (згідно з правилам ІНКОТЕРМС 2000).

Згідно із проформою-інвойсом №14/06/2023-SB від 14.06.2023 сторонами Контракту погоджена поставка товару на умовах FCA Панчево, Респ. Сербія.

Такі ж умови поставки визначені в комерційному інвойсі №19/06/2023-SB від 19.06.2023 та інвойсі №2705/23 від 19.06.2023, які надавались до митного оформлення. Відповідно до умов FCA страхування товару не є обов`язковим. Товар не страхувався, про що зазначено в довідці про транспортно-експедиційні витрати №19/06-99 від 19.06.2023.

Відповідно до комерційного інвойсу №19/06/2023-SB від 19.06.2023 погоджена сума поставкистановить19868,75 Євро та відповідає рахунку-фактурі №19/06/2023-SB від 19.06.2023.

Отже, надані документи надають можливість встановити погоджену ціну товару та умови поставки, узгоджуються між собою та розбіжностей не містять.

Той факт, що рахунок-проформа №№14/06/2023-SB датований 14.06.2023, а інвойс №2705/23 та комерційний інвойс №19/06/2023-SB датовані 19.06.2023, жодним чином не говорить про розбіжності у документах, які унеможливлюють визначення числового значення митної вартості товару, оскільки рахунок-проформа є попереднім документом розрахунку, а остаточними документами до сплати є саме інвойси, які і датовані однією датою.

Щодо транспортних витрат, суд зазначає наступне.

На підтвердження транспортних витрат декларантом до митного оформлення було надано договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом №260422ПП від 26.04.2022; автотранспортна накладна СМR №436412 від 19.06.2023; рахунок-фактура №282 від 14.06.2023; довідка транспортно-експедиційних витрат №19/06-99 від 19.06.2023.

Так, пунктом 1.1. Договору від 26.04.2022 року №260422ПП, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ТОВ «Престиж Полімер» (замовник) (далі Договір від 26.04.2022 року №260422ПП) було погоджено, що Експедитор зобов`язується від свого імені, в інтересах і за рахунок коштів Замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних сполученнях і/або по Україні, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між Експедитором та третьою стороною - Перевізником.

Згідно із п.4.1 Договору від 26.04.2022 року №260422ПП вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду експедитора.

Згідно із п.4.3 Договору від 26.04.2022 року №260422ПП підставою для оплати Замовником є оригінал рахунку-фактури експедитора, акти виконаних робіт, СМR/ТТН з печаткою вантажоодержувача.

На виконання умов Договору від 26.04.2022 року №260422ПП експедитор надав рахунок-фактуру №282 від 19.06.2023 року, який було надано до митного оформлення, згідно з яким вартість послуг перевезення становить 52000,00грн., з яких: транспортні послуги від місця завантаження м.Панчево, Сербія до кордону з Україною п/п Дякове-Халмео а/м АО 3008 НТ// НОМЕР_1 36000,00грн; транспортні витрати від кордону України п/п Дякове-Халмео до місця розвантаження м. Львів а/м АО3008НТ// НОМЕР_1 16000,00грн.

Відповідно до автотранспортної накладної СМR А №436412 від 19.06.2023 товар було завантажено у м.Панчево, Сербія і доставлено згідно інвойсу 2705/23у кількості, зазначеній у пакувальному листі №2705/23, на умовах FCA Панчево, Респ. Сербія.

Завантаження здійснювалося силами перевізника і увійшло до загальної вартості перевезення товару. Діюче законодавство України не містить вимогу у рахунку-фактурі на транспортні витрати здійснювати розкладання транспортних витрат на складові.

При цьому, суд зазначає, що до митного оформлення також було надано довідку від 19.06.2023 №19/06-99 про транспортні-експедиційні витрати, відповідно до якої транспортні витрати за доставку вантажу автомобілем АО 3008НТ// НОМЕР_1 для ТОВ «Престиж Полімер» згідно із договором №260422ПП від 26.04.2022: від м.Панчево (Сербія) до кордону з Україною (Дякове-Халмео) складають 36000,00грн. (478км) (у тому числі експедиційна винагорода 1000,00грн.); від кордону України до місця розвантаження м.Львів - 16000,00грн. (304 км); страхування вантажу не проводилось.

Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Отже, відповідно до умов Договору від 26.04.2022 року №260422ПП в рахунку-фактурі №282 від 19.06.2023 зазначена остаточна вартість перевезення до кордону України з урахуванням експедиційної винагороди та завантаження. Сторонами було погоджено у рахунку-фактурі №282 від 19.06.2023 вартість перевезення з м.Панчево Сербія до кордону України у розмірі 36 000 грн., що і було зазначено у митній декларації. Крім того, в довідці №19/06-99 від 19.06.2023 було уточнено, що експедиційна винагорода входить до вартості перевезення до кордону України. Оскільки рахунок-фактура №282 від 19.06.2023 та довідка №19/06-99 від 19.06.2023 містять остаточну вартість перевезення, не надання декларантом заявки на перевезення жодним чином не говорить про неможливість підтвердження транспортної складової митної вартості, а отже, зауваження митного органу в цій частині є цілком безпідставними.

Суд зазначає, заявка на перевезення не є обов`язковим документом, що підтверджує вартість транспортних витрат в розумінні статті 53 МК України.

Щодо зауважень митного органу про ненадання до митного оформлення відомостей про договірні відносини з перевізником товару PЕ ОСОБА_1 , про яке міститься посилання в накладній СМR, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 8 вказаного Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, серед яких: надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Як встановлено судом, організацією перевезення товару для позивача у спірному випадку здійснювало ФОП ОСОБА_2 на підставі договору № 260422ПП від 26.04.2022, умовами якого передбачено, що Експедитор приймає на себе зобов`язання від свого імені за винагороду і за рахунок Замовника, здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних сполученнях і/або по Україні, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між Експедитором та третьою стороною Перевізником.

При цьому, підставою для оплати Замовником є оригінал рахунку-фактури експедитора, акти виконаних робіт, СМR/ТТН з печаткою вантажоодержувача.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Таким чином, для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за договором №260422ПП від 26.04.2022 ФОП ОСОБА_2 мав право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

Залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі № 826/66/14.

За таких обставин, у спірному випадку зауваження митного органу про те, що до митного оформлення не надано відомостей щодо договірних відносин з PЕ ОСОБА_1 , про яке міститься посилання в накладній СМР, безпідставні.

Щодо інших запитуваних митницею додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, в силу положень частини 3 статті 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути витребувані митним органом документи.

Крім того, по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказують на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мали протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості, визначеної в МД №23UA209230066390U8 від 22.06.2023у відповідача не було.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не відповідає дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише посилання на дату раніше оформленої МД, її реєстраційний номер та ціну товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено, за яким методом здійснено митне оформлення раніше оформленого товару, не вказано умови поставки товару, не наведені повні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дати раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.

Позивачем заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат.

У позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» зазначено, що розрахунок витрат на правничу допомогу становить 5000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду ордер серії АЕ №1245435 від 04.12.2023, договір про надання правничої допомоги №64, додаткову угоду №1 від 04.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю, рахунок на оплату №25 від 23.02.2024, акт надання послуг №10 від 23.02.2024, платіжну інструкцію від 23.02.2024 №6032.

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, 04.12.2023 між адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №64, згідно із п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023.

Відповідно до п. 1.2 Договору для реалізації зобов`язань, передбачених п.1.1 цього договору, адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту протягом строку дії цього договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін.

Пунктами 3.1 та 3.2 цього Договору визначено, що вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах. Строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

04.12.2023 між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 04.12.2023 №64, відповідно до умов п.1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023 в суді першої інстанції.

За умовами п.2 вказаної Додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці, а саме: №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023 в суді першої інстанції та складає 5000 грн.

Оплата вартості послуг (гонорару), передбачена п.1 цієї Додаткової угоди, здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Згідно з Актом надання послуг № 10 від 23.02.2024, підписаного сторонами, Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та партнери» виконані наступні послуги: оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023 5000,00 грн.

23.02.2024 адвокатським бюро виставлено рахунок на оплату №25, відповідно до якого позивачем здійснено оплату 5 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 23.02.2024 № 6032.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Також, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною.

У судових засіданнях адвокат участі не брав.

З огляду на викладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 1000,00грн.

За таких обставин, клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» (код ЄДРПОУ 39937783, місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Перемоги, буд. 57, оф. 1-1) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100358/2 від 22.06.2023.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» (код ЄДРПОУ 39937783, місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Перемоги, буд. 57, оф. 1-1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» (код ЄДРПОУ 39937783, місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Перемоги, буд. 57, оф. 1-1) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	13.05.2024
Оприлюднено	15.05.2024
Номер документу	118986469
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —160/32616/23

Ухвала від 05.09.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 23.08.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 31.07.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 14.06.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Рішення від 13.05.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Бухтіярова Марина Миколаївна

Ухвала від 03.01.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Бухтіярова Марина Миколаївна

Ухвала від 18.12.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Бухтіярова Марина Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.05.2024 по справі 160/32616/23ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/32616/23

Ухвала від 05.09.2024

Ухвала від 23.08.2024

Ухвала від 31.07.2024

Ухвала від 14.06.2024

Рішення від 13.05.2024

Ухвала від 03.01.2024

Ухвала від 18.12.2023

Рішення
від 13.05.2024 по справі 160/32616/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД