Ухвала

від 09.05.2024 по справі 160/9708/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 травня 2024 рокуСправа №160/9708/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення вартості предметів речового майна

УСТАНОВИВ:

15.04.2024 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) вартість предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, у розмірі 7351,13 грн.

22 квітня 2024 року суд залишив позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн, сплаченого за наступними реквізитами: (Отримувач: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101 ; код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253; Рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998 ; призначення платежу «судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача)» або обґрунтоване клопотання з належними та допустимими доказами.

02 травня 2024 року представник позивача подав до суду заяву про відстрочення до винесення рішення сплату судового збору, у зв`язку з тим, що для Військової частини НОМЕР_1 асигнування для її потреб регулюються відповідно до затвердженого кошторисного призначення на Державному рівні. Військова частина НОМЕР_1 повністю фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, згідно бюджетних призначень і асигнувань тому не має змоги самостійно регулювати надходження та розподіл грошових коштів. Фінансово-господарська діяльність для військової частини НОМЕР_1 НГУ є супутньою і здійснюється виключно для забезпечення життєдіяльності та підтримання постійної бойової готовності підрозділу, при цьому має статус неприбуткової установи, не надає платні послуги. Тому видатки щодо сплати судового збору кошторисом на рік не передбачені. На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року про залишення без руху позовної заяви у справі № 160/9708/24 до відповідного уповноваженого органу направлено клопотання про виділення військовій частині коштів за КЕКВ 2800 для сплати судового збору у справі, проте на теперішній час кошти не виділені.

Дослідивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, враховуючи матеріали справи, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № R (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Питання судових витрат урегульовано главою 8 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Такі положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положенням ч.1 ст.8 Закону України Закон України Про судовий збір, де зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 року по справі № К/800/18502/16, а саме: Аналіз наведених норм права свідчить про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою, зокрема, для звільнення від сплати судового збору. Таким чином, при визначенні майнового стану сторони, яка просить звільнити її від сплати судового збору, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування цієї обставини та ухвалює рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення або зменшення розміру сплати судового збору за подання даного позову до суду, суд виходить із того, що з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ Про судовий збір, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Надаючи оцінку клопотанню представника позивача у справі, суд вважає, що такі обставини підтверджують скрутний майновий стан позивача та клопотання підлягає задоволенню.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що пропуск такого строку обумовлений об`єктивними причинами, а саме між Військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_1 з цим же предметом спору розглядалась цивільна справа № 214/8945/20 в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу, та в подальшому в Криворізькому районному суді Дніпропетровської області.

Таким чином, пропуск строку звернення до адміністративного суду обумовлений неврегульованістю питання юрисдикції спорів про стягнення матеріальної шкоди, у зв`язку із чим Військова частина НОМЕР_1 вперше звернулась з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

25.01.2024р. відповідно до ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області провадження у справі № 214/8945/20 було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Після закриття провадження у цивільній справі № 214/8945/20 та набрання зазначеної ухвали суду законної чинності, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у найкоротші строки (в межах 3-місячного строку звернення, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України) звернулась до суду із даним позовом.

Причина пропуску строку звернення до суду є поважною, оскільки вона відповідає одночасно таким критеріям:

- існували обставини, які безпосередньо унеможливлювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об`єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду - розгляд справи № 214/8945/20 між тими ж сторонами та з тим же предметом позову в порядку цивільного судочинства;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 122 ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст. 122 ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Також, одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

На підставі вищевикладеного, суд зробив висновок про задоволення заяви позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлення строк для звернення до суду із даним позовом.

Перевіривши матеріали наявні в матеріалах справи суд зробив висновок, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, підстави для залишення її без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, визначених статтями 169-170 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч.2 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Враховуючи п. 20 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа є незначної складності (малозначна справа) та не вимагає проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З наведеного, суд зробив висновок, що дана справа не відноситься за своїм змістом до встановленого переліку справ передбачених ч.4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України, є незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження згідно із ч.6 ст.12, ч.2, ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 4, 12, 171, 257, 260, 262, КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Поновити позивачу строк звернення до суду.

Відстрочити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України сплату судового збору за подання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів речового майна - до ухвалення судового рішення у справі №160/9708/24.

Відкрити провадження в адміністративній справі № 160/9708/24.

Справа розглядатиметься суддею Ніколайчук С.В. одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Запропонувати відповідачу у разі невизнання адміністративного позову протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову разом із доказами, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Роз`яснити відповідачу, що відзив на позовну заяву повинен відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів, з дня його отримання, а відповідач - заперечення протягом п`яти днів, з дня отримання відповіді.

Копію цієї ухвали направити учасникам справи.

Особи, які беруть участь у справі, або їх представники допускаються до участі у судовому засіданні при наявності документа, що посвідчує особу кожного, та документа, що засвідчує повноваження їх представників.

Інформацію щодо розгляду даної справи її учасники можуть отримати в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.dp.court.gov.ua.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

У зв`язку з перебуванням судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 29.04.2024 року по 08.05.2024 року, ухвала прийнята першим робочим днем 09.05.2024 року.

Текст ухвали складено 13.05.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук