Рішення

від 10.05.2024 по справі 380/27686/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 рокусправа № 380/27686/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо непроведення повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018) ОСОБА_1 у день виключення його зі списків особового складу медичного центру (18.12.2020) і в подальшому з 19.12.2020 по 21.10.2023;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018) з 19.12.2020 по 19.01.2023.

Ухвалою суду від 27.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що повний розрахунок відповідач здійснив 21.10.2023 здійснивши виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.08.2018 на виконання рішення суду у справі №380/14053/22. Оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що на момент звільнення з військової служби спору щодо зазначених та виплачених сум не було. Також вказав, що норми статті 117 КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплат заробітної плати.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив службу з 1993 року по 2020 рік в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2020 звільнений з військової служби у відставку, а на підставі наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №243 від 18.12.2020 виключений із списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення з 18.12.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі №380/14053/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця січень 2008 року в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням проведених виплат.

На виконання рішення суду відповідач здійснив 21.10.2023 нарахування індексації грошового забезпечення в сумі 82370,85 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача та повідомленням відповідача від 24.10.2023 №550/7030.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.10.2023, в якій просив здійснити виплату середнього грошового забезпечення за час затримки здійснення повного розрахунку при звільненні.

Відповідач листом від 07.11.2023 повідомив позивача про відсутність підстав здійснення такої виплати.

Позивач вважає, що оскільки виплата індексації грошового забезпечення, відповідачем у день його звільнення не проведена, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку. Тому, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За приписами частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано КЗпП України.

У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП, в якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплата працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Викладена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06.02.2020 у справі №806/305/17, від 06.08.2019 у справі №826/9793/18, від 20.02.2020 у справі №821/723/17, від 02.09.2020 у справі №804/7733/16, від 28.01.2021 у справі №240/11214/19.

Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 викладено правову позицію, згідно з якою ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, а тому, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Суд встановив, що позивач виключений із списків особового складу 18.12.2020, водночас лише 21.10.2023 на виконання рішення суду відповідач здійснив виплату індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач провів фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати спірної індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не виплачена в день його виключення зі списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення, відповідно до вимог статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, при розрахунку належної позивачу суми середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації суд враховує таке.

Згідно з статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі Порядок №100).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі порядок №260).

Згідно з пунктом 7 розділу І цього Порядку середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Суд зазначає, що період затримки розрахунку при звільненні становить з 19.12.2020 (наступний день після звільнення із Центру) по 21.10.2023 (день виплати індексації грошового забезпечення) та складає 1036 календарних днів.

При цьому, враховуючи внесені у статтю 117 КЗпП України зміни (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає стягненню, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц виклала правовий висновок, згідно з яким з огляду на зазначені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому, Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц).

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, в якій, з-поміж іншого, зазначено, що синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що позивач виключений із списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення з 18.12.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі №380/14053/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця січень 2008 року в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням проведених виплат.

На виконання рішення суду відповідач здійснив 21.10.2023 нарахування індексації грошового забезпечення в сумі 82370,85 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача та повідомленням відповідача від 24.10.2023 №550/7030.

Спірні правовідносини щодо нарахування середньоденного заробітку за час невиплати спірної індексації регулюються статтею 117 КЗпП в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022), яка передбачає, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає стягненню, але не більш як за шість місяців.

Весь період затримки розрахунку при звільненні становить з 19.12.2020 (наступний день після звільнення із Центру) по 21.10.2023 (день виплати індексації грошового забезпечення) та складає 1036 календарних днів.

Водночас шестимісячний з 19.12.2020 по 19.06.2021 становить 182 календарних дні.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця про структура та розміри грошового забезпечення за жовтень-листопад 2020 грошове забезпечення позивача становило у жовтні 2020 року 22838,45 грн. та в листопаді 2020 року 22838,45 грн.; всього 45676,90 грн.

Кількість календарних днів служби позивача за жовтень-листопад 2020 становила 61 день.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 748,80 грн. (45676,90грн./61 календарний день).

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період не більш як за шість місяців мав би становити 136281,60 грн. (розрахунок: 748,80 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) * 182 (кількість днів затримки розрахунку).

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір невчасно виплаченої індексації грошового забезпечення становить 82370,85 грн., водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 136281,60 грн., що перевищує розмір невчасно виплаченої суми індексації грошового забезпечення.

З огляду на неспівмірність суми середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та зазначеним критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у такому розмірі.

Згідно з картки особового рахунку військовослужбовця про структура та розміри грошове забезпечення позивачу при звільненні в грудні 2020 нараховано 656151,10 грн.

Отже, з урахуванням несвоєчасно виплаченої суми індексації грошового забезпечення, загальний розмір належних позивачу при звільнені виплат мав складати 738521,95 грн. (656151,1 грн. + 82370,85 грн. індексації грошового забезпечення), що становить 100%.

Відсоток, який складає невиплачена при звільненні сума 82370,85 грн., у співвідношенні до загальної суми становить 11,15% (82370,85 грн. * 100 / 738521,95 грн.).

Відповідно, відсоток середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасно виплачену суму індексації грошового забезпечення за шість місяців від загальної суми становитиме 15195,39 грн. (136281,60 * 11,15% / 100).

Отже, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасно виплачену суму індексації грошового забезпечення слід перерахувати та виплатити позивачу в сумі 15195,39 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.12.2020 по 19.06.2021 у сумі 15195,39 грн.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами розподіляти не слід.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (79010, вул. Личаківська, 26, м. Львів; ЄДРПОУ 08160677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15195 (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 39 коп.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович