Рішення

від 13.05.2024 по справі 520/4270/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 травня 2024 р. справа № 520/4270/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000607/2 від 22.11.2023.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що позивач в повній мірі виконав вимоги законодавства щодо підтвердження розміру заявленої у митній декларації митної вартості. Вимога митного органу щодо надання додаткових документів є необґрунтованою та неконкретизованою, при цьому митний орган неправомірно визнав обраний позивачем метод визначення митної вартості імпортованого товару невідповідним. Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що наявність у ЄАІС ДФС інформації про митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Митниця зазначає, що поданих разом з митною декларацією документах відсутня інформація про вартість транспортування товару з визначеного місця поставки (Poznan Polska) до місця завантаження товару (Garwolin Polska). Більше того, взагалі відсутня інформація про спосіб доставки товару до місця завантаження, а відстань між вказаним містами складає 371 км. Декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат, зокрема в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація, щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України. Крім того, вартість транспортних витрат викликає сумніви виходячи з того, що в рахунках №0001/23/DXK, №0007/23/DEX відсутня інформація щодо умов поставки на яких виставлена вартість товару, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; в специфікації №2 від 01.06.2023 вартість товару виставлено без врахування умов поставки, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості. Відповідно до Комерційного договору №1 від 10.03.2023 параграф №4 «Ціна та умови оплати 100% передоплата на підставі проформи -інвойс», однак до митної декларації UA807200/2023/016326 від 22.11.2024 не було подано документів на підтвердження оплати товару, що протирічить положенням п. 4 ч.2 ст.53 МКУ, так як декларант підтверджує заявлену митну вартість зокрема банківськими платіжними документами, що стосуються оцінюваного товару якщо рахунок сплачено.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Щодо вимоги відповідача розглядати справу з викликом сторін, суд зазначає, що така вимога міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву та не носить характеру процесуального документу, оскільки чинний КАС України визначає, що є заявою, клопотанням та запереченням.

Так, статті 166 та 167 КАС України містять чіткі вимоги до форми та змісту заяви, клопотання і заперечення. Проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вимога, яка міститься у відзиві за правовою природою не є ані клопотанням, ані заявою, ані запереченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд наголошує, що оскільки зазначена вимога, заявлена представником відповідача у відзиві на позов, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України, то вона залишається без розгляду.

Повернення в даному випадку виконати фактично неможливо, оскільки зазначена вимога міститься в процесуальному документі відзиві на позов

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 29.04.2024 по 10.05.2024.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 22.11.2023 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці АТ «Новий стиль» (код ЄДРПОУ 32565288) подана митна декларація за № UA807200/2023/016326 на товари: «Прокат плоский, гарячекатаний….» код 7225401200, та «Прокат плоский, гарячекатаний не у рулонах….» код 7226912000, що надійшло на адресу АТ «Новий стиль» за зовнішньоекономічним контрактом з AKROSTAL Sp. z o.o. 64-610 Rogozno, ul. Garbatka 119, Polska.

Умовами п. 1.1. Контракту, в якому позивач є Покупцем, а Продавцем компанія Akrostal Sp. Z o.o., Польща, визначено: Продавець зобов`язується продати Покупцеві товар у вигляді металопродукції з асортименту Продавця гатунку та виду, що визначатимуться щоразу Покупцем в Специфікації (замовленні). Відповідно до п. 2 Контракту Продавець здійснює поставку Товару Покупцеві на умовах FCA Познань, Польща, відповідно до Інкотермс 2010. Відповідно до параграфу 4, умови оплати 100% передоплата на підставі проформи- інвойс. Проформою Інвойсом № 0006/23/DEX від 21.08.2023, а також комерційним інвойсом № 0007/23/DEX від 07.09.2023 та корегувальним інвойсом № 0001/23/DXК від 06.11.2023 визначені асортимент та ціна товару, яка становить 7 752,00 (сім тисяч сімсот п`ятдесят два євро, 00 євроцентів) євро.

На підтвердження митної вартості товару позивачем подані документи: Комерційний договір № 1 від 10.03.2023; Додаткова угода №1 до Комерційного договору № 1 від 10.03.2023; Специфікація № 2 від 21.08.2023; Договір на міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03012020 від 03.01.2020; копія експортної декларації країни відправлення № 23PL391010E3331014 від 09.11.20023.

Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією № 23UA807200016326U4 відповідачем оформлений запит (електронне повідомлення декларанту) № 25738, у якому затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, запропоновано надати (за наявності) додаткові документи за ч. 3 ст. 53 МК України, а також відомості, що підтверджують відсутність обмежень за ст. 58 МК України, а саме: надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо, каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної

декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митний кодекс України, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Позивач на запит митного органу № 25738 від 22.11.2023 надав лист вих. № 22/11-1-а від 22.11.2023 про відсутність можливості на той момент надати затребувані додаткові документи та задля уникнення простою автотранспорту з товаром, а також додаткових незапланованих фінансових затрат підприємства пов`язаних з цим, попросив надати Рішення про визначення митної вартості товарів не дотримуючись терміну 10 діб.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000607/2 від 22.11.2023, за яким митна вартість товару збільшена.

На підставі прийнятого рішення про коригування відповідачем оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації № UA 807200/2023/000670.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000607/2 від 22.11.2023 у графі 33 зазначено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55,57, 58, 59 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально з також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема: відповідно до CMR N101104 від 13.11.2023 місто завантаження зазначено Garwolin Polska, але адреса продавця AKROSTAL Sp. z 0.0. 64-610 Rogozno, ul. Garbatka 119, Polska, тобто, виходячи з умов поставки FCA Poznan, можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

в рахунках №0001/23/DXK, N0007/23/DEX відсутня інформація щодо умов поставки на яких виставлена вартість товару, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданих рахунках на оплату відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; в специфікації №2 від 01.06.2023 вартість товару виставлено без врахування умов поставки, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; відповідно до контракту N1 від 10.03.2023 параграф N4, Ціна та умови оплати... 100% передоплата, яка відсутня в пакеті документів, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація у ЄAIC та АСМО Інспектор на подібний товар, оформлений іншими суб`єктами в митницях, по ціні угоди за першим методом (ДМВ1): МД №UA305160/2023/36757 від 04.11.2023, NUA 305160/2023/30762 від 16.09.2023. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) у відповідності до статті 60 МК України.

Позивач у порядку частини 8 статті 55 МК України звернувся до відповідача з листом № 10.01.2024/8 від 10.01.2024 з наданням пояснень та додаткових документів та проханням урахувати надані додаткові документи та в порядку частини дев`ятої ст. 55 Митного кодексу України винести письмове рішення щодо визнання заявленої АТ «Новий стиль» митної вартості товару за 1-м методом та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000607/2 від 22.11.2023 р.

Так, у листі позивачем надані пояснення щодо міста завантаження в Garwolin Polska, а саме: відповідно до наданої митної декларації країни відправлення, митне оформлення вантажу відбулося у Познані (PL391010), що не протирічить вказаним умовам поставки як в контракті, так і у нашій митній декларації. Згідно з довідкою про транспортні витрати від експедитора ОСОБА_1 вартість транспортних витрат бралася від відповідних фірм до кордону України (митний перехід Ужгород). Відповідно до логістичних особливостей вантаж збирається по всій Польщі (дана поставка налічувала 17 партій ТМЦ) і кінцеве завантаження авто відбувається у Гарволині, де і виписуються ЦМР. На митну вартість товару це ніяким чином не вплинуло.

Щодо відсутності в рахунках N0001/23/DXK, N0007/23/DEX інформації щодо умов поставки, позивач додав корегувальний інвойс N0001/23/DXK та інвойс комерційний 0007/23/ DEX від 07.09.2023. Позивач зазначив, що умова поставки визначена Комерційним договором № 1 від 10.03.2023 (п.2. Розділу 3), а тому рахунки на оплату товару/інвойси можуть не містити в собі такі дані як умови поставки, адже мета цих документів надання підстави для оплати товару, а не визначення умов поставки, які вже визначені основним документом - Контрактом.

Щодо не доведеності правильності розподілу транспортних витрат позивач надав митниці Рахунок на оплату транспортних витрат № 844 від 13 листопада 2023 року, в якому включені всі відомості про транспортні витрати, Довідку про транспортні витрати від 13.11.2023, відповідно до якої вартість вантажно-розвантажних робіт включено у вартість перевезення та вантаж не страхувався. Також позивач надав Акт наданих послуг за цим рахунком № 844 від 13 листопада 2023 року та платіжну інструкцію № 9925 від 04.12.2023 року щодо оплати цього рахунку.

Щодо відсутності каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару позивач повторно надав Специфікацію № 2 від 21.08.2023 та пояснив, що наявність каталогів та загальних прейскурантів не передбачена Контрактом та дані документи не належать до обов`язкових.

Щодо відсутності в специфікації №2 від 01.06.2023 умов поставки, позивач пояснив, що Специфікація, як документ являє собою Додаток до Контракту, це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Так, п. 1 параграфу 1 Комерційного договору № 1 від 10.03.2023 визначено, що в Специфікації до Договору визначається ґатунок та вид товару, більш того, вона йде невід`ємним додатком до Договору у вигляді зразка, який не містить в собі інформацію щодо умов поставки. Умови поставки визначені параграфом 3 Комерційного договору № 1 від 10.03.2023.

Щодо неподання доказів оплати товару позивач пояснив, що у зв`язку із технічними проблемами не мав змоги надати ці документи, водночас, до пояснень надав Платіжні інструкції №№ 551 від 30.10.2023 та 472 від 07.09.2023 про повну оплату товару.

Щодо запитуваної інформації щодо угод на ідентичні товари позивачем надано експертний звіт про оцінку майна № 11/12/2023/01 від 11.12.2023, яким встановлено ринкову вартість ідентичного товару на суму 7860 євро, що, як зазначає позивач, практично не відрізняється від вартості товару за МД № 23UA807200016326U4 від 22.11.2023, в якій вартість товару визначено за першим методом.

Також позивачем надано митному органу Інвойс 0007/23/ DEX від 07.09.2023; Корегувальний інвойс 0001/23/DXK від 06.11.2023; Рахунок на оплату транспортних витрат № 844 від 13 листопада 2023 року; Довідку про транспортні витрати від 13.11.2023, Акт наданих послуг за рахунком № 844 від 13 листопада 2023 року; платіжну інструкцію № 9925 від 04.12.2023 щодо оплати транспортних витрат, специфікацію № 2 від 21.08.2023, платіжну інструкцію № 551 від 30.10.2023 про оплату товару, платіжну інструкцію № 472 від 07.09.2023 про оплату товару, експертний звіт про оцінку майна № 11/12/2023/01 від 11.12.2023.

На пояснення позивача № 10.01.2024/8 від 10.01.2024 Харківська митниця надала відповідь за № 7.14-1/7.14-15/13/327 від 16.01.2024, в якій зазначила, що подані документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої нами митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000607/2 від 22.11.2023.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО «Інспектор»).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про неприйнятність аргументів позивача стосовно безпідставності витребування у нього митним органом додаткових документів при здійснення митного оформлення товару за наявності виявлених митним органом розбіжностей у документах.

Відтак, процедура митних консультацій розпочата відповідачем правомірно.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

Додаткових документів в процесі митних консультацій позивачем не надано.

Водночас, такі документи надавались позивачем у порядку ч.8 статті 55 МК України.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з вимогами положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Як вже встановлено судом, в результаті опрацювання документів митницею виявлено розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару.

Утім, з наданих до суду доказів судом встановлено, що виявлені митницею розбіжності усунуті позивачем за процедурою, передбаченою частиною 8 статті 55 МК України.

Так, як встановлено судом, відповідно до CMR №101104 від 13.11.2023 місто завантаження зазначено Garwolin Polska, при цьому умовами комерційного договору №1 від 10.03.2023 визначено умови поставки FCA Poznan.

Термін Інкотермс FCA означає, що відправник виконує свої зобов`язання, передаючи товар, що пройшов митне очищення для експорту, перевізнику, вказаному покупцем, у названому місці чи пункті.

Відповідач зазначає, що у даному випадку цим місцем визначено місто Poznan, тож продавець виконав свої зобов`язання, доставивши вантаж у вказане місто, а подальше транспортування покладається на покупця. Однак у поданих разом з митною декларацією документах відсутня інформація про вартість транспортування товару з визначеного місця поставки (Poznan Polska) до місця завантаження товару (Garwolin Polska).

Суд зазначає, що відповідно до наданої митної декларації країни відправлення митне оформлення вантажу відбулося у Познані (PL391010).

Позивачем надано до суду копію довідки про транспортні витрати від експедитора ОСОБА_1 , відповідно до якої вартість транспортних витрат бралася від відповідних фірм до кордону України (митний перехід Ужгород).

Як пояснив позивач, відповідно до логістичних особливостей вантаж збирається по всій Польщі, а дана поставка налічувала 17 партій ТМЦ, і кінцеве завантаження авто відбувається у Гарволині, де і виписуються ЦМР.

Відповідач наполягає, що декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат, зокрема в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України.

При цьому позивач до пояснень № 10.01.2024/8 від 10.01.2024 надав відповідачу рахунок на оплату транспортних витрат № 844 від 13 листопада 2023 року, в якому включені всі відомості про транспортні витрати, Довідку про транспортні витрати від 13.11.2023, відповідно до якої вартість вантажно-розвантажних робіт включено у вартість перевезення та вантаж не страхувався. Також позивачем надано Акт наданих послуг за цим рахунком № 844 від 13 листопада 2023 року та платіжну інструкцію № 9925 від 04.12.2023 року щодо оплати цього рахунку.

Відповідач зазначає, що вартість транспортних витрат викликає сумніви виходячи з того, що в рахунках №0001/23/DXK, №0007/23/DEX відсутня інформація щодо умов поставки, на яких виставлена вартість товару, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат, адже в наданих рахунках на оплату відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; в специфікації №2 від 01.06.2023 вартість товару виставлено без врахування умов поставки, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Як аргументовано вказав позивач, умови поставки товару визначені Комерційним договором № 1 від 10.03.2023 (п.2. Розділу 3), при цьому суд зауважує, що рахунки на оплату товару/інвойси та інші документи можуть не містити в собі такі дані як умови поставки, що вже визначено договором.

У порядку частини 8 статті 55 МК України позивачем надано документи, що підтверджують вартість транспортних витрат, а також платіжні інструкції №551 від 30.10.2023 та №472 від 07.09.2023 про оплату товару, документи на підтвердження сплати транспортних послуг, тощо.

Суд зазначає, що митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару, у тому числі і про наявність підстав для прийняття рішення відповідачем у порядку частини 9 статті 55 МК України

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Так, якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

При цьому висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим, що є ключовим для вирішення цього спору на користь митниці.

Сумніви митного органу у числових складових митної вартості товарів є обґрунтованими для початку процедури митних консультацій, водночас, процедуру застосування резервного методу відповідачем не дотримано, що свідчить про необґрунтованість спірних рішень про коригування митної вартості, що має наслідком їх скасування.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000607/2 від 22.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджених асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) судовий збір у сумі 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн 54 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 13 травня 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ