Постанова

від 13.05.2024 по справі 420/5373/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5373/20

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 13.03.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

-Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року за заявою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації щодо припинення раніше призначеної ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з грудня 2019 року по березень 2020 року (включно). Зобов`язано Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації призначити та надати ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2020 року (включно). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №420/5373/20 набрало законної сили 29 грудня 2020 року.

16.01.2021 судом видано виконавчі листи по справі №420/5373/20.

Ухвалою суду від 14 червня 2022 року замінено боржника у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5373/20 з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області на Овідіопольський відділ Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області.

До Одеського окружного адміністративного суду 26.02.2024 року від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просить: винести ухвалу про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні ВП №73646066 з примусового виконання вимог виконавчого листа по справі № 420/5373/20 виданого 16.01.2021 Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації призначити та надати ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2020 року (включно), з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації на Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області.

В обґрунтування заяви зазначено, що 29.01.2024 та 13.02.2024 на адресу відділу надійшли заяви стягувача про заміну сторони - боржника у виконавчому провадженні № 73646066. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ 03194950) перебуває у стані припинення. Кабінетом Міністрів України 16.12.2020 прийнято розпорядження №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», яким вказано зокрема здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3. У додатку 3 зазначено про реорганізацію шляхом приєднання до новоутвореної Одеської райдержадміністрації Одеської області Овідіопольську райдержадміністрацію. 16.03.2021 року Головою Одеської районної державної адміністрації розпорядженням № 1/од/2021 «Про затвердження структури Одеської районної державної адміністрації Одеської області» було створено структурний підрозділ як особу юридичного права - Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області. Овідіопольський відділ є структурним підрозділом управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області, без окремого юридичного статусу.

Також в заяві зазначено, що 15.02.2024 до відділу надійшов лист Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області від 09.02.2024 №01- 22/178. Згідно з даним листом, вимогу виконавця було отримано Овідіопольським відділом Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області, який являється одним із структурних підрозділів Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області та не є окремою юридичною особою, не має власних рахунків та, відповідно, окремого код ЄДРПОУ, виконати рішення суду саме зазначеним структурним підрозділом не є можливим. Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області не має правових підстав для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі №420/5373/20, оскільки рішенням зобов`язано Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації призначити та надати ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2020 року (включно).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року заперечення Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області, на заяву про зміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні (Вхід. № ЕС/8908/24) повернуто без розгляду.

У задоволенні заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження у справі №420/5373/20 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, оскільки забезпечує обов`язковість виконання судового рішення, що є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами частин 1статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС України).

Тобто, процесуальним законодавством врегульовано не лише питання заміни сторони у виконавчому провадженні, а й у виконавчому листі у випадку, якщо виконавче провадження не відкрито. При цьому, підстави та порядок заміни сторони виконавчого провадження та сторони у виконавчому листі є тотожними.

За приписами частини 5статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від право попередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження являє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

Закон України «Про виконавче провадження» не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, надає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац 2 частини 4 статті 4 Закону№1404-VIII).

Крім того, слід наголосити, що за змістом частини 1статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0612/649/11, від 03 травня 2018 року у справі № 2-а-1864/10, від 13 грудня 2018 року у справі № 2-а-1710/11, від 29 січня 2020 року у справі №815/1303/17 та інших.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи 16.01.2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 420/5373/20 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації призначити та надати ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2020 року (включно).

Ухвалою суду від 14 червня 2022 року замінено боржника у виконавчому лист Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5373/20 з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області на Овідіопольський відділ Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області.

Як правильно встановлено судом першої інстанції на момент подачі заяви Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження - 26.02.2024 року, Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області вже не є боржником у виконавчому листі № 420/5373/20, а отже дана обставина унеможливлює здійснення заміни як божника у виконавчому провадженні ВП73646066.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

За наведених підстав, у межах розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження, у правовідносинах, по яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим для виконання, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Кабінет Міністрів України 16.09.2022 прийняв постанову № 1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» (далі - Постанова № 1041), пунктом 3 якої постановлено Пенсійному фонду України, зокрема, забезпечити з 01.10.2022 виплату та з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

Пунктом 2 Постанови №1041 зобов`язано обласні та Київську міську державні адміністрації (військові адміністрації) забезпечити координацію роботи районних державних адміністрацій (військових адміністрацій), органів місцевого самоврядування щодо передачі структурними підрозділами з питань соціального захисту населення органам Пенсійного фонду України згідно з актами приймання-передачі, зокрема, пакетів документів щодо звернень за призначенням житлових субсидій та наданням пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, за якими не прийнято рішення станом на 30.11.2022 - до 01.01.2023.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 1041 зобов`язано Пенсійний фонд України продовжувати утримання надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій.

Відповідно до п. 9 Положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 року № 1041) визначено, що призначення житлових субсидій здійснюється:до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення;починаючи з 01 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що з 01 грудня 2022 року саме органи Пенсійного фонду України призначають відповідні житлові субсидії, а тому зважаючи на те, що відповідні повноваження були передані іншому органу, виконання рішення можливе лише у випадку якщо воно буде здійснено пенсійним органом.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що за наявних обставин з 01 грудня 2022 року повноваження щодо розгляду заяв та призначення житлових субсидій перейшли від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу апелянта на тому, що у спірному випадку відбулося передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації) до іншого (Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області) внаслідок припинення його адміністративної компетенції у питаннях призначення житлових субсидій.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо повернення судом першої інстанції без розгляду заперечення Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області, на заяву про зміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні (Вхід. № ЕС/8908/24) у зв`язку із невиконанням вимог ст. 167 КАС України.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко