Постанова

від 10.05.2024 по справі 761/5237/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/5237/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8791/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фундуклєєвський» - адвоката Щелкова Петра Сергійовича на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року (суддя Мальцев Д.О.) про передачу за підсудністю позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фундуклєєвський» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

у лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 55 775,42грн та судові витрати у розмірі 12 985,40грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та на праві спільної часткової власності (1/3 частина) нежитлове приміщення № 160 у цьому ж будинку, який перебуває на балансі та утримується ОСББ «Фундуклєєвський».

Позивач зазначав, що відповідачка має заборгованість за період з 1 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року по сплаті внесків співвласника на витрати на управління будинком, внеску співвласника для формування амортизаційного фонду, з відшкодування втрат трубопроводу на теплову енергію для потреб централізованого опалення, яка підлягає стягненню з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року цивільну справу передано за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за місцем реєстрації відповідачки.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСББ «Фундуклєєвський» - адвокат Щелков П.С. просить ухвалу судді скасувати та передати справу до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Представник позивача зазначає, що проживання відповідачки дійсно зареєстроване у Закарпатській області, проте, до спірних правовідносин належить застосовувати положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність, оскільки спір виник із приводу утримання нерухомого майна.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Передаючи справу на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, суддя першої інстанції виходив з того, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком судді з таких підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 27 ЦПК Українипозови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини 1 статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України (аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 30 ЦПК України) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по внескам на управління будинком, для формування амортизаційного фонду та відшкодування втрат трубопроводу на теплову енергію, тобто даний спір не стосується нерухомого майна та не є таким, що безпосередньо чи опосередковано пов`язаний з нерухомим майном, тому підстав для застосування правил виключної підсудності для даного спору немає.

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру № 447000 від 13 лютого 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 8 серпня 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (с.с.107).

Виходячи з вищевикладеного, суддя першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що даний спір підсудний суду за місцем реєстрації відповідачки.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права при постановленні ухвали про направлення справи за підсудністю, тому підстав для скасування ухвали судді та задоволення апеляційної карги не встановлено.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фундуклєєвський» - адвоката Щелкова Петра Сергійовича залишити без задоволення, ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук