Постанова

від 13.05.2024 по справі 140/2334/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2334/24 пров. № А/857/6676/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження в справі №140/2334/24 за адміністративним позовом територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області до Турійського районного суду Волинської області, Любомльського районного суду Волинської області, Маневицького районного суду Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання винити дії,-

суддя в 1-й інстанції Волдінер Ф.А.,

час ухвалення рішення 05.03.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Турійського районного суду Волинської області, Любомльського районного суду Волинської області, Маневицького районного суду Волинської області, в якому просило:

1) визнати неправомірними дії Турійського, Любомльського, Маневицького районних судів Волинської області щодо відмови у видачі наказів про скасування доплат до посадового окладу суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

2) зобов`язати Турійський, Любомльський, Маневицький районні суди Волинської області видати накази про перерахунок суддівської винагороди суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 з утриманням на користь державного бюджету суми зайво виплаченої суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01.01.2021 по 31.07.2021 доплати до посадового окладу за вислугу років.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області до Турійського районного суду Волинської області, Любомльського районного суду Волинської області, Маневицького районного суду Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання винити дії.

Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 02.02.2024 року на адресу територіального управління надійшла вимога Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області від 31.01.2024 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», у якій вимагається забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136, 232, 233 Кодексу законів про працю України на користь територіального управління незаконних видатків бюджетних коштів на загальну суму 337 838, 16 грн, заподіяної внаслідок зайвого нарахування виплати щомісячної доплати за вислугу років, а також зменшення суми по розрахунках з бюджетом на 70 919,16 грн зайвої сплати ЄСВ.

Так, на виконання вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області від 31.01.2024 територіальне управління на адреси Турійського, Любомльського, Маневицького районних судів Волинської області направлено листи від 02.02.2024 № 281/04-27, № 282/04-27, 283/04-27 з пропозицією видати накази про: зупинення з 01.01.2021 дії наказів про встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; проведення перерахунку суддівської винагороди суддям Турійського, Любомльського, Маневицького районних судів Волинської області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за період з 01.01.2021 року по 31.07.2021 року.

05 лютого 2024 року на адресу територіального управління надійшли листи Любомльського та Маневицького районних судів Волинської області від 05.02.2024 № 02-04/51/2024, № ЕП-83/03-18/2024, в яких голови судів дійшли висновку про відсутність підстав видачі таких наказів та про те, що питання поставлені в листах, ставлять під сумнів рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 року та є незаконними. 06 лютого 2024 року на адресу територіального управління надійшов лист Турійського районного суду Волинської області від 06.02.2024 № 02-03/45/2024 щодо листа про перерахунок суддівської винагороди та скасування доплат до посадового окладу в якому голова суду дійшов висновку про відсутність підстав видачі такого наказу та про те, що питання поставлені в листі, ставлять під сумнів рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 року. Територіальне управління вважає такі дії Турійського, Любомльського, Маневицького районних судів Волинської області неправомірними з огляду на те, що серед переліку підстав при яких суддя, що не здійснює правосуддя, має право на отримання доплат до посадовою окладу, відсутня така підстава як нездійснення правосуддя суддею, призначеного на посаду строком на п`ять років, у зв`язку із закінченням строку на який його було призначено суддею.

Твердить скаржник про те, що враховуючи положення п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», вимога про усунення виявлених порушень від 31.01.2024 є обов`язковою до виконання керівниками та іншим особами підприємств, установ та організацій, що контролюються.

Таким чином, позивач у встановленому законодавством порядку наділений правом для виконання покладених на нього завдань звертатися до судів та отримувати необхідні інформацію, документи, матеріали.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області на ІІІ квартал 2023 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі територіальне управління) за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.

За результатами проведення ревізії фахівцями Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 28.12.2023 № 130308-23/03, у якому фахівці Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області доходять висновку про те, що з втратою з 01 січня 2020 року чинності пунктом 23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, які не мають повноважень для здійснення правосуддя, з 01.01.2020 року втратили право на отримання доплат до посадового окладу.

Не погодившись із вищевказаними висновком, територіальне управління направило на адресу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області заперечення, у яких наголошувало на тому, що вважає зазначений висновок фахівців Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області безпідставним, а виплата суддям, які не здійснювали повноваження через обставини, що не залежать від них особисто або не були обумовлені їхньою поведінкою, доплат до посадового окладу за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року здійснювалася відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 на підставі наказів, виданих головами місцевих загальних судів Волинської області у межах їх повноважень. 26.01.2024 року на адресу територіального управління надійшов Висновок на заперечення до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 року (супровідний лист від 23.01.2024 року № 130308-14/225-2024), у якому зазначено, що вищевикладені заперечення територіального управління не приймаються.

Як наслідок, 02.02.2024 року на адресу територіального управління надійшла вимога Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області від 31.01.2024 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», у якій вимагається забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136, 232, 233 Кодексу законів про працю України на користь територіального управління незаконних видатків бюджетних коштів на загальну суму 337 838, 16 грн, заподіяної внаслідок зайвого нарахування виплати щомісячної доплати за вислугу років, а також зменшення суми по розрахунках з бюджетом на 70 919,16 грн зайвої сплати ЄСВ.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

На виконання вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області від 31.01.2024 територіальне управління на адреси Турійського, Любомльського, Маневицького районних судів Волинської області направлено листи від 02.02.2024 № 281/04-27, № 282/04-27, 283/04-27 з пропозицією видати накази про: зупинення з 01.01.2021 дії наказів про встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; проведення перерахунку суддівської винагороди суддям Турійського, Любомльського, Маневицького районних судів Волинської області Турак О.В., Павлусю О.С. та ОСОБА_4 за період з 01.01.2021 року по 31.07.2021 року.

05 лютого 2024 року на адресу територіального управління надійшли листи Любомльського та Маневицького районних судів Волинської області від 05.02.2024 № 02-04/51/2024, № ЕП-83/03-18/2024, в яких голови судів дійшли висновку про відсутність підстав видачі таких наказів та про те, що питання поставлені в листах, ставлять під сумнів рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 року та є незаконними.

06 лютого 2024 року на адресу територіального управління надійшов лист Турійського районного суду Волинської області від 06.02.2024 № 02-03/45/2024 щодо листа про перерахунок суддівської винагороди та скасування доплат до посадового окладу в якому голова суду дійшов висновку про відсутність підстав видачі такого наказу та про те, що питання поставлені в листі, ставлять під сумнів рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статус Державної судової адміністрації визначено в Законі України «Про судоустрій та статус суддів».

Так, приписами статті 151 вказаного закону визначено , що державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом (частина перша); Державна судова адміністрація України має територіальні управління (частина третя).

Таким чином, в даному випадку до адміністративного суду з позовом звернувся суб`єкт владних повноважень до іншого суб`єкта владних повноважень.

Частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень наділений правом на звернення до адміністративного суду із позовом до іншого суб`єкта владних повноважень виключно у випадку, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника, як на підставу звернення до суду з цим позовом на підпункт 1 пункту 5 Положення про управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 № 229, яким встановлено, що територіальне управління має право одержувати від судів, органів суддівського самоврядування, інших територіальних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств і організацій, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи, матеріали, необхідні для виконання покладених на нього повноважень.

Скаржником не заперечується факт отримання відповідей на листи від 02.02.2024 № 281/04-27, № 282/04-27, 283/04-27, однак позивач виражає незгоду із змістом останніх.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що спірні правовідносини виникли на виконання ТУ ДСА в Волинській області вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області від 31.01.2024 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», з якою позивач виражав незгоду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939 органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, Верховний Суд наголошує, про їх наявність може бути зазначено у вимозі, такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом

При цьому пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи про їх оскарження, проте пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків, мають перевірятися в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю.

Водночас збитки, щодо наявності яких зробила висновок Держаудитслужба, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків.

З огляду на наведені висновки, положення Закону № 2939 також не надають підконтрольній органу державного фінансового контролю установі право звернутися з аналогічним, заявленим ТУ ДСА в Волинській області в цій справі, позовом.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що під компетенційним спором вважається спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Їхня особливість: сторони у них як позивач, так і відповідач є суб`єктами владних повноважень. Завдання суду в таких спорах встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Такі ознаки компетенційних спорів наведено в ухвалі Верховного суду в адміністративній справі №826/3115/17 від 21.08.2019.

З матеріалів справи вбачається, що змістом спірних правовідносин є, на думку позивача, неправомірні дії відповідачів щодо невиконання вимоги ТУ ДСА в Волинській області, як розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення місцевих загальних судів, про перерахунок суддівської винагороди окремих суддів в частині здійснених доплат за вислугу років.

При цьому з матеріалів справи не вбачається наявність фактичних обставин, що могли б стати підставою для висновків, що виплати вказаних доплат до суддівської винагороди були здійсненні без погодження розпорядника бюджетних коштів, яким є позивач у даній справі.

Так, в позовній заяві позивач вказує, що ним було подано до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області заперечення, у яких наголошувало на тому, що вважає зазначений висновок фахівців Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області безпідставним, а виплата суддям, які не здійснювали повноваження через обставини, що не залежать від них особисто або не були обумовлені їхньою поведінкою, доплат до посадового окладу за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 здійснювалася відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 на підставі наказів, виданих головами місцевих загальних судів Волинської області у межах їх повноважень.

Таким чином, виплати суддям, які не здійснювали повноваження, доплат до посадового окладу за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 здійснювалася відповідними місцевими загальними судами, які є відповідачами у даній справі, за погодження розпорядника бюджетних коштів ТУ ДСА в Волинській області.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не відноситься до компетенційних, оскільки у даному випадку не йдеться мова про спір про розмежування компетенції між ТУ ДСА в Волинській області та відповідними місцевими загальними судами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачені частиною першою статті 170 КАС України, зокрема, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на наведене, ТУ ДСА в Волинській області не наділене правом на звернення до адміністративного суду із даним позовом, що виключає можливість відкриття провадження у цій адміністративній справі.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження в справі №140/2334/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 13 травня 2024 року.