Ухвала

від 13.05.2024 по справі 420/17452/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 420/17452/22

адміністративне провадження № К/990/15674/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №420/17452/22 за позовом Комунальної установи «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі,

УСТАНОВИВ:

Комунальна установа «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» звернулася до суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати висновок Західного офісу Держаудитслужби від 17 листопада 2022 року про результати моніторингу процедури закупівлі « 15110000-2 М`ясо (потрухи св./ялов, заморожені серце (св./ялов.), селезінка (св./ялов.), нирки (св./ялов.), печінка (св./ялов.), калтик (ялов.), шлунки (ялов)» (ідентифікатор закупівлі № UA-2021-12-22-005184-b).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, позов задоволено.

Ухвалами Верховного Суду від 07 березня 2024 року, 21 березня 2024 року та від 10 квітня 2024 року касаційні скарги Західного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №420/17452/22 повернуто особі, яка її подала.

22 квітня 2024 року до Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла повторна касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №420/17452/22 .

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі»; частини шостої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», частини сьомої статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі»; пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен не лише чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, але також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину першу статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель. Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються замовником в електронній системі закупівель протягом п`яти робочих днів з дня затвердження річного плану та змін до нього. Закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2021 року на офіційному сайті Prozorro комунальною установою Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення було опубліковано та оголошено тендер за № UA-P-2021-12-22-002421-a у формі річного плану закупівель на 2021 рік, предметом якого було: 15110000-2 М`ясо (потрухи св./ялов, заморожені серце (св./ялов.), селезінка (св./ялов.), нирки (св./ялов.), печінка (св./ялов.), калтик (ялов.), шлунки (ялов).

Відповідно до рішення тендерного комітету від 23 грудня 2021 року протоколом №2 затверджено тендерну документацію щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю 15110000-2 М`ясо (потрухи св./ялов, заморожені серце (св./ялов.), селезінка (св./ялов.), нирки (св./ялов.), печінка (св./ялов.), калтик (ялов.), шлунки (ялов).

Відповідно до протоколу № 3 від 13 січня 2022 року щодо прийняття рішення уповноважених осіб вирішено прийняти рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів № 15630059, ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник - 15110000-2 М`ясо (потрухи св./ялов, заморожені серце (св./ялов.), селезінка (св./ялов.), нирки (св./ялов.), печінка (св./ялов.), калтик (ялов.), шлунки (ялов) учасника торгів ТОВ ОПТІФУД. Оприлюднити в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Також судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що закупівля була передбачена у річному плані на 2021 рік та вподальшому була включена і до річного плану на 2022 рік.

Водночас скаржник у касаційній скарзі не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні цієї норми права.

Обґрунтовуючи неправильне застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибних висновків про те, що для отримання вимог цієї норми, з урахуванням специфіки предмету закупівлі, комерційні пропозиції певних учасників торгів по певних закупівлях можуть бути можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. А також про те, що замовник не зобов`язаний підтверджувати коливання ціни товару на ринку інформацією від суб`єктів, що здійснюють діяльність щодо дослідження ринків та цін.

Водночас зазначене суперечать висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про те, що коливання цін має підтверджуватися документами Торгово-промислової палати, Державним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків. Також вказали, що предмет закупівлі не підлягає систематичному контролю цін, а тому за відсутності інших способів перевірити коливання цін, як виключення можуть застосовані комерційні пропозиції.

Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі (стосовно обов`язку переможця торгів надати документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 3,8 та 13 частини першої статті 17 Закону «Про публічні закупівлі» та частини сьомої статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі» (стосовно не відхилення тендерної пропозиції переможця торгів у зв`язку з ненаданням ним документів, що підтверджують відсутність підстав для відхилення, надання яких є обов`язковим).

При цьому висновок щодо застосування частини шостої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» та обов`язку переможця закупівлі здійснювати оприлюднення в електронній системі закупівель документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 8 частини першої статті 17 цього Закону, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі №160/6221/22.

У касаційній скарзі скаржником не доведено, що цей висновок не є застосовним до цієї справи.

Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

За таких обставин клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №420/17452/22 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.

Суддя О.Р. Радишеська