Ухвала

від 13.05.2024 по справі 540/7869/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 540/7869/21

адміністративне провадження № К/990/17149/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 540/7869/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказів, стягнення недоплаченого грошового забезпечення за період з 05 вересня 2021 року до 31 січня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням змін позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Херсонській області по зарахуванню (виведенню) позивача у розпорядження та підпорядкування після 18 травня 2021 року;

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Херсонській області спрямовані на зарахування періоду до видання наказу N362-ос/дск, а саме з 18 травня 2021 року по 30 вересня 2021 року підполковника ОСОБА_1 як військовослужбовцю, який перебував у розпорядженні УСБУ в Херсонській області, оскільки здійснені в порушення вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та Інструкції про організацію виконання положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо невиконання вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в період з 19 травня 2021 року, якою спричинено порушення прав військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 у спосіб не призначенням на посаду після закінчення строку розпорядження або не звільнення з військової служби з дотриманням соціальних прав та гарантій військовослужбовця, внаслідок проведених організаційно-штатних заходів по наказу Голови Служби безпеки України від 19 листопада 2020 року N1598-ос/дск;

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 30 вересня 2021 року N362-ос/дск "По особовому складу" про зарахування підполковника ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 18 листопада 2021року N441-ос/дск "По особовому складу";

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Херсонській області по припиненню виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 з 07 вересня 2021року по 03 листопада 2021 року;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області грошове забезпечення недоплачене за період з 05 вересня 2021 року по 31 січня 2022 року в розмірі - 135873,16 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, частково задоволений позов ОСОБА_1 :

- визнана протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 в період з 28 жовтня 2021 року по 31 січня 2022 року надбавки за особливості проходження служби позивачу, доплату військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, а також за грудень 2021 року та січень 2022 року індексації грошового забезпечення;

- зобов`язано Управління Служби безпеки України в Херсонській області у встановленому чинним законодавством України порядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за особливості проходження служби, доплату військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі, надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 28 жовтня 2021 року по 31 січня 2022 року та за грудень 2021 року та січень 2022 року індексацію грошового забезпечення.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

У касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункт «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Так, за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Водночас вказану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, розглянуті за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 826/26222/15, від 13 лютого 2020 року у справі № 120/885/19-а, від 11 червня 2020 року у справі № 826/5602/16, від 13 серпня 2020 року у справі № 821/3795/15-а.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Однак, скаржник посилаючись на постанови Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 826/26222/15, від 13 лютого 2020 року у справі № 120/885/19-а, від 11 червня 2020 року у справі № 826/5602/16, від 13 серпня 2020 року у справі № 821/3795/15-а не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами із цією справою.

Не зазначено скаржником і норми матеріального права, яку, на думку скаржника, неправильно застосовано судами попередніх інстанцій та висновок суду, який суперечить позиції Верховного Суду.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У тексті касаційної скарги заявником формально зазначено про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, однак не зазначено ні самої постанови, ні підстав відступлення від правового висновку, викладеного у ній.

Також, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права, відсутній висновок Верховного Суду.

Суд звертає увагу скаржника, що формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник посилається також на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, то надання судом неправильної оцінки, на думку скаржника, наявному у матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким не може бути підтверджена певна обставина.

При цьому, Суд зауважує, що посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України не є самостійною підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, за відсутності обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 540/7869/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказів, стягнення недоплаченого грошового забезпечення за період з 05 вересня 2021 року до 31 січня 2022 року - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько