Рішення

від 02.10.2023 по справі 160/18880/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Справа № 160/18880/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, поданий через систему Електронний суд представником позивача адвокатом Замулою Ростиславом Олеговичем, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 07.07.2023 №609505-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 141 126,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що нормами Податкового кодексу України передбачено індексацію нормативної оцінки земельної ділянки, а не індексацію орендної плати. Водночас, що в укладеному між позивачем та Харківською міською радою Харківської області договорі оренди земельної ділянки чітко встановлений розмір орендної плати, який є істотною умовою договору. Зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично в односторонньому порядку змінив істотні умови договору оренди земельної ділянки в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням умов договору оренди та законодавства. Крім того, Позивач є лише одним з двох орендарів за Договором. Відтак, сплата орендної плати за Договором має відбуватися пропорційно кожним з орендарів. Натомість, на Позивача було покладено надмірний тягар зі сплати орендної плати у вигляді 4% від нормативної грошової оцінки землі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідачадля залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання; встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно з даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження одержувачам Адвокату Замулі Р.О. (представнику позивача) та Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області 09.08.2023 о 22:26 за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронний кабінет, а копію адміністративного позову відповідачу 27.07.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.251 КАС України до 25.08.2023.

24.08.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться на обліку в Кам`ямській ДПІ ГУ ДПС (м. Кам`янське) як платники орендної плати за землю, у користуванні яких перебуває земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:01:022:0226, площею 0,7258 га, код цільового призначення земельної ділянки - 31.02 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». Зазначена земельна ділянка надана в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і рішенням Кам`янської міської ради від 16.09.2020 №2051-46/УП на умовах укладеного Договору оренди земельної ділянки від 17.03.2021 №15265, терміном дії до 30.09.2030 року. Згідно Розрахунку розміру орендної плати до Договору оренди земельної ділянки від 17.03.2021 № 15265, розмір орендної плати на момент укладення договору, було визначено з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 22.02.2021 - 3216890,76 грн. Відповідно до умов Договору оренди, розмір орендної плати не є сталим та переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.п. 4.4.6 п. 4.4 Договору). Ставка податку визначена відповідно до рішення Кам`янської міської ради від 22.06.2018 року № 1105-25/VII «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» для ділянок із видом цільового призначення земель 11.02 у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Для обчислення розміру орендної плати на 2023 рік, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:01:022:0226 визначена контролюючим органом згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 29.06.2023 № НВ-9923403102023 (7056320,26 грн.) (Витяг № НВ-9923403102023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок додається). Так, сума орендної плати на 2023 рік для кожного платника становить: 7 056 320,26 грн. * 4% * 0,5 - 141 126, 41 грн., де: 7 056 320,26 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 4% - ставка податку; 0,5 - доля кожного платника в сумі податку. Таким чином, твердження позивача, що відповідач намагається стягнути подвійний розмір орендної плати в межах одного Договору не відповідає дійсності, що і підтверджують вищенаведені розрахунки розміру орендної плати. Адже, з урахуванням нової НГО розмір річної орендної плати становить 282252,81 грн. (7 056 320,26 грн. * 4%), а 141 126, 41 грн. це розмір частини кожного орендаря.

Відповідач наголошує, що у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує і Позивач, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №609505-2416-0403-UA12040150000015189 від 07.07.2023, де сума грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік становить 141126,41 грн. (1/2 від розміру річної орендної плати). Отже, у Відповідача відсутні підстави для обчислення розміру орендної плати Позивачу з НГО 3216890,76 грн.

До відзиву відповідачем додані додаткові докази у справі.

24.08.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано заявлені позовні вимоги.

У ході судового розгляду справи відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

17.03.2021 між Кам`янською міською радою (Орендодавець) та громадянками України ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (Орендарі) укладено Договір оренди земельної ділянки № 15265 (далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець надає, а Орендарі приймають у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:01:022:0226, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Договір укладається строком до 30.09.2030 (п.3.1 Договору).

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7258 га для розміщення нежитлових будівель. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 22.02.2021 становить 3 216 890,76 грн.

Як передбачено п. 4.1. Договору, орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 128 675,63 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішень міської ради від 22.06.2018 № 1105- 25/VII «Про ставку земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», від 09.07.2020 № 1975-44/VII «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020», від 18.12.2020 № 41-03/VIII «Про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020».

Відповідно до п. 4.2. Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата сплачується за фактичне користування земельною ділянкою у строки, визначені Податковим кодексом України. Розмір орендної плати підлягає перерахуванню при зміні функціонального або цільового використання земельної ділянки (п.4.3. Договору).

Положеннями п. 4.4. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі:

пп. 4.4.1. Зміни умов господарювання, передбачених договором;

пп. 4.4.2. Зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

пп. 4.4.3. Підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендарі щорічно самостійно індексують розмір орендної плати, визначеної в договорі, та декларують її в органах державної фіскальної служби відповідно до прийнятого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель;

пп. 4.4.4. Погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендарів, що підтверджено документами;

пп. 4.4.5. Прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства;

пп. 4.4.6. Затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із п. 12.1. Договору, зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

07.07.2023 Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №609505-2416-0403-UA12040150000015189 про нарахування ОСОБА_3 податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за податковий період 2023, на суму 141 126,41 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 13.09.2023, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія корінця податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 №609505-2416-0403- НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 07.07.2023 №609505-2416-0403-UA12040150000015189, позивач звернулася за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (ст.1 ПК України).

Поряд із цим, відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України (далі ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (стаття 17 ЗК України).

Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частин першої стаття 124 ЗК України).

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 статті 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (пункт 289.2 статті 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нормами ПК України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 окресленої статті зокрема визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого на підставі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поряд з цим у частині першій статті 651 ЦК України зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова норма міститься і в Законі України «Про оренду землі»: орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (частина перша статті 23 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що у самому Договорі (п.12.1) сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто, одностороння зміна умов договору не допускається.

Суд констатує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично в односторонньому порядку змінив умови Договору в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що у свою чергу є порушенням умов Договору та норм матеріального права, зокрема, статті 651 ЦК України та статті 23 Закону України «Про оренду землі».

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року по справі №922/1658/19).

Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №802/85/17-а. Тобто, законодавство передбачає єдино можливу підставу для зміни розміру орендної плати в сторону збільшення, без попереднього внесення змін в договір оренди сторонами якщо її розмір становить менше 3% від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями (відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018 у справі №813/3819/17).

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищевикладене суд наголошує, що відповідачем у відзиві не наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано жодних допустимих і належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом, які відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.07.2023 №609505-2416-0403-UA12040150000015189 та наявність підстав для його скасування.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 1411,26 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 26.07.2023 №0.0.3118708222.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області від 07.07.2023 №609505-2416-0403-UA12040150000015189.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1411,26 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 26 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно