Ухвала

від 27.05.2024 по справі 160/18880/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 травня 2024 рокуСправа №160/18880/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву представника позивача адвоката Замули Ростислава Олеговича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, а саме:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області від 07.07.2023 №609505-2416-0403-UA12040150000015189;

-стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1411,26 грн.

20.05.2024 від представника позивача адвоката Замули Ростислава Олеговича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просив суд:

- ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що 13.05.2024 в електронний суд представника Позивачки надійшло рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 160/18880/23, яким позовну заяву було задоволено повністю. Так, після закінчення розгляду справи Дніпропетровський окружним адміністративним судом, АО «ДЕ-ФАКТО» та Позивачка склали Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2024 за договором про надання юридичної допомоги (погодинний) від 24.07.2023. Відповідно до зазначеного Акту, Позивачка має сплатити на користь АО «ДЕ-ФАКТО» витрати на правничу допомогу (за надані послуги) 15 000,00 грн, у зв`язку з чим заявник просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить, в тому числі 15 000,00 грн (витрати на правову допомогу). Проте, суд наголошує, що відповідної заяви про те, що докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду до прийняття рішення у справі до суду не надходило.

При цьому, суд наголошує, що зазначення у позові інформації про те, що орієнтовна сума судових витрат на професійну правничу допомогу складає 15 000,00 грн. не є виконанням позивачем вимог частини 7 статті 139 КАС України щодо надання до закінчення судових дебатів у справі заяви про надання доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас, щодо посилання заявника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.10.2020 у справі № 922/376/20 суд звертає увагу, що у вказаному рішенні виснувано, що враховуючи вимоги ГПК України, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У подальшому ж Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, суд звертає увагу, що представником позивача докази понесених судових витрат до закінчення розгляду справи не подавалися; відповідна заява (про необхідність стягнення судових витрат) до закінчення розгляду справи заявлена не була. У поданій представником позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги до ухвалення у справі постанови.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відтак, оскільки позивач не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за позовною заявою ухвалене рішення, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в ухвалі від 11.04.2024 у справі №160/240/23.

З огляд на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав на підставі абз.3 ч.7 ст.139 КАС України для залишення заяви представника позивача адвоката ЗамулиРостислава Олеговича про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

Керуючись статтями 248, 252, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача адвоката Замули Ростислава Олеговича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №160/18880/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.

Копію ухвали невідкладно надіслати на адреси учасників справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя І.В. Юхно