Рішення

від 14.05.2024 по справі 484/572/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/572/24

Провадження № 2/484/505/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 31.01.2024 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду з наданим позовом до ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати зарплати, мотивуючи свої вимоги тим, що з 06.08.2015 року працював на вказаному підприємстві на посаді слюсаря. 18.03.2022 року був увільнений у в`язку з мобілізацією до Збройних Сил України, де проходить військову служби дотепер. В день звільнення з підприємства з ним не було проведено розрахунок при звільненні, не виплачена заробітна плата з 01.01.2022 року. На його запити підприємство не надало йому довідку про розмір заборгованості та середнього заробітку, тож він отримав таку інформацію через кабінет у ПФУ і дізнався, що сума невиплаченої заробітної плати становить 55825 грн. 28 коп. З січня по липень 2022 року згідно довідки ПФУ його заробітна плата склала 61057 грн. 78 коп. З них йому виплачено 5232 грн. 50 коп., тобто заборгованість складає 55825 грн. 28 коп. За мінусом податків та обов`язкових платежів, що складають 22%, сума до виплати становить 43544 грн. Таку суму позивач просить стягнути з відповідача на його користь як заборгованість з виплати заробітної плати.

Крім того, вважає, що підприємство має сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. На час звернення до суду кількість робочих днів складає 509, середньоденна зарплата на підставі довідки ОК-5 складає 423 грн., тож середній заробіток за час затримки складає 215307 грн. Таку суму він просить стягнути з відповідача на його користь.

Також в позовній заяві позивач просив поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом на підставі ст. 234 КЗпП України, оскільки він пропустив його з поважних причин, тому що йому не було надано наказу про звільнення, довідки про зарплату, в Україні був встановлений карантин і він перебував у лавах ЗСУ. Такі причини вважає поважними /а.с.2-5/

Ухвалою суду від 02.02.2024 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків та сплату судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати /а.с.26/.

На виконання вказаної ухвали 05.02.2024 року усунуто недоліки позовної заяви та сплачено судовий збір /а.с.29/.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд на 18.03.2024 року, роз`яснено сторонам права, порядок подачі заяв по суті справи, доказів, порядок доказування, надіслано копію позову і додатків до нього /а.с.1/.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, зобов`язано відповідача надати суду довідку про заробітну плату позивача, довідку про середньоденну заробітну плату позивача, довідку про заборгованість по заробітній платі на день звільнення /а.с.71/.

05.03.2024 року від позивача в особі представника ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач працює у ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» з 13.11.2015 року на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування /а.с.78/. Наказом ПрАТ від 16.03.2022 року № 33 у зв`язку з призовом на військову службу позивач був увільнений від виконання своїх виробничих обов`язків з 16.03.2022 року із збереженням робочого місця та середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом в особливий період. Наказом ПрАТ від 25.07.2022 року № 46 у зв`язку зі змінами до ч.3 ст. 119 КЗпП України було припинено нарахування та виплату середньої заробітної плати працівникам, що знаходяться на військовій службі в ЗСУ в особливий період з 19.07.2022 року.

Дійсно, як на момент увільнення ОСОБА_1 від роботи так і на час розгляду справи у підприємства наявна перед ним заборгованість по зарплаті, яка становить 48862 грн. 79 коп. Підприємство до дня увільнення позивача нараховувало йому заробітну плату, а після увільнення до 19.07.2022 року - середній заробіток. На даний час за позивачем зберігається місце роботи і посада в ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт», однак відсутні передбачені законом підстави для нарахування і виплати йому середнього заробітку. Тож позивач не був звільнений з підприємства, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати зарплати при звільненні. Наявна лише заборгованість по заробітній платі, однак позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з такою вимогою, встановлений ст. 233 КЗпП України.

За таких обставин представник відповідача просив відмовити в поновленні строку звернення до суду з наданим позовом і відмовити в задоволенні позову /а.с.79-81/.

Разом з тим представник позивача надав суду витребувані докази /а.с.83-84/.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року відкладено розгляд справи на 10.04.2024 року для забезпечення права позивача на подання відповіді на відзив, оскільки було встановлено, що позивач вчасно відзиву не отримав /а.с.92/.

Ухвалою суду від 10.04.2024 року відкладено розгляд справи на 14.05.2024 року для забезпечення права позивача на подання відповіді на відзив, оскільки він вчасно відзиву не отримав /а.с.99/.

18.04.2024 року надійшла відповідь на відзив, в якій представниця позивача наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позові. Також зазначила, що заробітна плата позивачу не виплачувалася /а.с.102-103/.

23.04.2024 року від позивача в особі представниці ОСОБА_2 надійшла позовна заява (в новій редакції), в якій вона просила поновити строк звернення до суду та ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 62325 грн. за період з грудня 2021 року по липень 2022 року, оскільки згідно довідки ПФУ за вказаний період нараховано 67557 грн. 78 коп., виплачено 5232 грн. 50 коп. /а.с.110-113/.

При цьому позивачем та його представницею не подано заяви про залишення без розгляду чи про відмову від позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представником відповідача 25.04.2024 року подане клопотання про залишення позовної заяви в новій редакції без розгляду, мотивоване тим, що така заява є по суті заявою про зміну предмета позову та про збільшення позовних вимог і строк подачі такої заяви сплинув 18.03.2024 року /а.с.120/.

За принципом диспозитивності, викладеним у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Позивач самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, тобто самостійно визначає свої вимоги, їх підстави, розмір, відповідачів.

Враховуючи наведене, суд під час розгляду наданої справи вирішує позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 62325 грн. за період з грудня 2021 року по липень 2022 року, а також про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 215307 грн. Також, оскільки відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку на звернення до суду з наданим позовом, суд вирішує вказане питання.

При цьому подана представницею позивача заява за своєю суттю є заявою про збільшення позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки обґрунтування інших обставин в ній відсутнє. Таку заяву відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі подати до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки розгляд справи відкладено на 14.05.2024 року, судові засідання не проводились, заява про збільшення позовної вимоги від 22.04.2024 року подана вчасно. За таких обставин відсутні підстави для залишення її без розгляду.

Вирішуючи справу на основі наявних у справі письмових доказів, враховуючи позиції сторін, викладені у поданих ними заявах по суті справи, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в приватному акціонерному товаристві «Первомайський кар`єр «Граніт» з 13.11.2015 року на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування, що підтверджується записами в його трудовій книжці /а.с.56-60/ та довідкою ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» №8 від 22.02.2024 року /а.с.83/.

Наказом ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» від 16.03.2022 року № 33 у зв`язку із призовом на військову службу у відповідності до ст. 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 119 КЗпП України ОСОБА_1 увільнено від виконання виробничих обов`язків з 16.03.2022 року зі збереженням робочого місця та середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом в особливий період, що підтверджується копією трудової книжки позивача /а.с.57/ та копією відповідного наказу /а.с.85/.

Наказом ПрАТ Первомайський кар`єр «Граніт» від 25.07.2022 року №46 припинено нарахування та виплату середньої заробітної плати працівникам, що знаходяться на військовій службі в ЗСУ в особливий період з 19.07.2022 року, в тому числі ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами, внесеними до ч.3 ст. 119 КЗпП України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 року № 2352-1Х, що підтверджується копією вказаного наказу /а.с.85-86/.

Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 не звільнений з роботи в ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт», а увільнений від виконання обов`язків у зв`язку з проходженням військової служби за призовом в особливий період. На даний час за ним зберігається місце роботи і посада.

Відповідно до ч.3 ст. 119 КЗпП України в редакції, чинній на момент увільнення позивача від виконання обов`язків, і до 19.07.2022 року, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом осіб з числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали - на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-1Х, який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі у ч.3 ст. 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Частиною четвертою статті 43КонституціїУкраїни передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115КЗпПУкраїни заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України«Проправовийрежим воєнногостану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно зі статтею 10ЗаконуУкраїни«Про організаціютрудовихвідносинв умовахвоєнногостану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

В межах наданої справи судом не встановлено наявності обставин непереборної сили, які б перешкоджали відповідачу своєчасно виплачувати заробітну плату своїм працівникам у строки, визначені статтею 115 КЗпП України.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин судом встановлено, що позивач перебуває з відповідачем у трудових відносинах і має право на оплату праці. При цьому до його увільнення від обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу він мав право на заробітну плату, а з того часу і до 19.07.2022 року - на отримання середнього заробітку. З 19.07.2022 року таке право у позивача відсутнє.

Згідно наданої відповідачем довідки № 8 від 22.02.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати та середнього заробітку на день розгляду справи складає 48862 грн. 79 коп. /а.с.83/. Розмір середнього заробітку підтверджений довідкою №9 від 22.02.2024 року /а.с.84/. Саме така сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача як заборгованість по заробітній платі. Тож в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку визначеного ним в позовній заяві (ані в первісній, ані в уточненій) розміру заборгованості по заробітній платі. Як зазначила представниця позивачки, під час складання позову довідка про наявність та розмір заборгованості у неї була відсутня. Тож суд визнає належними, достовірними і допустимими доказами наявності та розміру заборгованості надані відповідачем довідки №8 та №9 від 22.02.2024 року, про які зазначено вище.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року№ 392Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р.№ 641Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто у період з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року визначений ч.1 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений. Крім того, позивач був призваний до лав Збройних Сил України. Саме це стало підставою його увільнення від роботи. Такі обставини також підтверджуються наданою ним довідкою № 2288 від 07.04.2022 року про те, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 19.03.2023 року /а.с.54/, а також довідкою № 269 від 07.06.2023 року про те, що позивач у період з 27.12.2022 року по 25.01.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, …, перебуваючи в п.п. Дружківка Донецької області /а.с.55/. До теперішнього часу позивач з військової служби не звільнений, і особливий період у зв`язку із збройною агресією РФ не закінчився.

Також слід зауважити, що відповідач дійсно на звернення представниці позивача не надав інформації та відповідної довідки про заробітну плату позивача та наявність/відсутність заборгованості, що безумовно вплинуло на можливість своєчасного звернення до суду за захистом порушеного права.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що причина пропуску строку звернення до суду з наданим позовом поважна і не залежала від волі позивача. Оскільки судом вже встановлено, що частина позовних вимог є обґрунтованою і підлягає до задоволення, пропуск строку звернення до суду може бути самостійною підставою для відмови в позові. Однак, оскільки судом встановлено, що причина пропуску строку звернення до суду є поважною, пропуск строку не може бути в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Звільненням є припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

Судом вже встановлено, що позивач не був звільнений з роботи, а був увільнений від виконання своїх посадових обов`язків у зв`язку з проходженням військової служби за призовом в особливий період. Відтак положення статтей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки стосуються строків розрахунку та відповідальності за затримку розрахунку саме при звільненні.

За таких обставин в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити.

Оскільки позивач при зверненні до суду з наданим позовом був звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, судовий збір за такою вимогою на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог (78,4%).

Сплачений позивачем судовий збір за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відшкодуванню не підлягає, оскільки у задоволенні такої вимоги відмовленою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Первомаський кар`єр «Граніт», ЄДРПОУ 00292356, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі станом на 19.07.2022 року в сумі 48862 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 79 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 215307 (двісті п`ятнадцять тисяч триста сім) грн. - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Первомаський кар`єр «Граніт», ЄДРПОУ 00292356 на користь держави судовий збір в сумі 949 (дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 58 коп.

Рішення в частині стягнення невиплаченої заробітноїплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Первомайський кар`єр «Граніт», ЄДРПОУ 00292356, фактичне місце знаходження: вул. Гранітна, 1, с. Болеславчик Первомайського району, Миколаївської області; місцезнаходження юридичної особи: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Маршала Красовського, 8.

Повний текст рішення виготовлений 14.05.2024 року.

СУДДЯ: