Ухвала

від 14.05.2024 по справі 205/3560/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер 205/3560/24

1-кс/205/666/24

УХВАЛА

іменем України

14 травня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання старшого слідчого СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №42023052700000014 від 30.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2024 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №42023052700000014 від 30.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

В обґрунтування клопотання старший слідчий СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 зазначила, що слідчим відділом Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023052700000014 від 30.08.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на території тимчасово окупованого м. Маріуполя, Донецької області, більш точного місця не встановлено, в період часу з 21.03.2023 по 10.11.2023, більш точного часу не встановлено, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24 лютого 2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, маючи умисел на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, незважаючи на встановлену Законом України № 2108-ІХ від 03.03.2022, що набрав чинності 15.03.2022, кримінальну відповідальність за такі дії, діючи умисно, за власною ініціативою, добровільно зайняв посаду «генерального директора ООО «Лигос бетон» та здійснив реєстрацію ТОВ «ЛІГОС БЕТОН» (код ЄДРПОУ 41800970) за російським законодавством, як «ООО «Лигос Бетон», ОГРН 1229300134469, ИНН 2239300246469 від 21.03.2023, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ».

До прав та обов`язків ОСОБА_5 як генерального директора «ООО «Лигос бетон» входить:

- без довіреності діяти від імені та на користь Товариства;

- представляти інтереси Товариства в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях у відносинах з юридичними особами та громадянами;

- право першого підпису фінансових документів, видачі довіреностей та доручень;

- укладати будь-які угоди та юридичні акти, підписувати договори, контракти та інші документи;

- за рішенням загальних зборів учасників Товариства укладати угоди незалежно від їх вартості про отримання кредитів та застави майна, договорів купівлі-продажу та дарування основних засобів;

- відкривати та закривати рахунки в установах банків;

- приймати та звільняти працівників Товариства, а також приймати рішення про відрядження працівників;

- організувати господарську діяльність Товариства, фінансування, ведення обліку та складання звітності;

- зберігати печатки та штампи Товариства;

- затверджувати всі внутрішні документи про діяльність Товариства;

- приймати інші рішення, необхідні для вирішення питань поточної діяльності Товариства;

- доповідати загальним зборам Учасників про результати фінансово- господарської діяльності Товариства, приймати участь у зборах;

- діяти в інтересах Товариства, добросовісно і розумно, та, не перевищувати свої повноваження;

- відповідальність за діяльність Товариства, організацію бухгалтерського та податкового обліку, звітності, своєчасність та повноту сплати податків і заробітної плати найманим працівникам, зберігання документів Товариства, печатки та штампів;

- збереження комерційної таємниці Товариства.

Підприємство «ООО «Лигос бетон» - є суб`єктом господарювання, має статус юридичної особи, зареєстроване та діє на підставі Господарського кодексу РФ, закону РФ від 08.02.1998 № 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» та інших нормативно-правових актів РФ».

Встановлено, що основною метою діяльності «ООО «Лигос Бетон» є здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території м. Маріуполя Донецької області, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора та російськими компаніями через надання товарів та послуг.

Господарська діяльність «ООО «Лигос Бетон» полягає у виробництві виробів з бетону для використання у будівництві; виробництво інших виробів з гіпсу, цементу або бетону; спеціалізовані будівельні роботи; діяльність агентів з оптової торгівлі лісоматеріалами та будівельними матеріалами; торгівля оптова лісоматеріалами, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; торгівля оптова неспеціалізована; діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність зі складування та зберігання; оренда та лізинг вантажних транспортних засобів; оренда та лізинг будівельних машин та обладнання; оренда та лізинг інших видів транспорту, обладнання та матеріальних засобів, не включених до інших угруповань.

Після реєстрації за російським законодавством, «ООО «Лигос бетон» отримало зобов`язання щодо сплати податку на прибуток у казну держави-агресора та її окупаційних органів, тим самим сприяє її економічному та військовому розвитку, а також можливість продовжувати провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території та будівельними компаніями, які отримують замовлення від окупаційної влади та використовують «ООО «Лигос бетон» в якості підрядної організації.

ОСОБА_5 , співпрацюючи з окупаційною владою, перейшовши на бік ворога в умовах воєнного стану, діючи умисно на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, запровадив у так званому «ООО «Лигос бетон»» принципи діяльності підприємства, які суперечать чинному законодавству України.

Зокрема, у період часу з 21.03.2023 по 10.11.2023 більш точного часу не встановленого, ОСОБА_5 , використовуючи виробничу базу «ООО «Лигос бетон»», здійснював господарську діяльність у взаємодії з підрядними організаціями держави-агресора АО «Объемно-блочное домостроение», ООО « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ООО «ОлимпСитиСтрой», ООО «Инжстройпроект», ООО « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка полягала у виконанні ремонтних та відновлюваних робіт, поставках бетону, цементних та гіпсових сумішей на об`єкти будівництва, з метою створення позитивного іміджу окупаційної влади держави агресора, як такої, що може виконувати соціально-економічні зобов`язання перед місцевим населенням по належному утриманню окупованих територій.

Також ОСОБА_5 перебуваючи на посаді генерального директора «ООО «Лигос бетон», 12.09.2023 уклав договір № 32 на поставку 1 248 бетонних виробів «Федеральному государственному автономному учреждению «Управление имуществом социальных проектов» Министерства оборони Российской Федерации.

Крім того, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді генерального директора «ООО «Лигос бетон», 09.09.2023 уклав договір № 32 на поставку бетону марки М200 В 7,5 «Управленню жилищного хозяйства администрации города Донецк Министерства строительства и жилищно-коммунального хозяйства ДНР».

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням території Маріупольського району Донецької області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур`єр» № 94 від 08.05.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістку про виклик підозрюваного на 12.05.2024 з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., 13.05.2024 з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., 14.05.2024 з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв., за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 КК України, допиту підозрюваного, тощо.

Таким чином 08.05.2024, з моменту публікації повідомлення про підозру, у вказаному кримінальному провадженні в Урядовому кур`єрі та на сайті Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Згідно інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів та голосного сервісного центру МВС встановлено, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_5 знаходиться наступне майно:

- 1\4 частина трикімнатна квартира реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальною площею 58,8 кв.м, житлова площа 41.7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1\1 частина квартира реєстраційний номер 1567805214123, загальною площею 49 кв.м, житлова площа 36.8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За таких обставин, зазначене майно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можє бути конфісковані в дохід держави, як вид додаткового покарання.

У своєму клопотанні старший слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України, а саме на: 1\4 частина трикімнатна квартира реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальною площею 58,8 кв.м, житлова площа 41.7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 1\1 частина квартира реєстраційний номер 1567805214123, загальною площею 49 кв.м, житлова площа 36.8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду клопотання повідомлялися належним чином. Від старшого слідчого ОСОБА_3 надійшла заява, в якій просила клопотання про накладення арешту майна по кримінальному провадженню розглядати без її участі, клопотання підтримала, просила задовольнити. Згідно ч.1 ст.172 КПК України неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

За вимогами ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У ході розгляду клопотання було встановлено, що в провадженні слідчого відділу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2023 року за №42023052700000014 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

08.05.2024 року ОСОБА_5 шляхом публікації у загальнодержавних засобах масової інформації було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Зокрема, санкцією ч. 4 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

В своєму клопотанні старший слідчий за погодженням з прокурором ставить питання про накладення арешту на майно ОСОБА_5 , а саме на 1\4 частини трикімнатної квартири реєстраційний номер 236776914123, загальною площею 58,8 кв.м, житлова площа 41.7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 1\1 частини квартири реєстраційний номер 1567805214123, загальною площею 49 кв.м, житлова площа 36.8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Вирішуючи питання про арешт даного майна, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що слідчим у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що майно, яке належить підозрюваному може бути використано з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, вважає наявними підстави для накладення арешту на перелічене в клопотанні майно.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовано клопотання, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів щодо фактичних обставин кримінальних правопорушень, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 107, 110, 132,170-173, 370-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №42023052700000014 від 30.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони на користування, відчуження та розпорядження на:

- 1\4 частини трикімнатної квартири, реєстраційний номер 236776914123, загальною площею 58,8 кв.м, житлова площа 41.7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

АДРЕСА_4 , власником яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1