Ухвала

від 13.05.2024 по справі 367/4333/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4333/24

Провадження №2-з/367/120/2024

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

13травня 2024року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кухленко Д.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скляренко О.П. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ЗНМ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віталіті вайн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФКАПІТАЛ» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання поновити державну реєстрацію про право власності за попереднім власником,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ЗНМ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віталіті вайн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФКАПІТАЛ» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання поновити державну реєстрацію про право власності за попереднім власником.

Разом з позовною заявою представником позивача представником позивача ОСОБА_1 адвоката Скляренко О.П. подано заяву про забезпечення позову, де просили вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЗНМ», треті особи: АТ «ОТП БАНК», ТОВ «Віталіті Вайн», ТОВ «ФК «Профкапітал» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, шляхом накладення арешту та заборони відчуження житлового будинку загальною площею 116,8 кв.м., житловою - 41,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0333 гектарів, кадастровий номер 3210945900:01:095:0423 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача вказує, що 06 липня 2018 року між ОСОБА_1 та AT «ОТП Банк» було укладено іпотечний договір №PL 18-303/28-2 на забезпечення виконання зобов`язань третьої особи-2 по договору про надання банківських послуг № CR 17- 316/28-2 від 03 листопада 2017 року, відповідно до якого позивачкою було передано в іпотеку банку належний їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Строк дії іпотечного договору згідно пункту 26 сторонами погоджено до ЗО листопада 2020 року включно.

Так, відповідно до пункту 25 Договору та згідно даних правовстановлюючого документа, предметом іпотеки 1 є житловий будинок, загальною площею 116,8кв.м., житлова площа 41,9 кв.м. на загальному плані двоповерховий житловий будинок зазначений літ. «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заставна вартість 3 056 000, 00 грн, зважена вартість 1 833 600, 00 грн.

Відповідно до пункту 25 Договору та згідно даних правовстановлюючого документа, предметом іпотеки 2 є земельна ділянка площею 0,0333 гектарів, кадастровий номер 3210945900:01:095:0423, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заставна вартість 103 000, 00 грн., зважена вартість 1 874 800, 00 грн.

Однак, вказане майно вибуло з її приватної власності з порушенням Закону України «Про іпотеку» та без будь-якого повідомлення позивачки як про необхідність виконання зобов`язання замість боржника, так і про укладення самих договорів купівлі-продажу.

А тому, позивачка просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 116,8кв.м., житловою - 41,9кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 серія та номер 1609 від 30.07.2021р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушицькою Віталіною Віталіївною та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0333 гектарів, кадастровий номер 3210945900:01:095:0423 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 серія та номер 1608 від 30.07.2021р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушицькою Віталіною Віталіївною, а також поновити за нею державну реєстрацію права власності на вказане майно.

Вважають, що накладення арешту на все вищезгадане нерухоме майно є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання поновити державну реєстрацію про право власності за попереднім власником, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача.

Вивчивши дану заяву суд приходить до наступних висновків.

Із аналізу положень ст.ст.149, 153ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на право суду на вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує при постановленні ухвали не лише доводи заяви позивача про забезпечення позову, а і наявні матеріали цивільної справи, оскільки згідно положень ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову крім всього іншого, повинні бути зазначені відомості, потрібні для забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів заявника, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може неправомірно без згоди позивача використовувати майно, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до п.4 Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Згідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю, що заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скляренко О.П. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ЗНМ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віталіті вайн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФКАПІТАЛ» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання поновити державну реєстрацію про право власності за попереднім власником необхідно задовольнити,та накластиарешт на:житловий будинокзагальною площею116,8кв.м.,житловою -41,9кв.м.,за адресою: АДРЕСА_1 та земельноїділянки площею0,0333гектарів,кадастровий номер3210945900:01:095:0423для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка),за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду у цивільній справі № 367/4333/24 законної сили, оскільки невжиття запропонованого представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Скляренко О.П. заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для позивача та зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скляренко О.П. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ЗНМ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віталіті вайн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФКАПІТАЛ» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання поновити державну реєстрацію про право власності за попереднім власником - задовольнити.

Накласти арешт та заборони відчужувати житловий будинок загальною площею 116,8 кв.м., житловою - 41,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0333 гектарів, кадастровий номер 3210945900:01:095:0423 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду у цивільній справі №367/4333/24 законної сили.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ,

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗНМ», код ЄДРПОУ - 43920959, місцезнаходження: 68100, Одеська область, м. Татарбунари, Білгород-Дністровський район, вул. Тура Василя, буд. 13.

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.С. Кухленко