Постанова

від 06.05.2024 по справі 278/5355/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/5355/23 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.

Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Антоневської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/5355/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію прав їх обмежень та запису про право власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Ткачук Таміла Андріївна

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 січня 2024 року,постановлене підголовуванням суддіТатуйка Є.О.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позов, в якому просив:

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В., зареєстрований в реєстрі за №98, з моменту його укладення;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63038035 від 25 січня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис реєстраційний номер №1622227918220 від 25 січня 2022 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,12 га, з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог вказував, що 25 січня 2022 року відповідачами був укладений фіктивний договір дарування, за яким ОСОБА_2 передав у власність безоплатно (подарував) своїй дружині ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Метою укладення даного договору є ухилення від виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 22.03.2021 року у цивільній справі № 278/3255/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано запис №27492595 від 09 серпня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822086500:03:001:0568, площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору за адресою: АДРЕСА_1 .

Намагаючись реалізувати постанову Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 звертався до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, проте, листом від 31.07.2023 №150 відмовлено у здійсненні реєстраційних дій.

Окрім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 існує спір щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.09.2022 року у справі №278/1627/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні користування земельною ділянкою ухвалено зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,12 га кадастровий номер 1822086500:03:001:0558, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 демонтувати огорожу, розташовану вздовж подвір`я (металеві стовпчики та плоский шифер) довжиною 27 метрів, частину огорожі вздовж вулиці з бетонних плит довжиною 2,5 метри та дерев`яну вбиральню, відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав. Постановою Житомирського апеляційного суду Житомирської області від 15.02.2023 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19.09.2022 залишено без змін.

Позивач зазначав, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, адже обставини справи свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення земельної ділянки з власності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 без отримання плати за це майно під існування майнового спору.

Рішенням Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від08січня 2024року позов задоволено. Визнано недійсним договір від 25 січня 2022 року про дарування земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63038035 від 25 січня 2022 року. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд даної справи у дольовому порядку по 536,80 гривень з кожного.

Не погоджуючисьіз вказанимсудовим рішенням, ОСОБА_2 через свогопредставникаподав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з огляду на те, що у даній справі зустрічну позовну заяву суд першої інстанції не прийняв до розгляду, а розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріали, відповідачі були позбавлені можливості подати відзив, надати пояснення по суті та долучити до матеріалів справи документів, які мають значення для справи. Цим самим судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

Додає, що ОСОБА_1 демонтував огорожу розташовану вздовж подвір`я, згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2022 року у справі №278/1627/18 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,12 га, кадастровий номер 1822086500:03:001:0558, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що суд при ухваленні рішення не врахував обставини того, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, який збудований відповідачами, та перебуває у їх користуванні більше 30 років. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області відкрито провадження по справі №278/214/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки, визнання прав і обов`язків забудовника.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволенні, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що рішення суду ухвалене у відповідності до норм матеріального і процесуального права з урахуванням усіх обставин справи та наданням оцінки доказам по справі.

Відповідач ОСОБА_3 правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити вимоги, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив проводити розгляд справи за його відсутності.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що постановою Житомирського апеляційного суду від 22.03.2021 року у справі №278/3255/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішенняЖитомирського районногосуду Житомирськоїобласті від21грудня 2020року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано запис №27492595 від 09 серпня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822086500:03:001:0568, площею 0,12 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 1380,6 грн. понесених судових витрат (а.с.5-8).

25 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, відповідно до умов якого дарувальник передав у власність безоплатно (подарував) своїх дружині, а обдарована прийняла у власність (прийняла у дар) від свого чоловіка земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №69017810 від 25.08.2023 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду у справі №278/3255/19 від 22.03.2021 року, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №344114370 від 25.08.2023 запис про речове право №27492595 припинено 25.01.2022 року (а.с.17).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2022 року у справі 278/1627/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,12 га, кадастровий номер 1822086500:03:001:0558, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 демонтувати огорожу розташовану вздовж подвір`я (металеві стовпчики та плоский шифер) довжиною 27 метрів, частину огорожі вздовж вулиці з бетонних плит довжиною 2,5 метри та дерев`яну вбиральню, відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав. Постановою Житомирського апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2023 року вищевказане рішення залишене без змін (а.с.10-14).

Право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 25 січня 2022 року на підставі договору дарування від 25.01.2022 року, номер запису про право власності №46331332, відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.21).

23 березня 2023 року державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №71360314 по виконанню виконавчого листа №278/1627/18, який виданий 20.03.2023 року Житомирським районним судом Житомирської області щодо зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,12 га, кадастровий номер 1822086500:03:001:0558, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 демонтувати огорожу розташовану вздовж подвір`я (металеві стовпчики та плоский шифер) довжиною 27 метрів, частину огорожі вздовж вулиці з бетонних плит довжиною 2,5 метри та дерев`яну вбиральню, відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав (а.с.22).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний позивачем й укладений відповідачами правочин щодо земельної ділянки, запис про права власності на яку було скасовано у судовому порядку і про що достеменно був обізнаний дарувальник перед його укладенням, не свідчить про дійсні наміри подарувати майно, а вказує на бажання ухилитись від виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідні ознаки фіктивного правочину заначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, провадження № 14-260 цс 19, та у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20, провадження № 61-4796 св 22.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено таке: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260 цс 19) зазначено, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Таким чином, у справі, що переглядається, доведеним є те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника.

На підтвердження зазначеного свідчить: момент вчинення правочину (25 січня 2022 року), тобто після ухвалення судового рішення Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2021 року про скасування запис №27492595 від 09 серпня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822086500:03:001:0568 площею 0,12 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ; контрагент з яким ОСОБА_2 уклав оспорюваний договір дарування (його дружина); безоплатність оспорюваного договору дарування.

Урахувавши наявність судового рішення у справі № 278/3255/19, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку задоволено частково, скасовано запис №27492595 від 09 серпня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822086500:03:001:0568 площею 0,12 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , що набрало законної сили, а також обставини укладення оскарженого договору дарування земельної ділянки, за яким відповідач ОСОБА_2 , будучи обізнаним про наявність вказаного судового рішення, безоплатно відчужив спірну земельну ділянку на користь своєї дружини, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявності умислу сторін спірного правочину на інші цілі, ніж це передбачено договором дарування.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору даруванняземельної ділянки, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності, відтак і вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельнуділянку площею0,12га зкадастровим номером1822086500:03:001:0568,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,індексний номер63038035, підлягають задоволенню. Вимоги про скасування запису про право власності на земельну ділянку до задоволення не підлягають, оскільки задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельнуділянку виключає задоволення цієї вимоги.

Однак, судом першої інстанції було допущено порушенням норм процесуального права.

Так 28 листопада 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ткачук Т.А. до суду надійшло клопотання про перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, однак судом вказане клопотання не було розглянуте.

Окрім того, враховуючи предмет та правові підстави позову колегія суддів вважає, що вказана справа не могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

За положеннями п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, неправильне застосування судом норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з підстав зазначених вище (п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Керуючись ст.367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Ткачук Таміла Андріївна, задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В., зареєстрований в реєстрі за №98.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63038035 від 25 січня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору за суд першої та апеляційної інстанції у дольовому порядку по 1180,96 грн. з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.

Головуючий Судді