ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 травня 2024 року м. Чернівці Справа № 718/1029/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,
секретар: Собчук І.Ю.,
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Скорейка В.В., -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що зазначена особа в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 29.10.1983 року ОСОБА_1 та зазначена в паспорті НОМЕР_2 від 03.06.2002 року ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі з підстав п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не враховані обставини, що мають істотне значення для справи.
В обґрунтування скарги посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21, та вказує, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, шо має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, шо має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Провадження №22-ц/822/448/24
Наголошує, що вказана справа має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі виник з підстав необхідності встановлення факту, який має юридичне значення, що може спричинити в подальшому виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав відповідної особи, а тому висновок суду першої інстанції про його не належність до юрисдикції цивільного судочинства є помилковим.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Мотивація ухвали побудована на тому, що звертаючись з даною заявою до суду представник заявниці ОСОБА_3 просить в порядку окремого провадження встановити тотожність особи ОСОБА_1 , що не може бути встановлено судом в порядку окремого провадження.
А тому, з посиланням на норми ч.3 ст.294 ЦПК України та п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з огляду на наступне.
Відповідно до прохальної частини заяви ОСОБА_3 просив встановити факт, що зазначена особа в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 29.10.1983 року ОСОБА_1 та зазначена в паспорті НОМЕР_2 від 03.06.2002 року ОСОБА_1 є однією і тією ж особою (а.с.1-3).
З листа Вижницького ВДРАЦС у Вижницькому районі Чернівецької області від 23.03.2024 року №169/36.1-57 вбачається, що 08.03.2024 року ОСОБА_3 надано письмове розяснення №154/33.1-27 про упорядкування документів відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (а.с.12).
За приписами ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Вказані норми передбачають, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.
Відповідно до ст.ст.4, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ України та/або до суду.
Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що « ОСОБА_1 в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 29.10.1983 року» та « ОСОБА_1 в паспорті НОМЕР_2 від 03.06.2002 року» є однією і тією ж особою, що суперечить вимогам ст.315 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Частиною 1 ст.22 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі - Правила).
Згідно з п.1.1 р.І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України - проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 п.2.13 р.ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть вносити зміни до актових записів за заявою громадян або на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
За таких обставин, подана ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожності особи, не підлягає судовому розгляду.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах, в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції вірно вказав на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Крім того, посилання в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року (справа №560/17953/21) є нерелевантними до цієї справи, оскільки судом першої інстанції відмовлено не з підстав необхідності оскарження рішення суб`єкта владних повноважень і встановлення факту, що має юридичне значення в порядку адміністративного судочинства, а з підстав того, що встановлення тотожності особи не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ, тобто в позасудовий спосіб.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині ухвали, а зводяться незгоди заявника з висновком суду.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для скасування ухвали по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк
Суд | Чернівецький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.05.2024 |
Оприлюднено | 15.05.2024 |
Номер документу | 119004272 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: інших фактів, з них:. |
Цивільне
Чернівецький апеляційний суд
Лисак І. Н.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні