Рішення

від 09.04.2024 по справі 204/13217/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/13217/23

Провадження № 2/204/584/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 квітня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Мелешка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вугледарської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черновська Людмила Григорівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Вугледарської міськоїради,визначивши третьоюособою приватногонотаріуса Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу ЧерновськуЛ.Г. із вимогою про визнання права власності в порядку спадкування за законом (а. с. 2-3).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вугледар Донецької області померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що дана квартира належить на праві спільної часткової власності їй, її сину та покійній матері, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 18 червня 2002 року. При цьому, вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері. Тому, у визначеному законом порядку вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черновської Л.Г. із заявою на прийняття спадщини, на що постановою нотаріуса від 11 серпня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав неможливості встановити коло можливих спадкоємців після смерті ОСОБА_2 . Так, у постанові нотаріуса зазначено про те, що нею не надано нотаріусу документу щодо визначення кола осіб, які проживали разом зі спадкодавцем на час її смерті, а тому оформлення спадщини не можливе. Натомість, зазначає, що м. Вугледар знаходиться в районі проведення активних бойових дій, тому очевидно, що вона не має фізичної можливості щоб отримати таку довідку. Натомість, відповідно до довідки ОСББ «Горизонт» від 13 липня 2020 року, на той час, ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом з позивачкою та її сином ОСОБА_3 , а пізніше і її старшим сином ОСОБА_4 , які не спадкоємцями першої черги. Разом з цим, зазначає про те, що фактично крім неї ніхто спадщину не прийняв. Оскільки, окрім судового порядку вона позбавлена можливості оформити спадкові права на майно її померлої матері ОСОБА_1 , вона вимушена звернутися до суду з позовною заявою за захистом своїх законних прав та інтересів.

Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 годину 30 хвилин 19 жовтня 2023 року (а. с. 20), копія якої надіслана учасникам справи 25 вересня 2023 року за вихідним № 29184/23-вих/2/204/3584/23 (а. с. 21).

Протокольною ухвалою суду від 06 лютого 2024 року у справі закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено судом по суті (а. с. 58-60).

У судовому засідання позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, прохали її задовольнити, обґрунтування надали аналогічні тексту позовної заяви.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 75), причини неявки суду не відомі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 34).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивачки та її представника, приймаючи до уваги пояснення свідків, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 жовтня 2022 року (а. с. 7).

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 від 30 квітня 1974 року, де її матір`ю вказана померла ОСОБА_2 (а. с. 11.

За життя ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 18 червня 2002 року, належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Крім того, як вбачається з вказаного свідоцтва про право власності, вказана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (нині, відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 07 вересня 2013 року (а. с. 13) ОСОБА_4

11 квітня 2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черновської Л.Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері, яка зареєстрована останньою за реєстровим № 177 (а. с. 36).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черновською Л.Г. від 11 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема з тих підстав, що відсутній юридичний документ, який відповідає нормам законодавства України щодо встановлення підстав для закликання до спадкоємства за законом, а саме встановлення кола осіб, які проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважаються такими, що прийняли спадщину (а. с. 8 та на звороті).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з приписами ст. ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Приписами ст.1216ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, нормами ст.1258ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Приписами ст.1261ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно довимог ст.328ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Одночасно із цим, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даному випадку, судом встановлено, що через постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у позивачки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв`язку із чим такий спір підлягає вирішенню шляхом ухвалення судового рішення в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Як роз`яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Так, приписами п. 4.14 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом України обов`язково перевіряється наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб.

Як вбачається зі змісту постанови приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черновської Л.Г. від 11 серпня 2023 року, останньою відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема з тих підстав, що відсутній юридичний документ, який відповідає нормам законодавства України щодо встановлення підстав для закликання до спадкоємства за законом, а саме встановлення кола осіб, які проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважаються такими, що прийняли спадщину (а. с. 8 та на звороті).

Тобто, з тих підстав, що ОСОБА_1 не надано нотаріусу довідку про склад зареєстрованих осіб, які проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Відповідно доПереліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих російськоюфедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій Українивід 23грудня 2022року №309,зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 23грудня 2022року за№ 1668/39004територія м.Вугледар Вугледарськоїміської територіальноїгромади віднесена до території активних бойових дій, з 24 лютого 2022 року.

Тому очевидним є те, що позивачка не мала можливості отримати у державних органах місцевого самоврядування Вугледарської міської територіальної громади відповідну довідку про склад зареєстрованих осіб, які проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Натомість, як вбачається із довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 335 від 13 липня 2020 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 (спадкодавиця), ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_3 (син позивачки), усього троє осіб (а. с. 9).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи № 173/0/21-22/0.53 від 04 лютого 2022 року (а. с. 14) вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 також було зареєстровано ОСОБА_4 (син позивачки).

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом та є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла через відсутність довідки про склад зареєстрованих осіб, які проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,яку останняне моглаотримати зтих підстав,що з24лютого 2022року територіям.Вугледара Вугледарськоїміської територіальноїгромади віднесена до території активних бойових дій, натомість, відсутність такої довідки за даних обставин не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину, тому суд дійшов переконливого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та доцільність визнання за нею права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, приймаючи до уваги прохання позивачки щодо покладення на неї судових витрат, суд доходить висновку, що судові витрати по справі повинні бути покладені на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Вугледарської міськоїради (85670,Донецька обл.,м.Вугледар,вул.30-річчя Перемоги,буд.16;ЄДРПОУ 34032213),треті особи Приватнийнотаріус Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу ЧерновськаЛ.Г.(49000,м.Дніпро,вул.Січових Стрільців,буд.4,прим.15)про визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), право власності, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 20 днів зо дня отримання ним рішення суду.

Суддя А.І. Приваліхіна