Ухвала

від 10.05.2024 по справі 205/5845/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

10.05.2024 Єдиний унікальний номер 205/5845/24

Провадження № 2/205/2908/24

УХВАЛА

10 травня 2024 року суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Костромітіна О.О., ознайомившись з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., Київський обласний державний нотаріальний архів, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2024 року до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали позову, суддя вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплатила та в позові послалась на ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»та постанову Верховного суду № 761/24881/16-ц від 21 березня 2018 року.

Вивчивши матеріали позову та додані до нього додатки, суддя приходить до наступного висновку.

Так, позивач посилаючись на нормиЗакону України «Про захист прав споживачів»та постанову Верховного суду № 761/24881/16-ц від 21 березня 2018 року, вважає, що вона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до п. 22ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Так, згідно з п.п. 1-1, 11 ч. 1ст.1Закону України «Про споживче кредитування»договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Разом з тим, суд звертає увагу, що п. п. 1-2 ч. 2ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»визначено, що дія цьогоЗаконуне поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця; договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

У частині третій статті «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц зазначається, щостаття 5 ЗУ «Про судовий збір»не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, вказує, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»). На думку суддів, при прийняттіЗУ «Про судовий збір»законодавець передбачив можливість застосуванняЗУ «Про захист прав споживачів»при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Крім того, відступаючи від практики Верховного Суду України, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважає, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 йдеться про необхідність суду з`ясувати, чи пов`язаний позов з порушенням прав споживача. Так, колегія суддів Верховного Суду відхилила аргумент касаційної скарги про те, що позов стосується захисту прав споживача, оскільки позивач не зазначив жодних доводів та доказів того на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб, в чому полягало порушення прав позивача як споживача.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року справа № 757/40852/17, провадження № 61-3024св21, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбаченихЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Тобто, в даному випадку предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з приводу вчинення приватним нотаріусом Грисюк О.В. виконавчого напису та на підставі якого було стягнуто з боржника кошти, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачу кредиту, який виданий не на конкретні споживчі цілі.

Разом з тим, позивач не зазначає в чому полягає порушення прав позивача, саме як споживача фінансових послуг.

Водночас посилання позивач не можуть бути взяті до уваги, оскільки положенняЗакону України «Про захист прав споживачів»стосовно звільнення від сплати судового збору, у цьому випадку, не можуть бути застосовані, оскільки оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору відступлення прав вимоги, що не є споживачем договору в розумінні п. 7 ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Тому доводи позивача про звільнення її від сплати судового збору з покликанням на ч. 3ст. 22 Закон України «Про захист прав споживачів»є помилковими.

Таким чином відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду по справі № 638/6060/18 від 12.08.2020 року.

Крім того, висновок про те, що не до усіх позовів про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню застосовується ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», також підтверджується ухвалою Верховного суду від 27.05.2021 у справі №320/10834/18, провадження 61-7345ск21.

Натомість, безпідставними є посилання позивача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21 березня 2018 у справі 761/24881/16-ц, оскільки вони зроблені у правовідносинах, які виникли з інших фактичних обставин і не є тотожними із правовідносинами в даній справі. Варто зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 у справі 761/24881/16-ц предметом спору були невиконані договірні зобов`язання укладені між банком та особою, а саме позивач просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь майнову відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, а саме інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 484,46 грн. та стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Разом з тим, у даній справі позов пред`явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, право вимоги у якого виникло не на підставі договору споживчого кредиту, який укладено між позивачем та відповідачем, а у зв`язку з переходом до відповідача права вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

Суд також наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду не доведено, що порушені її права, як споживача в розумінніЗакону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим не вбачаю підстав для застосування положеньст. 22 вказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму у 2024 році становить на одну особу в розрахунку на місяць із 1 січня 2920 гривень.

Отже, за подання даного позову до суду, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Відповідно доч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху,в якійзазначаються недолікипозовної заяви,спосіб істрок їхусунення,який неможе перевищуватидесяти днівз днявручення ухвалипро залишенняпозовної заявибез руху.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За такихобставин,вважаю занеобхідне надатипозивачу строкдля усуненнявищевказаних недоліківпозовної заяви,а саме:надати документ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., Київський обласний державний нотаріальний архів, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність усунення вищевказаних в ухвалі недоліків позовної заяви в строк не пізніше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

У випадку не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О.Костромітіна

.