Постанова
від 14.05.2024 по справі 953/5928/23
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» травня 2024 року

м. Харків

справа № 953/5928/23

провадження № 22ц/818/1195/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О. Ю.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 ,

відповідачка - ОСОБА_3 ,

третя особа - Восьма Харківська державна нотаріальна контора

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2023 року в складі судді Власової Ю.Ю.

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який на день смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою постійно мешкав і він. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначив, що Восьмою Державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 213/2017 до майна ОСОБА_4 за заявою онуки померлого ОСОБА_5 , яка надала нотаріусу заповіт від 19 листопада 2016 року за реєстровим номером №1749, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Селезньовою В.Ф., згідно якого ОСОБА_4 заповів усе своє майно ОСОБА_3 .

Вказав, що він, як спадкоємець за законом першої черги, також звернувся до Восьмої Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщині, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_4 .

Дізнавшись про існування заповіту від 19 листопада 2016 року він подав до суду позовну заяву про визнання зазначеного заповіту недійсним, оскільки спадкодавець, маючи численні психічні захворювання не міг під час складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року по справі № 643/9662/17, залишеним без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, заповіт від 19 листопада 2016 року за реєстровим номером № 1749, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Селезньовою В.Ф., згідно якого ОСОБА_4 заповів усе своє майно ОСОБА_3 , визнано недійсним.

Зазначив, що судами встановлено, що на час складання заповіту, 19 листопада 2016 року ОСОБА_4 виявляв хронічний, стійкий психічний розлад у формі амнестичного синдрому внаслідок зловживання алкоголю та на час складання заповіту відповідно до свого психічного стану не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вважав, що оскільки ОСОБА_4 тяжко хворів, він потребував постійного догляду та фінансової підтримки, що надавав йому та у повному обсязі забезпечував саме він. Відповідачка ж не лише не цікавилася станом здоров`я свого діда, а навпаки, скористалася його безпорадним станом та за декілька місяців до його смерті відвезла до нотаріуса та примусила скласти заповіт на її ім`я. Він же протягом тривалого часу здійснював не лише догляд за хворим батьком, а і приймав безпосередню матеріальну участь у його житті та лікуванні.

Просив усунути від права на спадкування за законом онуку померлого ОСОБА_4 ОСОБА_3 , як спадкоємця за законом першої черги за правом представлення.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Так, вказав, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Зазначив, що у справі № 643/9662/17 встановлено, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги, яку відповідачка не надавала.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

До судуапеляційної інстанціїучасники справи,будучи належнимчином повідомленіпро дату,час імісце розглядусправи,не з`явилися. 13травня 2024року досуду апеляційноїінстанції відпредставниці ОСОБА_1 надійшло клопотанняпро відкладеннярозгляду справиу зв`язкуз хворобою.До судуапеляційної інстанціїразом зклопотанням наданокопію висновку/ЛОР/,яку фактично неможливопрочитати таз якоїне вбачається,що представницяза своїмстаном немогла прийматиучасть усудовому засіданнів режимівідеоконференції позамежами приміщеннясуду звикористанням власнихтехнічних засобівта електронногопідпису згідноз вимогамиПоложення проЄдину судовуінформаційно-комунікаційнусистему та/абоположень,що визначаютьпорядок функціонуванняїї окремихпідсистем (модулів).В нійвказано непідтвердженийдіагноз,дослідження,які необхідноздійснити танадані рекомендації.Також судоваколегія звертаєувагу нате,що справанадійшла досуду апеляційноїінстанції улютому 2024року.Відкладення розглядусправи заклопотанням представницівідбувається вжевдруге зрізних причин.Враховуючи тривалістьрозгляду справита узв`язку знедопущенням вподальшому порушенняправ учасниківсправи судоваколегія вважаєза необхіднезалишити клопотанняпредставниці ОСОБА_1 без задоволення.14травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено достатніми і достовірними доказами того, що відповідачка ухилялася від надання допомоги своєму діду за наявності можливості її надання, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані та те, що спадкодавець мав потребу у постійному сторонньому догляді. Позивачемне доведено винної поведінки відповідачки та обставин свідомого ухилення відповідачки від надання допомоги діду. Зокрема, позивач не довів, що померлий потребував допомоги саме від відповідачки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є двоє синів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с.62,64,65).

ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_1 (а.с.67,123,124).

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.66).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.63).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23-24,52,131).

З матеріалів спадкової справи № 213/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що 21 березня 2017 року з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_3 , а 11 липня 2017 року звернувся ОСОБА_1 , в яких зазначили, що спадщину вони приймають (а.с.49, 51).

19 листопада 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав своїй онучці ОСОБА_3 . Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Селезньовою В.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 1749 (а.с.53).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року у справі № 643/9662/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Восьма Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Селезньова Вікторія Федорівна про визнання заповіту недійсним, позов ОСОБА_1 задоволено, заповіт від 19 листопада 2016 року за реєстровим номером №1749 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Селезньовою В.Ф., згідно якого ОСОБА_4 заповів усе своє майно ОСОБА_7 визнано недійсним (а.с.5-9,144-146).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року - залишено без змін (а.с.10-17).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі № 643/9662/17 повернуто особі, яка її подала (а.с.186).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, у відділенні політравми на протязі 2016 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня ШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, так як зловживав спиртними напоями, у зв`язку з чим здійснювались виклики до поліції через конфліктні ситуації, які виникали за місцем проживання померлого.

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №596 від 04 грудня 2020 року, отриманого відповідно до ухвали суду від 31 серпня 2020 року, ОСОБА_4 за представленими даними на час складання заповіту (19 листопада 2016 року) виявляв хронічний, стійкий психічний розлад у формі амнестичного синдрому внаслідок зловживання алкоголю та на час складання заповіту (19 листопада 2016 року) відповідно до свого психічного стану не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Виходячи з наведеного, вказаними судовими рішеннями у справі 643/9662/17 встановлено, що під час складання заповіту від 19 листопада 2016 року ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану не був здатний усвідомлювати значення своїх дій, пов`язаних з укладенням заповіту, тобто надано висновок щодо абсолютної неспроможності ОСОБА_4 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Достатніх доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_4 потребував постійного стороннього догляду матеріали справи не містять.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання. Розгляд справи призначався неодноразово.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 28 грудня 2023 року.

28 грудня 2023 року Київський районний суд м. Харкова розглянув справу по суті та ухвалив у справі рішення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та інші учасники справи не отримували з суду першої інстанції судові повідомлення про розгляд справи, в матеріалах справи відсутні зворотні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачі у справі не були належним чином повідомлені про розгляд справи судом першої інстанції.

За таких умов, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення.

При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтями 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Відповідно до статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Статтею 1261ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).

Спадкоємці зазаконом одержуютьправо наспадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина 1 статті 1266 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 206/68/15-ц (провадження № 61-2254св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 441/509/16 (провадження № 61-27049св18).

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина п`ята статті 1224 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 1224ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця відповідача за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Висновки Верховного суду щодо застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчать, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц (провадження № 61-34600св18), від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17 (провадження № 61-37615св18).

У постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20) суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні таких спорів підлягають з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі№ 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) сформульовано висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі№ 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18) зазначив, що безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами у медичних документах.

Таким чином, суд при вирішенні спору про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, оскільки виявляв хронічний, стійкий психічний розлад у формі амнестичного синдрому внаслідок зловживання алкоголю та на час складання заповіту відповідно до свого психічного стану не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 знала про такий стан ОСОБА_4 , але не надавала жодної допомоги у матеріальному забезпеченні.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на судові рішення у справі № 643/9662/17, однак у вказаній справі не встановлено наявності умов для усунення відповідачки від права на спадкування за законом, зокрема її ухилення від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у неї можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме відповідачкою.

Матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_3 вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю при наявності у неї можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Таких доказів ОСОБА_1 не надано і до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не надав достовірних доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави вважати, що відповідачка умисно ухилялася від надання допомоги своєму діду, а останній перебував в безпорадному стані через хворобу та потребував такої допомоги саме від відповідачки.

При вирішенні спору судом досліджено надані позивачем докази, зокрема, медичні документи стосовно стану здоров`я спадкодавця, які безспірно не доводять безпорадний стан спадкодавця. Оцінені судом докази, у тому числі судові рішення у справі № 643/9662/17 не доводять винної поведінки відповідачки, умисного ухилення від надання допомоги спадкодавцю. Під час вирішення спору позивач не довів належними доказами факт ухилення відповідачки від надання допомоги діду як особі, яка через похилий вік і хворобу перебував у безпорадному стані.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2024 року у справі № 753/9465/22 (провадження № 61-16252св23), від 29 березня 2024 року у справі № 521/793/22 (провадження № 61-12994св23), від 02 лютого 2024 року у справі № 752/151/23 (провадження № 61-15837св23), від 29 січня 2024 року у справі № 335/13099/21 (провадження № 61-12534св23).

З таких обставин судова колегія вважає за необхідне в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а судове рішення суду першої інстанції скасувати за порушення норм процесуального права, задовольнивши частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу по суті вимог та позов залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

О. Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 14 травня 2024 року.

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення14.05.2024
Оприлюднено15.05.2024
Номер документу119006810
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом.

Судовий реєстр по справі —953/5928/23

Постанова від 14.05.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Бурлака І. В.

Постанова від 14.05.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Бурлака І. В.

Ухвала від 20.03.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Бурлака І. В.

Ухвала від 20.03.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Бурлака І. В.

Ухвала від 12.02.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Бурлака І. В.

Ухвала від 30.01.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Бурлака І. В.

Рішення від 28.12.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Власова Ю. Ю.

Ухвала від 18.12.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Власова Ю. Ю.

Ухвала від 18.07.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Власова Ю. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні