Постанова

від 21.11.2007 по справі 29/383-07 (н.р. 27/153-05)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/383-07 (н.р. 27/153-05)

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2007 р.                                        Справа № 29/383-07 (н.р. 27/153-05)  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.,

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Підвербної І.В. (дов. № б/н від 02.08.2007 р.)

третьої особи - не з'явився

відповідача - Переверзєвої К.М. (дов. № 2024 від 20.11.2007 р.)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Харків) (вх. № 3160 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.07 р. по справі № 29/383-07 (н.р. 27/153-05)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш-комплект" (м. Харків)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Баталін Микола Зінов`євич (м. Харків)

до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "П`ятихатське дорожно-експлуатаційне державне підприємство" (с. Черкаська Лозова, Дергачівського району, Харківської області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Замислов Сергій Дмитрович (с. Токарівка, Дергачівського району, Харківської області)

про стягнення 63 189,74 грн., -

встановила:

У квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаш-комплект" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "П'ятихатське дорожньо-експлуатаційне державне підприємство" (с. Черкаська Лозова, Дергачівського району, Харківської області) про стягнення 63 189,74 грн. заподіяної майнової шкоди.

Заявою від 24.10.2005 р. позивач збільшив позовні вимоги на суму 6 300,00 грн., пов'язаною з оплатою послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2005 р. по справі № 27/153-05 провадження у справі зупинено до закінчення проведення автотехнічної експертизи Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2006 р. по справі № 27/153-05 провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2006 р. провадження у справі зупинено до закінчення проведення повторної судової автотехнічної експертизи та отримання її висновку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2006 р. по справі № 27/153-05 провадження у справі поновлено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № 27/153-05 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача вартість відновлювального ремонту в сумі 77 843,16 грн., вартість проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 244,16 грн., вартість висновку фахівця автотоварознавця  в сумі 313,92 грн., 778,43 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № 27/153-05 скасувати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 р. по даній справі рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач з даною постановою не погодився, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 р. по справі № 27/153-05 скасувати.

Вищий господарський суд України постановою від 23.05.2007 р. касаційну скаргу відповідача задовольнив частково; рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 р. по справі № 27/153-05 скасував, а справу передав на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2007 р. по справі № 29/383-07 (н. р. 27/153-05) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Баталіна М.З. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Замислова С.Д.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2007 р. по справі № 29/383-07 /н. р. 27/153-05/ (головуючий суддя Тихий П.В., судді Жельне С.Ч., Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача вартість відновлювального ремонту в сумі 77 843,16 грн., вартість проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 244,16 грн., вартість висновку фахівця автотоварознавця  в сумі 313,92 грн., витрати по сплаті за правові послуги у розмірі 6 300,00 грн., 778,43 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2007 р. скасувати, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення дана правильна юридична оцінка обставинам справи, правомірно застосовані норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2007 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.  

Треті особи, будучи належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи, своїх представників 20.11.2007 р. у судове засідання не направили, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомили, у зв'язку з чим, справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), заслухавши представника ДП "Харківський облавтодор" ВАТ  "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Переверзєву К.М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника ТОВ "Інтермаш-комплект" Підвербну І.В., яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що 23 грудня 2004 року приблизно о 17.30 год. на 37 км. автодороги Мерефа-Павлоград сталося зіткнення автомобіля Ніссан-Максима, держ. номер 162-74 ХВ, що належить на праві власності позивачу, з причепом 2ПТС-9, який буксирував трактор Т-150, дорожній номер 081-28 ТН, що належить на праві власності відповідачу, по ходу руху цих транспортних засобів. В результаті зіткнення автомобіль позивача зазнав механічного пошкодження.

Із довідки ВДАІ Первомайського РВ УМВС в Харківській області № 9843 від 23.12.2004 р. вбачається, що на причепі 2ПТС-9, який буксирував трактор Т-150, що рухався вперед, не працювали задні габаритні вогні.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 14.02.2005 р. (т. 1, а. с. 95), встановлена вина водія трактора Т-150 Замислова С.Д. в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху України), за що на підставі статті 124 Кодексу України про адміністративні порушення його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 68,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса було проведено дослідження з питання визначення майнової шкоди, завданої ТОВ "Інтермаш-комплект" в результаті пошкодження автомобіля Ніссан-Максима, держ. номер 162-74 ХВ. Згідно висновку спеціаліста автотоварознавця № 482 від 01.02.2005 р. вартість майнової шкоди, спричиненої автомобілю Ніссан-Максима, держ. номер 162-74 ХВ, в результаті ДТП складає 63 189,74 грн.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 3703 від 25.07.2005 р. вартість відновлюваного ремонту даного автомобіля складає 77 843,16 грн.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що оскільки водій Замислов С.Д. став учасником ДТП під час виконання своїх трудових обов'язків і факт наявності його вини встановлений постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 14.02.2005 р., обов'язок відшкодування майнової шкоди, завданої ТОВ "Інтермаш-комплект", повинен бути покладений на відповідача.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Покладаючи відповідальність на відповідача на підставі даної статті та пункту 1 статті 1187 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними Постановами від 08.07.1994 р. № 7, від 30.09.1994 р. № 11, від 25.05.1998 р. № 15, від 24.10.2003 р., № 9) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний  зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

При цьому колегія суддів звертає увагу на  те, що правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені статтею 1188 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Оскільки зіткнення було здійснено по ходу руху двох транспортних засобів –джерел підвищеної безпеки, то враховуючи приписи даної правової норми господарський суд у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів дослідив обставини щодо наявності вини обох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди. Крім того суд першої інстанції встановив обставини, які є підставою для визначення наявності шкоди і причинно-наслідкового зв'язку між діями сторін та збитками, які відповідачем по суті не спростовані.

Разом з тим слід зазначити, що посилання заявника апеляційної скарги на висновок автотехнічної експертизи № 5220 від 14.07.2006 р. в частині можливості водієм Баталіним М.З. запобігти виникненню ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, обґрунтовуючи свій висновок експерт прийняв у якості вихідних даних відстань в 250 метрів, коли водій Баталін М.З. виявив поперед себе причеп відповідача. Однак, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах  справи та матеріалах експертизи відсутні вихідні дані на підставі яких експертом робилися вищезгадані висновки, а саме про можливість виявлення водієм Баталіним М.З. перешкоди на відстані 250 метрів.  

Відповідно до пункту 17 протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.12.2004 р. (т. 2,  а. с. 65-66), підписаного обома водіями без будь-яких заперечень, стан видимості із кабіни водія з включеним ближнім світлом складав 50 м., що свідчить про безпідставність посилань відповідача на те, що водій Баталін М.З. мав можливість виявити перешкоду на відстані 250 метрів.

Отже, з урахуванням вимог статті 43 ГПК України, господарський суд Харківської області правомірно відхилив даний висновок експертизи, як неналежний доказ встановлення причин виникнення ДТП.  

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок, зроблений у довідці № 9843 від 13.12.2004 р. відносно порушення водієм Баталіним Н.З. пункту 12.2. Правил дорожнього руху України не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 31.6. Правил дорожнього руху України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Враховуючи те, що 23 грудня, коли сталася ДТП, в 17.30 год. вже темна пора доби, відсутнє освітлення поза межами населеного пункту, тому водій Баталін М.З. не зміг своєчасно розглядіти рухавшийся попереду без освітлення причеп.

Таким чином, вина у діях водія Баталіна М.З. по скоєнню ДТП відсутня. Тоді як факт наявності вини у скоєнні ДТП внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм Замисловим С.Д. встановлений постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 14.02.2005 р.  

А відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.  

Враховуючи всі вищенаведені факти та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту, яка визначена експертом в сумі 77 843,16 грн., 558,08 грн. вартості проведення автотоварознавчих експертиз, у зв'язку з чим  вони підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6 300,00 грн. витрат, сплачених за правові послуги, то колегія суддів вважає їх не доведеними, оскільки ТОВ "Інтермаш-комплект" не надало жодного доказу, що саме по цій справі були здійснені правові послуги. Угода про надання правової допомоги від 17.03.2005 р. та копії квитанцій від 22.03.2005 р. та 04.04.2005 р. не є належними доказами, що підтверджують те, що Бідний С.В. надавав правові послуги позивачу, пов'язані з розглядом даної справи. У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат по сплаті правових послуг у розмірі 6300,00 грн. підлягає скасуванню.   

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2007 р. по справі № 29/383-07 /н. р. 27/153-05/ - частковому скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 частини 1 статті 104, статтею 105 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Харків) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 4 жовтня 2007 року по справі № 29/383-07 /н. р. 27/153-05/ в частині стягнення витрат по сплаті правових послуг у розмірі 6 300,00 грн. скасувати і в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

Суддя                                                                               Такмаков Ю.В.  

Суддя                                                                               Барбашова С.В.