Постанова

від 01.05.2024 по справі 907/1000/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа №907/1000/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукБ.Д. Плотніцького,

розглянувши у письмовому провадженні Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1» б/н від 30.01.2024 (вх. № 01-05/315/24 від 30.01.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2024 (повний текст рішення складено 15.01.2024, м. Ужгород, суддя Р.М. Лучко)

у справі № 907/1000/23

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1», м. Ужгород

про стягнення 27 213,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1» 27 213,12 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 15.09.2021 в частині своєчасної оплати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:23:001:0084 за період з лютого 2022 року по травень 2022 року включно, у зв`язку з чим орендодавцем в порядку п. 14 Договору оренди нараховано орендарю штраф в розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим Договором, що за підрахунками позивача становить 27 213,12 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 27 213,12 грн штрафу та 2684,00 грн у повернення сплаченого судового збору.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі від 15.09.2021 неналежно виконувалися обов`язки в частині оплати за користування земельною ділянкою за період користування земельною ділянкою (за позицією позивача з лютого по травень 2022 року), у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Закарпатської області справи №907/654/22 від 17.10.2022 стягнуто з орендаря за договором 16 080,48 грн заборгованості за договором за період з вересня 2021 року до серпня 2022 року включно.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним, тобто мало місце порушення встановлених договором строків сплати орендної плати, врахувавши те, що в договорі передбачено право орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу як заходу відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача передбаченого п. 14 Договору штрафу.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 100% річної орендної плати, що складає 27 213,12 грн, суд дійшов висновку, що такий є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1» подало апеляційну скаргу б/н від 30.01.2024 (вх. № 01-05/315/24 від 30.01.2024), в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2024, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На переконання апелянта, штраф передбачений в п. 14 Договору є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід органу місцевого самоврядування за порушення правил здійснення господарської діяльності встановлених Кабінетом Міністрів України. Отже, такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно - господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частині першій статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата вказана в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2022 року у справі №907/654/22 (з вересня 2021 та серпня 2022 року), а отже позивач пропустив такий строк звернувшись до суду тільки в жовтні 2023 року.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

15 вересня 2021 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) (надалі Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1» (надалі Відповідач, Орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:23:001:0084 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15 «е».

Згідно з Актом прийняття-передачі земельної ділянки від 15.09.2021 на виконання умов Договору земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:23:001:0084 передана в оренду відповідачу.

У п. 2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0814 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: згідно землевпорядної документації розміщено нежитлове приміщення загальною площею 165,4 кв.м.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 824 638,98 грн. згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 490/0/419-21 від 08.09.2021 року.

Згідно з п. 10 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової-оцінки землі у грошовій формі та складає 24 739,17 грн. на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 2061,60 грн. (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 Договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- інших випадках, передбачених законом.

Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від сьомого вересня дві тисячі двадцять першого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про затвердження земельної документації (рішення УМР від 07.09.2021 року № 406 пункт 1.6).

Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов`язання Орендаря сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від сьомого вересня дві тисячі двадцять першого року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного договору.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку. (п.33 Договору).

Так, пунктом 27 Договору, зокрема, унормовано право Орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

У пункті 30 Договору визначені обов`язки Орендаря, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

В пункті 8 Договору сторонами визначено, що строк його дії становить 5 років. Крім того у п. 40 Договору Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2022 у справі №907/654/22, яке набрало законної сили у встановленому порядку частково задоволено позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1», стягнуто з останнього 16 080,48 грн заборгованості за Договором за період з вересня 2021 року до серпня 2022 року включно.

Позивач стверджує, що Орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не сплачував у повному обсязі у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою за період з лютого по липень 2022 року, що встановлено Господарським судом Закарпатської області під час розгляду справи №907/654/22, у зв`язку з чим 01.06.2022 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради в порядку п. 14. Договору нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-1» штраф в розмірі 27 213,12 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Колегія суддів вказує, що під час розгляду Господарським судом Закарпатської області справи №907/654/22 в рішенні від 17.10.2022 встановлені наступні обставини, які є преюдиційними для даної справи:

- відповідно до пунктів 5, 10, 11 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 824 638,98 грн, орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової-оцінки землі у грошовій формі та складає 24 739,17 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 2061,60 грн;

- Орендодавець звертався до Орендаря з пропозицією № 30.01-12/398 від 23.02.2022 (отримана Орендарем 28.02.2022 за трек-номером 8800019053020), відповідно до якої повідомив, що розмір місячної орендної плати за Договором з січня 2022 року становитиме 2267,76 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестгруп К-1 отримало означену пропозицію про зміну розміру місячної орендної плати 28.02.2022, у зв`язку з чим саме з цієї дати відповідно до визначених сторонами в Договорі положень щодо зміни умов Договору набирають чинності відповідні зміни, а відтак у відповідача виник обов`язок зі сплати зміненого (збільшеного) розміру орендної плати з березня 2022 року.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, і цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Як встановлено судом, згідно з п. 14. Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим Договором.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі від 15.09.2021 неналежно виконувалися обов`язки в частині оплати за користування земельною ділянкою за період користування земельною ділянкою (за позицією позивача з лютого по травень 2022 року), у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Закарпатської області справи №907/654/22 від 17.10.2022 стягнуто з орендаря за Договором 16 080,48 грн заборгованості за Договором за період з вересня 2021 року до серпня 2022 року включно.

Разом з тим апелянт вказує, що штраф передбачений в п. 14 Договору є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід органу місцевого самоврядування за порушення правил здійснення господарської діяльності встановлених Кабінетом Міністрів України. Отже, такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно - господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частині першій статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата вказана в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2022 року у справі №907/654/22 (з вересня 2021 та серпня 2022 року), а отже позивач пропустив такий строк звернувшись до суду тільки в жовтні 2023 року.

Відповідно до 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В свою чергу, відповідно до статті 241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб?єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Однак, колегія суддів вказує, що в даному випадку, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради виступає як сторона договору оренди землі та застосовує господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання.

Відтак, твердження відповідача про те, що штраф за порушення строків внесення орендної плати, згідно п. 14 Договору оренди землі, про стягнення якого подано позов у даній справі, є адміністративно - господарським - є безпідставними та повністю необґрунтованими.

Разом з тим, у статті 250 Господарського кодексу України (на котру посилається відповідача у апеляційній скарзі) йдеться про строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Однак, оскільки Департаментом міської інфраструктури не наклалось жодних адміністративно-господарських санкцій, то відповідно не може йти мови про застосування строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції будо вірно встановлено, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним, тобто мало місце порушення встановлених договором строків сплати орендної плати, врахувавши те, що в договорі передбачено право Орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу як заходу відповідальності за порушення строків виконання зобов?язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача передбаченого п. 14 Договору штрафу.

Відповідач не подав до суду жодних доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Отже, в даному випадку, мають місце доведені належними та допустимими доказами істотні порушення умов Договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені Договором. У зв?язку з цим, право Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на примусове стягнення з відповідача штрафу у зв?язку з неналежним виконанням договору є доведеним належними і допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2024 у справі № 907/1000/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-1" б/н від 30.01.2024 (вх. № 01-05/315/24 від 30.01.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.01.2024 у справі № 907/1000/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя Б.Д. Плотніцький