Постанова

від 13.05.2024 по справі 914/1573/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р. Справа №914/1573/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів: КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

за участю представника ТОВ «Профкапітал» - Несвіт О.В. (адвокат) - в режимі ВКЗ;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" б/н від 19.09.2023 (вх.ЗАГС №0105/2953/23 від 20.09.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.09.2023, повний текст ухвали - 18.09.2023 (суддя Чорній Л.З.)

у справі №914/1573/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Трейд", м. Київ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віал", м.Львів

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Віал"; введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Пономаренка Андрія Олеговича.

26.09.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Віал".

Постановою суду від 04.03.2020 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Віал", припинено повноваження розпорядника майна, визнано банкрутом ТОВ "Віал", відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Віал", призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Пономаренка А.О.

Оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання ТОВ "Віал" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 25.02.2021 задоволено клопотання ТОВ "А-Трейд"; відсторонено арбітражного керуючого Пономаренка А.О. від виконання повноважень ліквідатора боржника та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Струця Миколу Петровича.

Ліквідатор надіслав заяву ТОВ «ФК «Профкапітал» щодо погодження витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та визначенням вартості такого майна, до якого додано розрахунок витрат (платежів) щодо утримання майна за період з 01.03.2021 по 03.05.2023, однак ТОВ «ФК «Профкапітал» не надало відповідь на вказану заяву.

06.09.2023 на електронну адресу суду надійшла заява ліквідатора щодо затвердження витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та визначенням вартості такого майна.

Ухвалою суду від 13.09.2023, зокрема, частково задоволено заяву ліквідатора Струця М.П. щодо затвердження витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та визначенням вартості майна в частині витрат на зберігання майна у розмірі 164 729,14 грн, а в задоволенні заяви в іншій частині у сумі 716 839, 04 грн - відмовлено.

Вказана ухвала суду в частині задоволення вимог мотивована тим, що такі витрати пов`язані із зберіганням заставного майна, яке було включене у лот №1 та лот №2 і виставлене на продаж на аукціоні, а тому підлягає відшкодуванню за рахунок заставного кредитора.

В частині відмови у задоволенні заяви суд вказав, що ліквідатором не надано доказів обґрунтованості понесених витрат.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "Берком", як кредитором у справі, подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви щодо затвердження витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та визначенням вартості майна, просить скасувати ухвалу у вказаній частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити подану заяву у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на такі обставини:

- оскільки акт про придбання майна на аукціоні підписано 13.06.2023, то правомірним є нарахування суми витрат на зберігання до 31.05.2023, а не до 30.04.203;

- Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ) не передбачено погодження із заставним кредитором внесення змін до договору зберігання щодо вартості послуг, при цьому незначне підвищення плати зумовлене об`єктивними факторами;

- висновки щодо неможливості включення витрат на зберігання іншого нерухомого майна для компенсації забезпеченим кредитором є помилковими;

- суд не дослідив, що заявлені ліквідатором витрати на оплату комунальних послуг щодо водопостачання, енергопостачання щодо майна, не переданого в оренду, є необхідним для належного зберігання заставного майна банкрута, в той час, як орендар вказаного майна компенсує комунальні витрати у розмірі 80%.

ТОВ «ФК «Профкапітал», як заставний кредитор, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вказане обґрунтовує тим, що із ним не погоджувалося збільшення із 01.03.2023 вдвічі витрат на зберігання заставного майна.

Покликається на те, що з лютого 2021 року ліквідатор безпідставно не сформував лот та не виставив на продаж інше заставне майно (нерухоме та рухоме майно, яке не може бути відокремлене від нерухомого без втрати його якості), хоча вчинити вказані дії він був зобов`язаний протягом двох місяців з дати призначення його ліквідатором у справі. У зв`язку із цим виникли витрати на зберігання у значному розмірі - 153 614, 30 грн, які ліквідатор безпідставно хоче компенсувати за рахунок забезпеченого кредитора. Також, оскільки вказане майно здається в оренду, то заявлені витрати мають бути компенсовані за рахунок доходів від оренди майна як загальні витрати ліквідаційної процедури.

Щодо витрат у розмірі 563 224, 74 грн на утримання заставного майна, які складаються із комунальних платежів, то на думку представника ТОВ «ФК «Профкапітал», заява в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки витрати на сплату комунальних послуг не є витратами на утримання майна. Так, поняття «утримання майна, будинків і споруд та прилеглої території» відокремлене та не є тотожним поняттю «комунальних послуг», а тому останні є загальногосподарськими витратами і залежать від виробничої діяльності орендаря та господарської діяльності банкрута.

Вказує, що доводи апелянта в частині не передбачення КУзПБ погодження із заставним кредитором внесення змін до договору зберігання щодо вартості послуг є безпідставними, оскільки такі зміни призводять до збільшення раніше погоджених витрат, а тому мають бути погодженні заставним кредитором.

Інших клопотань та заяв, в порядку ст.207 ГПК України, учасниками у справі подано не було.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Профкапітал» навів заперечення по суті апеляційної скарги, аналогічні тим, що викладені у поданому ним відзиві.

Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Водночас ліквідатор Струць М.П. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, оскільки він бере участь, як представник, в судовому засідання в іншій справі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явку сторін у судове засідання не визнано обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників у справі, які не з`явилися.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2023 у справі №914/1573/19 надано згоду на продаж майна банкрута (лоту №2 банкрута), опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута по лоту №2 «Рухоме заставне майно банкрута, що знаходиться у м. Київ, вул. Сагайдака Степана, 114», але вказаний аукціон не відбувся через відсутність учасників.

Надалі опубліковано оголошення про проведення повторного аукціону з продажу зазначеного майна, але вказаний аукціон також не відбувся через відсутність учасників.

У зв`язку з цим, опубліковано оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута по лоту №2.

Ухвалою суду від 05.04.2023 у цій справі при погодженні умов продажу майна по лоту №2, зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, відшкодовуються витрати, пов`язані з утриманням та збереженням такого майна, відповідно до укладеного між банкрутом та ТОВ «Гарант-Транс» договору № 10/03/2021ВЗ відповідального зберігання від 10.03.2021, згідно з яким послуги зберігача по зберіганню майна у м. Київ становлять 3 027,54 грн. (згідно відсотковому відношенню балансової парності майна відповідно розташуванню на об`єкті, вказаних з актах приймання-передачі) за місяць. Таким чином, за період з 10.03.2021 по 30.04.2023 витрати стосовно утримання та зберігання майна, яке реалізовано у складі лоту № 2 складають 74 809,54 грн і погоджуються забезпеченим кредитором в цій сумі, яка може бути утримана на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та визначенням вартості майна, яке реалізоване у складі лоту № 2.

22.05.2023 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна банкрута (лот № 2, 50 одиниць), відповідно до протоколу про проведення якого переможцем став ОСОБА_1 з ціною продажу лота у розмірі 641 506,95 грн.

31.05.2023 ОСОБА_1 сплатив 350 000,00 грн, 08.06.2023 - 188 865,84 грн., 13.06.2023 -102 641,11 грн, а всього - 641 506,95 грн.

13.06.2023 ліквідатор ТОВ «Віал» Струць М.П. та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні.

Відповідно до укладених договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 13.06.2023 та акту про придбання майна банкрута на аукціоні від 13.06.2023 у результаті проведення на аукціоні продажу лоту №2 банкрута, відповідно до протоколу електронного аукціону ОСОБА_1 сплатив боржнику усі необхідні до сплати кошти, а боржник передав у власність рухоме заставне майно (заставодержатель - ТОВ «ФК «Профкапітал»), що перебуває на відповідальному зберіганні за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, між ТОВ «Віал» та ТОВ «Гарант-Транс» 10.03.2021 було укладено договір відповідального зберігання №10/03/2021В3, згідно умов якого ТОВ «Віал» (поклажедавець) прийняв, а ТОВ «Гарант-Транс» прийняв на зберігання матеріальні цінності поклаже держателя, а саме - майновий комплекс 1981, 5 кв.м. та рухоме майно - основні засоби у кількості 254 од., загальною вартістю - 14 738 862, 50 грн, у м. Бердичів.

Відповідно до п. 4.1 договору, послуги зберігача по зберіганню усього майна складають 12 500, 00 грн, з яких 9 002, 50 грн - зберігання майна у м. Київ, а 3 497, 50 грн - у м. Бердичів.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ТОВ «ФК «Профкапітал» не заперечував проти таких витрат на зберігання майна банкрута, що було виставлене на продаж на аукціоні (лот № 1 і лот №2), та яке є предметом забезпечення його кредиторських вимог.

Разом з тим, додатковою угодою №2 від 15.02.2023 до договору було внесено зміни у п.4.1 договору - з 01.03.2023 вказані вище витрати на зберігання майна було збільшено вдвічі, і за період березень-травень 2023 року вказані витрати становлять по 25 000, 00 грн за місяць.

Однак, вказані витрати у такому розмірі ТОВ «ФК «Профкапітал» погоджені не були.

ТОВ «ФК «Профкапітал» є кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Віал» та його вимоги до боржника в розмірі 22 204 184,85 грн є забезпеченими відповідно до договору іпотеки №1 від 12.01.2015, та договору застави основних засобів №1 від 12.01.2015, укладених між ТОВ «Віал» та ГІАТ «КБ «Хрещатик», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Профкапітал».

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що предметом оскарження в апеляційному порядку є ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви про затвердження витрат на зберігання та утримання майна, то суд апеляційної інстанції перевіряє правильне застосування норм матеріального права та дотримання судом першої інстанції норм процесуального права лише в цій частині.

За приписами ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 61 КУзПБ за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та визначенням вартості такого майна. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню забезпеченим кредитором. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, які забезпечують таке майно.

Так, заявлені ліквідатором витрати на зберігання майна у розмірі 153 614, 30 грн за період 10.03.2021-30.04.2023 пов`язані із зберіганням майна, яке здається в оренду.

Колегія суддів бере до уваги те, що збільшення вдвічі розміру витрат на зберігання майна із забезпеченим кредитором погоджено не було, що згідно вимог ст. 61 КУзПБ є обов`язковим. Відтак вказане виключає можливість затвердження таких витрат з підстав їх не погодження.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що такі витрати не можуть бути покладені на забезпеченого кредитора, оскільки частина майнового комплексу, що здається в оренду не була виставлена на продаж і відповідно витрати на зберігання підлягають відшкодуванню за рахунок доходів від оренди майна, як загальні витрати ліквідаційної процедури. Саме для покриття цих витрат забезпечений кредитор і надає згоду на укладання договору оренди.

У поданій заяві, ліквідатор вказав на необхідність затвердження витрат у розмірі 563 224,74 грн як витрати, понесені у зв`язку із утриманням заставного майна - сплата комунальних послуг.

Згідно із ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поняття «утримання будинків та споруд» (нерухомого майна) визначено в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу про необхідність відокремлення термінів «комунальні послуги» та «утримання нерухомого майна». Так:

- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.

Згідно з Методикою розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630, відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Тобто поняття утримання майна, будинків і споруд (нерухомого майна) та прилеглої території не є тотожним поняттю комунальних послуг, а відповідно комунальні витрати не є витратами на утримання нерухомого майна.

Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд", зареєстрованим у Мін`юсті України 21.08.2004 за № 1046/9645 (із змінами). Тобто житловий фонд є об`єктами нерухомості і послуги з утримання відповідно аналогічні і для нежитлових об`єктів та споруд, яким є нерухоме майно банкрута ТОВ «Віал».

Таким чином, комунальні витрати є загальногосподарським витратами, а не витратами на утримання заставного майна. У цій справі комунальні витрати понесені банкрутом в зв`язку з проведенням господарської діяльності, а саме - здавання частини майнового комплексу в оренду, а тому розмір таких витрат банкрута у відсотковому відношенні залежить саме від розміру комунальних витрат орендаря. Позаяк збільшення споживання орендарем електричної енергії та води, призводить відповідно до збільшення витрат банкрута на комунальні платежі.

З наведеного вбачається, що заявлені ліквідатором витрати на утримання майна, безпосередньо залежать від виробничої діяльності орендаря та господарської діяльності банкрута.

Відтак клопотання ліквідатора про затвердження витрат у розмірі 563 224,74 грн на утримання заставного майна задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишається за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269 - 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 у справі № 914/1573/19 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК