Ухвала

від 13.05.2024 по справі 916/3783/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

13 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3783/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024, прийняте суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 01.04.2024,

у справі №916/3783/23

за позовом: керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех"

про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 2 584 546,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 р. керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех", в якому просив визнати недійсними пункти 1.1 та 3.1 договорів №286/1/22/10 від 06.06.2022, №286/1/22/41 від 12.08.2022, №286/1/22/42 від 12.08.2022, №286/1/22/50 від 06.09.2022 та №286/1/22/51 від 06.09.2022 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), гальмівних рідин (09211650-2), гідравлічних рідин (09211610-0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), укладених між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріотех" в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а також стягнути з відповідача на користь Міністерства оборони України грошові кошти у загальному розмірі 2584546,28 грн, з яких: 2305363,08 грн безпідставно сплачених коштів, 216921,13 грн інфляційних втрат та 62262,07 грн 3% річних.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 04.09.2023 відкрито провадження у справі №916/3783/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23 (суддя Петренко Н.Д.) позовні задоволено у повному обсязі; визнано недійсними пункти 1.1 та 3.1 договорів від 06.06.2022 №286/1/22/10, від 12.08.2022 №286/1/22/41, від 12.08.2022 №286/1/22/42, від 06.09.2022 №286/1/22/50, від 06.09.2022 №286/1/22/51 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), гальмівних рідин (09211650-2), гідравлічних рідин (09211610-0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), укладених між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріотех" в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех" на користь Міністерства оборони України грошові кошти у розмірі 2584546,28 грн, з яких: 2305363,08 грн безпідставно сплачені кошти; 216921,13 грн інфляція; 62262,07 грн 3% річних; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 52188,19 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/3783/23 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду апеляційної інстанції, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За умовами абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2684 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік").

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру (про стягнення 2584546,28 грн), за розгляд якої позивач повинен був сплатити 38768,19 грн (2584546,28 грн х 1,5% = 38768,19 грн), та п`ять вимог немайнового характеру (про визнання частково недійсними договорів №286/1/22/10 від 06.06.2022, №286/1/22/41 від 12.08.2022, №286/1/22/42 від 12.08.2022, №286/1/22/50 від 06.09.2022 та №286/1/22/51 від 06.09.2022), за розгляд яких мало бути сплачено 13420 грн (2684 грн х 5 = 13420 грн).

Отже, за подання позовної заяви Міністерство оборони України всього повинно було сплатити 52188,19 грн (38768,19 грн + 13420 грн = 52188,19 грн).

Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 78282,29 грн 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 52188,19 грн х 150% = 78282,29 грн).

При цьому колегія суддів вбачає, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23 було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".

Положеннями частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення Міністерства оборони України з вищенаведеною апеляційною скаргою у даній справі (22.04.2024).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23 апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 62625,83 грн (розраховано наступним чином: 78282,29 грн х 0,8 = 62625,83 грн).

За умовами частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд даної апеляційної скарги у справі №916/3783/23.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати останнього, мотивоване тим, що сплата судового збору Міністерством оборони України здійснюється через органи державного казначейства України, обслуговування платежів в якому є значно тривалішим у часі в порівнянні зі звичайним банківським обслуговуванням, у зв`язку з чим апелянту необхідний додатковий час для сплати судового збору.

В силу частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої вказаної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених зазначеним пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Між тим, суд апеляційної інстанції вбачає, що позов у даній справі не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову апелянту у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, за умовами пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Порядок надсилання копії апеляційної скарги визначений статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абзац 1 частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Між тим скаржником вказаних вимог не додержано, оскільки останнім не подано доказів направлення Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги Міністерства оборони України (відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі та доказів надсилання прокурору копії апеляційної скарги та доданих до неї документів), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору та надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету або у паперовій формі листом з описом вкладення.

Керуючись статтями 174, 232-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23 відмовити.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3783/23 залишити без руху.

Встановити Міністерству оборону України строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі - апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук