Постанова

від 14.05.2024 по справі 916/738/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/738/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса) про повернення позовної заяви (вх.№760/24 від 26.02.2024)

у справі №916/738/24

за позовом: Державної митної служби України в особі Одеської митниці

до відповідача: Приватного підприємства «РАФ»

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Державна митна служба України в особі Одеської митниці звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «РАФ» про зобов`язання повернути Державній митній службі в особі Одеської митниці як відокремленого підрозділу товари, передані на відповідальне зберігання відповідно до актів прийому передачі від 11.06.2021, 14.06.2021, 15.06.2021, 17.06.2021, 25.06.2021, 01.07.2021, 09.07.2021, 17.08.2021, 19.08.2021, 25.08.2021 до договору №79/2021 від 03.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 позовну заяву (вх.№760/24 від 26.02.2024) і додані до неї документи повернуто Державній митній службі України в особі Одеської митниці.

Повертаючи подану позивачем позовну заяву та додані до неї документи, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не усунуто недоліки ухвали без руху, та не подано докази сплати судового збору в повному обсязі, зокрема сплачено судовий збір за ставкою, яка передбачена для позовів немайнового характеру, тоді як заявлені позивачем вимоги носять майновий характер, тому позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Державна митна служба України в особі Одеської митниці звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та без врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.12.2020 у справі №905/105/20. На переконання скаржника, позовна вимога Державної митної служби України в особі Одеської митниці про зобов`язання повернути майно має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належного поклажодавцеві майна), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не впливає на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Апеляційна скарга зареєстрована судом 27.03.2024 за вх.№1116/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 про повернення позовної заяви у справі №916/738/24 залишено без руху з підстав відсутності належних доказів сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/738/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

05.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

В межах встановленого ухвалою суду від 01.04.2024 строку апелянт звернувся із заявою (вх.№1116/24/Д1 від 09.04.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України в особі Одеської митниці на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 про повернення позовної заяви у справі №916/738/24. Розгляд апеляційної скарги Державної митної служби України в особі Одеської митниці на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 про повернення позовної заяви у справі №916/738/24 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено Приватному підприємству «РАФ» строк до 29.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України, та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2024 Державна митна служба України в особі Одеської митниці звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «РАФ» про зобов`язання Приватного підприємства «РАФ» повернути Державній митній службі в особі Одеської митниці як відокремленого підрозділу, товари передані на відповідальне зберігання відповідно до актів прийому передачі 11.06.2021, 14.06.2021, 15.06.2021, 17.06.2021р., 25.06.2021, 01.07.2021, 09.07.2021, 17.08.2021, 19.008.2021, 25.08.2021 до договору №79/2021 від 03.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 позовну заяву Державної митної служби України в особі Одеської митниці залишено без руху та запропоновано позивачу, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 596109,15 грн за реквізитами: отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача: казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA938999980313141206083015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

14.03.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем зазначено, що заявлена ним позовна вимога є вимогою немайнового характеру, а тому у даному випадку сплаті підлягає судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 3028 грн, оплату якого було здійснено позивачем.

Суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що позивач заявив вимогу майнового характеру, і відтак, не сплатив судовий збір у встановленому розмірі, не усунув недоліки позовної заяви, що стало підставою для її повернення згідно з частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У такій формі у цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначається статтею 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За частиною першою статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та відповідачем були врегульовані договором про надання послуг відповідального зберігання №79/2021 від 03.06.2021.

Предметом позову у даній справі є вимога Державної митної служби України в особі Одеської митниці (поклажодавця) до Приватного підприємства «РАФ» (зберігача) про зобов`язання повернути товар, переданий на відповідальне зберігання відповідно до актів прийому передачі від 11.06.2021, 14.06.2021, 15.06.2021, 17.06.2021, 25.06.2021, 01.07.2021, 09.07.2021, 17.08.2021, 19.08.2021, 25.08.2021 до договору №79/2021 від 03.06.2021.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, право власності Державної митної служби України в особі Одеської митниці на товари, які була предметом договору оренди, не оспорюється, і даний спір не пов`язаний з підтвердженням права власності на них.

Позовна заява обґрунтована тим, що укладений між сторонами договір про надання послуг відповідального зберігання №79/2021 від 03.06.2021 припинений у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, відтак, наявна підстава для повернення переданого за ним на зберігання товару.

Отже, у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором про надання послуг відповідального зберігання, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №905/105/20).

Відтак, враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога Державної митної служби України в особі Одеської митниці про зобов`язання повернути товар, переданий на відповідальне зберігання відповідно до актів прийому передачі від 11.06.2021, 14.06.2021, 15.06.2021, 17.06.2021, 25.06.2021, 01.07.2021, 09.07.2021, 17.08.2021, 19.08.2021, 25.08.2021, у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належного позивачу товару), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Таким чином встановивши, що позовна вимога позивача є вимогою немайнового характеру, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено «.

У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду у січні 2024 року, тому сума судового збору справляється у розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.

Відтак, виходячи з положень наведених норм Закону України «Про судовий збір», за подання позову у даній справі до сплати підлягає судовий збір у розмірі 3028 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, тобто дотримано вимоги чинного законодавства щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому розмірі.

При вирішенні спірного питання суд першої інстанцій наведеного вище не врахував, неправильно застосував пункт 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України, статтю 4 Закону України «Про судовий збір», а тому його висновки щодо неподання позивачем доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі, та наявності підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, не можна визнати законними та обґрунтованими.

Таким чином, доводи скаржника про порушення Господарським судом Одеської області норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із частиною третьою статті 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд Господарського суду Одеської області зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 про повернення позовної заяви (вх.№760/24 від 26.02.2024) у справі №916/738/24 скасувати.

Матеріали справи №916/738/24 направити до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.05.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран