Постанова

від 01.05.2024 по справі 910/16545/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 910/16545/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Сибіги О.М.

Вовка І.В.

при секретарі: Бенчук О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Жигадло С.П.;

від відповідача: Степаненко О.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024

у справі №910/16545/23 ( суддя Ломака В.С.)

за позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач»

про стягнення 306 891,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Укрпромпостач» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення збитків у розмірі 306 891,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог Підприємство посилалося на те, що 27.09.2021 між ним як замовником та відповідачем як постачальником був укладений договір на закупівлю товарів за державні кошти №242 (далі - Договір), за умовами якого Товариство зобов`язалося у 2021 році на підставі письмових заявок поставити замовнику товар: А-92, А-95, дизельне паливо (талонна система), дизельне паливо (постачання бензовозом) (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти). Проте в порушення взятих на себе за цим правочином зобов`язань Товариство не здійснило поставку товару на передбачених Договором умовах, у зв`язку з чим Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом. Рішенням від 17.04.2023 в справі №910/12300/22 Господарський суд міста Києва стягнув з Товариства на користь Підприємства 443 849,74 грн вартості оплаченого та не поставленого товару за Договором, у тому числі вартості бензину А-92 у кількості 8970 літрів на суму 256 183,20 грн та вартості бензину А-95 у кількості 6340 літрів на суму 187 666,54 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено дійсного розміру завданих йому збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/16545/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Також доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем порушено взяті на себе господарські зобов`язання згідно умов договору, внаслідок чого позивач втратив майно, яке не передав відповідач.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16545/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/16545/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 24.04.2024.

Протокольною ухвалою суду від 24.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.05.2024.

Позиції учасників справи

02.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.09.2021 між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) був укладений Договір, за умовами якого постачальник зобов`язався у 2021 році на підставі письмових заявок поставити замовнику товар А-92, А-95, дизельне паливо (талонна система), дизельне паливо (постачання бензовозом) (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти); забезпечити першу поставку дизельного палива (постачання бензовозом) протягом 2 діб в розмірі 30 000 л на підставі письмової заявки: бензин А-92 - у кількості 15 000 л, бензин А-95 - у кількості 10 000 л на АЗС постачальника.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток означених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 2.7, 2.8 Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні, а саме: А-92, А-95, дизельне паливо у відпускних облікових картках (талонах) відповідно до умов Договору. З моменту переходу до покупця права власності на продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника.

У Специфікації № 1 сторони погодили кількість та вартість товару, що підлягає поставці за Договором, зокрема: бензин А-92 - у кількості 15 000 літрів за ціною 28,56 грн за 1 літр та бензин А-95 - у кількості 10 000 літрів за ціною 29, 6004 грн за 1 літр.

Відповідно до пунктів 3.1, 4.1, 4.3 Договору його сума з ПДВ становить 7 295 304, 00 грн. Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок постачальника. Оплата проводиться по рахунку-фактурі, видатковим накладним з відстрочкою платежу до 30 банківських днів з дня отримання товару. При поставці товару надаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

За умовами пункту 5.1 цього правочину строк поставки товару - до 31.12.2021 року.

Згідно з пунктом 5.4 Договору постачальник зобов`язується, зокрема: надавати замовнику відпускні облікові картки (талони) протягом 1 календарного дня з дня отримання письмової заявки від замовника. За порушення термінів поставки товару за цим Договором постачальник несе відповідальність згідно з розділом 7 Договору; забезпечити цілодобову заправку автомобілів замовника, включаючи суботу, неділю та святкові дні на АЗС; забезпечити заправку автомобілів замовника після закінчення строку дії Договору по відпускних облікових картках (талонах), якщо вони були оплачені покупцем, але залишились не реалізованими.

Відповідно до пунктів 5.4.1-5.4.3 Договору з моменту переходу до замовника права власності на продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника до повної вибірки по картках внутрішнього обігу та постачанню оплачених нафтопродуктів. Нафтопродукти (по талонах) постачаються постачальником шляхом цілодобової заправки автомобілів замовника на АЗС постачальника після пред`явлення відпускної облікової картки (талону). Облікові картки (талони), якими забезпечує постачальник замовника, не мають терміну дії.

За умовами пунктів 8.1, 8.2, 8.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше 180 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір. У разі попередньої оплати постачальник повертає замовнику кошти протягом 3 днів з дня розірвання цього Договору.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року, а в частині фінансових зобов`язань та поставки товару - до повного їх виконання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у зв`язку із порушенням Товариством взятих на себе за Договором зобов`язань в частині поставки товару на передбачених цим правочином умовах, Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення з постачальника 739 102,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2023 в справі №910/12300/22 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 739 102,90 грн. вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства вартість бензину А-92 у кількості 8 970 літрів на суму 256 183,20 грн., вартість бензину А-95 у кількості 6 340 літрів на суму 187 666,54 грн., а також судовий збір у розмірі 6 657,68 грн. Разом із тим, у задоволенні позовних вимог Підприємства в частині стягнення з Товариства вартості бензину А-92 у розмірі 173 210,70 грн. та вартості бензину А-95 у розмірі 122 042,46 грн. відмовлено.

Означене рішення на час розгляду даного спору не скасоване та в установленому законом порядку набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні від 17.04.2023 в справі №910/12300/22 Господарський суд міста Києва встановив, що при поданні документів для участі у тендері на укладення Договору Товариством був наданий гарантійний лист від 20.08.2021 № 61-08/Т щодо здійснення рівноцінного обміну не реалізованих талонів; лист-гарантія щодо відповідності технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі від 20.08.2021 № 115-08/Т; лист-погодження з усіма умовами тендерної документації від 20.08.2021 № 69-08/Т.

Згідно з видатковою накладною від 30.09.2021 року № 10980 на суму 1 275 804,00 грн. Товариство поставило, а Підприємство прийняло 10 000 літрів бензину А-95 за ціною 29,6004 грн/л на загальну суму 296 004,00 грн. та 15 000 літрів бензину А-92 за ціною 28,56 грн/л на загальну суму 428 400,00 грн. Поставлений бензин був оплачений Підприємством у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 13.10.2021 року № 804 на суму 1 275 804,00 грн.

19.08.2022 року Товариство звернулося до Підприємства з листом № 19/08, в якому зазначило, що емітент бланків-дозволів (талонів) - ТОВ «Вог Кард», повідомило відповідача про форс-мажорні обставини, зумовлені військовою агресією російської федерації, і що вказані обставини впливають на можливість виконання зобов`язань. З огляду на зазначене, Товариство повідомило замовника про можливість повернути кошти, оплачені Підприємством за бланки-дозволи, які наразі заблоковані. До цього листа постачальником долучено повідомлення про форс-мажор від ТОВ «Вест Кард» і лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Крім того, листом від 14.11.2022 № 56/9-Т Товариство звернулося до позивача та зазначило про готовність повернути вартість пального по не використаних талонах. Також постачальник вказав, що повернення коштів може бути здійснено в обмін на оригінали облікових карток (талонів).

Листом від 03.03.2023 №0303-94 Товариство звернулося до ТОВ «Вест Кард» з проханням перевірити копії номерів штрих-кодів талонів та пересвідчитись, що талони були дійсно придбані Товариством у ТОВ «Вест Кард» згідно з видатковою накладною від 29.09.2021 № 820 та пальне за ними не було видане. З цією метою відповідач надав ксерокопії номерів штрих-кодів талонів, що заблоковані, не отоварені та фактично знаходяться у Підприємства.

У відповідь на зазначене звернення постачальника листом від 14.03.2023 №158 ТОВ «Вест Кард» повідомило Товариство про те, що надані ксерокопії талонів та штрих-кодів дійсно видавались Товариству згідно із видатковою накладною від 29.09.2021 №820.

У рішенні від 17.04.2023 року в справі № 910/12300/22 господарський суд міста Києва також вказав, що фактична кількість пального, що надана за ксерокопіями номерів штрих-кодів талонів, становить: бензин А-92 - 4 940 л, бензин А-95 - 3930 л.

При постановленні цього рішення суд також виходив з того, що Товариством не вказано, які саме з наданих позивачем ксерокопій талонів уже є отовареними чи були отримані не від Товариства чи отримані за іншим правочином. Натомість, подання Підприємством суду оригіналів талонів (бензин А-92 талони номіналом 20 літрів у кількості 378 штук, що еквівалентно 7 560 л та талони номіналом 10 літрів у кількості 141 штука, що еквівалентно 1 410 літрів, загалом 519 талонів на 8 970 літрів; бензин А-95 талони номіналом 20 літрів у кількості 247 штук, що еквівалентно 4 940 л та талони номіналом 10 літрів у кількості 140 штук, що еквівалентно 1 400 літрів, загалом 387 талонів на 4 940 літрів) підтверджує обставини не отримання за ними бензину на автозаправній станції.

Оскільки Товариство не передало Підприємству всього обсягу оплаченого останнім товару, господарський суд міста Києва у рішенні від 17.04.2023 в справі №910/12300/22 дійшов висновку про те, що постачальник зобов`язаний повернути отриману за нього попередню оплату. Так, Підприємство сплатило за бензин А-92 у кількості 8 970 л за ціною 28,56 грн/л - 256 183,20 грн. та за бензин А-95 у кількості 6 340 л за ціною 29,6004 грн/л - 187666,54 грн. Загалом вартість оплаченого та не отриманого товару становить 443 849,74 грн, яка і була стягнута з Товариства на користь Підприємства за результатами розгляду справи №910/12300/22.

Матеріалами справи встановлено, що грошові кошти, стягнуті з Товариства на користь Підприємства в рамках справи №910/12300/22 (у тому числі судовий збір у розмірі 6 657,68 грн), були сплачені постачальником на рахунок замовника за платіжним документом від 19.06.2023 року №9581853 на загальну суму 450 507,42 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №910/16545/23, Підприємство вказувує на те, що за рахунок коштів, які 19.06.2023 були сплачені відповідачем на виконання вищевказаного рішення суду в справі №910/12300/22, Підприємство змогло придбати на 5 590 літрів бензину А-95 менше, ніж очікувалось за Договором. Враховуючи наведене, позивач посилався на те, що обов`язок з відшкодування збитків на суму 306 891,00 грн, що становлять середню вартість пального об`ємом 5 590 літрів станом на 10.10.2023 за ціною 54,90 грн. за 1 літр бензину А-95, яке Підприємство вимушене закупити за ціною, що склалася на ринку пального на момент подачі позову, покладається на відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Виходячи з положень статей 22 ЦК України, 224, 225 ГК України, збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Згідно із ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

У частині першій статті 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитки, як правова категорія, включають в себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника. Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №10/15865/14).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Враховуючи, що за правилами статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Також позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер). (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі №905/125/20).

Позивачем до позовної заяви долучено копію договору №242 від 27.09.2021.

Як зазначає позивач, за кошти отримані згідно рішення №910/12300/22 останній не зміг купити тієї кількості палива, а саме бензин А-95, яку відповідач повинен був поставити згідно договору №242 від 27.09.2021. На отримані кошти позивачем було куплено 750 літрів, замість 6340 літрів.

На підтвердження вартості бензину, позивачем долучено витяг з сайту Міністерства фінансів України від 10.10.2023.

Крім того, скаржником додано договори на закупівлю та поставку від 2023.

Колегія суддів зазначає, що подані договори за 2023 та витяг з сайту Міністерства фінансів України від 10.10.2023 не можуть підтверджувати упущену вигоду, оскільки кошти, які отримав позивач, стосуються договору від 2021 року та цін, які були дійсні на момент укладення договору від 2021 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність упущеної вигоди у заявленому до стягнення розмірі , як не надано і вірогідних доказів, які б могли вказувати на доходи, які б він мін отримати, а наданий позивачем витяг з сайту Мінфіну, щодо середніх цін на пальне у Київській області станом на 10.10.2023 та подані договори за 2023 - не є належними та допустимим доказами в розумінні приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували наявність понесених позивачем збитків (упущеної вигоди) саме внаслідок обставин втрати майна, яке не передав відповідач.

Також, позивачем не доведено, що тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати належну кількість палива.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при ухваленні рішення у справі №910/12300/22 суд встановив відсутність у Товариства переданого йому на зберігання товару (пального).

Як вбачається із матеріалів справи, грошові кошти, стягнуті з Товариства на користь Підприємства в рамках справи №910/12300/22 (у тому числі судовий збір у розмірі 6 657,68 грн), були сплачені постачальником на рахунок замовника за платіжним документом від 19.06.2023 №9581853 на загальну суму 450 507,42 грн.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача в контексті виконання умов договору від 27.09.2021, оскільки рішенням суду у справі №910/12300/22 вже було стягнуто кошти за договором, тобто усунено порушене право позивача щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань на виконання умов договору.

А відтак в даному випадку відсутній такий елемент складу цивільного (господарського) правопорушення, як протиправна поведінка відповідача.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішенням суду №910/12300/22 були стягнути грошові кошти, відповідач стягнути кошти перерахував на рахунок позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками в даному випадку відсутній.

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі №908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач ототожнює поняття упущена вигода та інфляційні втрати.

Під інфляційними втратами розуміється спосіб захисту, що підлягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів, в той час як неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні.

Тобто, позивач не позбавлений права звернутись до суду в загальному порядку з позовом про стягнення інфляційних втрат у зв`язку із знеціненням коштів.

Отже, з огляду на встановлені вище судом обставини, позивачем не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції вірогідними засобами доказування протиправності дій відповідача та/або саме протиправної його поведінки, розміру понесених збитків у вигляді упущеної вигоди та реальних збитків, і відповідно, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та понесеними збитками позивача, як не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України факт наявності у діях або бездіяльності відповідача складу господарсько-правого правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для стягнення збитків у заявленому до стягнення розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/16545/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/16545/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/16545/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва».

4. Матеріали справи №910/16545/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.05.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді О.М. Сибіга

І.В. Вовк