Постанова

від 23.04.2024 по справі 911/2642/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"23" квітня 2024 р. Справа№911/2642/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром»

на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023

у справі №911/2642/23 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Ниваріс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро»

про стягнення 504 974,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Ниваріс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» (далі - ТОВ «Укрхімпром»/відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» про стягнення з відповідача 504 974,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови доповнення №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром», з поставки оплаченого покупцем товару за платіжним дорученням №9 від 18.01.2022 на суму 462 797, 04 грн.

Також зазначено, що 01.02.2023 між Селянським (фермерським) господарством «Ниваріс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» укладений Договір відступлення прав за Договором поставки, внаслідок чого позивач звертався до відповідача з листом про необхідність виконання зобов`язань, а саме поставити мікродобрива в кількості та асортименті, визначеному Доповненням №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 на суму 462 797, 04 грн. У зв`язку з відсутністю поставки добрив до встановленого договором строку 23.05.2022 та за вимогою позивача, зазначена поставка втратила інтерес для позивача. Позивачем була відправлена вимога відповідачу про повернення попередньої оплати в сумі еквівалентній 13 788, 49 доларів США, яка була залишена відповідачем без розгляду, що і стало підставою для звернення до суду про стягнення суми попередньої оплати.

Господарський суд Київської області рішенням від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» на користь Селянського (фермерського) господарства «Ниваріс» 462 797,04 грн попередньої оплати, 6 941,96 грн судового збору та 3 665, 91 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що право вимоги за Доповненням №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022, було передано позивачу (новому кредитору) за Договором від 01.02.2023 відступлення прав за договором поставки. Позивач листом №14 від 11.07.2023 повідомив відповідача про відступлення прав за Доповненням №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022, а також проінформував відповідача про необхідність виконання зобов`язань за Доповненням №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022, щодо поставки товару на суму 462 797,04 грн та оскільки сума попередньої оплати, перерахована в рахунок оплати товару, який не поставлений, лишається не повернутою відповідачем, у позивача, на підставі Договору відступлення прав за Доповненням №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 наявне право вимагати повернення попередньої оплати.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 462 797,04 грн, оскільки умови укладеного Договору відступлення прав не містять прив`язки до курсу долару США, а також, не містить умов щодо зміни ціни договору, у зв`язку із коливанням курсу гривні до долару США.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі; судові витрати стягнути із позивача.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом не надано оцінку доказам відповідача щодо наявності простроченої заборгованості первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯР-АГРО» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» по Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 у сумі 1 665 571,20 грн, право вимоги за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» передало позивачу згідно Договору про відступлення прав від 01.02.2023 за Договором поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2642/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23.

Матеріали справи №911/2642/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 28.02.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.03.2024 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23, оскільки він не пропущений. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23. Розгляд апеляційної скарги призначив на 23.04.2024 о 13 год. 30 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.03.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» Кисельова Богдана В`ячеславовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.

08.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23. Позивач зазначив, що посилання відповідача на призупинення поставки в цілому по договору згідно п.5.2. ніяким чином не впливає на повернення коштів сплачених передплатою, оскільки на них діє інший правовий режим, зокрема п. 2. ст. 693 ЦК України згідно якого встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення передплати.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.04.2024 заяву представника Селянського (фермерського) господарства «Ниваріс» Безуха Андрія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.

У судовому засіданні 23.04.2024 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» свого представника в судове засідання 23.04.2024 не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду заяви повідомлене належним чином згідно з вимогами статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» (покупець) був укладений Договір поставки №02КДОВ/22, за умовами якого у терміни визначені договором постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену умовами цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна продукції визначається додатками, які є невід`ємною частиною договору та накладними.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується в додатках та накладних в національній валюті та визначається в залежності від виду товару Для товару (ЗЗР, Насіння) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання постачальником товару) (п. 2.2 договору поставки).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строки поставки товару визначаються у відповідних додатках до даного договору.

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

В Доповненні №1/п до Договору №02КДОВ/22 від 14.01.2022 сторони домовились про поставку мікродобрива на загальну суму 462 797,04 грн (еквівалент 13 788,49 доларів США). Строк поставки 23.05.2022.

Відповідно до п. 2.1 Доповнення №1/п від 14.01.2022 до Договору №02КДОВ/22 від 14.01.2022 покупець зобов`язується сплатити за отриманий товар, шляхом перерахування на рахунок постачальника кошти в сумі 462 797,04 грн в строк до 20.01.2022, що становить 100 % вартості товару, тобто здійснити передплату у розмірі 462 797,04 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» рахунок на оплату №17 від 14.01.2022 на суму 462 797,04 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» здійснено перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» у розмірі 462 797,04 грн згідно платіжного доручення №9 від 18.01.2022, тобто в обумовлений Доповненням №1/п до Договору №02КДОВ/22 від 14.01.2022 строк, тоді як в обумовлений Доповненням №1/п до Договору №02КДОВ/22 від 14.01.2022 строк товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» не поставлено.

01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» (первинний кредитор) та Селянським (фермерським) господарством «Ниваріс» (новий кредитор) укладений Договір відступлення прав за договором поставки.

За умовами визначеними сторонами в п. 1 Договору відступлення прав за договором поставки, первинний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права первинного кредитора, як сторони, які належать первинному кредитору за: Договором поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022, укладеним між первинним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» (боржник); доповненням №1/п до Договору № 02КДОВ/22 від 14.01.2022 на суму 462 797,04 грн; платіжним дорученням №9 від 18.01.2022 на суму 462 797,04 грн.

З моменту уступки прав первинний кредитор вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між ним та боржником відповідно до/у зв`язку із укладенням договору поставки (п. 3 Договору відступлення прав за договором поставки).

В п. 4 Договору відступлення прав за договором поставки, визначено, що первинний кредитор зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності Договору: передати за актом приймання-передачі документи перелічені в п. 1 цього договору; повідомити новому кредитору всі відомі первинному кредитору заперечення поручителя, які існують на момент підписання договору і які можуть бути висунуті проти вимог нового кредитора, а також зміст листування і переговорів між первинним кредитором та боржником.

01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» та Селянським (фермерським) господарством «Ниваріс» складений Акт приймання-передачі, за яким первинний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступну документацію: засвідчену копію Договору поставки № 02КДОВ/22 від 14.01.2022, укладеного між первинним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром»; Доповнення №1/п до договору №02КДОВ/22 від 14.01.2022; платіжне доручення №9 від 18.01.2022 на суму 462 797,04 грн.

Селянське (фермерське) господарство «Ниваріс» надіслало лист №14 від 11.07.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.07.2023, отриманим останнім 18.07.2023, у якому повідомило останнього, що Селянське (фермерське) господарство «Ниваріс» на підставі договору уступки прав вимоги набуло всі права Товариства з обмеженою відповідальністю "Діяр-Агро", як сторони за Договором поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 з доповненням №1/п на суму 462 797,04 грн., та просило поставити мікродобрива в кількості та асортимент, визначеному Доповненням №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 на суму 462 797,04 грн.

Вказаний лист залишено без відповіді Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром», внаслідок чого Селянське (фермерське) господарство «Ниваріс» надіслало лист №15 від 02.08.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.08.2023, отриманим останнім 11.08.2023.

У цьому листі Селянське (фермерське) господарство «Ниваріс» зазначило, що через відсутність поставки добрив до встановленого договором строку 23.05.2022 та за вимогою, зазначена поставка втратила для Селянського (фермерського) господарства «Ниваріс» інтерес. Розрахунки за добрива були передбачені п.2.2. Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 та п.1.2. Доповнення №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 в еквіваленті - доларах США.

Селянське (фермерське) господарство «Ниваріс» вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» перерахувати (повернути) суму передплати еквівалентну 13 788,49 доларів США, що за курсом НБУ на 02.08.2023 складає 13 788,49 * 36,5686= 504 225,76 гривень, на рахунок Селянського (фермерського) господарства «Ниваріс»: НОМЕР_1 в АТ "КРЕДІТ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614.

На цей лист Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром" також не надало відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

В ст. 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час звернення із позовом у даній справі поставка Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» мікродобрив Товариству з обмеженою відповідальністю "Діяр-Агро" за Доповненням №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 здійснена не була. Попередня оплата на суму 462 797,04 грн здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Діяр-Агро" на виконання Доповнення №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 , не повернута Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром». Право вимоги за Доповнення №1/п до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 було передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Діяр-Агро" (первинний кредитор) за Договором відступлення прав від 01.02.2023 Селянському (фермерському) господарству "Ниваріс" (новому кредитору).

За приписами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто сукупність прав та обов`язків його сторін, залишається незмінним.

На підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі №916/3711/20).

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не перевірив реальність Договору відступлення прав від 01.02.2023 за Договором поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022.

Перевіривши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не просив суд першої інстанції витребувати оригінали документів, які за посиланням відповідача достовірно б підтверджували б реальність господарських операцій.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, що жодним чином не нівелює обов`язок кредитора надати суду докази в обґрунтування заявлених кредиторських вимог, позаяк визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості.

Крім того, матеріали справи містять докази переходу до позивача права вимоги до боржника на суму вказану в п. 1 Договору відступлення прав за договором поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 .

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, зроблено правовий висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України, з яким погодився Верховний Суд в постанові від 09.03.2023 у справі 910/5041/22.

Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Верховний Суд зазначив, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

Також Верховний Суд вказав на те, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України».

Здійснивши аналіз договірних умов визначених сторонами у Доповненні №1/П до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 суд апеляційної інстанції з`ясував наявність обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» здійснити попередню оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» на суму 462 797,04 грн в строк до 20.01.2022, що становить 100% вартості товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» зобов`язане до 23.05.2022 поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» мікродобриво на суму 462 797,04 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» зобов`язань за вказаним Доповненням №1/П до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 у визначений сторонами строк з оплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» 462 797,04 грн на підставі платіжного доручення №9 від 18.01.2022, відносно чого останній не заперечує.

Водночас, слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» обумовлені цим Доповненням №1/П до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 зобов`язання з поставки мікродобрива Товариству з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» не виконав.

Щодо доводів відповідача про наявність простроченої заборгованості первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром" (відповідачем) по оплаті продукції визначеної Доповненням №4 до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 у сумі 1 665 571,20 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо належного чи неналежного виконання зобов`язань відповідно до Доповнення №4 до договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 було предметом окремого судового розгляду у справі №908/1314/23 і посилання відповідача в цій частині зводяться до дослідження окремих обставин виконання зобов`язань з розрахунків за товар, які виникли з Доповнення №4 до Договору №02КДОВ/22 від 14.01.2022, що не входить до предмета доказування у даній справі.

Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.08.2023 у справі №908/1314/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» 1 665 571, 20 грн основного боргу, 499 671, 36 грн штрафу, 1 265 834, 11 грн процентів.

Згідно описової частини рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.08.2023 у справі №908/1314/23 основний борг стягнутий за несплату товару отриманого за Доповненням №4 від 14.01.2022 до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022, на умовах визначених у цьому Доповненні №4 від 14.01.2022.

Суд першої інстанції надавав оцінку доводам відповідача щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» перед відповідачем, а тому доводи відповідача є безпідставними.

Доводи відповідача, що станом на час подання апеляційної скарги заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» перед відповідачем за продукцію, поставлену згідно Доповненням №4 до Договору поставки №02КДОВ/22 від 14.01.2022 у сумі 1 665 571, 20 грн не погашена не заслуговують на увагу, оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2023 у справі №908/1314/23 набрало законної сили 07.09.2023 та відповідно до статті 124 Конституції України та статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Діяр-Агро» перед відповідачем на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2023 у справі №908/1314/23 не є предметом розгляду даної справи.

Відповідач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України, проте відповідачем не надано своїх заперечень проти вимог нового кредитора.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази як повернення відповідачем попередньої оплати, так і поставки товару відповідно до умов договору, у позивача на підставі Договору від 01.02.2023 відступлення прав за договором поставки наявне право визначене ч. 2 статті 693, 512, 514 ЦК України вимагати повернення попередньої оплати, здійсненої на виконання умов Доповнення № 1/п до Договору поставки № 02КДОВ/22 від 14.01.2022 на суму 462 797, 04 грн.

Водночас здійснивши аналіз Договору від 01.02.2023 відступлення прав за договором поставки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 462 797,04 грн, оскільки умови укладеного Договору від 01.02.2023 відступлення прав за договором поставки не містять прив`язки до курсу долару США, а також, не містить умов щодо зміни ціни договору, у зв`язку із коливанням курсу гривні до долару США.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

При здійсненні оцінки доказів, обставин справи, колегією суддів враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені в частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання юридичних послуг від 24.07.2023; ордер серії АР №1135686; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №473; рахунок № 12/23 від 08.12.2023, наданих юридичних послуг згідно з Договором від 24.07.2023 у справі №911/2642/23: засідання в Господарському суді Київської області: 18.10.2023, 08.11.2023, 29.11.2023, 20.12.2023, всього на загальну суму 4 000,00 грн; квитанцію від 13.12.2023, згідно якої Селянським (фермерським) господарством «Ниваріс» перераховано на рахунок адвоката Безух А.М. 4 000,00 грн.

Враховуючи, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі та враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі №911/2642/23, судові витрати пов`язані із наданням правничої допомоги позивачу судом першої інстанції також задоволено частково та покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» в сумі 3 665,91 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не наведено жодних доводів та міркувань в своїй апеляційній скарзі в частині задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до положень статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2642/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімпром».

4. Матеріали справи №911/2642/23 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 14.05.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська