Постанова

від 02.05.2024 по справі 922/2914/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Харків Справа №922/2914/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача Бенденжук Л.О.,

від відповідача Захаров П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» (вх.№2144Х від 16.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2914/23 (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення складено 25.09.2023),

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат», м. Харків,

про стягнення коштів у розмірі 1 668 715,78 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат», про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1 668 715,78 грн за користування земельною ділянкою по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові, відповідно до договору оренди землі від 30.07.2004 №66122/04 за період з 01.04.2017 по 26.05.2021. Також просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» на користь Харківської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 30.07.2004 №66122/04 за період з 01.04.2017 до 26.05.2021 у розмірі 1 668 715,78 грн, судовий збір у розмірі 25 030,74 грн. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Приватне підприємство будівельно-технічна фірма «Силикат» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити строк подання доказів, долучити до матеріалів справи докази на підтвердження використання спірної ділянки Позивачем та надання її в користування КП «Харківпарксервіс»: - Копію рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011р. №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» від 03.07.2013 №1183/13; - Копію Листа КП «Харківпассервіс»; - Копію паспорту улаштування майданчику - фото з Google maps; Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2914/23 про стягнення з Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» (61033, м. Харків, вул. Саперна, 32, код ЄДРПОУ 21172142) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 30.07.2004 №66122/04 за період з 01.04.2017 до 26.05.2021 у розмірі 1 668 715,78 грн, судовий збір у розмірі 25 030,74 грн повністю, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство будівельно-технічна фірма «Силикат» зазначає наступне:

- розгляд справи у суді першої інстанції здійснено без належного повідомлення відповідача, а тому таке порушення є самостійною підставою скасування судового рішення, особливо в період воєнного стану;

- якщо позивач вважав що відповідач здійснював оплату в належному розмірі, позивач мав скористатись іншим способом захисту, а саме заявити позов про стягнення безпідставно збагачення (стаття 1212 ЦК України) у відповідному розмірі, який є позадоговірним способом захисту. В той же час позивач скористався неналежним способом захисту, заявивши договірний позов про стягнення заборгованості, що є підставою для відмови у позові;

- позивач не довів що земельна ділянка використовується відповідачем, оскільки саме позивач та його комунальні підприємства використовують спірну земельну ділянку; позивач допустив суперечливу поведінку, надавши земельну ділянку власному комунальному підприємству, та одночасно вимагаючи плату у відповідача за ту саму земельну ділянку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» (вх.№2144Х від 16.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2914/23 залишено без руху.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№13194 від 30.10.2023, вх.№13248 від 30.10.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2023. Зокрема, апелянтом надано докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу позивача та докази сплати судового збору у належному порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» (вх.№2144Х від 16.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2914/23. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2914/23.

08.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2914/23 (вх.№13697).

Від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14503 від 23.11.2023), в якому просить апеляційну скаргу ПП БТФ «Силикат» на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2914/23 залишити без задоволення, а рішення без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Харківська міська рада зазначає наступне:

- у п.31 Договору від 30.07.2004 сторони узгодили, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від сплати за фактичне користування земельною ділянкою, а тому у міської ради наявні підстави для звернення з даним позовом;

- сплатою орендної плати протягом 2017-2022 років відповідач визнав зобов`язання за договором оренди за всією площею, що підтверджує факт використання ним всієї земельної ділянки;

- посилання відповідача на те, що частину ділянки по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові надано в користування іншій особі не підтверджується жодними доказами, наданими відповідачем;

- земельна ділянка з кадастровим номером є сформованою з 07.09.2004, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. Доказів того, що її реєстрацію скасовано, чи її поділено відповідачем не надано.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» (вх.№2144Х від 16.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2914/23 до розгляду на « 11» грудня 2023 р. о 12:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2023 задоволено клопотання представника Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» - адвоката Захарова П.В. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2914/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/2914/23, яке призначено на « 11» грудня 2023 р. о 12:45 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» - адвоката Захарова П.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 оголошено перерву у розгляді справи №922/2914/23 до « 25» січня 2024 р. о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 оголошено перерву у розгляді справи №922/2914/23 до « 07» березня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Від Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» надійшло клопотання (вх.№3382 від 07.03.2024), в якому просить поновити строк подання доказів, долучити до матеріалів справи докази на підтвердження використання спірної ділянки позивачем та надання її в користування КП «Харківпарксервіс»: - Копію Листа КП «Харківпарксервіс» №130; - Копію Листа КП «Харківпарксервіс» №129; - Копію технічного паспорту.

Також від Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» надійшли пояснення (вх.№3383 від 07.03.2024), в яких просить врахувати останні, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 оголошено перерву у розгляді справи №922/2914/23 до « 01» квітня 2024 р. о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 оголошено перерву у розгляді справи №922/2914/23 до « 02» травня 2024 р. об 11:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Від Харківської міської ради (вх.№6171 від 01.05.2024) надійшли додаткові пояснення, в яких останній заперечує проти поданих позивачем клопотань та наданих пояснень.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.05.2024 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 ГПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

В обґрунтування не подання доказів до суду першої інстанції відповідач зазначає, що він був обізнаний про судову справу та не брав у ній участь, в той же час позивач порушив свій процесуальний обов`язок не надав усі наявні докази, що мають важливе значення для вирішення справи.

За змістом статей 2,7,13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлявся про місце, дату та час судових засідань за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судова кореспонденція по справі адресована відповідачу була повернута з причин «адресат відсутній за вказаною адресою». З урахуванням вищенаведених положень статті 242 ГПК зазначені обставини свідчать про вручення судового рішення стороні.

Адреса, на яку судом першої інстанції здійснено повідомлення відповідача, зазначена останнім в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто є офіційною. Аналогічна поштова адреса вказана в поданій апеляційній скарзі.

Суд вказує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом першої інстанції здійснено публікацію на офіційному веб-сайті судової влади України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, шо судом першої інстанції вижито всіх належних заходів з повідомлення сторони про розгляд справи.

Посилаючись на введення воєнного стану, скаржник не зазначає як вказані обставини вплинули на можливість отримання ним кореспонденції та не надає належні докази на їх підтвердження. Колегія суддів зазначає, сам по собі період воєнного стану не свідчить про порушення судом першої інстанції обов`язку з повідомлення сторони.

Таким чином, апелянт не надав доказів неможливості подання доданих до апеляційної скарги документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В разі відсутності доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, апеляційний суд залишає такі докази поза увагою та не приймає їх до розгляду.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.01.2020 у справі 910/16322/18, від 22.01.2020 у справі 915/99/19, від 14.01.2020 у справі 910/5280/19, від 24.12.2019 у справі 902/377/19 та інших.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, зміст долучених документів не досліджується судом апеляційної інстанції, оскільки зазначені документи не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши клопотання апелянта про долучення доказів (вх.№3382 від 07.03.2024), колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на подання доказів ТОВ «Силикат» зазначає, що керівник відповідача є особою похилого віку та інвалід 2 групи яка постійно перебуває на лікуванні, докази про що містяться в матеріалах справи. З урахуванням таких обставин, керівник не мав можливості зареєструвати кабінет в електронному суді, не отримував будь яких листів. Також апелянт вказує про те, що документи ПП БТФ «СИЛИКАТ» зберігались на його ринку «Наталка» по вул. Н.Ужвій який було знищено внаслідок збройної агресії рф, на підтвердження чого до клопотання додано фото. Скаржник зазначає, що документи, які не були знищені без систематизації вивезені та знайдено докази на підтвердження обставин даної справи.

Колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи не містять жодного доказу обставин щодо керівника відповідача, на які посилається останній (похилий вік, інвалідність, перебування на лікуванні і т.д.).

Доводи апелянта про зберігання документів ПП БТФ «СИЛИКАТ» на ринку «Наталка» по вул. Н.Ужвій, який було знищено внаслідок збройної агресії рф, не підтверджуються належними доказами, оскільки місцезнаходженням юридичної особи ПП БТФ «СИЛИКАТ» є місто Харків, вулиця Саперна, будинок 32. Доказів того, що документація позивача перебувала за вказаною скаржником адресою матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, скаржником не доведено об`єктивних обставин неможливості подання доданих доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Поряд з цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не приймає вказані докази до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 26.02.2003 № 40/03 «Про поновлення права оренди земельних ділянок» надано в оренду Приватному підприємству будівельно-технічна фірма «Силикат» (відповідач, орендар, ПП БТФ «Силикат») земельну ділянку по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові загальною площею 0, 6566 га.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ПП БТФ «Силикат» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 30.07.2004 за № 66122/04.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ПП БТФ «Силикат» передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,6566 га по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:010:0503) із земель несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика з гостьовою автостоянкою строком до 23.10.2007.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць з 2007 року становить 16 150, 55 грн.

П. 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п. 10 договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з пп. ї) п. 31 договору оренди землі від 30.07.2004 № 66122/04 неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Відповідно до акту приймання від 20.05.2021 № 221/21 земельну ділянку по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:010:0503) прийнято Харківською міською радою до земель запасу міста.

Як вказує позивач, розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ПП БТФ «Силикат» за період з 01.04.2017 до 26.05.2021 складає:

- за період з 01.04.2017-31.12.2017 - 582 153, 56 грн;

- за період з 01.01.2018-31.12.2018 - 847 644, 28 грн;

- за період з 01.01.2019-31.12.2019 - 914 487, 74 грн;

- за період з 01.01.2020-31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 862 130, 33 грн;

- за період з 01.01.2021-26.05.2021 - 404 741, 30 грн.

Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 16.06.2023 № 10284/5/20-40-04-02-12, ПП БТФ «Силикат» сплачено за земельну ділянку: у 2017 році - 477 270, 94 грн, у 2018 році - 477 270, 94 грн, у 2019 році - 477 270, 94 грн, за 11 місяців 2020 року - 437 498,37 грн, у 2021 році - 477 270, 94 грн, за січень-лютий 2022 року - 87 499, 66 грн.

Отже, різниця розміру заборгованості зі сплати орендної плати за користування ПП БТФ «Силикат» земельною ділянкою загальною площею 0,6566 га по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:010:0503), відповідно до договору оренди землі від 30.07.2004 № 66122/04 за період з 01.04.2017 до 26.05.2021 складає 1 668 715, 78 грн, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Приймаючи оскаржуване рішення суд вказав, що розмір орендної плати, яку повинен був сплатити орендар відповідно до Договору оренди землі від 30.07.2004 №66122/04 з урахуванням індексів інфляції складає 3 611 157, 21 грн за період з 01.04.2017 до 26.05.2021. Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 16.06.2023 № 10284/5/20-40-04-02-12 за земельну ділянку по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові загальною площею 0, 6566 га відповідачем за період 2017 - 2021 рік сплачено 2 346 582, 13 грн. Отже, враховуючи розмір фактично сплаченої відповідачем орендної плати, та період за який позивач просить суд стягнути заборгованість по договору оренди землі від 30.07.2004 № 66122/04 за користування земельною ділянкою по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові, загальною площею 0, 6566 га (01.04.2017 до 26.05.2021) суд встановив, що сума заборгованості відповідача складає 1 668 715,78 грн. Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради у справі є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ст. 628 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір оренди землі від 30.07.2004 № 66122/04 за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Предметом спору у цій справі є стягнення з Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові, загальною площею 0, 6566 га відповідно до договору оренди землі від 30.07.2004, нарахованої Харківською міською радою після припинення дії договору оренди земельної ділянки за період з 01.04.2017 по 26.05.2021.

За приписами ст. ст. 2, 3 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно п. 1 договору оренди землі орендодавець (Харківська міська рада) на підставі рішення ХІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання 26.02.2003 №40/03 «Про поновлення права оренди земельних ділянок» надає, а орендар (ПП БТФ «Силикат») приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, вул. Саперна (ріг вул. Шевченко). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6566 га (кадастровий номер 6310136600:04:010:0503).

Договір укладено строком: до 23.10.2007. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Докази вказаних обставин наявні в матеріалах справи.

За умовами п. 21 Договору після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Водночас відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За обставинами даної справи відповідач земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу не повернув.

Разом з цим, згідно з підпунктом ї) пункту 31 Договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем земельної ділянки. Акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 20.05.2021 складено позивачем в односторонньому порядку.

Оскільки відповідач не повернув земельну ділянку до земель запасу міста та продовжував здійснювати фактичне використання земельної ділянки у спірний період, тому відповідно до підпункту ї) пункту 31 Договору орендодавець (позивач) має правові підстави вимагати плати за землю у порядку та розмірах, визначених умовами даного договору.

При цьому, факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,6566 з кадастровим номером 6310136600:04:010:0503 у спірний період підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області, який свідчить про сплату ПП БТФ «Силикат» орендної плати за 2017-2022 роки.

Виходячи з положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір орендної плати, яку повинен був сплатити орендар відповідно до договору оренди землі від 30.07.2004 № 66122/04 з урахуванням індексів інфляції складає 3 611 157, 21 грн за період з 01.04.2017 до 26.05.2021.

Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 16.06.2023 № 10284/5/20-40-04-02-12 за земельну ділянку по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові загальною площею 0, 6566 га відповідачем за період 2017 - 2021 рік сплачено 2 346 582, 13 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Саперній (ріг вул. Шевченка) у м. Харкові загальною площею 0, 6566 га (01.04.2017 до 26.05.2021) складає 1 668 715,78 грн, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, заявивши договірний позов про стягнення заборгованості, замість стягнення безпідставно збагачення (стаття 1212 ЦК України), колегія суддів вказує про наступне.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

При цьому, положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Беручи до уваги, що матеріалами справи не підтверджено факту повернення позивачу земельної ділянки відповідачем відповідно до умов п.21 Договору, правова підстава для користування відповідачем земельною ділянкою, що є предметом договору оренди землі від 30.07.2004, не припинена в установленому законом порядку.

До того ж, як було зазначено, згідно з підпунктом ї) пункту 31 договору оренди землі неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Таким чином, доводи скаржника про обрання позивачем неналежного способу захисту є необґрунтованими.

Також апелянт стверджує, що частина спірної земельної ділянки надана позивачем у користування комунальному підприємству, з огляду на що відсутні підстави для стягнення з відповідача орендної плати в заявленому розмірі.

В обґрунтування вказаних доводів відповідач вказує, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1183/13 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», яке додано до апеляційної скарги, частину спірної земельної ділянки відведено КП «Харківпарксервіс» для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

Колегія суддів зазначає, що в описовій частині постанови судом викладені висновки про неприйняття наданих скаржником до суду апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції.

Разом з тим, оскільки рішення Харківської міської ради оприлюднюються у встановленому законом порядку та є зальнодоступними, колегія суддів вважає за необхідне вказати про наступне.

Як вбачається із рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1183/13 та Додатку №3 до нього, в переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, під порядковим номером 89 зазначена земельна ділянка за адресою вул. Саперна, 30. В той час як спірна земельна ділянка розташована за адресою вул. Саперна (ріг вул. Шевченка). Більше того, у зазначеному рішенні відсутня будь-яка інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:04:010:0503 та площею 0,6566 га.

З урахуванням викладеного, доводи скаржника про надання частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:04:010:0503 площею 0,6566 га у користування іншій особі не підтверджені належними доказами.

Крім того, відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі. Матеріали справи не містять доказів існування спірної земельної ділянки в іншому розмірі, її поділу.

Посилання скаржника на передачу позивачем вказаної земельної ділянки третім особам поза процедурами, передбаченими Земельним кодексом України, є безпідставними, оскільки не доведені в розумінні ст.74-79 ГПК України.

Доводи апелянта про порушення норм процесуального права не зайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення. Зокрема, факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції встановлено в описовій частині даної постанови.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства будівельно-технічна фірма «Силикат» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2914/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.05.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян