Постанова

від 18.04.2024 по справі 904/8586/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/8586/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 (прийняте суддею Ярошенко В.І., повне судове рішення складено 13.10.2023) у справі № 904/8586/21

за позовом ОСОБА_2 , смт. Слобожанське Дніпропетровської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", с. Лозуватка П`ятихатського району Дніпропетровської області

до ОСОБА_1 , м. Київ

про стягнення збитків, заподіяних посадовою особою товариства

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 467 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що недобросовісні дії колишнього директора ТОВ "СФГ Гермес" призвели до значних збитків, які останній має відшкодувати. Так, в результаті аудиторської перевірки було з`ясовано, що ТОВ "СФГ Гермес" було здійснено ряд документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 43 000 346,40 грн з призначенням платежу: "за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ83/16-1 від 01.09.2016". Однак, колишнім директором ОСОБА_1 не передано та не взято на облік підприємством цінні папери на загальну суму 43 000 346,40 грн, які були предметом договору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2022 у справі №904/8586/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2022 у справі №904/8586/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2023 у справі № 904/8586/21 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України. Однак, обмежившись посиланням на те, що відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, суди надали формальну оцінку лише окремим доводам позивача щодо існування обставин, що зумовили пропуск строку позовної давності, які на думку суду є необґрунтованими в аспекті визнання причин пропуску строку позовної давності поважними.

В подальшому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023р. у справі № 904/8586/21 позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" збитки у розмірі 467 000 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 25 393,13 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що проаналізувавши обставини справи, суд погоджується з позивачем про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення для стягнення збитків. Протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає у перерахуванні коштів товариства на підставі платіжних доручень коштів; наслідки полягають у спричиненні збитків у загальному розмірі перерахованих коштів 467 000 грн; причинний зв`язок між протиправними діями відповідача і шкодою зумовлений її заподіянням безпосередніми діями відповідача на посаді керівника товариства; вина відповідача як посадової особи виражена в усвідомленні вчинення дій на шкоду товариству.

Суд зазначив, що позовна давність закінчилася у вересні 2019 року, позов подано у жовтні 2021, отже позовна давність пропущена позивачем. Позивачем здійснювалися ряд тривалих дій спрямованих на доведення та підтвердження порушених прав Товариства (звернення до колишнього директора, ініціювання судових спорів), які залишилися безрезультатними. Тому, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо наявності поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки суд враховує, що відсутність у позивача договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016, інформації про його сторін, про умови виконання зобов`язань, про строк їх виконання, про особу, яка порушила права товариства унеможливлювало подання позову (визначення предмету позову, способу захисту та відповідача у позові).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023р. у справі № 904/8586/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що як правильно встановлено судом першої інстанції, так і не заперечується Відповідачем, Позивач дізнався про перерахування коштів безпосередньо в момент вчинення операцій - 02.09.2016 та 05.09.2016, і останнім строком на звернення до суду у межах строків позовної давності про стягнення збитків мав би бути вересень 2019 року. Втім, Позивач у межах строків позовної давності, звертався з позовами до неналежних відповідачів та з обранням неефективних та неналежних способів захисту прав, зокрема до ТОВ "БК Гермес" про стягнення коштів.

При цьому, у вищенаведених платіжних дорученнях чітко вказаний отримувач коштів - ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а припущення Позивача про те що, отримувачем є інша юридична особа, а саме ТОВ "БК Гермес", і подання до такої юридичної особи позову про стягнення грошових коштів, завідомо знаючи про його явну безпідставність, є ніщо іншим як недбалим ставленням та незаінтересованістю Позивача до стану своїх майнових прав.

У подальшому, Позивач звертався до суду з вимогами про витребування договору у межах справи № 204/6182/19. Втім, на думку Відповідача, подальше подання позову з позовною вимогою по суті справи (а не клопотанням стосовно процесуальних питань) "про витребування договору" є додатковим підтвердженням явної недбалості Позивача та безвідповідальності у частині належності та ефективності обраного способу захисту нібито порушених прав.

Таким чином, Відповідач зазначає, що необґрунтованою є позиція суду першої інстанції про те, що Позивач дізнався про порушення своїх прав нібито лише 29.06.2021, оскільки при проявленні б більшої заінтересованості до стану своїх майнових прав, розумності та обачності, Позивач міг та мав реальну можливість знати про порушення своїх прав та/або інтересів та звернутися в межах строків позовної давності до вересня 2019 року.

При цьому, Відповідач наголошує, що не є та не може бути поважною причиною пропуску строку позовної давності власна недбалість, нерозумність, неодноразове звернення до суду за захистом нібито порушених прав до завідомо неналежного відповідача, а так само з явно неналежним та неефективним способом захисту порушеного права.

Позивачем на виконання процесуального обов`язку не надано жодних належних та допустимих доказів, як б свідчили про наявність об`єктивних перешкод, які не залежали від волі та дій Позивача та які б вважалися поважними причинами пропуску строку позовної давності.

Якщо ж навіть взяти до уваги аргументи Позивача та припустити невиконання ОСОБА_3 взятих на себе обов`язків по продажу цінних паперів, то варто звернути увагу на таке.

Позивачем у такому випадку мало бути б доведено, що на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів Відповідач діяв з особистою заінтересованістю, проте Позивачем на надано обґрунтування та доказів таким обставинам.

Так само Позивачем не доведено, що укладення договору купівлі-продажу цінних паперів є очевидно необачним, марнотратним та завідомо корисливим на користь на користь ОСОБА_1 рішенням.

Якби навіть ОСОБА_3 не передав Позивачу оплачені ним цінні папери, то така непередача є наслідком невиконання зобов`язань за договором зі сторони ОСОБА_3 .

Крім того, такий спосіб захисту, як стягнення збитків, заподіяних посадовою особою товариства, може бути використаний Позивачем не з метою відновлення його права, а з метою невиправданого збагачення його за рахунок Відповідача, оскільки в подальшому Позивач може звернутися до ОСОБА_3 ще й з позовом про виконання обов`язку в натурі чи стягнення грошових коштів. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Таким чином, подання Позивачем позову про стягнення збитків, заподіяних посадовою особою товариства, є передчасним, а обраний спосіб захисту є неналежним.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.03.2024 о 14:15 год.

28.03.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги в судове засідання до 18.04.2024 о 14:45 год.

У судовому засіданні 18.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" є юридичною особою, яка зареєстрована 23.06.2014. Засновником товариства, відповідно до статуту в редакції 2015 року, був ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" було створено з метою здійснення діяльності у агропромисловому секторі. А також для задоволення суспільних потреб у товарах народного споживання, роботах, послугах, для насичення ринку продукцією, здійснення наукової, виробничої, переробної, посередницької, зовнішньоекономічної діяльності, експортно-імпортних операцій, оптової та роздрібної торгівлі, здавання в оренду майна, операцій з нерухомістю, для отримання товариством та його учасниками прибутку (пункт 2.1 статуту 2015 року).

У період з 19.01.2015 по 07.02.2017 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" був ОСОБА_1 .

Так, відповідно до наказу № 1 від 19.01.2015 ОСОБА_1 приступив до обов`язків директора ТОВ "СФГ Гермес".

Згідно з розділом 10 статуту, який діяв на той час, у товаристві створюється одноособовий виконавчий орган (директор). Директор підзвітний вищому органу товариства і організує виконання його рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законом та цим статутом. До компетенції директора входило: представляти інтереси товариства в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування та інших організаціях; без доручення представляти інтереси товариства у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами; без доручення підписувати від імені товариства всі цивільно-правові угоди без обмеження за сумою договору; розпоряджатись майном та коштами товариства в межах, встановлених цим статутом та рішенням зборів учасників; відкривати розрахункові та інші рахунки в будь-яких банках України та за її межами для збереження коштів та здійснення всіх видів розрахунків, кредитних операцій товариства; отримувати позики, кредити, відкривати кредитні лінії в установах банків; продавати, передавати іншим підприємствам, організаціям, установам, здавати в оренду, надавати в безоплатне тимчасове користування або в позику належні товариству транспортні засоби, устаткування, інвентар та інші матеріальні цінності товариства; видавати та підписувати довіреності; розробляти поточні плани діяльності товариства та заходи, необхідні для вирішення задач товариства; скликати збори учасників товариства; забезпечувати виконання рішень загальних зборів товариства; розробляти щорічні кошториси, посадових розкладів, показники роботи та строки преміювання; створювати органи, необхідні для досягнення мети та задач товариства; формувати адміністрацію для досягнення мети та задач товариства; організовувати ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства; брати участь у рішенні інших питань, пов`язаних з поточною діяльністю товариства; приймати та звільняти працівників товариства, заохочувати їх та накладати дисциплінарні стягнення; затверджувати правила, процедури та інші внутрішні документи товариства; визначати перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю товариства, а також таких, які є конфіденційною інформацією; приймати рішення про дату та порядок денний загальних зборів товариства; виконувати інші функції, необхідні для забезпечення діяльності товариства.

Відповідно до пункту 10.1 статуту ТОВ "СФГ Гермес" в редакції від 20.01.2015, виконавчим органом товариства є його директор. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законом та статутом.

Відповідно до пункту 10.2 статуту ТОВ "СФГ Гермес" в редакції від 20.01.2015, до компетенції директора, серед іншого, входила організація та ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 31.01.2017 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СФГ Гермес", за яким останній набув у власність частку у статутному капіталі ТОВ "СФГ Гермес" у розмірі 94%.

У відповідності з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "СФГ Гермес" № 2-2017 від 06.02.2017 вирішено звільнити з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" ОСОБА_1 з 07.02.2017 та відповідно до розпорядження № 1 від 08.02.2017 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "СФГ Гермес" з 08.02.2017.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.03.2017 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СФГ Гермес", за яким останній набув у власність частку у статутному капіталі товариства у розмірі 6%.

Відтак, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "СФГ Гермес", став єдиним його засновником.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.03.2017 підписано акт приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес".

Протягом березня 2017 року було проведено вибіркову перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності ТОВ "СФГ Гермес", за результатами якої складено довідку про проведення вибіркової аудиторської перевірки ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017.

Позивач зазначив, що в результаті аудиторської перевірки було з`ясовано, що ТОВ "СФГ Гермес" було здійснено ряд документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 43 000 346,40 грн з призначенням платежу: "За договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ 83/16-1 від 01.09.2016".

Однак, як зазначає позивач, на виконання зазначеного договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 83/16-1 від 01.09.2016 колишнім директором ОСОБА_1 не передано та не взято на облік підприємством цінні папери на загальну суму 43 000 346,40 грн, які були предметом договору.

Так, відповідно до акта приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017, договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання не передавалися.

ТОВ "СФГ Гермес" 23.08.2019 звернулося з вимогою №23/08 до ОСОБА_1 , у якій просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги надати оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання.

Дана вимога направлена відповідачу 27.08.2019.

Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.

У вересні 2019 року позивач звертався до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння та повернення ТОВ "СФГ Гермес" оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документів, що підтверджують його виконання (справа № 204/6182/19).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 у справі № 204/6182/19 позовну заяву ТОВ "СФГ Гермес" до ОСОБА_1 про витребування документів з незаконного володіння задоволено частково; вирішено витребувати у ОСОБА_1 з незаконного володіння оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та повернути ТОВ "СФГ Гермес".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року - скасовано; у задоволенні позову ТОВ "СФГ Гермес" до ОСОБА_1 про витребування документів з незаконного володіння відмовлено.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "СФГ Гермес", здійснив дії, що суперечать інтересам товариства, а результат їх жодним чином не був направлений на покращення матеріального становища товариства, та навпаки, призвів до збитків. Цінні папери на загальну суму 43 000 346,40 грн, які були придбані колишнім директором ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 83/16-1 від 01.09.2016 підприємством не отримувались, на облік не брались. Місцезнаходження та мета купівлі цінних паперів позивачу невідомі та не кореспондується з метою та предметом діяльності товариства.

Позивач вбачає протиправну поведінку ОСОБА_1 у неналежному та недобросовісному укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 83/16-1 від 01.09.2016 і перерахуванні коштів на рахунок № НОМЕР_3 в розмірі 43 000 346,40 грн без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю, при зловживанні своїм розсудом у здійсненні дій всупереч інтересам товариства (витрачання коштів на цілі не пов`язані з економічно-господарською діяльністю ТОВ "СФГ Гермес"), всупереч цілям, спрямованим на досягнення розумної ділової мети. Жодної економічної вигоди, доцільності чи необхідності для позивача укладення цих договорів не мало; у здійсненні документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів у сумі 43 000 346,40 грн з призначенням платежу: "За договором договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016".

Наявність шкоди позивач вбачає у збитках, завданих ТОВ "СФГ Гермес" в розмірі суми грошових коштів, що були перераховані. Докази їх використання відповідачем в інтересах та на користь товариства відсутні, як і відсутні докази існування цінних паперів взагалі.

Причинний зв`язок, за твердженнями позивача полягає в тому, що саме дії ОСОБА_1 по укладанню договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 і дії по перерахуванню коштів призвели до збитків товариства. При цьому, вказані цінні папери на підприємстві не обліковуються, а реальність їх існування невідома.

Наявність вини відповідача позивач вбачає в тому, що дії, які були вчиненні відповідачем, як директором, по укладенню договору купівлі-продажу цінних паперів та дії по перерахуванню коштів були спрямовані на заволодіння ним цими коштами в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, адже відсутні докази їх використання відповідачем в інтересах та на користь товариства.

Невідшкодування відповідачем заявлених збитків (у обмеженому самим позивачем розмірі) і стало причиною виникнення спору. При цьому предметом розгляду у даній справі було стягнення збитків у розмірі 467 000,00 грн, які складаються із перерахованих коштів на підставі платіжних доручень №791 від 02.09.2016 на суму 1 000,00 грн, №792 від 02.09.2016 на суму 19 000,00 грн, №792 від 05.09.2016 на суму 149 000,00 грн, №793 від 05.09.2016 на суму 149 000,00 грн, №794 від 05.09.2016 на суму 149 000,00 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час звернення з даним позовом) власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Власник частки у розмірі 100% у статутному капіталі позивача (ТОВ "СФГ Гермес") звернувся до ОСОБА_1 за відшкодуванням збитків, заподіяних ним як посадовою особою - директором ТОВ "СФГ Гермес", нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги посиланням на статті 22, 92, 1166 Цивільного кодексу України, статтю 89 Господарського кодексу України.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України України).

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також частина друга статті 89 Господарського кодексу України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

При цьому, колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, будучи директором товариства, одночасно був одноособовим учасником товариства.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №909/722/16 зазначив, що якщо особа одночасно є і учасником товариства, і його керівником, то неможливо розглядати питання невиконання або неналежного виконання обов`язків учасника товариства, розмежовуючи у кожному випадку статус учасника і керівника, оскільки такий керівник не звільняється від виконання обов`язків учасника дотримуватися положень статуту, а, як керівник він безпосередньо впливає на діяльність товариства, укладає від його імені правочини, що мають правові наслідки для товариства. Особа, маючи статус учасника товариства, повинна усвідомлювати, що її дії, зокрема як керівника, не повинні йти в розріз з метою діяльності товариства або перешкоджати досягненню цілей товариства, учасником якого вона є. Таким чином, статус керівника та учасника товариства поєднуються, що презюмує їх спільну та нерозривну правову відповідальність.

Аналогічні висновки щодо обов`язків особи, яка одночасно є керівником та учасником юридичної особи викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №905/1076/16.

Учасник позивача, який володіє часткою 100% у його статутному капіталі, стверджував, що внаслідок укладення відповідачем договору № БВ 83/16-1 від 01.09.2016, подальше начебто придбання цінних паперів на суму 43 000 346,40 грн та, у підсумку, не передання цінних паперів та не постановка їх на баланс підприємства, не передання новому директору товариства будь-яких, пов`язаних з цими операціями, документів, свідчать про те, що відповідач, в порушення вказаних норм закону, діяв недобросовісно та всупереч інтересам товариства.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що перебуваючи на посаді директора ТОВ "СФГ Гермес" зобов`язаний був діяти виключно в інтересах товариства, дотримуючись вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства; на момент укладення договору він був також засновником ТОВ "СФГ Гермес", тобто внутрішня воля директора на укладення договору кореспондувалася з внутрішньою волею засновника товариства; на виконання положень договору між ТОВ "СФГ Гермес" та ОСОБА_3 було укладено акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів, проте договір або ж акт у відповідача не збереглися, оскільки остання транзакція на виконання умов договору відбулася 06.02.2017, тобто з моменту проведення останньої транзакції пройшло понад 5 років. З урахуванням розумних строків збереження документів - ОСОБА_1 зберігав копії документів до 07.02.2020, після чого вони були знищені; відповідачу достеменно відомо, що цінні папери на виконання умов договору були передані ОСОБА_3 на баланс ТОВ "СФГ Гермес", оскільки із фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік, поданого 25.02.2017, вбачається, що на балансі ТОВ "СФГ Гермес" обліковуються поточні фінансові інвестиції на суму 37 708 700 грн (код рядка 1160); не передача ОСОБА_3 оплачених позивачем цінних паперів є наслідком невиконання зобов`язань за договором зі сторони ОСОБА_3 та не свідчить про наявність збитків у розумінні норм Цивільного кодексу України.

Встановлено, що матеріалами справи підтверджується перерахування товариством на користь ОСОБА_3 грошових коштів з призначенням платежу "згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-83/16-1 від 01.09.2016".

Протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає у перерахуванні коштів товариства на підставі платіжних доручень № 791 від 02.09.2016 на суму 1 000,00 грн, № 792 від 02.09.2016 на суму 19 000,00 грн, № 792 від 05.09.2016 на суму 149 000,00 грн, № 793 від 05.09.2016 на суму 149 000,00 грн, № 794 від 05.09.2016 на суму 149000,00 грн; наслідки полягають у спричиненні збитків у загальному розмірі перерахованих коштів 467 000,00 грн; причинний зв`язок між протиправними діями відповідача і шкодою зумовлений її заподіянням безпосередніми діями відповідача на посаді керівника товариства; вина відповідача як посадової особи виражена в усвідомленні вчинення дій на шкоду товариству.

Відповідачем не доведено належними доказами, що саме цінні папери, придбані за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-83/16-1 від 01.09.2016, відображені у фінансовому звіті ТОВ "СФГ Гермес" за 2016 рік як поточні фінансові інвестиції на суму 37 708 700 грн (код рядка 1160).

Відповідач не міг зберігати у себе договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-83/16-1 від 01.09.2016 після звільнення, який має зберігатися у товаристві, а при звільненні попередній керівник (відповідач) мав передати всі документи (у тому числі і спірний договір) новому керівникові. Проте, судами встановлено, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-83/16-1 від 01.09.2016 не передавався за актом приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес", підписаного 30.03.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять пояснень відповідача щодо договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-83/16-1 від 01.09.2016 та цінних паперів, які були предметом цього договору, зокрема, щодо кількості векселів, їх номінальної вартості, строку погашення, емітента тощо.

Заперечення апелянта тим, що позивач у випадку не передання цінних паперів мав право звернутися до ОСОБА_3 з позовом про виконання обов`язку в натурі, відхиляються. Оскільки не звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 не перешкоджає поданню позову про стягнення збитків. Окрім того, як встановлено вище договори у позивача відсутні та він побавлений можливості встановити їх умови.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 щодо застосування положень статті 92 Цивільного кодексу України, відповідно до якого особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що правовідносини між товариством і керівником мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України та статті 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

З викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення, що підтверджує завдання останнім збитків товариству у заявленому розмірі (по 5 платіжних дорученнях), а саме на платіжні доручення № 791 від 02.09.2016 на суму 1 000 грн, № 792 від 02.09.2016 на суму 19 000 грн, № 792 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 793 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 794 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн у загальному розмірі 467 000 грн.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

ОСОБА_2 , виходячи із положень статей 53, 54 Господарського процесуального кодексу України - це особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому, позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", а не ОСОБА_2 .

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли саме позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав або про особу, яка його порушила.

Відповідно про перерахування коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" дізналося безпосередньо в момент вчинення операцій - 02.09.2016 та 05.09.2016 (5 платежів), саме в цей момент товариство могли оцінити розмір шкоди, який відповідає розміру перерахованих коштів, і з цього часу для товариства розпочався перебіг позовної давності, яка спливла у вересні 2019 року.

Позов пред`явлено ОСОБА_2. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" в у жовтні 2021 року, тобто позивачем пропущена позовна давність щодо заявлених позовних вимог.

Зміна особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", не впливає на перебіг строку позовної давності для Товариства.

Відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

За змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Отже, питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши всі доводи позивача, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (ст. 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

В обґрунтування поважності пропуску позовної давності позивач посилався на наступне.

Протягом березня 2017 року було проведено перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності ТОВ "СФГ Гермес", за результатами якої складено Довідку про проведення вибіркової аудиторської перевірки ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017.

В результаті аудиторської перевірки з`ясовано, що ТОВ "СФГ Гермес" було здійснено ряд документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 43 000 346, 40 грн з призначенням платежу: "За договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 року". На виконання зазначеного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 колишнім директором ОСОБА_1 не передано та не взято на облік підприємством цінні папери на загальну суму 43 000 346, 40 грн, які були предметом договору.

Відповідно до акту приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017, договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання не передавалися.

При цьому, до нового керівника товариства з моменту його призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, він наділений правом отримати всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства, що кореспондує із відповідним обов`язком колишнього керівника щодо передання первинної, технічної документації та бухгалтерської звітності, відповідальність за збереження якої несе уповноважений орган (посадова особа) юридичної особи.

Висновку щодо необхідності передачі колишнім керівником за актом приймання-передавання всіх документів товариства, які знаходяться у діловодстві, новопризначеному керівнику дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19.

Факт порушення колишнім керівником товариства обов`язку щодо передачі документів юридичної особи підтверджується актом приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017 та Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021 у справі № 204/6182/19.

Для захисту своїх прав, у листопаді 2017 року ТОВ "СФГ Гермес" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "БК Гермес" про стягнення 43 000 346, 40 грн.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що протягом 2016-2017 років позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 43 000 346, 40 грн з призначенням платежу згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016. Однак, між сторонами відповідний договір не укладався, тому кошти перебувають у відповідача без достатньої правової підстави та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 , який вказаний отримувачем коштів згідно платіжних доручень був на той час керівником ТОВ "БК Гермес".

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме відсутність у ТОВ "СФГ Гермес" договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016, доручення на отримання коштів та документів, що підтверджують його виконання, не давало змоги позивачу достовірно встановити контрагента за договором, обсяг його зобов`язань, у т.ч. строки та порядок їх виконання, та відповідно визначитися з обставинами порушення/непорушення його прав.

Відповідно, ТОВ "СФГ Гермес" було позбавлено можливості належним чином здійснити захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду до належного відповідача.

Після чого, 23.08.2019 ТОВ "СФГ Гермес" звернулося письмовою вимогою № 23/08 до ОСОБА_1 , у якій просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги надати оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання. Відповіді ТОВ "СФГ Гермес" не отримувало.

В подальшому, у вересні 2019 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документів, що підтверджують його виконання (справа № 204/6182/19).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 у справі № 204/6182/19 позовну заяву ТОВ "СФГ Гермес" до ОСОБА_1 про витребування документів з незаконного володіння задоволено частково; вирішено витребувати у ОСОБА_1 з незаконного володіння оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та повернути ТОВ "СФГ Гермес".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 скасовано; у задоволенні позову ТОВ "СФГ Гермес" до ОСОБА_1 про витребування документів з незаконного володіння відмовлено.

Отже, після ухвалення постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021 у справі № 204/6182/19 (про витребування у ОСОБА_1 , договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016) ТОВ "СФГ Гермес", вичерпавши засоби для встановлення реальності операцій по Договору № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та змісту самого договору, дізналось про порушення своїх прав та наявність збитків заподіяних саме колишнім директором підприємства, а тому змогло вернутись до суду з позовом у цій справі.

Саме при розгляді справи № 204/6182/19 позивач дізнався про те, що ОСОБА_1 зберігав копії документів до 07.02.2020, після чого вони були знищені.

У відзиві у цій справі відповідач також зазначив, що він зберігав договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання до 07.02.2020, після чого їх знищив (арк. с. 13, том 2).

Тому поданню позовної заяви у цій справі передували обставини, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали своєчасне подання позову.

Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем тривалий час здійснювалися ряд дій спрямованих на доведення та підтвердження порушених прав Товариства, неодноразово ініційовано судові спори.

Тому, суд вбачає наявність поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки суд враховує, що відсутність у позивача договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016, інформації про його сторін, про умови виконання зобов`язань, про строк їх виконання, про особу, яка порушила права товариства унеможливлювало подання позову (визначення предмету позову, способу захисту та відповідача у позові).

За відсутності у ОСОБА_2 як керівника ТОВ "СФГ Гермес" договору купівлі продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документів, що підтверджують його виконання він був позбавлений можливості вважати його дійсно укладеним чи виконаним або невиконаним, а операції по перерахуванню коштів ОСОБА_3 саме збитками, а ОСОБА_1 особою яка їх завдала.

Підставами для визнання строку позовної давності пропущеним з поважних причин є встановлення таких фактичних обставин даної справи, які, на думку суду, з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали своєчасне подання позову, зокрема, встановлені факти у справі № 204/6182/19. Відповідно до яких позивач дізнався про знищення відповідачем договору, на підставі якого перераховувалися кошти, після 07.07.2020. Проте, суд звертає увагу, що до 07.07.2020 позивач неодноразово звертався до ОСОБА_1 з вимогами про надання договору, однак останні залишилися без задоволення.

Тому, позивачем лише після вичерпання всіх можливих заходів щодо встановлення наявності правових відносин за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та встановлення всіх обставин, які в подальшому вплинуть на відновлення порушених прав Товариства, подано позовну заяву про стягнення збитків.

З метою недопущення порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" на доступ до правосуддя, керуючись принципами справедливості, добросовісності і розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та захисту прав позивача шляхом задоволення позову.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023р. у справі № 904/8586/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023р. у справі № 904/8586/21 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.05.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд