Постанова

від 14.05.2024 по справі 904/5980/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5980/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024р.

(суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 26.01.2024р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віратрейдінг", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй", с. Залелія, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, в сумі 200 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віратрейдінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй", про стягнення 200 000,00 грн., що складають суму заборгованості за договором про надання послуг № ВТ-2023/39П від 12.06.2023р..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ВТ-2023/39П від 12.06.2023р., в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги будівельною технікою.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що кількість відпрацьованих технікою виконавця годин не завжди відповідає часу роботи техніки. До того ж, як вказує відповідач, позивачем не надано змінних рапортів про роботу техніки, які є документами обліку часу роботи техніки, та які відсутні у підприємтсва відповідача. Крім того, ТОВ "МКВ-Строй" посилається на те, що у зведених таблицях змінних рапортів відсутні відомості про прізвище, ім`я та посаду особи навпроти особистого підпису, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка підписала вказаний документ.

Також відзив на позовну заяву містить посилання на те, що сторонами у спірному договорі не було обумовлено і оплату простою, в той час, як позивачем у зведених таблицях змінних рапортів вказано оплату простою котку дорожнього вібраційного BOBCAT ATR AE 11187 за одну годину, у розмірі 2 000,00 грн. 23 та 24 червня 2023 року.

Вказує відповідач і про те, що позов є передчасним з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів отримання ТОВ "МКВ-Строй" рахунків-фактур за спірним договором.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віратрейдінг" 200 000,00 грн. - основного боргу та 3 000,00 грн. - судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що кількість відпрацьованих технікою виконавця годин не завжди відповідає часу роботи техніки. До того ж, як вказує Скаржник, Позивачем не надано змінних рапортів про роботу техніки, які є документами обліку часу роботи техніки, та які відсутні у підприємтсва відповідача.

Скаржник зазначає на тому, що Позивачем не надано змінних рапортів про роботу техніки, який є документом обліку часу роботи техніки, а у Відповідача такі документи відсутні. У графах «Від Замовника» зведених таблиць змінних рапортів відсутні відомості про прізвище, ім`я та посаду особи навпроти особистого підпису, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка підписала цей документ. У заведеній таблиці змінних рапортів, за період з 12.06.2023р. по 30.06.2023р., до акту надання послуг №317 від 30.06.2023р. вартість автотранспортних послуг з перевезення асфальтобетонної суміші 20-22 червня 2023 року самоскидами SCANIA KA4958BE, SCANIA P440 KA5361BB, MAN TGS 41.400 AE5573MA за 1 годину становить 15 000,00 грн., що суперечить п. 2.1.2. Договору, яким передбачено, що вартість автотранспортних послуг з перевезення асфальтобетонної суміші становить 15 000,00 грн. за 1 тнж.рейс, у т.ч. ПДВ 20% 2500,00 грн.

Також Скаржник вказує на те, що сторонами у спірному договорі не було обумовлено і оплату простою, в той час, як позивачем у зведених таблицях змінних рапортів вказано оплату простою котку дорожнього вібраційного BOBCAT ATR AE 11187 за одну годину у розмірі 2 000,00 грн. 23 та 24 червня 2023 року.

Скаржник вважає, що позов є передчасним з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів отримання ТОВ "МКВ-Строй" рахунків-фактур за спірним договором.

Скаржник вказує на те, що за умовами п. 2.2. Договору, Відповідач здійснює оплату послуг в день отримання рахунку-фактури, однак Позивачем не надано доказів отримання Відповідачем рахунків на оплату №359 від 11.07.2023 р., №407 від 25.07.2023р., №333 від 30.06.2023р., №286 від 12.06.2023р..

Скаржник також зазначає на тому, що акти наданих послуг не затверджені Відповідачем, а підпис у них, навіть візуально, відрізняється від підпису Директора ТОВ «МКВ-Строй». Для вирішення питання щодо документальної обґрунтованості оформлення операцій з надання послуг за договором №ВТ-2023/39П від 12.06.2023р., за період з 12.06.2023р. по 06.08.2023р. необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Скаржник звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ- Строй" про призначення у справі № 904/5980/23 судової економічної та судової почеркознавчої експертиз. Вказана ухвала, на думку Скаржника, є незаконною та непоґрунтованою.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5980/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024р. у справі № 904/5980/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/5980/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024р. у справі № 904/5980/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів реєстрації електронного кабінету, відповідно до ст. 6 ГПК України та доказів сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

12.06.2023р. Товариством з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віратрейдінг" (далі - виконавець) укладено договір № ВТ-2023/39П, про надання послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник, в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі, надає доручення виконавцю, а виконавець бере на себе обов`язки по наданню послуг будівельною технікою (надалі - технікою) на об`єкті замовника у місті П`ятихатки Дніпропетровської області: міні-навантажувачем Bobcat S 530 з фрезою дорожньою (підп. 1.1.1.); самоскидами вантажопідйомністю 30 т (підп. 1.1.2.); котком вібраційним дорожнім ВОВСАТ ATR26 (підп. 1.1.3.).

Мінімальна тривалість роботи техніки на день складає: 8 год. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг техніки на момент укладання договору складає: для міні-навантажувача Bobcat S 530 з фрезою дорожньою: 1 100,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 183,33 грн. (підп. 2.1.1.); для автотранспортних послуг з перевезення асфальтобетонної суміші: 15 000,00 грн. за 1 тнж. рейс, у т.ч. ПДВ 20% складає 2 500,00 грн. (підп. 2.1.2.); для котка вібраційного дорожнього ВОВСАТ ATR26: 875,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 145,83 грн. (підп. 2.1.3.).

Згідно з підп. 2.1.4. п. 2.1. договору, доставку техніки в дві сторони замовник здійснює за свій рахунок. Сторони домовилися про те, що той час, на протязі якого техніка виконавця знаходиться у дорозі оплачується замовником окремо за ціною 875,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 145,83 грн. - для котка дорожнього вібраційного та 1 100,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 183,33 грн. - для міні-навантажувача Bobcat S 530 з фрезою дорожньою. Загальна тривалість часа у дорозі складає 11 годин для кожного виду техніки, окрім самоскидів.

Замовник здійснює заправку техніки (окрім самоскидів) дизельним паливом за свій рахунок (підп. 2.1.5. п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, замовник оплачує послуги на підставі рахунку-фактури, складеного виконавцем на умовах передплати, враховуючи умови п. 1.2. цього договору, в день отримання рахунку.

Час роботи техніки виконавця фіксується в Змінних рапортах про роботу техніки. На підставі цих змінних рапортів складається Зведена таблиця змінних рапортів, що підписується сторонами та є невід?ємною частиною акту наданих послуг (п. 2.3. договору).

У п. 2.4. договору сторонами узгоджено, що акт наданих послуг складається виконавцем та підписується сторонами щотижня протягом 5-ти робочих днів після закінчення місяця, в якому працювала техніка.

Якщо замовник відмовляється підписувати акти здачі-приймання наданих послуг і не надає виконавцю мотивовану відповідь стосовно відмови в підписанні протягом 10-ти банківських днів після завершення робіт, виконавець складає односторонній акт, надсилає його на адресу замовника і якщо не отримує ніякої відповіді із зауваженнями щодо якості та кількості наданих послуг протягом семи робочих днів, цей акт вважається узгодженим та підписаним з боку замовника та виконавець відбиває свої доходи у бухгалтерському обліку і декларує свої податкові зобов`язання у податковому обліку згідно з діючим законодавством України (пункт 2.5. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023р. до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором. Якщо жодна сторона не виявила бажання про розірвання договору та не повідомила про це іншу сторону у формі листа за 10 днів до розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний рік з уточненням вартості послуг на момент їх надання.

Виконуючи умови спірного договору, Позивач, у період з червня по серпень 2023р., надав Відповідачеві послуги, на загальну суму 673 175,50 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 317 від 30.06.2023р., на суму 307 338,00 грн., № 335 від 11.07.2023р., на суму 91 387, 50 грн., № 380 від 25.07.2023р., на суму 149 225,00 грн., № 448 від 06.08.2023р., на суму 125 225,00 грн. та складеними до них зведеними таблицями змінних рапортів, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками їх підприємств без заперечень та зауважень, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 15-24).

Відповідачем було сплачено частково за надані послуги за спірним договором суму 473 175,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 97 від 03.11.2023р., на суму 104 475,50 грн., № 87 від 31.08.2023р., на суму 40 000,00 грн., № 70 від 18.07.2023р., на суму 150 000,00 грн., № 56 від 19.06.2023р., на суму 35 200,00 грн., № 60 від 24.06.2023р., на суму 105 000,00 грн. та № 52 від 12.06.2023р., на суму 38 500,00 грн. (а.с. 58-59).

Позивач звертався до відповідача із вимогою № 24-1 від 24.10.2023 про сплату заборгованості за надані послуги, зокрема, за договором № ВТ-2023/39П від 12.06.2023, до якої останнім долучались у тому числі рахунки на оплату (а.с. 34-35).

Докази надсилання вказаної вимоги та рахунків містяться в матеріалах справи (а.с. 36-37).

Вказана претензія залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування.

Таким чином, неоплаченими залишилися послуги за спірним договором, на суму 200 000,00 грн., що й стало причиною виникнення спору.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Віратрейдінг" зазначає, що заборгованість відповідача за спірним договором також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, за яким станом на 30.09.2023р. за ТОВ "МКВ-Строй" обліковується заборгованість, в сумі 331 675,50 грн., який підписано та скріплено печатками підприємств сторін (а.с. 32).

Так, позивач вказує про те, що вказаний акт звірки підписано сторонами щодо двох укладених договорів, тобто, сума заборгованості, в розмірі 331 675,50 грн. є загальною; сума, в розмірі 27 200,00 грн. стосується іншого договору № ВТ-2023/72П від 01.09.2023р., що не є предметом даної справи. На підтвердження вказаних обставин позивачем залучено до матеріалів справи акт надання послуг № 575 від 06.09.2023р. за договором № ВТ-2023/72П, рахунок на оплату № 558 від 06.09.2023р. та платіжну інструкцію № 96 від 03.11.2023р., на суму 27 200,00 грн. (а.с. 38-39, 58).

За наслідками розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю Віратрейдінг господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги будівельною технікою за спірним договором, на суму 200 000,00 грн.. Також місцевим господарським судом зазначено, що доказів, які б свідчили про те, що позивачем не надано відповідачеві рахунків на оплату та змінних рапортів про роботу техніки разом з актами надання послуг та зведеними таблицями змінних рапортів, які підписані та скріплені печаткою підприємства останнього без заперечень, ТОВ "МКВ-Строй" суду не надано. Судом встановлено, що рахунки на оплату послуг будівельною технікою за спірним договором було надіслано відповідачеві разом з вимогою про сплату заборгованості № 24-1 від 24.10.2023р..

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.06.2023р. Товариством з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віратрейдінг" (далі - виконавець) укладено договір № ВТ-2023/39П, про надання послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник, в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі, надає доручення виконавцю, а виконавець бере на себе обов`язки по наданню послуг будівельною технікою (надалі - технікою) на об`єкті замовника у місті П`ятихатки Дніпропетровської області: міні-навантажувачем Bobcat S 530 з фрезою дорожньою (підп. 1.1.1.); самоскидами вантажопідйомністю 30 т (підп. 1.1.2.); котком вібраційним дорожнім ВОВСАТ ATR26 (підп. 1.1.3.).

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг техніки на момент укладання договору складає: для міні-навантажувача Bobcat S 530 з фрезою дорожньою: 1 100,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 183,33 грн. (підп. 2.1.1.); для автотранспортних послуг з перевезення асфальтобетонної суміші: 15 000,00 грн. за 1 тнж. рейс, у т.ч. ПДВ 20% складає 2 500,00 грн. (підп. 2.1.2.); для котка вібраційного дорожнього ВОВСАТ ATR26: 875,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 145,83 грн. (підп. 2.1.3.).

Згідно з підп. 2.1.4. п. 2.1. договору, доставку техніки в дві сторони замовник здійснює за свій рахунок. Сторони домовилися про те, що той час, на протязі якого техніка виконавця знаходиться у дорозі оплачується замовником окремо за ціною 875,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 145,83 грн. - для котка дорожнього вібраційного та 1 100,00 грн. за 1 годину, у т.ч. ПДВ 20% складає 183,33 грн. - для міні-навантажувача Bobcat S 530 з фрезою дорожньою. Загальна тривалість часа у дорозі складає 11 годин для кожного виду техніки, окрім самоскидів.

Замовник здійснює заправку техніки (окрім самоскидів) дизельним паливом за свій рахунок (підп. 2.1.5. п. 2.1. договору).

Відповідно до п.п.п. 2.3, 2.4. договору сторони передбачили, що час роботи техніки виконавця фіксується в Змінних рапортах про роботу техніки. На підставі цих змінних рапортів складається Зведена таблиця змінних рапортів, що підписується сторонами та є невід?ємною частиною акту наданих послуг. Акт наданих послуг складається виконавцем та підписується сторонами щотижня протягом 5-ти робочих днів після закінчення місяця, в якому працювала техніка.

Якщо замовник відмовляється підписувати акти здачі-приймання наданих послуг і не надає виконавцю мотивовану відповідь стосовно відмови в підписанні протягом 10-ти банківських днів після завершення робіт, виконавець складає односторонній акт, надсилає його на адресу замовника і якщо не отримує ніякої відповіді із зауваженнями щодо якості та кількості наданих послуг протягом семи робочих днів, цей акт вважається узгодженим та підписаним з боку замовника та виконавець відбиває свої доходи у бухгалтерському обліку і декларує свої податкові зобов`язання у податковому обліку згідно з діючим законодавством України ( п.2.5. договору).

Тобто, умовами п. 2.5. договору Відповідачу надано право протягом 10-ти банківських днів надати мотивовану відмову від підписання актів наданих послуг, тобто, якщо Відповідач перед підписанням актів наданих послуг не погоджується з вказаним в актах об`ємом наданих позивачем послуг, або якщо Відповідачу необхідні зокрема змінні рапорти відпрацьованих годин, останній не позбавлений був права надати свої заперечення Позивачу та вимагати обґрунтувати вказаний в актах наданих послуг об`єм таких послуг.

На виконання умов спірного договору, Позивач, у період з червня по серпень 2023р., надав Відповідачеві послуги, на загальну суму 673 175,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором, Позивачем надано акти надання послуг № 317 від 30.06.2023р., на суму 307 338,00 грн., № 335 від 11.07.2023р., на суму 91 387, 50 грн., № 380 від 25.07.2023р., на суму 149 225,00 грн., № 448 від 06.08.2023р., на суму 125 225,00 грн. та складеними до них зведеними таблицями змінних рапортів, які підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень.

Доказів надання Відповідачем мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг чи доказів звернення із запереченннями або з вимогою обґрунтувати вказаний в актах об`єм наданих послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 2.2. договору, замовник оплачує послуги на підставі рахунку-фактури, складеного виконавцем на умовах передплати, враховуючи умови п. 1.2. цього договору, у день отримання рахунку.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звертався до Відповідача із вимогою № 24-1 від 24.10.2023р., про сплату заборгованості за надані послуги, зокрема, за договором № ВТ-2023/39П від 12.06.2023р., до якої останнім долучались у тому числі рахунки на оплату №359 від 11.07.2023р., №407 від 25.07.2023р., №333 від 30.06.2023р., №475 від 06.08.2023р., №303 від 19.06.2023р., № 299 від 16.06.2023р., №286 від 12.06.2023р., №558 від 06.09.2023р. (а.с. 34-35), про що свідчать матеріали справи, зокрема опис вкладення до цінного листа від 24.102023р., фіскальний чек від 24.10.2023р., накладна № 4901000655122від 24.10.2023р. (а.с. 36-37)..

Зі змісту вказаних рахунків слідує, що вони містять посилання на Договір № ВТ-2023/39П від 12.06.2023р..

Тому, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у призначенні платежу номеру і дати договору чи акту надання послуг відхиляються судом, як безпідставні.

У відповідності до п. 7.4. Договору документи, які відправлені електронною поштою мають повну юридичну силу у разі подальшої їх заміни на оригінали, оскільки позивачем вимога направлена засобами ПАТ «Укрпошта», тобто здійснені дії для обміну оригіналами, Вимога вважається врученою Відповідачем Позивачу 24.10.2023 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення №4901000655122 з оригіналом вимоги з додатками, прийняте оператором поштового зв`язку 24.10.2023р. та вручено адресату (Відповідачу) - 27.10.2023р. ( а.с.37).

Відтак, доводи Скаржника про те, що Позивачем не надано доказів отримання Відповідачем рахунків на оплату №359 від 11.07.2023р., №407 від 25.07.2023р., №333 від 30.06.2023р., №286 від 12.06.2023р. спростовуються матеріалами справи.

За твердженням Позивача, 03.11.2023р. за Договором про надання послуг № ВТ-2023/39П Позивачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 104 475,50 грн., у зв`язку із чим розмір заборгованості за вказаним Договором станом на дату подання цього позову становить 200 000,00 грн.

За умовами п. 2.2. Договору, замовник оплачує послуги на підставі рахунку-фактури, складеного виконавцем на умовах передплати, враховуючи умови п. 1.2. цього договору, в день отримання рахунку.

Відповідачем було сплачено частково за надані послуги за спірним договором суму 473 175,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 97 від 03.11.2023р., на суму 104 475,50 грн., № 87 від 31.08.2023р., на суму 40 000,00 грн., № 70 від 18.07.2023р., на суму 150 000,00 грн., № 56 від 19.06.2023р., на суму 35 200,00 грн., № 60 від 24.06.2023р., на суму 105 000,00 грн. та № 52 від 12.06.2023р., на суму 38 500,00 грн. (а.с. 58-59).

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги будівельною технікою за спірним договором, на суму 200 000,00 грн., на момент розгляду спору, Скаржник не надав.

Факт наявності боргу також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.203р., підписаним та скріпленим печатками підприємств сторін.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Так, зі змісту доданого до матеріалів справи акту звірки вбачаться, що станом на 30.09.2023р. за ТОВ "МКВ-Строй" обліковується заборгованість, в загальному розмірі 331 675,50 грн.. Позивач вказує про те, що вказаний акт звірки підписано сторонами щодо двох укладених договорів, тобто, сума заборгованості, в розмірі 331 675,50 грн. є загальною; сума в розмірі 27 200,00 грн. стосується іншого договору № ВТ-2023/72П від 01.09.2023р., що не є предметом даної справи. На підтвердження вказаних обставин позивачем залучено до матеріалів справи акт надання послуг № 575 від 06.09.2023р. за договором № ВТ-2023/72П, рахунок на оплату № 558 від 06.09.2023р. та платіжну інструкцію № 96 від 03.11.2023р. на суму 27 200,00 грн. (а.с. 38-39, 58).

Отже, в контексті спірних правовідносин, судова колегія вважає, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача з проставлення печатки підприємства, також є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу за спірним договором, у розмірі 200 000,грн. станом на день проведення звірки взаєморозрахунків.

Відтак, судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією суддів, що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, враховуючи, що матеріали справи містять акти наданих послуг, які підписані сторонами без жодних зауважень, а також копії платіжних доручень з яких вбачається, що відповідачем здійснено оплату наданих позивачем послуг часткового, а саме на суму 473 175,50 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 200 000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про наявність підстав для задоволення позову.

Суд відхиляє доводи скаржника щодо не відповідності підпису директора ТОВ «МКВ-Строй» на актах надання послуг, з огляду на недоведеність цього факту зі сторони Відповідача.

Доказів того, що підписи не належать директору ТОВ «МКВ-Строй» Мартиросяну К.В., а також доказів того, що печатка не проставлялася відповідальною особою даного підприємства матеріали справи не містять, як і відсутні докази незаконного вибуття печатки, якою скріплено підписи на спірних актах, з володіння останнього.

Наявність на договорі та первинних документах печатки підприємства та враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у суду відсутні підстави вважати, що печатка підприємства використовувалась проти волі відповідача.

Щодо доводів скаржника про неправомірну відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Водночас, колегія суддів зауважує, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021р. у справі № 927/685/20.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018р. у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності у спеціальних знаннях для вирішення спору, врахувавши предмет та підстави позову, встановлені обставини на які посилається відповідач, носять правовий характер і для їх оцінки не потрібні знання у сфері іншій, ніж право.

При цьому, суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що докази, подані сторонами є зрозумілими, достатніми і не є суперечливими, тому неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

Враховуючи наведене, предмет і підстави заявленого в суді першої інстанції позову, встановлені обставини справи, відсутні підстави вважати такими, що порушують норми процесуального права дії суду першої інстанції, який не задовольнив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Отже, доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалми справи.

Підсумовуючи вищевикладене, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від від 26.01.2024р. у справі № 904/5980/23 відсутні.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024р. у справі № 904/5980/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю "МКВ-Строй".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В.Чус

СуддяМ.О.Дармін